Рішення

від 05.12.2018 по справі 1140/2877/18

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2018 року м. Кропивницький Справа № 1140/2877/18

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Кармазиної Т.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного (письмового) провадження справу за адміністративним позовом фермерського господарства «Велетень Плюс» до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області викладену в листі від 20.09.2018 №Ф-12515/0-6269/0/17-18 та зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області розглянути заяву від 22.08.2018 р. і надати йому дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду площею 0,7780 га, для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться на території Павлівської сільської ради Світловодського району Кіровоградської області з кадастровим номером 3525286900:02:000:5363.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що з 24.03.2017 ФГ «Велетень Плюс» є власником нежитлової будівлі млина, яка розташована на земельній ділянці, площею 0,778 га, з кадастровим номером 3525286900:02:000:5363. Попереднім власником даної земельної ділянки, на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області від 22.02.2016, було виготовлено та погоджено проект землеустрою. 30.06.2017 позивач, як новий власник, звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області із заявою про затвердження проекту землеустрою, на яку отримано відмову. Також, посилався на те, що ФГ «Велетень Плюс» неодноразово зверталося до відповідача із заявами про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду площею 0,7780 га, для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться на території Павлівської сільської ради Світловодського району Кіровоградської області з кадастровим номером 3525286900:02:000:5363. Проте, відповідач відмовляв позивачу в задоволенні його заяв, зазначаючи різні підстави. Листом від 20.09.2018 №Ф-12515/0-6269/0/17-18, відповідачем надано відповідь, в якій зазначено, що згідно долученого опису нерухомого майна, до складу входить: БМЗ, гараж, складська будівля №1, складська будівля №2, побутове приміщення, парковка, котельня, туалет, що не відповідає відомостям з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (індексний номер 83383553), та відмовлено у задоволенні заяви позивача. Позивач, не погоджуючись з такою відповіддю, наполягаючи на тому, що ним виконано всі вимоги, передбачені законодавством для отримання дозволу, просить суд задовольнити позовні вимоги.

Згідно наданого до суду відзиву на позов, відповідач позовні вимоги не визнав у повному обсязі, в задоволенні позову просив відмовити, зважаючи на правомірність та обґрунтованість прийнятого відповідачем рішення, оскільки відсутні будь-які порушення прав та інтересів позивача. На думку відповідача, дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не є рішенням без якого не може бути реалізоване право на отримання земельної ділянки у власність (а.с41-44).

Від представника позивача надійшли письмові пояснення та клопотання про розгляд справи без участі позивача та його представника (а.с.52-55).

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив (а.с.36).

Зважаючи на викладене, у відповідності до ч.9 ст.205 КАС України, суд визнав за можливе продовжити розгляд справи у порядку письмового провадження.

Дослідивши докази і письмові пояснення сторін, викладені у заявах по суті справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з таких підстав.

Відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області від 04.11.2016 №11-10941/14-16-СГ ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду орієнтовною площею 0,8000 га, для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться на території Павлівської сільської ради Світловодського району Кіровоградської області (а.с.10). На підставі даного наказу, ОСОБА_1 було виготовлено та погоджено проект землеустрою, здійснена державна реєстрація земельної ділянки та їй присвоєно кадастровий номер 3525286900:02:000:5363 (а.с.11-13).

Судом встановлено, що 24.03.2017 приватне підприємство «Ефект» , в особі директора ОСОБА_1, (Продавець) на підставі договору купівлі-продажу продало, а ФГ «Велетень Плюс» (Покупець) купив будівлю млина, який розташований на земельній ділянці, площею 0,7780 га, яка знаходиться на території Павлівської сільської ради Світловодського району Кіровоградської області з кадастровим номером 3525286900:02:000:5363 (а.с.14-15).

30.06.2017 позивач, як новий власник, звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області із заявою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення вищезазначеної земельної ділянки в оренду (а.с.16), на що відповідачем, листом від 25.07.2017 №Ф-14114/0/6-17, відмовлено ФГ «Велетень Плюс» в затвердженні проекту землеустрою (а.с.18).

22.09.2017, 23.11.2017, 29.05.2018 позивачем подано до Головного Управління Держгеокадастру у Кіровоградській області заяви про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду площею 0,7780 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Павлівської сільської ради Світловодського району Кіровоградської області з кадастровим номером 3525286900:02:000:5363 (а.с.19, 21, 23).

