Постанова

від 06.12.2018 по справі 826/11826/17

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/11826/17 Суддя (судді) першої інстанції:

Келеберда В.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2018 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

судді-доповідача: Беспалова О. О.

суддів: Губської О. А., Парінова А. Б.

за участю секретаря: Присяжної Д. В.

представника позивача Лисиці С. В., представника відповідача Безсмертної М. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Балтика Рітейл Україна на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 жовтня 2018 року (місце ухвалення: місто Київ, час ухвалення та дата складання повного тексту не зазначені) у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю Балтика Рітейл Україна до Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправним та скасування наказу, -

В С Т А Н О В И В :

ТОВ Балтика Рітейл Україна звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправним та скасування наказу від 31.08.2017 року № 843 Про проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ Балтика Рітейл Україна .

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 жовтня 2018 року року позов залишено без задоволення.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити, вважаючи, що оскаржуване рішення прийняте з неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що висновок суду першої інстанції щодо можливості недопуску перевіряючих осіб до перевірки є помилковим, оскільки підстави для такого недопуску визначені п. 81.1 ст. 81 ПК України, в той час як позивач окаржує наказ, як такий, що прийнятий з порушенням Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності від 05.04.2007 р. № 877-V (далі - Закон № 877).

Крім того, позивач зазначає, що ним було вжито вичерпних законодавчо можливих заходів для недопущення самої перевірки шляхом подання до суду першої інстанції заяви про вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваного наказу, однак судом першої інстанції було залишено таку заяву без задоволення.

Відзив до Шостого апеляційного адміністративного суду не надходив.

У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю - доповідача, осіб, що з'явилися, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду - без змін з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та було вірно встановлено судом першої інстанції, наказом Головного управління ДФС у м. Києві від 31.08.2017 року № 8434 Про проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ Балтика Рітейл Україна призначено проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ Балтика Рітейл Україна з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період діяльності з 01.01.2016 року по 30.06.2017 року тривалістю 20 робочих днів з 28.09.2017 року по дату завершення перевірки.

Підставою прийняття оскаржуваного наказу зазначено план-графік проведення документальних перевірок суб'єктів господарювання на ІІІ квартал 2017 року.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно п. 77.1. ст. 77 Податкового кодексу України документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок.

План-графік документальних планових перевірок на поточний рік оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, до 25 грудня року, що передує року, в якому будуть проводитися такі документальні планові перевірки.

Згідно п. 77.2. ст. 72 Податкового кодексу України до плану-графіка проведення документальних планових перевірок відбираються платники податків, які мають ризик щодо несплати податків та зборів, невиконання іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи.

Періодичність проведення документальних планових перевірок платників податків визначається залежно від ступеня ризику в діяльності таких платників податків, який поділяється на високий, середній та незначний. Платники податків з незначним ступенем ризику включаються до плану-графіка не частіше, ніж раз на три календарних роки, середнім - не частіше ніж раз на два календарних роки, високим - не частіше одного разу на календарний рік.

Порядок формування та затвердження плану-графіка, перелік ризиків та їх поділ за ступенями встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Свої позовні вимоги позивач обгрунтовував тим, що Законом № 877 визначена періодичність проведення планових заходів державного нагляду (контролю), які здійснюються органом державного нагляду (контролю) за діяльністю суб'єктів господарювання, яка віднесена: до високого ступеня ризику - не частіше одного разу на два роки; до середнього ступеня ризику - не частіше одного разу на три роки; до незначного ступеня ризику - не частіше одного разу на п'ять років (ст. 5).

Оскільки протягом березня - травня 2016 року перевірка відповідачем вже проводилась, позивач вважає, що наступна перевірка може бути проведена не раніше ніж через два роки в силу вимог вищезазначеної норми.

