Рішення

від 27.11.2018 по справі 916/1779/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"27" листопада 2018 р.м. Одеса Справа № 916/1779/18

Господарський суд Одеської області у складі судді Погребна К.Ф.

при секретарі судового засідання Арзуманян В.А.

розглянувши справу №916/1779/18

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Софія Інвест" (65101, м. Одеса, вул. Космонавта Комарова, буд. 12, код ЄДРПОУ 34055691)

до відповідача: Житлового управління фірми "РЕНЕСАНС" ЛТД-92 (Дочірнє підприємство) (65082, м. Одеса, вул. Єлісаветинська, буд. 9, код ЄДРПОУ 22484458)

про розірвання договору

Представники:

Від позивача: Стаматова Н.І. за довіреністю №1 від 25.07.2018р.

Від відповідача: не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Софія Інвест" звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача Житлового управління фірми "РЕНЕСАНС" ЛТД-92 (Дочірнє підприємство) про розірвання договору б/н про надання послуг з утримання будинку і спору та прибудинкової території від 11.03.2009р.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на положення ст. 626, 651 Циівльного кодексу України, ст. 188 Господарського кодексу України та ст. 19, ст. 26 Закону України "Про житлово-комунальні послуги"

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 05.01.2018р. провадження по справі №916/41/18 було відкрито. Розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Ухвалою господарського суду Одеської області 06.03.2018р. справу №916/41/18 вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження та замінити судове засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 23.10.2018р. підготовче провадження було закрито, розгляд справи призначено по суті в судовому засіданні.

Відповідач про місце, дату та час судових засідань повідомлявся судом за юридичною адресою, що підтверджується поштовими повідомлення про вручення 30.08.2018р. (вх. ГСОО №36352/18 від 26.09.2018, вх. ГСОО №39847/18 від 28.09.2018р., вх.ГСОО №41857/18 від 30.10.2018р., вх. ГСОО №44145/18 від 13.11.2018р.). Відзив на позовну заяву від відповідача до суду не надходив.

Відповідно до ч.9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Судом після повернення з нарадчої кімнати, в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

Згідно інформаційної довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру права власності на нерухоме майно щодо об'єкта нерухомого майна Товариство з обмеженою відповідальністю "Софія Інвест" є власником квартир № 13, 5, 6, 6а, 7, 8, 3, 4а, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Софіївська, буд. 32.

11 березня 2009 року між Житловим управлінням фірми "РЕНЕСАНС" ЛТД-92 (Виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Софія Інвест" (Товариство) був укладений договір б/н про надання послуг з утримання будинку і споруд та прибудинкової території від 11 березня 2009 року

Пунктом 2.1 договору встановлено, що предметом договору є забезпечення Виконавцем надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт у будинку № 32 по вулиці Софіївській у м. Одесі.

01 липня 2015 року вступив в силу Закон України Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку від 14 травня 2015 року № 417-УІП, яким визначено особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку, регулюються правові, організаційні та економічні відносини, пов'язані з реалізацією прав та виконанням обов'язків співвласників багатоквартирного будинку щодо його утримання та управління.

За посиланнями позивача, з прийняттям Закону України Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку співвласникам багатоквартирних будинків надано право самостійно вирішувати будь-які питання щодо управління будинком, в тому числі, обирати форму його управління (ст. 9 Закону).

Позивач вказує, що 22 червня 2016 року, діючи на підставі Закону України Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку та користуючись правами, що ним передбачені, за для вирішення питання про самостійне, раціональне та якісне утримання і управління вказаним будинком співвласниками багатоквартирного будинку № 32, розташованого по вулиці Софіївській у місті Одесі, були проведені збори, за результатами котрих була обрана форма управління вказаним будинком управителем. Відповдіне рушення оформлено протоколом зборів співвласниками багатоквартирного будинку за місцезнаходженням: м. Одеса, вул. Софіївська, буд. 32.

14.06.2017р. між Співвласниками багатоквартирного будинку за місцезнаходженням: м. Одеса, вул. Софіївська, буд. 32 (Замовник) в особі уповноваженого ними співвласника багатоквартирного будинку за адресою: м. Одеса, вул. Софіївська, буд. 32 - Товариством з обмеженою відповідальністю "Софія Інвест" та Приватним підприємством Управитель був укладений договір про надання послуг з утримання багатоквартирним будинком, за умовами якого Управитель зобов'язується надавати Замовникові в порядку та умовах, визначених цим договором, послуги з утримання будинком за адресою: м. Одеса, вул. Софіївська, буд. 32, а Замовник зобов'язується оплачувати послуги з вивезення твердих побутових відходів, витрат на управління багатоквартирним будинком перелік та розмір, яких затверджено в порядку, визначеному чинним законодавством України.