Листом від 13.10. 2017 №Б-19360/0-13370/0/6-17 Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області за результатами розгляду поданої заяви, проінформовано позивача про відмову у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою, посилаючись на те, що у поданій заяві не вірно вказано цільове призначення земельної ділянки, що не відповідає вимогам статті 22 Земельного кодексу України (а.с.20).

Листом від 29.12.2017 №Ф-22953/0-17184/0/6-17 відповідачем відмовлено позивачу у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою та запропоновано обґрунтувати площу земельної ділянки, яку позивач бажає отримати у користування для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, з урахуванням майнових прав на нерухоме майно, розташоване на земельній ділянці (а.с.22).

На замовлення позивача було виготовлено та погоджено з головним архітектором Світловодського району Кіровоградської області обґрунтування площі вищезазначеної земельної ділянки (а.с.24-25), а також отримано від Павлівської сільської рада Світловодського району Кіровоградської області згоду на передачу в оренду земельної ділянки на 49 років, якою також прийнято рішення про надання ФГ «Велетень Плюс» висновку - погодження на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, терміном на 49 років, орієнтовною площею 0,80 га, для розташування та обслуговування господарських будівель і споруд (будівлі млина) (а.с.27).

29.05.2018 позивачем вчетверте подано до Головного Управління Держгеокадастру у Кіровоградській області заяву про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду площею 0,7780 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Павлівської сільської ради Світловодського району Кіровоградської області з кадастровим номером 3525286900:02:000:5363 (а.с.23).

Листом від 09.07.2018 №Ф-7197/0-4590/0/17-18 відповідачем відмовлено позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою та запропоновано надати інформацію щодо погодження чи заперечення встановлення строку договору - 7 років, а також подати документи відповідно до вимог законів (а.с.28).

24.07.2018 позивачем подано до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області заяву, в якій зазначено, що ФГ «Велетень Плюс» не заперечує щодо передання зазначеної земельної ділянки в оренду строком на 7 років, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с.29).

За результатами розгляду відповідачем зазначеної заяви від 24.07.2018, відповідачем надіслано на адресу позивача лист від 06.08.2018 №Ф-11194/0-5375/0/17-18, в якому зазначено, що заява не відповідає вимогам ст.123 Земельного кодексу України, зокрема, не додано графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки (а.с.30).

22.08.2018 року ФГ «Велетень Плюс» подало до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області чергову заяву про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду на 7 років, площею 0,7780 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Павлівської сільської ради Світловодського району Кіровоградської області з кадастровим номером 3525286900:02:000:5363 (а.с.31).

Листом від 20.09.2018 №Ф-12515/0-6269/0/17-18 Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області за результатами розгляду поданої заяви, проінформовано позивача, що згідно долученого опису нерухомого майна, до складу входить: БМЗ, гараж, складська будівля №1, складська будівля №2, побутове приміщення, парковка, котельня, туалет, що не відповідає відомостям з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (індексний номер 83383553), та відмовлено у задоволенні заяви позивача (а.с.32).

Не погодившись з такою відмовою позивач звернувся до суду з даним позовом.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Відповідно до статті 14 Конституції України та статті 373 Цивільного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізовується громадянами, юридичними особами та державою відповідно до закону.

Статтею 3 Земельного кодексу України (далі за текстом - ЗК України) встановлено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, вказаним Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Частиною 2 статті 22 ЗК України визначено, що до земель сільськогосподарського призначення належать: а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо)..

Згідно з пунктами "а, б" частини 3 статті 22 ЗК України землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства; сільськогосподарським підприємствам - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Частинами 1, 2 статті 116 ЗК України, визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Крім того, ч.4 ст.122 ЗК України визначено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Відповідно до п. 1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету ОСОБА_2 України №15 від 14.01.2015 року, Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом ОСОБА_2 України через ОСОБА_2 аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Згідно з пп.31, 50 п. 4 Положення Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених Земельним кодексом України, безпосередньо або через визначені в установленому порядку його територіальні органи; погоджує в межах повноважень, передбачених законом, документацію із землеустрою.

Пунктом 7 Положення передбачено, що Держгеокадастр здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Оскільки, спірна земельна ділянка належить до категорії земель сільськогосподарського призначення, саме до компетенції Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області відноситься розгляд питання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо її відведення в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Відповідно до частин 1, 2, 3 статті 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.

Згідно з частиною 2 статті 134 ЗК України не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі, зокрема розташування на земельних ділянках об'єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.

За приписами ч.2 ст.123 ЗК України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). ОСОБА_3 Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно ч.3 ст.123 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Забороняється відмова у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, місце розташування об'єктів на яких погоджено відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування згідно із статтею 151 цього Кодексу.

