Ухвала

від 05.12.2018 по справі 918/771/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

УХВАЛА

м. Рівне

"05" грудня 2018 р. Справа № 918/771/18

Господарський суд Рівненської області у складі судді Церковної Н.Ф., розглянувши матеріали заяви

Волинського військового лісгоспу Державного підприємства "Львівський військовий лісокомбінат" (45050, Волинська область, Ковельський район, с. Поворськ, код ЄДРПОУ 39775123)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід-Експо -Ліс" (33023, м. Рівне, вул. Київська, 6. кв. 16, код ЄДРПОУ 39243679)

про видачу судового наказу

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У грудні 2018 року Волинський військовий лісгосп Державне підприємство "Львівський військовий лісокомбінат" звернулось до Господарського суду Рівненської області із заявою про видачу судового наказу за вимогою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід-Експо-Ліс" про стягнення заборгованості у розмірі 14 471, 94 грн, що виникла внаслідок невиконання боржником свого обов'язку щодо сплати у повному обсязі за товар згідно з договором купівлі-продажу необробленої деревини №1623/1623/л/2017 від 05.07.2017 року.

Розглянувши вказану заяву, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд вважає, що вказана заява є такою, що не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Згідно з ст. 147 ГПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених ст.148 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги. Заявником та боржником в наказному провадженні можуть бути юридичні особи та фізичні особи - підприємці. Судовий наказ підлягає виконанню за правилами, встановленими законом для виконання судових рішень.

Статтею 148 ГПК України передбачено, що судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Особа має право звернутися до суду з вимогами, визначеними у ч. 1 цієї статті, в наказному або спрощеному позовному провадженні на свій вибір.

Частиною 3 ст. 150 цього ж кодексу передбачено, що до заяви про видачу судового наказу додаються: 1) документ, що підтверджує сплату судового збору; 2) документ, що підтверджує повноваження представника, - якщо заява підписана представником заявника; 3) копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред'явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості; 4) інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.

Статтею 151 цього ж кодексу передбачено, що за подання заяви про видачу судового наказу справляється судовий збір у розмірі, встановленому законом.

У разі відмови у видачі судового наказу або в разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред'явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви.

Згідно з п.п. 2-1) п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України „Про судовий збір” розмір ставки судового збору із заяв про видачу судового наказу, що подаються до господарського суду, становить 0, 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 цього ж закону судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Отже, враховуючи вищевказані положення Господарського процесуального кодексу України, Закону України „Про судовий збір” та інших нормативно-правових актів, суд вважає за необхідне зазначити, що чинним законодавством України не передбачено випадку повернення сплаченого судового збору у разі відмови заявнику у видачі судового наказу, а передбачено лише можливість у разі пред'явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження зарахування суми судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви.

До вказаної заяви додано платіжне доручення № 1784 від 29.11.2018 року про сплату судового збору на суму 176, 20 грн.

Крім того, як вбачається із заяви про видачу судового наказу та доданих до неї документів, до вказаної заяви заявником не додано у повному обсязі всіх доказів, що б підтверджували обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги, а саме: належним чином завірену копію рахунку - фактури та докази виставлення рахунку-фактури для оплати за поставлену лісопродукцію, податкової накладної та підписаний акт приймання - передачі купленої лісопродукції, що не відповідає вимогам ст. 150 ГПК України, і відсутність яких не підтверджує наявність і виникнення у заявника вищевказаної грошової вимоги до боржника на заявлену суму.

Статтею 152 ГПК України передбачено, що суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо: 1) заяву подано з порушеннями вимог ст.150 цього Кодексу; 2) заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано; 3) заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам ст.148 цього Кодексу; 4) наявні обставини, зазначені у ч.1 ст.175 цього Кодексу; 5) з моменту виникнення права вимоги пройшов строк, який перевищує позовну давність, встановлену законом для такої вимоги, або пройшов строк, встановлений законом для пред'явлення позову в суд за такою вимогою; 6) судом раніше виданий судовий наказ за тими самими вимогами, за якими заявник просить видати судовий наказ; 7) судом раніше відмовлено у видачі судового наказу з підстав, передбачених п.п. 3 - 6 цієї частини; 8) із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу; 9) заяву подано з порушенням правил підсудності.

Про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу.

У разі якщо в заяві про видачу судового наказу містяться вимоги, частина з яких не підлягає розгляду в порядку наказного провадження, суд постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу лише в частині цих вимог. У разі якщо заявлені вимоги між собою взаємопов'язані і окремий їх розгляд неможливий, суд відмовляє у видачі судового наказу.

Відповідно до ст. 153 цього ж кодексу відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених п.п. 1, 2, 8, 9 ч.1 ст.152 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків. Відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених п.п. 3 - 6 ч.1 ст.152 цього Кодексу, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.

Таким чином, з урахуванням вищезазначеного, суд дійшов висновку про відмову заявнику у видачі судового наказу.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 147, 148, 152, 153, 233, 234, 235, 240 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні заяви від 29.11.2018 року Волинського військового лісгоспу Державного підприємства "Львівський військовий лісокомбінат" про видачу судового наказу за вимогою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід-Експо -Ліс" про стягнення заборгованості у розмірі 14 471, 94 грн за договором купівлі-продажу необробленої деревини №1623/1623/л/2017 від 05.07.2017 року відмовити.

2. Роз'яснити заявнику, що відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених п.п.1, 2, 8, 9 ч.1 ст. 152 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків, а відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених п.п. 3-6 ч.1 ст.152 цього Кодексу, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею - 06.12.2018 року і може бути оскаржена протягом десяти днів шляхом подання апеляційної скарги до Північно - західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Рівненської області (п.17.5 ч.1 Перехідних положень ГПК України).

Суддя Церковна Н.Ф.