Рішення

від 27.11.2018 по справі 522/6783/17

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Провадження № 2/522/4749/18

Справа №522/6783/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2018 року м. Одеса

Приморський районний суд міста ОСОБА_1 у складі:

головуючого судді Домусчі Л.В.

за участі секретаря судового засідання Вадуцкої В.І.,

розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа ОСОБА_4, про стягнення боргу за договором позики,

ВСТАНОВИВ:

Позивач 10.04.2017 року звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики від 01.02.2016 року 1 000 000,00 доларів США, що на день подачі позову за офіційним курсом НБУ еквівалентне 27 020 000,00 гривень; 3 % річних від простроченої суми позики у сумі 476 172,13 грн. та судових витрат.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 01.02.2016 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_3 був укладений договір позики, оформлений письмовою розпискою, відповідно до якої позивач надав відповідачу, в якості позики, грошові кошти в сумі 1 000 000,00 доларів США, що на день подачі позову за курсом НБУ становить 27 020 000,00 грн., які відповідач зобов'язався повернути не пізніше 01.09.2016 року. Факт передачі грошових коштів та обов'язок їх повернення в зазначений строк підтверджується борговою розпискою від 01.02.2016 року. Текст розписки підтверджує факт отримання грошей в повному обсязі, датою повернення суми боргу зазначено 01.09.2016 року. До обмовленої дати повернення боргу, відповідач суми позики не повернув, позивач неодноразово звертався до відповідача з проханням повернути борг, але до теперішнього часу відповідач ухиляється від повернення суми боргу за борговою розпискою, у зв'язку з чим позивач був змушений звернутися до суду з зазначеним позовом. Крім того, позивач відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України просить стягнути з відповідача 3% річних з простроченої суми за період прострочення, що становить 476 172,13 грн.

Ухвалою суду від 11.04.2017 року провадження у справі було відкрито.

Разом з позовом позивач ОСОБА_5 звернувся до суду з заявою про забезпечення позову. Ухвалою суду від 11.04.2017 року заяву ОСОБА_2 задоволено, накладено арешт на: земельну ділянку площею 3,3108 га, кадастровий номер 5122783200:01:002:0411, розташована за адресою: Одеська область, Лиманський район, Крижанівська с/р, земельна ділянка 601 (у.н.4), що належить на праві приватної власності ОСОБА_3, земельну ділянку площею 0,6283 га, кадастровий номер 5122783200:01:002:0414, розташована за адресою: Одеська область, Лиманський район, Крижанівська с/р, земельна ділянка 601 (у.н.3), що належить на праві приватної власності ОСОБА_3, земельну ділянку площею 0,0416 га, кадастровий номер 5122783200:01:002:0412, розташована за адресою: Одеська область, Лиманський район, Крижанівська с/р, земельна ділянка 601 (у.н.1), що належить на праві приватної власності ОСОБА_3, земельну ділянку площею 0,5129 га, кадастровий номер 5122783200:01:002:0413, розташована за адресою: Одеська область, Лиманський район, Крижанівська с/р, земельна ділянка 601 (у.н.2), що належить на праві приватної власності ОСОБА_3.

До суду 19.04.2017 року надійшла відповідь з відділу адресно-довідкової роботи ГУ ДМС України в Одеській області щодо місця реєстрації відповідача, з якої вбачається, що боржник ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрований з 30.05.2005 року за адресою: м.Одеса, пров.Педагогічний, 3/1, кв.14.

26.06.2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду з заявою про вступ у справу в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача..

05.09.2017 року протокольно суд ухвалив, залучити ОСОБА_4 до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.

Відповідно до рішення Вищої ради правосуддя від 12.04.2018 року №1093/0/15-18 про звільнення ОСОБА_6 з посади судді Приморського районного суду міста Одеси у зв'язку з поданням заяви про відставку, на підставі службової записки помічника судді Кравчук Т.С. - Антонецького С.Л., з метою дотримання розумних строків розгляду справи, недопущення порушень законних прав та інтересів громадян та законних інтересів сторін по справі, згідно розпорядження керівника апарату Приморського районного суду м. Одеси було здійснено повторний автоматизований розподіл судової справи.

Справа надійшла до провадження судді Домусчі Л.В.

