Постанова

від 05.12.2018 по справі 823/2639/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 01010, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@6apladm.ki.court.gov.ua

Головуючий суддя у першій інстанції: Руденко А.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2018 року Справа № 823/2639/18

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Епель О.В.,

суддів: Губської Л.В., Степанюка А.Г.,

за участю секретаря Лісник Т.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2018 року у справі

за позовом ОСОБА_2

до Кропивнянської сільської ради Золотоніського району

Черкаської області

про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 (далі - позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Кропивнянської сільської ради Золотоніського району Черкаської області (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення Кропивнянської сільської ради Золотоніського району Черкаської області від 30.05.2018 р. № 31-9/VІІ про відмову в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2 га, розташованої на території Кропивнянської сільської ради Золотоніського району.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2018 року в задоволенні позову було відмовлено.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, позивач подала апеляційну скаргу, в якій посилається на те, що у відповідача не було підстав для відмови їй у надання дозволу на розробку проекту землеустрою, що підстави, прийняті судом, не містяться у виключному переліку підстав для відмови, наведеному в ЗК України, що статтею 12 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту не передбачено пільг для надання учасникам АТО земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства, що рішення ради, на яке послався суд, не було оприлюднено і що виділення земельної ділянки та надання дозволу на розробку проекту землеустрою - різні стадії, які безпідставно ототожнені судом.

З цих та інших підстав апелянт вважає, що рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, тому просить його скасувати і ухвалити постанову про задоволення позову.

У судове засідання сторони, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце судового розгляду справи, не з'явилися.

Судова колегія вважає, що в даному випадку наявні правові підстави передбачені КАС України для розгляду апеляційної скарги під час відсутності осіб, які не з'явилися, в порядку ст. 311 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду - скасуванню, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 21.05.2018 р. позивач звернулася до Кропивнянської сільської ради з клопотанням від 18.05.2018 р., в якому просила надати їй дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Кропивнянської сільської ради Золотоніського району Черкаської області (в межах населеного пункту).

Рішенням Кропивнянської сільської ради Золотоніського району Черкаської області VII скликання 31 сесії від 30.05.2018 р. № 31-9/VII позивачу відмовлено в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у зв'язку з тим, що така земельна ділянка була виділена учасникам АТО, які звернулися з відповідними заявами.

Водночас, рішенням сесії Кропивнянської сільської ради Золотоніського району Черкаської області від 30.05.2018 р. № 31-9/VII відповідач надав дозволи на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки загальною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства в межах села Маліївка Золотоніського району Черкаської області наступним громадянам: ОСОБА_3 - 2,00 га, ОСОБА_4 - 2,00 га, ОСОБА_5 - 2,00 га, ОСОБА_6 - 2,00 га, ОСОБА_7 - 2,00 га, ОСОБА_8 - 2,00 га, ОСОБА_9 - 2,00 га.

Зазначені громадяни є учасниками АТО, а гр. ОСОБА_5 є інвалідом І групи, майстром спорту України зі стрільби кульової.

Листом від 05.06.2018 р. № 756 відповідач повідомив позивача, що керуючись ч. 1 ст. 122, ст. 118 Земельного кодексу України, п. 14 ст. 12 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту , на виконання рішення Кропивнянської сільської ради від 12.08.2015 №63-2/VI Про першочергове забезпечення земельними ділянками учасників АТО , враховуючи те, що до сільської ради раніше від позивача із заявами про надання земельних ділянок звернулись учасники АТО - жителі села, які повернулись із зони АТО або в даний час перебувають в зоні АТО та мають право на першочергове надання їм земельних ділянок, Кропивнянська сільська рада прийняла рішення відмовити позивачу у наданні земельної ділянки, на яку він претендує.

Позивач, вважаючи протиправною відмову відповідача у наданні їй дозволу на розробку проекту землеустрою, звернулася до суду з адміністративним позовом у цій справі.

Судова колегія встановила, що відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що рішенням Кропивнянської сільської ради Золотоніського району Черкаської області від 12.08.2015 №63-2/VI встановлені додаткові гарантії щодо соціального захисту ветеранів війни, а саме регламентовано право учасників АТО - жителів та уродженців сіл Кропивнянської сільської ради на першочергове забезпечення земельними ділянками як із земель комунальної власності (в межах населених пунктів сільської ради), так і із земель державної власності (за межами населеного пункту) і позивачу було відмовлено в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою саме через відведення відповідної земельної ділянки іншим особам, що є учасниками АТО.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Земельним кодексом України (далі - ЗК України), Законом України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту від 22.10.1993 р. № 3551-XII (далі - Закон № 3551-ХІІ).

Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У ч. 1 ст. 3 ЗК України передбачено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно з ч.ч. 6-9 ст. 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 1861 цього Кодексу.

Вдповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

У ч. 4 ст. 2 Закону № 3551-ХІІ місцеві ради, підприємства, установи та організації мають право за рахунок власних коштів і благодійних надходжень встановлювати додаткові гарантії щодо соціального захисту ветеранів війни.

Відповідно до п. 14 ст. 12 Закону № 3551-ХІІ учасникам бойових дій надаються пільги, зокрема, першочергове відведення земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва, садівництва і городництва. Таким чином, нормами чинного законодавства передбачено, що звернення учасників АТО щодо забезпечення їх земельними ділянками повинні бути розглянуті та вирішені в першочерговому порядку.

Системний аналіз викладених правових норм надає підстави стверджувати, що надання відповідного дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є одним з етапів погодження і оформлення документів, які відповідно до вимог чинного законодавства є необхідними для прийняття компетентним органом рішення про набуття громадянами земель у власність.