У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна ОСОБА_3 Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення документації із землеустрою або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення документації із землеустрою без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє ОСОБА_3 Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Відповідно до ст.120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Відтак, суд наголошує, що законодавцем передбачено вичерпні підстави для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у користування, а саме, невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Матеріали справи свідчать, що Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області відмовило позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду з підстав, що не передбачені законодавством.

Таким чином, отримавши заяву позивача від 22.08.2018 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки сільськогосподарського призначення із земель державної власності для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с.31), відповідач, згідно ст.123 ЗК України, повинен був у місячний строк дати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (видати відповідний наказ) або надати позивачу мотивовану відмову у наданні дозволу.

Однак, відповідач листами, останній від 20.09.2018 №Ф-12515/0-6269/0/17-18 відмовив позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, не вказавши при цьому жодної з обставин, передбачених ст.123 ЗК України. Посилався на те, що згідно долученого опису нерухомого майна, до складу входить: БМЗ, гараж, складська будівля №1, складська будівля №2, побутове приміщення, парковка, котельня, туалет, що не відповідає відомостям з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (індексний номер 83383553). При цьому, копію зазначеного витягу відповідачем суду не надано.

Суд враховує, що оцінюючи заяву позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою на предмет відповідності місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку, відповідач як суб'єкт владних повноважень, повинен неухильно дотримуватися принципу належного урядування.

Так, у п.70 рішення Європейського суду з прав людини «Рисовський проти України» від 20.10.2011 р. суд підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування» , який передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб.

Складовими принципу належного урядування є ефективність та результативність сутність яких полягає у тому, щоб усі процедури спрямовувалися на досягнення результату, який задовольняє потреби суспільства.

Отже, зважаючи на принцип належного урядування, суд враховує, що вказуючи на недоліки заяв позивача, які обумовили відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області зобов'язане зазначити вичерпний перелік встановлених невідповідностей вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

Натомість, як встановлено судом, відповідач неодноразово відмовляв позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, щоразу вказуючи на нові обставини та недоліки.

На підставі ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідач, заперечуючи проти позову, не довів суду, що, розглядаючи неодноразово заяви позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, він діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідач відмовив позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з підстав, що не передбачені законодавством , тому суд визнає таку відмову відповідача протиправною.

Суд відхиляє посилання відповідача на висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 31.01.2018 року (справа №814/741/16) та від 14.03.2018 року (справа №804/3703/16), оскільки вони сформульовані щодо інших правовідносин - а саме з приводу реалізації фізичною особою (а не юридичною) права замовити виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність за мовчазною згодою.

Відповідно до статті 118 ЗК України порядок безоплатної передачі земельних ділянок у власність громадянами передбачає реалізацію таких послідовних етапів: звернення громадян з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; надання дозволу відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування; розробка суб'єктами господарювання за замовленням громадян проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в порядку, передбаченому статтею 186-1 ЗК України; затвердження відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

При цьому, згідно з абзацом 3 частини 7 статті 118 ЗК України особа може замовити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки без згоди уповноваженого органу - за принципом "мовчазної згоди" - лише за умови, якщо уповноважений орган у місячний строк не надав ні дозволу на його розроблення, ні мотивованої відмови у наданні такого дозволу.

Запроваджений цією нормою принцип "мовчазної згоди" передбачає виключно право громадянина замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу та жодним чином не позбавляє його права на отримання від уповноваженого органу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або вмотивованої відмови у його наданні, а також права на судовий захист у випадку неможливості реалізації права на отримання відповідного дозволу або відмови.

Такий висновок сформулював ОСОБА_3 Суд у постанові від 10.07.2018 року (справа №806/3095/17).

Щодо вимоги позивача про зобов'язання Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою, то суд зазначає наступне.

Відповідно до Рекомендацій Комітету ОСОБА_2 Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом ОСОБА_2 Європи 11.03.1980 на 316-й нараді, у відповідності до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акту.

У разі відсутності у суб'єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов'язання судом суб'єкта прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження.