Ухвалою суду від 06.06.2018 року її прийнято до провадження та ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого судового засідання на 27.08.2018 року.

Сторони у підготовче засідання 27.08.2018 року не з'явилися, про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином у встановленому порядку.

Розгляд справи відкладено на 08.10.2018 року.

Сторони у підготовче засідання 08.10.2018 року не з'явилися, про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином у встановленому порядку.

Ухвалою суду від 08.10.2018 року закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду по суті на 27.11.2018 року.

У судове засідання призначене на 27.11.2018 року позивач ОСОБА_5 не з'явився, від представника позивача - ОСОБА_7 надійшла 22.11.2018р. до суду заява, в якій позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила їх задовольнити, справу просила розглянути за її відсутністю.

Третя особа ОСОБА_4 у судове засідання не з'явився, в матеріалах справи міститься заява від представника третьої особи - ОСОБА_8 до суду від 21.01.2018р., в якій просив суд розглядати справу без участі ОСОБА_4 та його уповноважених представників.

У судове засідання з'явилася представник відповідача ОСОБА_3 -ОСОБА_1, позов визнала та пояснила, що дійсно позивач позичив ОСОБА_3 1 000 000,00 доларів США, про що відповідач надав відповідну розписку та зобов'язався кошти повернути до 01.09.2016 року, дійсно до теперішнього часу кошти відповідачем не повернуто. Також зазначила, що відповідач визнає позов повністю.

На питання головуючого судді по справі, представник відповідача зазначила, що у відповідача з третьою особою, ОСОБА_4, були взаємовідносини та були судові справи, проте між ними укладено мирову угоду.

Суд, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, додані до неї документи приходить до висновку, що даний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 01.02.2016 року між позивачем ОСОБА_5 та відповідачем ОСОБА_3 був укладений договір позики, оформлений письмовою розпискою, відповідно до якої ОСОБА_3 взяв в борг у ОСОБА_2 1 000 000,00 грн., що підтверджується копією та оригіналом розписки, які знаходяться в матеріалах справи (а.с.9, 152)

Зазначеною розпискою підтверджує факт отримання відповідачем від позивача коштів у розмірі 1 000 000,00 доларів США, датою повернення суми боргу зазначено 01.09.2016 року.

З позову вбачається, що до обмовленої дати повернення боргу, відповідач суми позики не повернув, позивач неодноразово звертався до відповідача з проханням повернути борг, але до теперішнього часу відповідач ухиляється від повернення суми боргу за борговою розпискою.

Представник відповідача позовні вимоги позивача визнала та пояснила, що позивач позичив ОСОБА_3 1 000 000,00 доларів США, про що відповідачем було надано відповідну розписку, з якої вбачається, що ОСОБА_3 зобов'язався кошти повернути до 01.09.2016 року, але дійсно до теперішнього часу кошти відповідачем не повернуто. Таким чином існує спір.

Згідно ч.1 ст.202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 ст.207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксовано в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Частиною 2 ст.207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Частиною 3 ст.208 ЦК України визначено, що у письмовій формі належить вчиняти правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більш разів розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян, крім правочинів, передбачених ч.1 ст.206 цього Кодексу.

Позивач вважає, що розписка про отримання у борг коштів є належним чином укладеним правочином між ним та відповідачем.

Відповідно до ст.216 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Якщо боржник видав кредитору в посвідчення зобов'язання борговий документ, то кредитор, приймаючи виконання, повинен повернути цей документ, а при неможливості повернення зазначити про це у розписці, що ним видається. Факт знаходження боргового документа у боржника посвідчує припинення зобов'язання, поки не доведено інше.

У даному випадку борговий документ знаходиться в матеріалах справи, що підтверджує наявність боргу на користь позивача.

За нормами ст.ст.11, 509 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно із ст.524 ЦК України зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Разом з тим, незалежно від фіксації еквівалента зобов'язання в іноземній валюті, згідно з частинами 1 та 2 ст.533 ЦК грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.

Відсутність коштів у відповідача та неможливість їх повернути позивачу не спростовують обставини справи та не свідчать про відсутність спору між сторонами, а з прохання в судовому засіданні з приводу відстрочки виконання рішення суду відповідач має можливість звернутися до суду в порядку ст.435 ЦПК України або ж вирішити це самостійно зі стороною позивача.

