Постанова

від 27.11.2018 по справі 442/2894/16-ц

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 442/2894/16-ц Головуючий у 1 інстанції: Хомик А.П.

Провадження № 22-ц/811/1154/18 Доповідач в 2-й інстанції: Левик Я. А.

Категорія:81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2018 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Львівського апеляційного суду в складі:

головуючого-судді: Левика Я.А.,

суддів: Струс Л.Б., Шандри М.М.,

секретар: Бадівська О.О.,

за участі в судовому засіданні заінтересованої особи ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області в складі судді Хомика А.П. від 17 липня 2018 року у справі за поданням державного виконавця Дрогобицького міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_2, -

в с т а н о в и л а :

ухвалою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 17 липня 2018 року подання задоволено.Тимчасово обмежено громадянина України - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНКПП: НОМЕР_1, громадянина України, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1, у праві виїзду за межі України на строк до повного виконання виконавчого листа №442/2894/16-ц, виданого 26.07.2016 року Дрогобицьким міськрайонним судом Львівської області про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ Банк національний кредит заборгованості ПП Рехавот за договором кредиту овердрафтом №05.1-182ю/2014/2-1, від 15.07.2014 року в розмірі 190 982,52 грн., судового збору в розмірі 1432,37 грн.

Вказану ухвалу оскаржив ОСОБА_2

В своїй апеляційній скарзі просить прийняти постанову, якою апеляційну скаргу задовольнити, ухвалу скасувати та у задоволенні подання державного виконавця Сидор Х.М. про обмеження виїзду за кордон ОСОБА_2 - відмовити. Вважає ухвалу такою, що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що державний виконавець не надав суду доказів того, що боржник ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням суду, хоча саме він зобов'язаний довести суду з наданням відповідних матеріалів виконавчого провадження необхідність обмеження конституційного права боржника на виїзд за межі України. Вказує на те, що державним виконавцем не наведено жодних обґрунтованих доводів, що вказували б на неправомірні дії чи бездіяльність боржника, які могли б свідчити про його ухилення від виконання рішення суду, таких обставин відповідно не встановлено і судом. Зазначає, що факт відкриття виконавчого провадження, вчинення дій по його виконанню державним виконавцем та його неналежне виконання боржником, при відсутності належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів про ухилення боржника від виконання рішення суду, - не свідчать про необхідність тимчасового обмеження конституційних прав боржника. Також, вказує на те, що в матеріалах подання відсутні будь-які матеріали про те, що боржник повідомлений про відкриття виконавчого провадження. Крім цього, твердження державного виконавця в поданні про те, що боржник ОСОБА_2 не вживає жодних заходів, спрямованих на погашення заборгованості перед стягувачем, виклики та попередження ігнорує не відповідає дійсності, оскільки з матеріалів подання вбачається, що 16.07.2018 року державним виконавцем скеровано виклик на ім'я боржника у цей самий день коли було підготовлене подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон. Будь-яких інших даних про те, що боржник викликався державним виконавцем, умисно на виклик не з'явився державним виконавцем не подано. Крім цього вказує на те, що в оскаржуваній ухвалі вказано про те, що відповідно до акту державного виконавця від 17.01.2018 року за місцем проживання боржника двері ніхто не відчинив, однак, як вбачається із матеріалів подання, виконавче провадження тільки відкрито 19.01.2018 року.

В судове засідання окрім апелянта інші учасники справи (їх представники) не з'явилися, однак суд вважав за можливе проводити розгляд справи за їх відсутності (відсутності їх представників), зважаючи на те, що такі учасники справи повідомлялися про час та місце судового розгляду належним чином, обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи від них до суду не надходило, доказів поважності причин неявки (неявки представників) суду представлено не було, зважаючи на вимоги ч.2 ст. 372 ЦПК України, а також те, що від представника заінтересованої особи ПАТ Банк національний кредит до суду надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності їх представника.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення апелянта на підтримання апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, оцінивши мотиви учасників справи в межах доводів подання, апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, усних та письмових заяв та пояснень учасників справи (їх представників), колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.

Так, як вбачається із змісту оскаржуваної ухвали, суд першої інстанції посилаючись, зокрема, на ст. 441, ч.2 ст. 247 ЦПК України, ст.33 Конституції України, ст.2 Протоколу №4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції, ст.12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права ст. 313 ЦК України, п. 5 ч.1, ч. 2 ст. 6 Закону України Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України та задовольняючи подання державного виконавця, - виходив з того, що на примусовому виконанні у Дрогобицькому міськрайонному відділі державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області з 19.01.2018 року знаходиться виконавче провадження ВП 55583984 з виконання виконавчого листа №442/2894/16-ц, виданого 26.07.2016 року Дрогобицьким міськрайонним судом Львівської області про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ Банк Національний кредит заборгованості ПП Рехавот за договором кредиту овердрафтом №05.1-182ю/2014/2-1, від 15.07.2014 року в розмірі 190 982,52 грн., а також судового збору в розмірі 1432,37 грн. Станом на 17.07.2018 року (момент звернення з поданням) вказане рішення суду не виконується. Відповідно до акту державного виконавця від 17.01.2018 року за адресою, вказаною у виконавчому документі АДРЕСА_2 - за місцем проживання боржника, двері ніхто не відкривав. Було залишено виклик. Нерухомого майна за боржником не зареєстровано, що вбачається з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об?єктів нерухомого майна щодо суб'єкта. Відповідно до відповідей від 21.05.2018 року Пенсійного фонду України та Державної фіскальної служби від 22.05.2018 року відомості про ОСОБА_2 - відсутні. Згідно з даними Головного центру обробки спеціальної інформації від 13.04.2018 року ОСОБА_2 неодноразово перетинав державний кордон України, зокрема останнього разу 29.03.2018 року здійснив в'їзд. Враховуючи вищенаведене, суд вважав, що державним виконавцем вчинено достатньо виконавчих дій, та надано суду докази на підтвердження факту ухилення боржника від виконання своїх боргових зобов'язань і відомостей про обізнаність боржника щодо наявності відкритого виконавчого провадження та строків його добровільного виконання те, що дії державного виконавця з приводу виконання судового рішення не оскаржені, з заявами про неможливість виконання рішення суду боржник не зверталася, тому подання слід задоволити.

Колегія суддів вважає, що такі висновки зроблені без повного та всебічного з'ясування всіх обставин, що мають значення, обставинам, що мають значення та вимогам закону не відповідають.

Як вбачається із матеріалів справи, 17.07.2018 року державний виконавець Дрогобицького міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області Сидор Христина Михайлівна за погодженням з начальником ОСОБА_5 звернулася до суду із поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника - ОСОБА_2. В обґрунтування подання покликається на те, що на виконанні у ВДВС Дрогобицького МРУЮ знаходиться виконавче провадження АСВП 55583984 -19.01.2018 року з виконання виконавчого листа №442/2894/16-ц, виданого 07.07.2016 року Дрогобицьким міськрайонним судом Львівської області про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ Банк Національний кредит заборгованості ПП Рехавот за договором кредиту 190 982,52 грн., а також судового збору 1432,37 грн.Рішення суду не виконане, незважаючи на вжитті державним виконавцем заходи, боржник ухиляється від його виконання. В ході виконавчого провадження встановлено, що ОСОБА_2 перетинає кордон, доходу не отримує, майна немає.

Відповідно до ст. 441 ЦПК України, тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення. Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення. Ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена за поданням державного або приватного виконавця, яким відкрито відповідне виконавче провадження. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.

Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Громадянин України не може бути позбавленим права в будь-який час повернутись в Україну.

Так, згідно ст. 2 протоколу №4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, хто законно перебуває на території будь-якої держави, має право вільно пересуватися і вільно вибирати місце проживання в межах цієї території. Кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб. Права, викладені в пункті 1, також можуть у певних місцевостях підлягати обмеженням, що встановлені згідно із законом і виправдані суспільними інтересами в демократичному суспільстві.