Позивач вказує, що з огляду на рішення, прийняте зборами співвласників багатоквартирного будинку № 32, мета договору б/н про надання послуг з утримання будинку і споруд та прибудинкової території від 11 березня 2009 року вичерпала себе повністю. Таким чином, потреба Споживача в отриманні від Виконавця житлово-комунальної послуги за Договором зникла.

ТОВ СОФІЯ ІНВЕСТ направило на адресу відповідача лист від 08 червня 2018 року вих. № 08/06/2018-4 (вх. № 115 від 13 червня 2018 року) з пропозицією про розірвання договору б/н про надання послуг з утримання будинку і споруд та прибудинкової території від 11 березня 2009 року та підписання додаткового договору про розірвання Договору. Два примірника додаткового договору про розірвання Договору були надані Виконавцю разом із зазначеною пропозицією.

Проте, пропозиція ТОВ СОФІЯ ІНВЕСТ про розірвання договору б/н про надання послуг з утримання будинку і споруд та прибудинкової території від 11 березня 2009 року залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Посилаючись на вищенаведені обставини Товариства з обмеженою відповідальністю "Софія Інвест" звернулась до Господарського суду Одеської області з відповідним позовом за захистом свого порушеного права.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Згідно зі ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:

1) визнання права;

2) визнання правочину недійсним;

3) припинення дії, яка порушує право;

4) відновлення становища, яке існувало до порушення;

5) примусове виконання обов'язку в натурі;

6) зміна правовідношення;

7) припинення правовідношення;

8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;

9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу.

Частини 1, 4 ст.202 ЦК України визначають, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

За приписами ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ч.1, 4 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До договорів, що укладаються більш як двома сторонами (багатосторонні договори), застосовуються загальні положення про договір, якщо це не суперечить багатосторонньому характеру цих договорів.

Частина 1 ст.181 ГК України встановлює, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно з ч.1 ст.627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Як встановлено судом, 11 березня 2009 року між Житловим управлінням фірми "РЕНЕСАНС" ЛТД-92 (Виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Софія Інвест" (Товариство) був укладений договір б/н про надання послуг з утримання будинку і споруд та прибудинкової території, предметом якого є забезпечення Виконавцем надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт у будинку № 32 по вулиці Софіївській у м. Одесі.

З огляду на предмет договору, правовідносини між сторонами регулюються Законом України Про житлово-комунальні послуги (Закон від 24.06.2004 № 1875-ІУ).

01 липня 2015 року вступив в силу Закон України Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку від 14 травня 2015 року № 417-УІП, яким визначено особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку, регулюються правові, організаційні та економічні відносини, пов'язані з реалізацією прав та виконанням обов'язків співвласників багатоквартирного будинку щодо його утримання та управління.

Статтею 9 відповідного Закону передбачено, що управління багатоквартирним будинком здійснюється його співвласниками. За рішенням співвласників усі або частина функцій з управління багатоквартирним будинком можуть передаватися управителю або всі функції - об'єднанню співвласників багатоквартирного будинку (асоціації об'єднань співвласників багатоквартирного будинку). Наймачі, орендарі та інші користувачі квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку можуть брати участь в управлінні багатоквартирним будинком виключно за дорученням власників таких квартир та приміщень.

Співвласники приймають рішення щодо управління багатоквартирним будинком на зборах у порядку, передбаченому цією статтею. Якщо у багатоквартирному будинку в установленому законом порядку утворено об'єднання співвласників, проведення зборів співвласників та прийняття відповідних рішень здійснюється згідно із законом, що регулює діяльність об'єднань співвласників багатоквартирних будинків (ст.10 Закону).

Судом встановлено, що 22 червня 2016 року, діючи на підставі Закону України Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку та користуючись правами, що ним передбачені, за для вирішення питання про самостійне, раціональне та якісне утримання і управління вказаним будинком співвласниками багатоквартирного будинку № 32, розташованого по вулиці Софіївській у місті Одесі, були проведені збори, за результатами котрих була обрана форма управління вказаним будинком управителем. Відповідне рушення оформлено протоколом зборів співвласниками багатоквартирного будинку за місцезнаходженням: м. Одеса, вул. Софіївська, буд. 32.

