Постанова

від 05.12.2018 по справі 813/3027/17

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2018 рокуЛьвів№ 857/1226/18

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючої судді Шевчук С.М.,

суддів Кухтея Р.В., Носа С.П.,

за участі секретаря судового засідання Ігнатищ Л.М.,

представника відповідача Сахмана П.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2018 року (рішення ухвалене у м. Львові судом у складі головуючого судді Гавдик З.В., повний текст рішення складено 26 квітня 2018 року) у справі № 813/3027/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова мережа "Барвінок" до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

В серпні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгова мережа "Барвінок" звернулося до суду з позовом, яким просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000271400 від 20.01.2017.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2018 року адміністративний позов задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального головного управління ДФС №0000271400 від 20.01.2017 року.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального головного управління ДФС (ЄДРПОУ 39854629, м. Львів, вул. Стрийська, 35) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Торгова мережа Барвінок (ЄДРПОУ 35621418, м. Львів вул. Кульпарківська, 93) 14137,80 грн. сплачений судовий збір.

Рішення суду першої інстанції оскаржило Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби, який в апеляційній скарзі просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач зазначив, що в ході проведеної перевірки виявлено невідповідність ціни постачання виробника з передачі позивачем в оренду об'єктів нерухомого майна ТЗОВ БАРВІ ХОЛДІНГ2 фактичним ринковим цінам, як наслідок занижено податкові зобов'язання по операціях з передачі майна в оренду на суму 94252грн.

02.10.2018 ліквідатором Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова мережа "Барвінок" Босак О.Є. подано до апеляційного суду клопотання про закриття провадження у справі.

В обґрунтування зазначеного клопотання ліквідатор ТзОВ Торгова мережа "Барвінок" зазначає, що провадження у даній справі підлягає закриттю у зв'язку із припиненням (ліквідацією) Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова мережа "Барвінок" (79021, м. Львів, вул. Кульпарківська, 93, ідентифікаційний код 35621418) та відсутністю у нього правонаступника.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що за наслідками позапланової виїзної перевірки позивача з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів складено акт перевірки № 3/28-06-14-00/35621418.

В ході обумовленої перевірки встановлено порушення позивачем п.п. 14.1.71., п.п. 14.1.219., п.14.1., ст.14, п. 188.1. ст. 188 ПК України, яке виразилось у невідповідності ціни з передачі позивачем в оренду об'єктів нерухомого майна ТзОВ БАРВІ ХОЛДІНГ2 фактичним ринковим цінам, як наслідок позивачем занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету в розмірі 942520 грн.

На підставі зазначених висновків акту перевірки 20.01.2017року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000271400 про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 942520 грн.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що зміст спірних правовідносин полягає в тому, що позивач вважає, що спірне рішення відповідача про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість, протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки звичайна ціна - це ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, а відповідачем не доведено невідповідності рівня ринкових цін звичайній ціні, щодо предмету спору.

Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі та клопотанні про закриття провадження з підстав припинення позивача, як юридичної особи, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів встановила таке.

З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження обставин щодо фактичного виконання правочинів позивача з передачі в оренду ТзОВ БАРВІ ХОЛДІНГ2 , об'єктів нерухомого майна, позивачем до перевірки було надано податкові накладні, договори оренди за переліком відображеним у названому акті перевірки (а.с.29-36) та акти наданих послуг, копії яких залучено до матеріалів справи (а.с.158-250 т.1, а.с.1-250 т.2, а.с.1-108 т.3).

Спірні правовідносини врегульовано нормами Податкового Кодексу України в редакції, що діяв на дату виникнення спірних правовідносин до -01.01.2017року.

Підпунктами 14.1.71 п.14.1 та 14.1.219 ст.14 ПК України на порушення, яких вказує відповідач визначено, що звичайна ціна - ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін. Це визначення не поширюється на операції, що визнаються контрольованими відповідно до статті 39 цього Кодексу (п.14.1.71)

Ринкова ціна - ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати на добровільній основі, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) у порівняних економічних (комерційних) умовах (п.14.1.219).

Пунктом 188.1 ст.188 ПК України передбачено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому, база оподаткування операцій з постачання товарів, послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком: 1) товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню; 2) газу, який постачається для потреб населення

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів, послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних та інфляційні, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов'язань.

До бази оподаткування включаються вартість товарів, послуг, які постачаються (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю - бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна, на комунальні послуги та на енергоносії), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо отримувачем товарів (послуг), поставлених таким платником податку.

Згідно п.188.1 ст.188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів (послуг) не може бути нижче ціни придбання таких товарів (послуг), база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів (послуг) не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком: 1) товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню; 2) газу, який постачається для потреб населення.

Тобто, нормами податкового законодавства встановлена презумпція відповідності ціни, що обумовлена сторонами в договорі, (звичайній ціні) ринковій ціні. Відповідно до положень ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України спростування вказаної презумпції є тягарем доведення контролюючого органу, який не погоджується з тим, що ціна, встановлена у договорі відповідає ринковій.

З матеріалів справи слідує, що відповідач на підтвердження обставин з приводу того, що визначена позивачем та ТзОВ БАРВІ ХОЛДІНГ2 вартість оренди одного кв. метра нерухомого майна не відповідає ринковій ціні, покликається лише на обумовлений вище акт перевірки .

Однак, дослідивши названий акт перевірки (стор.28 а.с. 36 т.1), колегією суддів встановлено, що названий акт містить лише узагальнені відомості без дослідження жодних первинних документів (договорів, актів) та співставних умов стосовно того, що начебто ціна одного кв. м. за якою ТзОВ БАРВІ ХОЛДІНГ2 в подальшому передало в суборенду для ТОВ Євротек є значно вищою, від ціни що визначена позивачем в договорах оренди та складає. 75грн (без ПДВ) за 1 кв.м.

При цьому, вказаний акт перевірки не містить жодних посилань на будь-які докази (їх аналізу), якими підтверджувались зазначені доводи відповідача, що вказує на обставини з приводу здійснення відповідачем поверхневого аналізу операції, вчиненої іншим суб'єктом господарювання на користь третьої особи відносно приміщень, наданих позивачем в оренду, без отримання відповідних документів, без проведення зустрічної перевірки, без з'ясування дати набрання чинності та/або зміни суборендних правовідносин, без дослідження співставних умов, що не є належною підставою донарахування відповідачем ПДВ для позивача.

Згідно п.5 Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.08.2015 року №727, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.10.2015 року за №1300/27745 факти виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб'єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджують наявність зазначених фактів.

За наведених обставин, зазначений акт перевірки не відповідає названому порядку щодо підтвердження фактів виявлених порушень.

Згідно ч. 1 ст. 19 Закону України Про ціни і ціноутворення , державне спостереження у сфері ціноутворення здійснюється шляхом проведення моніторингу вільних цін (дослідження динаміки цінових процесів на товарних ринках) та державних регульованих цін

Згідно п. 13 Указу Президента України Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності , індикативні або звичайні ціни на товари (роботи, послуги) для застосування їх у податкових або митних цілях установлюються на підставі статистичної оцінки рівня цін реалізації таких товарів (робіт, послуг) на внутрішньому ринку України, яка проводиться уповноваженим державним органом у визначеному ним порядку. Індикативні або звичайні ціни не можуть встановлюватися органами виконавчої влади, які використовують їх для нарахування та стягнення податків і зборів (обов'язкових платежів) та неподаткових платежів, крім випадків відсутності статистичних даних про рівень цін на окремі види товарів (робіт, послуг).

Суд вважає за необхідне зазначити, що згідно правової позиції, викладеної в рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у п.53 рішення у справі Федорченко та Лозенко проти України, відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення поза розумними сумнівом.

Отож, наведений в акті перевірки аргумент щодо ймовірної ціни передачі в суборенду того ж нерухомого майна за значно більшою ціною ніж визначено договором оренди позивача та ТзОВ БАРВІ ХОЛДІНГ2 не є достатньо вагомими та не підтверджено жодними чіткими та узгодженими доказами, що спростовують висновок про невідповідність ціни послуги зазначеної в договорах оренди, укладених між позивачем та ТзОВ БАРВІ ХОЛДІНГ2 у розмірі 50грн за 1 кв. м. рівню звичайних (ринкових) цін у співставних умовах, як це передбачено абз.2 п.188.1 ст.188 Податкового кодексу України, адже факт відповідності ціни послуг позивача рівню звичайних цін підтверджується належними та допустимими доказами в розумінні положень ст.ст.73,74 КАС України.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Частинами 1,2 ст.73 КАС України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 75 КАС України передбачено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Частиною 1 ст.76 КАС України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів зазначає, що викладені в акті перевірки висновки податкового органу про заниження позивачем об'єкту оподаткування податком додану вартість не підтверджені належними та допустимими доказами, а тому винесені на підставі таких висновків акту перевірки спірні податкові повідомлення-рішення не можуть вважатися правомірними.

Відтак, суд першої інстанції прийняв законне та обґрунтоване рішення про визнання протиправними та скасування вказаного податкового повідомлення-рішення. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а лише відтворюють зміст відзиву на позовну заяву, якому судом надано належну правову оцінку. За наведених обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Стосовно ж поданого клопотання про закриття провадження у зв'язку з ліквідацією підприємства позивача, то колегією суддів встановлено, що ухвалою Господарського суду Львівської області від 27 вересня 2018 року у справі № 914/238/16, Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгова мережа "Барвінок" (79021, м. Львів, вул. Кульпарківська, 93, ідентифікаційний код 35621418) - ліквідовано.

На підставі даної ухвали суду 01.10.2018 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань було внесено запис № 14151170028019027 про припинення юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова мережа "Барвінок" за судовим рішенням.

Згідно ч. 1, 2 ст. 319 КАС України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.

Якщо судом першої інстанції ухвалено законне і обґрунтоване рішення, смерть фізичної особи - сторони у спорі чи припинення юридичної особи - сторони у спорі, що не допускає правонаступництва, після ухвалення такого рішення не може бути підставою для застосування вимог частини першої цієї статті.

Водночас, колегією суддів враховано, що особа яка звернулася від імені підприємства позивача з клопотанням про закриття провадження у даній справі є особою, що не має права на представництва інтересів позивача у зв'язку з припиненням його діяльності та відсутністю уповноважених осіб на представництво інтересів такої особи. Отож, зазначене клопотання розгляду та задоволенню не підлягає.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, рішення суду ґрунтується на засадах верховенства права, є законним і обґрунтованим, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для його зміни, скасування чи закриття провадження у зв'язку з припиненням юридичної особи згідно ч. 2 ст. 319 КАС України.

Керуючись ст. 308, ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 325, ст. 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби залишити без задоволення.

Рішення Львівського окружного адміністративного від 16 квітня 2018 року по справі№ 813/3027/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуюча суддя С. М. Шевчук судді Р. В. Кухтей С. П. Нос

Повне судове рішення складено 06 грудня 2018 року.