Згідно ст. 313 ЦК України фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, має право на вільне самостійне пересування по території України і на вибір місця перебування. Фізична особа, яка не досягла чотирнадцяти років, має право пересуватися по території України лише за згодою батьків (усиновлювачів), опікунів та в їхньому супроводі або в супроводі осіб, які уповноважені ними. Фізична особа, яка є громадянином України, має право на безперешкодне повернення в Україну. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа, яка не досягла шістнадцяти років, має право на виїзд за межі України лише за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальників та в їхньому супроводі або в супроводі осіб, які уповноважені ними. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом. Фізична особа не може бути видворена з обраного нею місця перебування, доступ до якого не заборонений законом. Законом можуть бути встановлені особливі правила доступу на окремі території, якщо цього потребують інтереси державної безпеки, охорони громадського порядку, життя та здоров'я людей.

Згідно ст. 6 Закону України Про порядок виїзду з України та в'їзду в Україну громадян України право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли:

1) він обізнаний з відомостями, які становлять державну таємницю, - до закінчення терміну,

встановленого статтею 12 цього Закону;

3) стосовно нього у порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством, застосовано запобіжний захід, за умовами якого йому заборонено виїжджати за кордон, - до закінчення кримінального провадження або скасування відповідних обмежень;

4) він засуджений за вчинення кримінального правопорушення - до відбуття покарання або звільнення від покарання;

5) він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов'язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів;

9) він перебуває під адміністративним наглядом Національної поліції - до припинення нагляду.

Тимчасове обмеження права громадянина України на виїзд з України у випадках, передбачених частиною першою цієї статті, запроваджується в порядку, передбаченому законодавством. У разі запровадження такого обмеження орган, що його запровадив, в одноденний строк повідомляє про це громадянина України, стосовно якого запроваджено обмеження, та центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.

Враховуючи вказані вимоги закону для задоволення подання державного виконавця про здійснення згаданого тимчасового обмеження конституційних прав громадянина України, які також гарантовані Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод повинні бути достатньо вагомі підстави, які свідчили б про необхідність застосування такого заходу, насамперед в інтересах забезпечення виконання судового рішення. Такими, зокрема, можна вважати встановлення факту свідомого ухилення боржника фізичної особи чи керівника боржника юридичної особи від виконання судового рішення, вчинення дій, що свідчили б про намагання шляхом виїзду за межі України ухилитись від виконання рішення суду, тощо.

Крім цього, згідно ч. 5 ст. 19 Закону України Про виконавче провадження (в редакції на час звернення із поданням) Боржник зобов'язаний:

1) утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення;

2) допускати в установленому законом порядку виконавця до житла та іншого володіння, приміщень і сховищ, що належать йому або якими він користується, для проведення виконавчих дій;

3) за рішеннями майнового характеру подати виконавцю протягом п'яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження декларацію про доходи та майно боржника, зокрема про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, чи про кошти та майно, належні йому від інших осіб, за формою, встановленою Міністерством юстиції України;

4) повідомити виконавцю про зміну відомостей, зазначених у декларації про доходи та майно боржника, не пізніше наступного робочого дня з дня виникнення відповідної обставини;

5) своєчасно з'являтися на вимогу виконавця;

6) надавати пояснення за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження.

У зв'язку із цим про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов'язків у виконавчому провадженні може, зокрема, свідчити невиконання ним своїх обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 19 згаданого Закону України Про виконавче провадження , зокрема, утримання від вчинення дій, які унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; надання достовірних відомостей про свої доходи та майно, у тому числі про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах; своєчасна явка за викликом державного виконавця; надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження, тощо.

Як вбачається із змісту подання та оскаржуваної ухвали, державним виконавцем не наведено жодних обґрунтованих доводів, що вказували б на неправомірні дії чи бездіяльність боржника, які могли б свідчити про його ухилення від виконання рішення суду, таких обставин відповідно не встановлено і судом.

Сам факт відкриття виконавчого провадження, вчинення дій по його виконанню державним виконавцем та його неналежне виконання боржником, при відсутності належних допустимих, достовірних та достатніх доказів про ухилення боржника від виконання рішення суду, - не свідчать про необхідність тимчасового обмеження конституційних прав боржника, з поданням про що звернулася державний виконавець.