За насідками проведення зборів, 14.06.2017р. між Співвласниками багатоквартирного будинку за місцезнаходженням: м. Одеса, вул. Софіївська, буд. 32 (Замовник) в особі уповноваженого ними співвласника багатоквартирного будинку за адресою: м. Одеса, вул. Софіївська, буд. 32 - Товариством з обмеженою відповідальністю "Софія Інвест" та Приватним підприємством Управитель був укладений договір про надання послуг з утримання багатоквартирним будинком.

Отже, прийняттям зборами співвласників багатоквартирного будинку № 32 вищезазначеного рішення, потреба Позивача в отриманні від Виконавця житлово-комунальної послуги за Договором б/н про надання послуг з утримання будинку і споруд та прибудинкової території від 11.03.2009р. зникла.

Пунктом 6 ч. 2 ст. 26 Закону України Про житлово-комунальні послуги передбачено, що у разі зникнення потреби в отриманні послуги або відмови споживача від користування послугою виконавця/виробника споживач має право розірвати договір у порядку, встановленому законом.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ СОФІЯ ІНВЕСТ надало відповідачу лист від 08 червня 2018 року вих. № 08/06/2018-4 (вх. № 115 від 13 червня 2018 року) з пропозицією про розірвання договору б/н про надання послуг з утримання будинку і споруд та прибудинкової території від 11 березня 2009 року та підписання додаткового договору про розірвання Договору.

Умовами ст.651 Цивільного кодексу України визначено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом . Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Наведене свідчить про те, що чинним законодавством передбачено можливість розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін цього договору. Таке розірвання може ініціюватися як з підстав, визначених сторонами у спірному договорі, так і у випадках, визначених законом.

Як вбачається із змісту ст.188 Господарського кодексу України, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Лист від 08 червня 2018 року вих. № 08/06/2018-4 (вх. № 115 від 13 червня 2018 року) з пропозицією про розірвання договору б/н про надання послуг з утримання будинку і споруд та прибудинкової території від 11 березня 2009 року було отримано відповідачем 13.06.2018р. що вбачається з відмітки на листі, проте було залишено без відповіді та задоволення.

Таким чином, з урахуванням наявного у позивача права за законом на розривання договору б/н про надання послуг з утримання будинку і споруд та прибудинкової території від 11 березня 2009 року, в зв'язку з прийняттям рішення загальними зборами співвласниками багатоквартирного будинку за місцезнаходженням: м. Одеса, вул. Софіївська, буд. 32 щодо визначення форми управління будинком, права на прийняття якого надано Законом України Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку , заявлені позовні вимоги позивача, підлягають судом задоволенню.

Реалізуючи передбачене ст.64 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

В цих нормах передбачається певна низка заходів, за допомогою яких потерпіла особа забезпечує реалізацію права на захист свого порушеного права чи інтересу , які в сукупності своїй утворюють відповідний правовий механізм захисту прав особи, який міститься в кожній галузі права.

Офіційне тлумачення поняття інтересу, який підлягає захисту, надано в Рішенні Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 року №1-10/2004, яким визначено, що охоронюваний законом інтерес треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони для задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності та іншим загально-правовим засадам.

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати й на його ефективність з точки зору ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Умовами ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У п.145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" ( Chahal v. the United Kingdom , (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того,

Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги ст.13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування.

Зміст зобов'язань за ст.13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією.

Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п.75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Іншими словами, у кінцевому результаті ефективний засіб повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідачем у встановленому законом порядку позовні вимоги позивача не спростовано.

Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Софія Інвест" є обґрунтовані, підтверджуються належними та допустимими докази, в зв'язку з чим підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача відповідно до приписів ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Софія Інвест" (65101, м. Одеса, вул. Космонавта Комарова, буд. 12, код ЄДРПОУ 34055691) до Житлового управління фірми "РЕНЕСАНС" ЛТД-92 (Дочірнє підприємство) (65082, м. Одеса, вул. Єлісаветинська, буд. 9, код ЄДРПОУ 22484458) про розірвання договору - задовольнити повністю.

2.Розірвати договір б/н про надання послуг з утримання будинку і споруд та прибудинкової території від 11 березня 2009 року укладений між Житловим управлінням фірми "РЕНЕСАНС" ЛТД-92 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Софія Інвест".

3. Стягнути з Житлового управління фірми "РЕНЕСАНС" ЛТД-92 (Дочірнє підприємство) (65082, м. Одеса, вул. Єлісаветинська, буд. 9, код ЄДРПОУ 22484458) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Софія Інвест" (65101, м. Одеса, вул. Космонавта Комарова, буд. 12, код ЄДРПОУ 34055691) судовий збір в розмірі 1 762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві)грн..

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 06 грудня 2018 р.

Суддя К.Ф. Погребна