За положеннями ч.1 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Згідно ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з положеннями статей 530, 612, 625 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Статтею 1046 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст.1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

Згідно ч.2 ст.1047 ЦК України, на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Зобов'язання припиняється з підстав, передбачених договором або законом (ч.1 ст.598 ЦК України). Такі підстави зазначені у статтях 599-601, 604-609 ЦК України.

Суд вбачає, що не сплачуючи заборгованість відповідач порушує вимоги діючого законодавства України, а саме: ст.526 ЦК України, яка передбачає, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства; ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. ст.629 ЦК України, згідно якої, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відсутність коштів у відповідача та неможливість їх повернути позивачу не спростовують обставини справи та не свідчать про відсутність спору між сторонами, а з прохання в судовому засіданні з приводу відстрочки виконання рішення суду відповідач має можливість звернутися до суду в порядку ст.435 ЦПК України або ж вирішити це самостійно зі стороною позивача.

Згідно ст.610 ЦК України, порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Частиною 1 ст.1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 3 ст.1049 ЦК України передбачено, що позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

У відповідності ч.1 ст. 533 Цивільного кодексу України, грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.

Згідно ч.2 ст.533 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу.

Оскільки, грошовий еквівалент вищевказаних грошових зобов'язань був визначений у іноземній валюті у відповідності до ч.1 ст.524 Цивільного кодексу України, суд має розрахувати суму боргу за курсом НБУ на день звернення до суду.

Позивач в прохальній частині позову відзначив суму заборгованості в гривнях, що складає 27 020 000,00 грн., із рахуванням курсу гривні до іноземної валюти станом на 05.04.2017 року, тобто на момент складання даного позову

Згідно даних з офіційного сайту Національного банку України, станом на 05.04.2017 року 100 доларів США еквівалентно 2 702,00 гривень.

Таким чином, сума основного боргу станом на 05.04.2017 року складає 1 000 000,00 х 27,02 = 27 020 000,00 грн.

Крім того, позивач відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України просить стягнути з відповідача 3% річних з простроченої суми за період прострочення, що становить 476 172,13 грн.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Загальна сума трьох відсотків річних за розпискою від 01.02.2016 року складає 476 172,13 гривень (з 01.09.2016 року по 03.04.2017 року).

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч.3 ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

На підставі вищевикладеного, з урахуванням пояснень представника відповідача наданих у судовому засіданні, суд приходить до висновку щодо задоволення позовних вимог ОСОБА_2 в повному обсязі.

Відповідно до ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до змісту ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 8 000,00 грн. (згідно квитанції №89798 від 05.04.2017 року, а тому суд задовольняє вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача вказаних судових витрат.

На підставі викладеного й керуючись ст.ст.10, 11, 15, 16, 99, 192, 526, 530, 533, 536, 545, 612, 625, 626, 1046-1050 ЦК України, ст.ст.2, 4, 12, 13, 27, 76, 81, 89, 95, 133, 141, 206, 223, 247, 258-259, 263-265, 268, 353, 354 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2) до ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2, місце реєстрації: АДРЕСА_1), третя особа ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_3, місце реєстрації м. Одеса, вул. В. Терешкової, 10, корп.. а, кв. 36), про стягнення боргу за договором позики - задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2, місце реєстрації: АДРЕСА_1) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2) заборгованість за договором позики від 01.02.2016 року у розмірі 1 000 000 дол. США, що на день подання позову за офіційним курсом НБУ становить 27 020 000, 00 грн. (двадцять сім мільйонів двадцять тисяч гривень 00 копійок) та три відсотки річних від простроченої суми заборгованості у розмірі 476 172, 13 грн. (чотириста сімдесят шість тисяч сто сімдесят дві гривень 13 копійок).

Стягнути із ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2, місце реєстрації: АДРЕСА_1) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_3) судовий збір у розмірі 8 000 (вісім тисяч) гривень.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення, згідно ч.1 ст.354 ЦПК України.

Повний текст рішення суду складено 05.12.2018 року .

Суддя: Домусчі Л.В.