Як вбачається із матеріалів доданих державним виконавцем до подання 19.01.2018 року державним виконавцем дійсно винесено постанову про відкриття виконавчого провадження про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ Банк національний кредит заборгованості за договором кредиту та судового збору відповідно до виданого Дрогобицьким міськрайонним судом виконавчого листа, на підставі рішення цього ж суду від 7.07.2017 року, а також в межах цього виконавчого провадження 21.05.2018 року винесено постанову про арешт майна боржника. Вказане здійснено на заяву стягувача ПАТ Банк національний кредит про відкриття виконавчого провадження (матеріали справи, що підтверджують вказане а.с. 3-6, 11). Крім цього, державним виконавцем дійсно вчинено кілька запитів про отримання інформації стосовно майна та доходів боржника та отримано відповіді на такі (а.с. 7-10, 14-16).

Однак, жодних даних про те, що боржник належним чином викликався державним виконавцем із покладенням на нього (боржника) обов'язків, про які йшлося вище виконавцем не представлено. Такими доказами не слід вважати виклик-попередження державного виконавця боржнику від 10.04.2018 року (а.с. 13), за відсутності будь-яких даних про його надіслання та вручення боржнику. Аналогічно відсутні дані і про належне вручення боржнику постанови про відкриття виконавчого провадження. Єдиний акт державного виконавця про відсутність за місцем проживання боржника від 10.04.2018 року жодним чином не може свідчити про ухилення від виконання рішення боржника, оскільки по-перше факт відсутності за місцем проживання боржник заперечив та вказує про те, що від одружений та має на своєму утриманні трьох дітей, а тому відсутність за місцем проживання будь-кого з членів сім'ї є практично неможливим, а будь-яких інших доказів про вихід за місцем проживання боржника державним виконавцем у інші дні та знову ж не відчинення дверей будь-ким із членів сім'ї боржника чи самим боржником, що умовно могло б свідчити про скажімо свідоме ігнорування боржником вимог державного виконавця та могло б свідчити про факт ухилення боржника від виконання рішення суду не представлено. Крім цього, сам факт відсутності за місцем проживання боржника (у випадку дійсності такого), за відсутності будь-яких даних про те, що боржник був належним чином повідомлений про такий вихід; достовірно повідомлений про існування виконавчого провадження; повідомлений про необхідність вчинення дій з його виконання, про свої права та обов'язки як боржника, тощо - не свідчить про ухилення боржника від виконання рішення. Факт перетину кордону боржником та можливість здійснення ним цього теж не свідчить про ухилення від виконання рішення суду.

Будь-який інших даних про те що боржник викликався державним виконавцем, умисно на виклик не з'явився; або йому були роз'яснені його права та обов'язки під час виконання судового рішення та незважаючи на роз'яснення покладених на нього обов'язків ним умисно такі не виконані; вчинено інші дії, які б свідчили про умисне невиконання рішення суду, наприклад, не допуск державного виконавця до належних йому приміщень, місця проживання, тощо - що могло б свідчити про ухилення ним від виконання судового рішення та певні передумови для вирішення питання про звернення до суду з поданням про тимчасове обмеження згаданих конституційних прав державним виконавцем не надано.

Зважаючи на вказане відсутні підстави вважати, що боржник ухиляється від виконання рішення суду.

Оскаржувана ж ухвала слід вважати постановлена передчасно, без повного та всебічного з'ясування всіх обставин, що мають значення у справі такої категорії, встановлення яких є необхідністю при вирішенні питання про вжиття заходу обмеження прав особи, про який йдеться у поданні.

Враховуючи вказане оскаржувана ухвала суду залишатись в силі не може та підлягає скасуванню з постановленням нової ухвали, якою у задоволенні подання державного виконавця про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_2слід відмовити.

Вказаним слід визнати апеляційну скаргу обґрунтованою та задовольнити.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 ч.1 п.2, 376 ч.1 п.1-4, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, -

п о с т а н о в и л а :

апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.

Ухвалу Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 17 липня 2018 року - скасувати та постановити нову ухвалу, якою у задоволенні подання державного виконавця Дрогобицького міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_2- відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повний текст постанови складено 06 грудня 2018 року.

Головуючий : Я.А. Левик

Судді: Л.Б. Струс

М.М. Шандра