При цьому, отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає прийняття позитивного рішення про надання її у власність, оскільки процес передачі земельної ділянки громадянам у власність є стадійним, зокрема, першою стадією якого є надання уповноваженим органом дозволу на розробку проекту землеустрою, що свідчить про відсутність у відповідача підстав для встановлення будь-яких обмежень у надані дозволу на розробку проекту землеустрою іншій особі при дотриманні нею вимог вказаних статей Земельного кодексу України.

Разом з тим, слід враховувати, що ЗК, а саме ч. 7 ст. 118, регламентовано виключний перелік правових підстав для відмови в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою для відведення земельної ділянки, який не підлягає розширеному тлумаченню, а тому відмова особі в наданні вказаного дозволу за будь-якою іншою підставою, зокрема з посиланням на п. 14 ст. 12 Закону № 3551-ХІІ та/або через надання такого дозволу іншій особі, є неправомірною.

Аналогічні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 18.09.2018 р. у справі № 806/5106/15, від 27.02.2018 р. у справі № 545/808/17 та, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, є обов'язковими для колегії суддів при вирішенні даної справи.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на те, що в даному випадку визначені в ч. 7 ст. 118 ЗК України підстави для відмови позивачу в наданні їй запитуваного дозволу на розробку відповідного проекту землеустрою для відведення земельної ділянки відсутні, а надання такого дозволу іншим особам, що є учасниками АТО, не створює відповідних законодавчих підстав для такої відмови.

У контексті цього питання, апеляційний суд також зазначає, що законодавством не врегульовано й черговості подання відповідних заяв і, з огляду на те, що надання дозволу на розробку проекту землеустрою є лише однією зі стадій процедури відведення земельної ділянки та саме по собі не передбачає кінцевого позитивного результату для зацікавленої особи.

Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення від 30.05.2018 р. № 31-9/VІІ про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2 га, розташованої на території Кропивнянської сільської ради Золотоніського району прийнято з порушенням вимог законодавства та підлягає скасуванню.

Водночас, задовольняючи апеляційну скаргу по суті заявлених у ній вимог, судова колегія не приймає до уваги доводи апелянта щодо відсутності в учасників АТО, які звернулися до відповідача, прав на позачергове відведення їм земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства, оскільки дане питання не є предметом судового розгляду у цій справі, рішення ради про надання відповідних дозволів позивачем не оскаржується, а згідно з ч. 5 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги та підстави позову, що не були заявлені в суді першої інстанції.

При цьому, апеляційний суд ще раз наголошує на тому, що надання особі дозволу на розробку проекту землеустрою не означає прийняття позитивного рішення про надання її у власність з огляду на стадійність процедури відведення земельної ділянки.

Отже, судом першої інстанції було неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору в цілому.

Відповідно до ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає задоволенню, рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2018 року - скасуванню, адміністративний позов - задоволенню.

При цьому, у своїй апеляційній скарзі позивач також просить стягнути з відповідача понесені нею судові витрати.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч.ч. 3, 6 ст.139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Судова колегія встановила, що відповідно до квитанції від 02.07.2018 р. № 14 у цій справі позивачем сплачено судовий збір у розмірі 704,80 грн. /Т.1 а.с.2/, відповідно до платіжного доручення від 17.10.2018 р. № 36075548 - 1057,21 грн. /Т.1 а.с.113/ за подання апеляційної скарги.

Також колегія суддів встановила, що між позивачем і АО Юртерра було укладено договір про надання правової допомоги від 02.07.2018 р. № 07/2, у п. 1 якого визначено предмет договору /Т.1 а.с.30-32/, а також надано детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат у загальному розмірі 2000,00 грн. (витрачено 4 години часу адвоката, 2 з яких - на підготовку апеляційної скарги та 2 - на вивчення судової практики і рішення суду першої інстанції), необхідних для надання правничої допомоги в суді апеляційної інстанції /Т.1 а.с.114/ та квитанцію від 17.10.2018 р. № 0.0.1161073610.1 про сплату за надання професійної правничої допомоги /Т.1 а.с.115/.

Таким чином, судова колегія вважає, що позивачем підтверджені понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2000,00 грн., такі витрати відповідають критеріям, встановленим ст. 134 КАС України, зокрема є співмірними зі складністю справи, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт та значенням справи для сторони, а тому підлягають відшкодуванню.

При цьому, колегія суддів зазначає, що жодних доказів суми витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції позивачем не надано.

Отже, в даному випадку наявні достатні та необхідні правові підстави для стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судових витрат в загальному розмірі: 704,80 грн. + 1057,21 грн. + 2000,00 грн. = 3762,01 грн.

Керуючись ст.ст. 132, 134, 139, 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2018 року - скасувати.

Адміністративний позов ОСОБА_2 до Кропивнянської сільської ради Золотоніського району Черкаської області про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Кропивнянської сільської ради Золотоніського району Черкаської області від 30.05.2018 р. № 31-9/VІІ про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2 га, розташованої на території Кропивнянської сільської ради Золотоніського району.

Стягнути на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1) за рахунок бюджетних асигнувань Кропивнянської сільської ради Золотоніського району Черкаської області (код ЄДРПОУ 34117485) судові витрати в розмірі 3762 (три тисячі сімсот шістдесят дві) грн. 01 (одна) коп.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Рішення виготовлено 05 грудня 2018 року.

Головуючий суддя

Судді: