Постанова

від 16.08.2006 по справі 3/4377-а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

3/4377-А

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 79-57-10, факс 79-58-82

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"16" серпня 2006 р.                                                            Справа №3/4377-А

за позовом  Хмельницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Хмельницький  

до комунального підприємства «Коммунальник»смт. Білогір'я, Хмельницької області

про стягнення 5 437,98 грн. штрафних санкцій за недодержання нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів

Суддя  Вибодовський О.Д.                    Секретар судового засідання    Марценюк А.В.

Представники сторін:

від позивача –Білецька А.О. –представник  за довіреністю № 01-04/33 від 13.01.2006 р.

від відповідача - не з'явився

Суть спору:

Позивач у позовній заяві  та представник  в  судовому засіданні просить суд стягнути із КП «Коммунальник»смт. Білогір'я, Хмельницької області 5437,98 грн. штрафних санкцій за недодержання нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у відповідності до ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" .

Зазначено, що відповідно до ст. 19 Закону для підприємств, установ, організацій встановлено норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі 4 %  від загальної чисельності працюючих, а якщо працює 15-25 чоловік –у кількості одного робочого місця. Відповідно до поданого до Хмельницького відділення Фонду соціального захисту інвалідів КП «Коммунальник»смт. Білогір'я звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005 р. середньооблікова кількість штатних працівників облікового склабу кооперативу у 2005 р. склала 33 особи. Тому згідно встановленого Законом нормативу створення робочих місць для інвалідів, відповідач зобов'язаний був працевлаштувати 2 особи-інваліда, чого не було зроблено.  

Звернено увагу на те, що відповідно до вимог ст. 20 вказаного Закону, підприємства, установи, організації незалежно від форми власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менше, ніж встановлено нормативом, передбаченим ч. 1 ст. 19 Закону, зобов'язані щорічно сплачувати до відділення Фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.

Відповідач, незважаючи на належне повідомлення про дату, час та місце розгляду справи, повноважного представника для участі у засіданнях суду не направив, витребуваних ухвалою  документів не надав

Розглядом матеріалів справи встановлено:

Комунальне підприємство «Коммунальник»смт. Білогір'я, Хмельницької області включено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (довідка головного управління статистики у Хмельницькій області № 02-02-523 від 11.07.2006 р.) та зареєстровано у Хмельницькому обласному відділенні Фонду соціального захисту інвалідів, м. Хмельницький.

          Перевіркою встановлено, що у 2005 р. середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу у товаристві склала 33 особи, кількість інвалідів-штатних працівників, які працюють на робочих місцях - 0 осіб, при нормативі  -1 особа; середньорічна заробітна плата штатних працівників –5290,91 грн., відповідно сума коштів штрафних санкцій за недодержання нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів за 2005 р. – 5290,91 грн.

          Зазначену суму штрафних санкцій в добровільному порядку відповідачем не сплачено, з врахуванням чого Хмельницьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до суду з позовом про стягнення останньої.

          Крім того, відповідачу нараховано 147,07 грн. пені за порушення термінів сплати адміністративно –господарських санкцій, який підтверджений розрахунком позивача.

          Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та давши їм оцінку в сукупності, суд прийшов до висновку, що позов обґрунтований і підлягає задоволенню з наступних підстав.

          Згідно ст. 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 15 до 25 чоловік –у кількості одного робочого місця, якщо інше не передбачено законом.

          Відповідно до ст. 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” та Порядку сплати підприємствами, установами і організаціями штрафних санкцій до відділення Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 року № 1767, підприємства, установи і організації незалежно від форми власності, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві за кожне робоче місце не зайняте інвалідом.

          Згідно п. 4 Порядку сплати підприємствами, установами і організаціями штрафних санкцій до відділення Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 року № 1767 штрафні санкції  сплачуються підприємствами самостійно не пізніше 15 квітня року, що настає за звітним.

          Пунктом 11 Порядку контроль  за  своєчасним  і  повним надходженням штрафних санкцій від підприємств, які не забезпечують нормативу робочих місць, здійснюють відділення Фонду відповідно до законодавства. У разі несплати штрафних санкцій в установлений термін відділення Фонду вживають заходів щодо їх стягнення у судовому порядку.

          Судом враховується п. 4 та 15 Положення про Фонд України соціального захисту інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України  від 26 вересня 2002 р. N 1434, та те, що свої функції контролю і застосування штрафних санкцій позивач може здійснити у випадку спору у судовому порядку, що відповідає ст. 124 Конституції України, згідно якої юрисдикція судів  поширюється  на  всі  правовідносини, що виникають  у  державі.