До того ж, запорукою вірного застосування дискреційних повноважень є високий рівень правової культури державних службовців. Обсяг таких повноважень суб'єкта владних повноважень повинен мати чіткі межі застосування. Рішення органу влади має бути визнано протиправним, у разі, коли істотність порушення процедури потягнуло його неправильність, а за наявністю правової можливості (якщо ідеться про прийняття органом одного з двох рішень надати чи ні певну можливість здійснювати певні дії) суд зобов'язаний відновити порушене право шляхом зобов'язання суб'єкта владних повноважень прийняти конкретне рішення про надання можливості, якщо відмова визнана неправомірною, а інших підстав для відмови не вбачається.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 6 вересня 1978 року у справі "Класс та інші проти Німеччини", зазначив, що "із принципу верховенства права випливає, зокрема, що втручання органів виконавчої влади у права людини має підлягати ефективному нагляду, який, як правило, повинна забезпечувати судова влада. Щонайменше це має бути судовий нагляд, який найкращим чином забезпечує гарантії незалежності, безсторонності та належної правової процедури".

Повноваження суду при вирішенні адміністративної справи визначені статтею 245 КАС України, відповідно до пункту 4 частини 2 якої у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про зобов'язання відповідача вчинити певні дії. Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, проте відповідний спосіб захисту має бути законним та відповідати певній нормі права.

Частиною 3 статті 245 КАС України передбачено, що у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Згідно з ч.4 ст.245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини 2 цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

В даному випадку суд вважає, що з урахуванням неодноразових звернень позивача до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області із заявами про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, правильним способом захисту порушених прав позивача є зобов'язання відповідача надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Суд зазначає, що покладення такого обов'язку на відповідача не є перебиранням функції іншого суб'єкта владних повноважень в реалізації відповідних управлінських функцій і вирішенні питань, віднесених до виключної компетенції такого суб'єкта та зобов'язанням його приймати рішення, які входять до його компетенції чи до компетенції іншого органу, з огляду на обов'язковість ефективного механізму захисту порушеного права.

Позивач правомірно очікував на розгляд його заяв про надання дозволу на розробку проекту землеустрою та отримання позитивного рішення.

Так, в абз.10 п.9 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 р. №3-рп/2003 Конституційний Суд України наголошував, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

До того ж, спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникла б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення суду.

При цьому, слід зазначити, якщо відмова відповідного органу визнана судом протиправною, а іншого варіанту поведінки у суб'єкта владних повноважень за законом не існує, то суд має право зобов'язати такий орган влади вчинити конкретні дії, які б гарантували захист прав і свобод позивача. Отже, застосування судами зазначеного способу захисту права не можливо вважати втручанням у дискреційні повноваження відповідача.

Така правова позиція висловлена ОСОБА_3 Судом у постанові від 22 березня 2018 року у справі №823/795/17 (адміністративне провадження №К/9901/2159/17).

З'ясувавши характер спірних правовідносин сторін, характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб, суд дійшов висновку, що з огляду на визнання протиправною відмови Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, викладеної у листі від 20.09.2018 №Ф-12515/0-6269/0/17-18, порушене право позивача на отримання обґрунтованого рішення за його заявою має бути відновлено шляхом зобов'язання відповідача надати ФГ «Велетень Плюс» відповідний дозвіл.

Суд вважає за доцільне, на підставі частини 6 статті 245 КАС України, визначити відповідачу розумний строк виконання рішення суду у цій частині - не пізніше 30 днів з дня набрання ним законної сили.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Зважаючи на задоволення позову, на користь позивача слід стягнути витрати на сплату судового збору у сумі 704,80 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст.9, 77-79, 90, 132, 134, 139, 243-246, 255, 293, 295-297 КАС України, суд,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов фермерського господарства «Велетень Плюс» (27519, Кіровоградська область, Світловодський район, с. Павлівка, вул. Яблунева, 53, ЄДРПОУ 35472102) до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області ( 25030, м.Кропивницький, вул. Академіка Корольова, 26, ЄДРПОУ 39767636) про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області у наданні фермерському господарству «Велетень Плюс» дозволу на розроблення проекту землеустрою, викладену у листі від 20.09.2018 року №Ф-12515/0-6269/0/17-18.

Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області не пізніше 30 днів з дня набрання цим рішенням суду законної сили розглянути заяву фермерського господарства «Велетень Плюс» від 22 серпня 2018 року та надати фермерському господарству «Велетень Плюс» дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, площею 0,778 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Павлівської сільської ради Світловодського району Кіровоградської області з кадастровим номером 3525286900:02:000:5363.

Стягнути на користь фермерського господарства «Велетень Плюс» (ЄДРПОУ 35472102) судові витрати на оплату судового збору в сумі 704,80 гривень (сімсот чотири гривні вісімдесят копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області (ЄДРПОУ 39767636).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду ОСОБА_4