Рішення

від 04.12.2018 по справі 826/3670/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА01051, м.  Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И місто Київ 04 грудня 2018 року                                           справа №826/3670/17 Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Яцюти М.С., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю “Карпатигаз” як оператора Спільної діяльності між Публічним акціонерним товариством “Укргазвидобування”, Товариством з обмеженою відповідальністю “Карпатигаз” та компанією Місен Ентерпрайзис АБ (Мisen Enterprises AB) (далі по тексту – позивач, ТОВ “Карпатигаз”) доЛозівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області (далі по тексту – відповідач, Лозівська ОДПІ) провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17 жовтня 2016 року №0001181228 В С Т А Н О В И В: Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва, оскільки вважає, що камеральна перевірка з питань своєчасності сплати ТОВ “Карпатигаз” самостійно визначеного податкового зобов'язання з рентної плати за користування надрами для видобування природного газу проведена відповідачем поза межами його компетенції, а затримка у перерахуванні податку до відповідного бюджету виникла з вини обслуговуючого банку. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 квітня 2017 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/3670/17, закінчено підготовче провадження та призначено до судового розгляду. Відповідач подав до суду письмове заперечення проти позову, в якому підтримав висновки акта перевірки. В судовому засіданні 25 вересня 2017 року представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідача до суду не прибув; на підставі частини шостої статті 128  Кодексу адміністративного судочинства України суд ухвалив перейти до розгляду справи в письмовому провадженні. 15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України “Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів” від 03 жовтня 2017 року №2147-VIII, яким внесено зміни до Кодексу адміністративного судочинства України, виклавши його в новій редакції. Відповідно до підпункту 10 пункту 1 розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України в новій редакції передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. Згідно з частиною третьою статті 241 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду. Враховуючи викладене, суд закінчує розгляд даної справи ухваленням рішення за правилами нової редакції Кодексу адміністративного судочинства України. Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва звертає увагу на наступне. Відповідно до податкового повідомлення-рішення Лозівської ОДПІ від 17 жовтня 2016 року №0001181228 за порушення строку сплати суми грошового зобов'язання з рентної плати за користування надрами для видобування природного газу, визначеного пунктом 57.1  статті 57, пунктом 257.5 статті 257 Податкового кодексу України, на підставі статті 126  Податкового кодексу України, за затримку на 1 календарний день сплати грошового зобов'язання в сумі 2  583  304,12 грн. ТОВ  “Карпатигаз” зобов'язано сплатити штраф розмірі 10% у сумі 258  330,41  грн. Зазначене податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі акта про результати камеральної перевірки податкової звітності від 23 вересня 2016 року №160/20-28-12-114/337504782 (далі по тексту - акт перевірки). Перевіркою своєчасності сплати самостійно задекларованої узгодженої суми грошового зобов'язання з рентної плати за квітень 2016 року, податкова декларація №90810048520 від 19 травня 2016 року з рентної плати за користування надрами для видобування вуглеводної сировини, а саме природного газу Договору про спільну діяльність №3 від 10 червня 2002 року – уповноважена особа – ТОВ “Карпатигаз”; самостійно визначене грошове зобов'язання у розмірі 2  583  304,12 грн. з граничним терміном сплати 30  травня 2016 року фактично сплачено 31 травня 2016 року. Підпункт 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України (тут і далі – в редакції, чинній на момент проведення перевірки) встановлює, що контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення. Відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи. Згідно з підпунктом 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального. За правилами пункту 76.1 статті 76 Податкового кодексу України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова. Таким чином, камеральна перевірка проводиться виключно на підставі даних податкової звітності суцільним порядком та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів), відповідно, підстав для перевірки своєчасності сплати податку до бюджету в межах камеральної перевірки контролюючий орган не має правових підстав, оскільки це потребує використання інших даних, ніж зазначені у податковій звітності, та може бути предметом документальної перевірки відповідно до підпункту 75.1.2 пункту 75.1  статті 75 Податкового кодексу України. При цьому суд звертає увагу, що нормами Податкового кодексу України не передбачено проведення перевірки своєчасності сплати грошових зобов'язань у межах камеральної перевірки. Під час проведення камеральної перевірки питання своєчасності сплати узгодженого грошового зобов'язання не досліджується. Перевірці підлягають виключно дані, зазначені у податкових деклараціях. У своє чергу своєчасність сплати грошового зобов'язання може бути перевірена проведенням документальної перевірки. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду 14 червня 2018  року у справі №812/1028/17 (адміністративне провадження №К/9901/685/17). Наведене свідчить, що Лозівська ОДПІ здійснила не камеральну перевірку ТОВ  “Карпатигаз”, як оператора договору про спільну діяльність, а документальну; водночас посилань на будь-які норми Податкового кодексу України, які визначають підстави та порядок проведення перевірок контролюючими органами, акт перевірки не містить. Так, згідно з підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок. Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом. Отже, документальні перевірки можуть бути плановими, передбаченими у плані роботи контролюючого органу, або позаплановими, які не передбачені у плані та проводиться за наявності обставин, визначених Податковим кодексом України. Вичерпний перелік обставин, за яких може бути проведена документальна позапланова перевірка, визначених у пункті 78.1 статті 78 Податкового кодексу України. Крім того, відповідно до пунктів 78.4, 78.5 статті 78 Податкового кодексу України про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки. Допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної позапланової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу. Документальна позапланова невиїзна перевірка здійснюється у порядку, передбаченому статтею 79 цього Кодексу. Разом з тим, відповідачем, на якого покладено тягар доказування, не надано суду доказів, які б підтверджували наявність правових підстав для проведення документальної перевірки ТОВ  “Карпатигаз” та дотримання порядку її проведення, зокрема у справі відсутні докази включення позивача до плану-графіка перевірок, або докази наявності обставин, визначених у пункті 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, відповідний наказ про проведення документальної перевірки, докази його вручення або направлення позивачу та докази дотримання порядку, передбаченого статтею 79 цього Кодексу. Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що дії Лозівської ОДПІ з проведення перевірки ТОВ  “Карпатигаз”, результати якої оформлені актом про результати камеральної перевірки податкової звітності від 23 вересня 2016 року №160/20-28-12-114/337504782, суперечать нормам Податкового кодексу України, вчинені не на підставі не у межах повноважень, що ним передбачені, а тому є протиправними. У свою чергу відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної зокрема у постановах від 10 травня 2018 року у справі №826/1975/17 (адміністративне провадження №К/9901/33866/18) та від 13 червня 2018 року у справі №806/902/16 (адміністративне провадження №К/9901/19833/18), невиконання податковим органом Порядку проведення документальних планових/позапланових перевірок відповідно до вимог статей 77, 78, 79Податкового кодексу України призводить до порушення відповідачем способу реалізації владних управлінських функцій та відсутності правових наслідків перевірки, яка не охоплювала на час її проведення питання своєчасності сплати грошового зобов'язання. Відповідно до пункту 86.8 статті 86 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення приймається керівником контролюючого органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень (за результатами фактичної перевірки - з дня реєстрації (надходження) акта такої перевірки до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків), а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків. Таким чином, проведена відповідачем перевірка ТОВ  “Карпатигаз” не створює правових наслідків, зокрема у вигляді прийняття податкового повідомлення-рішення та застосування штрафу. Разом з тим, хоча незаконна перевірки не створює правових наслідків, суд вважає за необхідне додаткового зазначити про порушення, виявлені під час перевірки. Пунктом 54.1 статті 54 Податкового кодексу України (тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою. Водночас, згідно з підпунктом 49.18.1 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця. Відповідно до пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств, рентної плати протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу. Відповідно до пункту 252.23 статті 252 Податкового кодексу України податкові декларації з рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин подаються її платником, починаючи з календарного кварталу, що настає за кварталом, у якому такий платник отримав спеціальний дозвіл. Згідно з підпунктом 252.1.1 пункту 252.1 статті 252 Податкового кодексу України платниками рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин є суб'єкти господарювання, у тому числі громадяни України, іноземці та особи без громадянства, зареєстровані відповідно до закону як підприємці, які набули права користування об'єктом (ділянкою) надр на підставі отриманих спеціальних дозволів на користування надрами (далі - спеціальний дозвіл) в межах конкретних ділянок надр з метою провадження господарської діяльності з видобування корисних копалин, у тому числі під час геологічного вивчення (або геологічного вивчення з подальшою дослідно-промисловою розробкою) в межах зазначених у таких спеціальних дозволах об'єктах (ділянках) надр. З приписів пункту 257.1 статті 257 Податкового кодексу України вбачається, що базовий податковий (звітний) період для рентної плати дорівнює календарному кварталу, а для рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин за видобування нафти, конденсату, природного газу, у тому числі газу, розчиненого у нафті (нафтового (попутного) газу), етану, пропану, бутану, рентної плати за користування радіочастотним ресурсом України та рентної плати за транспортування нафти і нафтопродуктів магістральними нафтопроводами та нафтопродуктопроводами, транзитне транспортування трубопроводами аміаку територією України, дорівнює календарному місяцю. Пунктом 257.2 статті 257 Податкового кодексу України визначено, що платники рентної плати самостійно обчислюють суму податкових зобов'язань з рентної плати. Згідно з підпунктом 257.3.1 пункту 257.3 статті 257 Податкового кодексу України платник рентної плати до закінчення визначеного розділом ІІ цього Кодексу граничного строку подання податкових декларацій за податковий (звітний) період, визначений цією статтею, подає до відповідного контролюючого органу за формою, встановленою у порядку, передбаченому  статтею 46 цього Кодексу, податкову  декларацію, яка містить додатки, зокрема з рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин: за місцезнаходженням ділянки надр, з якої видобуті корисні копалини, у разі розміщення такої ділянки надр у межах території України; за місцем обліку платника рентної плати у разі розміщення ділянки надр, з якої видобуто корисні копалини, в межах континентального шельфу та/або виключної (морської) економічної зони України. Підпункт 258.1.2 пункту 258.1 статті 258 Податкового кодексу України визначає, що на суму податкових зобов'язань з рентної плати, що нарахована платником рентної плати за податковий (звітний) період, але не сплачена протягом 10 календарних днів, що настають за останнім календарним днем граничного строку подання податкової декларації, нараховується пеня в порядку, встановленому  розділом II цього Кодексу. Згідно з підпунктом 258.1.1 пункту 258.1 статті 258 Податкового кодексу України на платника рентної плати покладається відповідальність за правильність обчислення, повноту і своєчасність її внесення до бюджету, а також за своєчасність подання контролюючим органам відповідних податкових декларацій згідно із нормами цього Кодексу та інших законодавчих актів. Суд звертає увагу, що згідно підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України податкове законодавство України ґрунтується, зокрема, на принципі презумпції правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу. Виходячи із аналізу наведених норм, податкова декларація по рентній платі за користування надрами за квітень 2016 р. повинна була бути подана не пізніше 20 травня 2016 року, а відповідне узгоджене податкове зобов'язання сплачене не пізніше 30 травня 2016 року. Як свідчать матеріали справи, 19 травня 2016 року позивач подав податкову декларацію з рентної плати, в якій визначив податкове зобов'язання по рентній платі за користування надрами для видобування природного газу за квітень 2016 року у розмірі 2  588  854,08 грн. З метою сплати зазначеного податкового зобов'язання позивач 30 травня 2016 року в електронній системі “Система дистанційного банківського обслуговування клієнтів iFOBS” (Клієнт-Банк) сформовав та направив на проведення платежу обслуговуючому банку – ПАТ  “Сбербанк” електронне платіжне доручення за №1454. Суд встановив, що ПАТ “Сбербанк” здійснює розрахункове обслуговування позивача в електронній формі “Клієнт-Банк” відповідно до додаткової угоди №2 від 17 серпня 2012  року, укладеної до договору банківського рахунку №Т130-010000077 від 17 серпня 2012  року. Згідно з умовами банківського рахунку №Т-130-010000077 від 17 серпня 2012  року операційний час банку з 09:00 год. до 17:00 год., післяопераційний - з 17:00 год. до 17:30 год. Крім того, додатковою угодою №2 від 17 серпня 2012  року до договору банківського рахунку №Т-130-010000077 від 17 серпня 2012  року визначено, що електронні платіжні документи приймаються та виконуються банком в операційний час, що встановлений банком, виключно в день отримання таких електронних платіжних доручень. Електронний платіжний документ, що надійшов до банку після спливу операційного часу - у разі технічної можливості та за плату, визначену тарифами банку, виконується в день отримання електронних платіжних документів. Технічна можливість передбачає, в тому числі, рахування режиму роботи системи електронних платежів Національного банку України у відповідності до Технологічного регламенту роботи системи електронних платежів Національного банку України. Згідно з пунктом 3.4 додаткової угоди №2 від 17 серпня 2012  року до договору банківського рахунку №Т-130-010000077 від 17 серпня 2012  року електронний платіжний документ вважається прийнятим у випадку отримання клієнтом повідомлення про його прийом, що формується системою “Клієнт-банк”. Як вбачається зі скріншоту електронного журналу реєстрації платіжних доручень в системі “Клієнт-банк”, долученого до матеріалів справи, електронне платіжне доручення №1454 від 30 травня 2016 року отримано ПАТ “Сбербанк” 30 травня 2016 року о 16:41 год., тобто, в межах операційного часу банку. З наданих на вимогу суду пояснень ПАТ “Сбербанк” від 21 грудня 2017 року №14582/4/07-21 вбачається, що банк не заперечує факт надходження належним чином оформленого платіжного доручення ТОВ “Карпатигаз” №1454 на суму 2  583  304,12 грн. Відповідно до статті 22 Закону України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” ініціювання переказу здійснюється за платіжним дорученням. Під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним для платника - з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника. Пунктом 8.1 статті 8 Закону України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” визначено, що банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. Порядок прийняття, реєстрації банками платіжних доручень, списання коштів з рахунків