З даного приводу колегія суддів зазначає, що у відповідності до п. 1.1 ст. 1 ПК України Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Цим Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом 41.1 статті 41 цього Кодексу, та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

З вказаного випливає висновок, що норми податкового законодавства є спеціальними нормами в частині проведення планових перевірок, а відтак доводи апелянта в цій частині є безпідставними.

З наведеного висновку також випливає, що Податковим кодексом України передбачені підстави, з яких платником податків може бути недопущено перевіряючих осіб до перевірки, в тому числі відсутність підстави для її проведення (п. 81.1 ст. 81 ПК України).

Натомість, з матеріалів справи вбачається, що позивачем було допущено посадових осіб до проведення перевірки, результати якої відображені у відповідному акті.

Доводи апелянта про ініціювання в судовому процесі вжиття заходів забезпечення позову як доказ проведення перевірки всупереч волевиявленню позивача колегією суддів не приймаються, оскільки в матеріалах справи відсутні відомості про оскарження ухвали суду першої інстанції, якою відмовлено у вжитті таких заходів з підстав необгрунтованості заяви позивача.

З матеріалів справи вбачається, що позивача включено до плану-графіку проведення документальних перевірок суб'єктів господарювання на ІІІ квартал 2017 року (а. с. 42 - 43).

У відповідності до п. 77.4 ст. 77 ПК України про проведення документальної планової перевірки керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки вручено під розписку або надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки.

В апеляційній скарзі позивач дотримання вказаних вимог податковим органом не заперечує та зазначає, що представники податкового органу, що прибули на перевірку, мали всі перелічені документи і позивач не мав права їх не допустити до перевірки (а. с. 72).

Відтак у відповідності до ч. 1 ст. 78 КАС України в межах даного спору обставини дотримання відповідачем вимог п. 77.4 ст. 77 ПК України не підлягають доказуванню.

Крім того, доводи апеляційної скарги не обґрунтовані недотриманням податковим органом форми та змісту оскаржуваного наказу.

Відтак колегією суддів в силу вимог ч. 3 ст. 308 КАС України оскаржуваний наказ не досліджується в питанні, що не стосується фактів, на які апелянт посилається в апеляційній скарзі.

Щодо висновку суду першої інстанції про неможливість скасування оскаржуваного наказу як акту індивідуальної дії, що вичерпав себе фактом проведення перевірки, колегія суддів звертає увагу на таке.

У справі № 818/48/16 Верховний Суд у постанові від 20.06.2018 р. підтримав позицію суду апеляційної інстанції щодо того, що оскільки на виконання наказу, посадовими особами податкового органу фактично проведено документальну планову виїзну перевірку позивача, за наслідками якої складений акт перевірки, підстави для скасування наказу відсутні у силу того, що його дія, як акту індивідуальної дії, вже вичерпана фактом проведеної перевірки, за результатами якої складено акт.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Колегія суддів зауважує, що відступити від правових позицій, викладених в постановах ВС/ВСУ, можна виключно на етапі розгляду справи в суді касаційної інстанції шляхом її передачі на розгляд палати, об'єднаної палати чи Великої палати ВС, оскільки це регламентовано ст. 346 КАС України.

За таких обставин, судом першої інстанції правильно висловлено позицію в частині позовних вимог про скасування акта, що вичерпав свою дію.

Посилання позивача на протилежний висновок ВС, висловлений у справі № 812/602/17 (постанова від 21.03.2018 р.), колегією суддів не приймається, оскільки предмет спору у зазначеній справі стосувався проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, що відрізняється від проведення перевірки в межах даного спору щонайменше ступенем впливу платника податку на її проведення.

Відтак доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції і апеляційним судом відхиляються за необґрунтованістю.

Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Відсутні також підстави для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, та розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 229, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 328, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Балтика Рітейл Україна на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 жовтня 2018 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю Балтика Рітейл Україна до Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправним та скасування наказу залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 жовтня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.

Суддя-доповідач О. О. Беспалов Суддя О. А. Губська Суддя А. Б. Парінов

(Повний текст постанови складено 06.12.2018 року)