Рішення

від 13.11.2018 по справі 808/883/18

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

13 листопада 2018 року о/об 17 год. 33 хв.Справа № 808/883/18 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Татаринова Д.В., за участю секретаря судового засідання Малої Т.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МІСЬКИЙ СЕРВІС» (69123, м. Запоріжжя, вул. Чотирнадцятого жовтня, 9 - А, код ЄДРПОУ 40540088)

до Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166, код ЄДРПОУ 39396146),

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

за участі представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1

(діє на підставі довіреності № 07/03/2018 від 07.03.2018)

від відповідача - ОСОБА_2

(діє на підставі довіреності № 259/10/08-01-10-04 від 20.02.2018)

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "МІСЬКИЙ СЕРВІС" (надалі - позивач або ТОВ МІСЬКИЙ СЕРВІС ) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0023641202 від 01 грудня 2017 року, №0023651202 від 01 грудня 2017 року, № НОМЕР_1 від 01 грудня 2017 року.

Ухвалою суду від 20 березня 2018 року провадження у справі відкрито за правилами загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 19 квітня 2018 року.

Ухвалою суду від 19 квітня 2018 року підготовче судове засідання відкладено до 16 травня 2018 року.

Ухвалою суду від 16 травня 2018 року провадження зупинено для надання часу для примирення до 04 липня 2018 року.

04 липня 2018 року ухвалою суду провадження у справі поновлено.

Ухвалою суду від 04 липня 2018 року провадження зупинено для надання часу для примирення до 11 вересня 2018 року.

11 вересня 2018 року ухвалою суду провадження у справі поновлено.

Ухвалою суду від 11 вересня 2018 року провадження зупинено для надання часу для примирення до 26 вересня 2018 року.

26 вересня 2018 року протокольною ухвалою провадження у справі поновлено.

26 вересня 2018 року протокольною ухвалою підготовче провадження закрито, справу призначено до судового розгляду на 26 вересня 2018 року.

В судовому засіданні 26 вересня 2018 року оголошено перерву до 24 жовтня 2018 року.

Ухвалою суду від 24 жовтня 2018 року провадження зупинено для надання часу для примирення до 13 листопада 2018 року.

13 листопада 2018 року ухвалою провадження у справі поновлено.

Відповідно до статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) 13 листопада 2018 року сторонам проголошено вступну та резолютивну частину рішення та оголошено про час виготовлення рішення у повному обсязі.

Адміністративний позов обґрунтовано тим, що на підставі висновків Акту перевірки №639/08-01-12-02/40540088 від 14 листопада 2017 року податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення №0023641202 від 01 грудня 2017 року, №0023651202 від 01 грудня 2017 року, № НОМЕР_1 від 01 грудня 2017 року. Позивач не погоджується з такими рішеннями, вважає їх безпідставними, оскільки доводи, аргументи та висновки перевіряючих є такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства.

В судовому засіданні представник Товариства з обмеженою відповідальністю "МІСЬКИЙ СЕРВІС" адміністративний позов підтримав та просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник Головного управління ДФС у Запорізькій області в судовому засіданні проти адміністративного позову заперечив з підстав, викладених у письмовому відзиві (вх.№11450 від 10 квітня 2018 року), відповідно до якого зазначає, що перевіркою не підтверджено здійснення товарних операцій постачальником по взаємовідносинах з ТОВ МІСЬКИЙ СЕРВІС та встановлено надходження товарів з джерела невідомого походження. Вказує, що в первинних документах зазначені господарські операції, які фактично не відбувались, у зв'язку з чим такі первинні документи не мають юридичної сили. На думку відповідача, якщо наведені у договорах товари фактично не повертались від ТОВ Девелопмент енд констракшин , то коригування таких товарів не відбулося саме від ТОВ Девелопмент енд констракшин , відповідно право на коригування податкових зобов'язань у бік зменшення у такого платника податків не виникає.

Представник Головного управління ДФС у Запорізькій області просив суд відмовити у задоволенні у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи суд встановив наступні обставини.

Судом встановлено, що фахівцями Головного управління Державної фіскальної служби України у Запорізькій області з 01 листопада 2017 року по 07 листопада 2017 року проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "МІСЬКИЙ СЕРВІС" з питання достовірності нарахування від'ємного значення з податку на додану вартість за серпень 2017 року, за результатами якої складено Акт №539/08-01-12-02/40540088 від 14 листопада 2017 року.