          Пунктом 3 Положення про організацію робочих місць та працевлаштування інвалідів затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 травня 1995 року № 314 встановлено, що робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів, і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда.

          Пунктом 5 вказаного Положення встановлено, що підприємства розробляють заходи щодо  створення робочих місць для інвалідів, включають їх до колективного договору, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів.

          Судом також враховується той факт, що навіть у разі відсутності прибутку підприємство не звільняється від сплати штрафних санкцій, оскільки відповідно до ч.3, 4 ст.20 Закону України  “Про основи соціальної захищеності інвалідів” сплату штрафних санкцій підприємства (об'єднання), установи і організації провадять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів). У разі відсутності коштів штрафні санкції можуть бути застосовані шляхом звернення стягнення на майно підприємства (об'єднання), установи і організації в порядку, передбаченому законом. Тобто, чинним законодавством не передбачено звільнення від сплати штрафних санкцій у разі наявності чи відсутності прибутку відповідних суб'єктів господарювання, а тому відповідач зобов'язаний перерахувати позивачу несплачену штрафну санкцію. Прибуток, за статтею 20 Закону, визначено джерелом сплати штрафних санкцій, що безпосередньо унеможливлює віднесення суми штрафних санкцій на собівартість, включення до ціни товарів, тощо.

          Крім того, статті 14, 15 Закону України “Про систему оподаткування” не містять такого податку чи збору, як внесок до Фонду України соціального захисту інвалідів.

          Не може бути підставою звільнення від відповідальності норми пунктів 5, 10, 11, 12, 13, 14           Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України  від 03.05.95 р. N 314, зокрема, на те, що  працевлаштування інвалідів здійснюється державною службою зайнятості, органами Мінсоцзахисту, місцевими радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів з урахуванням повноважень, стану здоров'я, здібностей і професійних навичок відповідно до висновків МСЕК, так як зазначеними нормами  визначено обов'язки уповноважених державних органів, а також підприємств щодо   працевлаштування інвалідів. Відповідно вищезазначені державні органи не є безпосередніми роботодавцями інвалідів, а тільки здійснюють ті  функції по працевлаштуванню інвалідів, які покладені на них п. п. 11-13 зазначеного  Положення.

          Судом враховується, що обов'язки підприємства, визначені п. 14 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України  від 03.05.95 р. N 314, відповідачем не виконані, зокрема, щодо створення за власні кошти робочі місця для працевлаштування інвалідів; інформування місцевих органів соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів;  розробки і затвердження інструкції про робоче місце інваліда.

Відповідно нормами чинного законодавства щодо соціальної захищеності інвалідів в Україні на підприємства покладено обов'язок по забезпеченню певної кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів, подання відповідної інформації вищезазначеним органам. За таких обставин, дослідивши зібрані у справі докази та давши їм правову оцінку в сукупності, суд дійшов висновку, що позов заявлений обґрунтовано, підтверджений належними доказами, відповідає чинному законодавству та підлягає задоволенню.

          Керуючись ст. ст. 6, 14, 71, 86, 94, 104, 105, 158-163, 167, 254-259, п.п. 6-7 Розділу 7 „Прикінцеві та перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

                                             ПОСТАНОВИВ:

          Позов Хмельницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів,

м. Хмельницький до комунального підприємства «Коммунальник»смт. Білогір'я, Хмельницької області  про стягнення  5 437,98  грн. штрафних санкцій за недодержання нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів  задоволити.

     Стягнути з комунального підприємства «Коммунальник»смт. Білогір'я, Хмельницької області  (код ЄДРПОУ 03355838) на користь Хмельницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (м. Хмельницький, вул. Грушевського, 87( код 14149591) 5 437,98 грн. (п'ять тисяч чотириста тридцять сім гривень 98 копійок) штрафних санкцій.

Згідно    ст.ст. 185-186 КАСУ  сторони та   інші     особи, які   беруть участь у  справі  мають право    оскаржити  в    апеляційному  порядку Постанову повністю або частково. Заява про     апеляційне    оскарження   подається протягом  10 днів дня проголошення,  апеляційна    скарга  подається протягом  20 днів після подання   заяви по апеляційне оскарження. Подаються    до    Житомирського  апеляційного   господарського    суду     через  суд  першої інстанції.

Згідно ст.  254 КАСУ  Постанова , якщо інше не встановлено КАСУ  набирає законної сили  після   закінчення    строку  подання   заяви  про апеляційне   оскарження , якщо таку    заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя                                                                      О.Д. Вибодовський

Віддрук.  прим. :

 - до справи,

 - позивачу,

 - відповідачу.