платника та виконання платіжних доручень встановлені Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року №22 (далі по тексту - Інструкція). Згідно з пунктом 2.14. Інструкції банк платника на всіх примірниках прийнятих розрахункових документів і на реєстрах обов'язково заповнює реквізити “Дата надходження” і “Дата виконання”, а банк стягувача – “Дата надходження в банк стягувача” (якщо ці реквізити передбачені формою документа), засвідчуючи їх підписом відповідального виконавця та відбитком штампа банку. На документах, прийнятих банком після закінчення операційного часу, крім того, ставиться штамп “Вечірня”. Відміткою про дату реєстрації банком платіжного доручення платника про сплату платежів до бюджету є заповнення в ньому реквізиту “Дата надходження”, який банк заповнює незалежно від дати складання платником цього платіжного доручення. У розрахункових документах дата, зазначена в реквізиті “Дата виконання”, має відповідати: даті списання коштів з рахунку платника та зарахування на рахунок отримувача в разі їх обслуговування в одному банку; даті списання коштів з рахунку платника та з кореспондентського рахунку банку платника в разі обслуговування отримувача в іншому банку. Відповідно до пункту 2.19 Інструкції розрахункові документи, що надійшли до банку протягом операційного часу, банк виконує в день їх надходження. Розрахункові документи, що надійшли після операційного часу, банк виконує наступного операційного дня. Суд встановив, що електронний платіжний документ №1454 від 30 травня 2016 року отримано ПАТ “Сбербанк” 30 травня 2016 року о 16:41 год., тобто в межах операційного часу банку, проте, операція проведена банком лише на наступний день 31 травня 2016 року. При цьому, як зазначає позивач та не спростовано матеріалами справи, кошти, які були необхідні для своєчасності сплати податкового зобов'язання, були наявні на поточному рахунку позивача. Наведене свідчить, що несвоєчасна сплата ТОВ “Карпатигаз” самостійно визначеного податкового зобов'язання відбулася з вини банку - ПАТ “Сбербанк”, про що позивача повідомив відповідача. У відповідності до пункту 129.6 статті 129 Податкового кодексу України за порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, установлених Законом України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні”, з вини банку або органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, такий банк/орган сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, та штрафні санкції у розмірах, встановлених цим Кодексом, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Кодексом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податків, зборів, платежів до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції. Відповідно до пункту 22.4 статті 22 Закону України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” ініціювання переказу вважається завершеним з моменту прийняття банком платника розрахункового документа на виконання. При цьому банк має забезпечити фіксування дати прийняття розрахункового документа на виконання. Відповідальність банків при здійсненні переказу визначається у статті 32 Закону України “Про платіжні системи та переказ грошей в Україні”. Враховуючи викладене, податкове повідомлення-рішення Лозівської ОДПІ від 17  жовтня 2016 року №0001181228 є протиправним та підлягає скасуванню. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1)  на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2)  з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3)  обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6)  розсудливо; 7)  з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем не доведено правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19  Конституції України та частиною другою статті 2  Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ  “Карпатигаз” підлягає задоволенню. Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Оскільки позов задоволено, на користь позивача належить присудити сплачену ним суму судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Лозівської ОДПІ. Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - В И Р І Ш И В: 1.  Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Карпатигаз” як оператора Спільної діяльності між Публічним акціонерним товариством “Укргазвидобування”, Товариством з обмеженою відповідальністю “Карпатигаз” та компанією  Місен Ентерпрайзис АБ (Мisen Enterprises AB) задовольнити повністю. 2.  Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Лозівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області від 17 жовтня 2016 року №0001181228. 3.  Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Карпатигаз” понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 3  874,97 грн. (три тисячі вісімсот сімдесят чотири гривні дев'яносто сім копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Лозівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області. Згідно з частиною першою статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Відповідно до частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Частина перша статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Товариство з обмеженою відповідальністю “Карпатигаз” (04053, м. Київ, вул. Кудрявська, 13-19; ідентифікаційний код 337504782); Лозівська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Харківській області (64606, Харківська обл., м. Лозова, мікрорайон 3, буд. 5, ідентифікаційний код 39900355). Суддя                                                                                               В.А. Кузьменко