Відповідно до висновків Акту перевірки №539/08-01-12-02/40540088 від 14 листопада 2017 року встановлено порушення ТОВ МІСЬКИЙ СЕРВІС :

1) пункту 186.1 статті 186, пункту 192.1 статті 192, пункту 200.1, підпункту б), підпункту в) пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого:

-занижено позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 9 - рядок 17 декларації) (позитивне значення), яке сплачується до державного бюджету (рядок 18) декларації за серпень 2017 року у сумі 210891 грн.;

- завищено від'ємне значення з податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку (р.20.2.1) за серпень 2017 року на суму ПДВ 71642 грн.;

- завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду за серпень 2017 року , яке включається до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (р.21) на суму 217471 грн.;

2) підпункту б) пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого, в додатку 3 до Декларації з ПДВ за серпень 2017 року завищена сума податку за серпень 2017 року, фактично сплачена ТОВ МІСЬКИЙ СЕРВІС (отримувачем товарів, послуг) у звітному податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг) на суму 30132 грн.

ТОВ МІСЬКИЙ СЕРВІС не погодившись із висновками Акту перевірки №539/08-01-12-02/40540088 від 14 листопада 2017 року подало до відповідача ОСОБА_3 №220 від 21 листопада 2017 року.

На підставі Акту перевірки №539/08-01-12-02/40540088 від 14 листопада 2017 року податковим органом 01 грудня 2017 року прийнято податкові повідомлення-рішення:

№0023641202, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларовану на рахунок платника податку у банку у розмірі 71642,00 грн., та нараховано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у сумі 17910,50 грн.;

№0023651202, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість 217471,00 грн.;

№ НОМЕР_1, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 263613,75 грн., з яких за податковими зобов'язаннями 210891,00 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 52722,75 грн.

Позивач подав до Державної фіскальної служби України скаргу №226 від 11 грудня 2017 року на податкові повідомлення-рішення від 01 грудня 2017 року №0023641202, №0023651202, № НОМЕР_1, проте Рішенням від 12 лютого 2018 року №4868/6/99-99-11-01-01-25 вказані податкові повідомлення-рішення залишені без змін, а скарга - без задоволення.

Вважаючи винесені податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду із даним позовом про їх скасування.

Враховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що 14.1.181. податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Бюджетне відшкодування - це відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника (підпункт 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

За правилами пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Згідно пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг.

Пунктом 198.3 статті 198 Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

За приписами пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Судом встановлено, що під час перевірки позивачем податковому органу було надано податкову накладну №170 від 28 липня 2017 року, за якою оформлено продаж ТОВ МІСЬКИЙ СЕРВІС товару ТОВ Девелопмент енд констракшин . При цьому, як видно зі змісту акту перевірки, то він не містить жодних посилань податкового органу про те, що податкова накладна не відповідає вимогам чинного законодавства.

За приписами пункту 44.2 статті 44 Податкового кодексу України для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» , підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають фактично відбутись, вони повинні підтверджуватись належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, а також такі операції мають спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.4 статті 200 Податкового кодексу України встановлено, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Також суд зазначає, що за визначенням підпункту 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України постачання товарів - це будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

З метою застосування терміна "постачання товарів" електрична та теплова енергія, газ, пар, вода, повітря, охолоджене чи кондиційоване, вважаються товаром.

Постачанням товарів також вважаються:

а) фактична передача матеріальних активів іншій особі на підставі договору про фінансовий лізинг (повернення матеріальних активів згідно з договором про фінансовий лізинг) чи іншої домовленості, відповідно до якої оплата відстрочена, але право власності на матеріальні активи передається не пізніше дати здійснення останнього платежу;

б) передача права власності на матеріальні активи за рішенням органу державної влади або органу місцевого самоврядування чи відповідно до законодавства;

в) будь-яка із зазначених дій платника податку щодо матеріальних активів, якщо платник податку мав право на віднесення сум податку до податкового кредиту у разі придбання зазначеного майна чи його частини (безоплатна передача майна іншій особі; передача майна у межах балансу платника податку, що використовується у господарській діяльності платника податку для його подальшого використання з метою, не пов'язаною із господарською діяльністю такого платника податку; передача у межах балансу платника податку майна, що планувалося для використання в оподатковуваних операціях, для його використання в операціях, що звільняються від оподаткування або не підлягають оподаткуванню);

г) передача (внесення) товарів (у тому числі необоротних активів) як вклад у спільну діяльність без утворення юридичної особи, а також їх повернення;

д) ліквідація платником податку за власним бажанням необоротних активів, які перебувають у такого платника;

е) передача товарів згідно з договором, за яким сплачується комісія (винагорода) за продаж чи купівлю.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Відповідно до пункту 186.1 статті 186 Податкового кодексу України місцем постачання товарів є:

а) фактичне місцезнаходження товарів на момент їх постачання (крім випадків, передбачених у підпунктах "б" і "в" цього пункту);

б) місце, де товари перебувають на час початку їх перевезення або пересилання, у разі якщо товари перевозяться або пересилаються продавцем, покупцем чи третьою особою;

в) місце, де провадиться складання, монтаж чи встановлення, у разі якщо товари складаються, монтуються або встановлюються (з випробуванням чи без нього) продавцем або від його імені.

Пунктом 192.1 статті 192 Податкового кодексу України передбачено, що якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Розрахунок коригування, складений постачальником товарів/послуг до податкової накладної, яка складена на отримувача - платника податку, підлягає реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних:

постачальником (продавцем) товарів/послуг, якщо передбачається збільшення суми компенсації їх вартості на користь такого постачальника або якщо коригування кількісних та вартісних показників у підсумку не змінює суму компенсації;

отримувачем (покупцем) товарів/послуг, якщо передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, для чого постачальник надсилає складений розрахунок коригування отримувачу.

Так, відповідно до Акту перевірки №539/08-01-12-02/40540088 від 14 листопада 2017 року позивач у перевіряємому періоді мав господарські взаємовідносини з ТОВ Девелопмент енд констракшн і порушення у позивача виникли саме внаслідок господарських взаємовідносин із вказаним контрагентом.

Судом встановлено, що ТОВ МІСЬКИЙ СЕРВІС мало господарські взаємовідносини із ТОВ Девелопмент енд констракшн , які підтверджуються:

-Договором поставки №28-07/17 від 27 липня 2017 року та специфікацією №1 від 28 липня 2017 року до такого договору;

- Договором відповідального зберігання №31-07/07 від 28 липня 2017 року;

- Актами передачі-приймання матеріальних цінностей на відповідальне зберігання від 28 липня 2017 року та від 16 серпня 2017 року;

- рахунком на оплату №155 від 28 липня 2017 року;

- видатковою накладною №199 від 28 липня 2017 року;

- довіреністю №11 від 28 липня 2017 року на отримання від ТОВ МІСЬКИЙ СЕРВІС товарно-матеріальних цінностей;

- оборотно-сальдовими відомостями за липень, серпень 2017 року;

- поверненням постачальнику №2 від 16 серпня 2017 року;

- довіреністю №204 від 10 серпня 2017 року на отримання ТОВ МІСЬКИЙ СЕРВІС від ТОВ Девелопмент енд констракшн товарно-матеріальних цінностей;

- платіжним дорученням №150 від 03 листопада 2017 року;

- бухгалтерськими довідками №6 від 28 липня 2017 року, №7 від 16 серпня 2017 року;

- накладною на переміщення №177 від 28 липня 2017 року;

- подорожнім листом №162505 від 28 липня 2017 року.

Таким чином позивачем надано докази на підтвердження факту продажу товару контрагенту, а також докази на підтвердження факту повернення ТОВ Девелопмент енд констракшн товару позивачу, у зв'язку з чим ним було здійснено коригування.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Згідно з частиною 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Одним із основних принципів, на яких ґрунтується бухгалтерський облік та фінансова звітність, відповідно до статті 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» , є принцип превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Як зазначено у частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» , підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з пунктом 1.2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за №168/704 (далі - «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» ), записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів.

Відповідно до пункту 2.1 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Надані позивачем до суду докази, документи у сукупності підтверджують фактичне постачання товару від Товариства з обмеженою відповідальністю МІСЬКИЙ СЕРВІС Товариству з обмеженою відповідальністю Девелопмент енд констракшн , та повернення позивачу такого товару його контрагентом.

Крім того позивачем надані суду документи на підтвердження походження такого товару та витрат на придбання товару.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платниками податків вносяться відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Як з'ясовано судом, позивач веде облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань.

Отже, досліджені судом первинні документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків підтверджують здійснення господарських операцій позивача з ТОВ Девелопмент енд констракшн .

Тобто, документально підтверджено формування ТОВ МІСЬКИЙ СЕРВІС податкового кредиту з податку на додану вартість по операціям з ТОВ Девелопмент енд констракшн .

При цьому, як вбачається зі змісту акту перевірки, то він не містить жодних посилань податкового органу про те, що податкова накладна, на підставі якої позивачем здійснено формування податкового кредиту не відповідає вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим суд вважає, що позивачем як до перевірки та і при судовому розгляді справи надані докази, які в своїй сукупності підтверджують реальне вчинення господарських операцій, що в свою чергу підтверджує правомірність формування податкового кредиту за такими операціями.

Як встановлено із матеріалів справи, господарські правовідносини з ТОВ Девелопмент енд констракшн оформлені позивачем належним чином, а фактичне здійснення операцій з постачання та повернення товарів підтверджується належними первинними документами та документами податкової звітності.

Отже, факт виконання операцій засвідчується рядом первинних документів, які не викликають сумніву. Реальність господарських операцій з'ясована через дослідження у сукупності всіх первинних документів.

Вказані ж в Акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора.

Крім того суд звертає увагу, що підпунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України імперативно встановлено, що податкова накладна є достатнім документом, на підставі якого у платника податків виникає право на включення відповідних сум до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Таким чином, враховуючи наявність у позивача первинних документів, приймаючи до уваги, що зазначені документи не визнані недійсними, будь-яких посилань щодо невідповідності порядку їх оформлення вимогам Податкового кодексу України акт перевірки не містить, ТОВ МІСЬКИЙ СЕРВІС цілком правомірно включило суми до витрат які враховуються для визначення об'єкта оподаткування та податку на додану вартість по придбаним товарам до складу податкового кредиту, оскільки його право на податковий кредит та витрати підтверджується єдиними і належними, з точки зору діючого законодавства, доказами.

Інші доводи сторін не є юридично значимими та не впливають на правильність вирішення адміністративної справи по суті.

Отже підстави для зменшення позивачу суми від'ємного значення з податку на додану вартість у розмірі 217471,00 грн., зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 71642,00 грн. та застосування штрафу у розмірі 17910,50 грн., збільшення податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 210891,00 грн. та нарахування штрафу у розмірі 52722,75 грн. - відсутні.

Таким чином, виходячи з фактичних обставин справи, висновки фахівців відповідача, викладені у Акті перевірки №539/08-01-12-02/40540088 від 14 листопада 2017 року, - є припущеннями, не доведеними належними засобами доказування, а податкові повідомлення-рішення від 01 грудня 2017 року №0023641202, №0023651202, № НОМЕР_1, прийняті Головним управлінням ДФС у Запорізькій області відносно Товариства з обмеженою відповідальністю "МІСЬКИЙ СЕРВІС", є протиправними, оскільки не ґрунтуються на вимогах закону.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є, зокрема, змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі.

Згідно частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд оцінивши докази, які є у справі, в їх сукупності приходить до висновку, що відповідачем не доведено обставини встановлені у Акті перевірки №539/08-01-12-02/40540088 від 14 листопада 2017 року, докази позивача не спростовані, тому з огляду на викладене, суд вважає, що висновки податкового органу, викладені у Акті перевірки №539/08-01-12-02/40540088 від 14 листопада 2017 року, - є помилковими та спростовуються дослідженими під час розгляду справи доказами.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що відповідачем не доведена правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 01 грудня 2017 року №0023641202, №0023651202, № НОМЕР_1, у зв'язку із чим позовні вимоги є доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «МІСЬКИЙ СЕРВІС» (69123, м. Запоріжжя, вул. Чотирнадцятого жовтня, 9 - А, код ЄДРПОУ 40540088) до Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166, код ЄДРПОУ 39396146), про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення № НОМЕР_2 від 01 грудня 2017 року, № НОМЕР_3 від 01 грудня 2017 року, № НОМЕР_1 від 01 грудня 2017 року.

Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МІСЬКИЙ СЕРВІС» (69123, м. Запоріжжя, вул. Чотирнадцятого жовтня, 9 - А, код ЄДРПОУ 40540088) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166, код ЄДРПОУ 39396146) судові витрати, у вигляді судового збору у сумі 8559 грн. 56 коп.

Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Перехідних положень КАС України рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 23 листопада 2018 року.

Суддя Д.В. Татаринов