Рішення

від 06.12.2018 по справі 343/1347/18

ДОЛИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №: 343/1347/18

Провадження №: 2/0343/582/18

Р І Ш Е Н Н Я

I М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 грудня 2018 року м. Долина

Долинський районний суд Iвано-Франкiвської областi в складi:

головуючої судді - Монташевич С.М.,

секретаря - Шикор Г.В.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в приміщенні Долинського районного суду Івано-Франківської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу № 343/1347/18 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 сільської ради Долинського району Івано-Франківської області про повернення неправомірно сплачених коштів,

з участю: позивача - ОСОБА_1,

представника позивача - адвоката ОСОБА_3

представників відповідача ОСОБА_2 сільської ради Долинського району Івано-Франківської області - ОСОБА_4, ОСОБА_5,

В С Т А Н О В И В:

Стислий виклад позицій сторін:

Позивач звернувся з позовом до відповідача, в якому просить повернути йому сплачені кошти в сумі 2218,75 грн., як втрати сільськогосподарського виробництва ОСОБА_2 сільської ради, які він оплатив за надання йому земельної ділянки, що виявилася непридатною для використання.

Свої вимоги мотивує тим, що 22.12.2016 р. рішенням №209-7/2016 7 сесії сьомого скликання ОСОБА_2 сільської ради Долинського району Івано-Франківської області йому надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для індивідуального дачного будівництва як учаснику антитерористичної операції.

17.11.2017 р. рішенням №379-14/2017 14 сесії сьомого скликання ОСОБА_2 сільської ради Долинського району Івано-Франківської області затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, площею 0,1000 га, для індивідуального дачного будівництва, за адресою: вул. Нова,15, с. Старий Мізунь, Долинський район, Івано-Франківська область, та надано цю земельну ділянку йому у власність.

Даним рішення зобов'язано його у двохмісячний термін сплатити втрати сільськогосподарського виробництва в сумі 2218,75 грн. відповідно до розрахунку розміру втрат, що є складовою проекту землеустрою.

Він оплатив вказані кошти, приватизував земельну ділянку та провів державну реєстрацію права власності на земельну ділянку, площею 0,1000 га, за адресою: вул. Нова, 15, с. Старий Мізунь, Долинський район, Івано-Франківська область.

Реально в натурі він побачив виділену йому земельну ділянку вже після виготовлення всіх належних правовстановлюючих документів. Як виявилося, фактично вона знаходиться в болоті та не придатна до користування.

04.05.2018р. він звернувся з заявою до голови ОСОБА_2 сільської ради, щоб відмінити рішення №209-7/2016 від 22.12.2016 р., яким виділено йому вказану земельну ділянку та повернути перераховані кошти в сумі 2218,75 грн., як втрати сільськогосподарського виробництва.

25.05.2018 р. рішенням №469-17/2018 17 сесії сьомого скликання ОСОБА_2 сільської ради за результатами розгляду його заяви вирішено: вважати такими, що втратили чинність рішення сесії ОСОБА_2 сільської ради від 22.12.2016 р. №209-7/2016 "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для індивідуального дачного будівництва гр. ОСОБА_1 - учаснику антитерористичної операції" та від 17.11.2017 р. №379-14/2017 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для індивідуального дачного будівництва гр. ОСОБА_1 - учаснику антитерористичної операції"; дане рішення подати для скасування державної реєстрації вказаної земельної ділянки; спеціалісту по землевпорядкуванню сільської ради внести зміни в земельно-облікові документи.

Кошти в сумі 2218,75 грн., сплачені як втрати сільськогосподарського виробництва, йому сільською радою не повернуті, посилаючись на те, що тільки за рішенням суду можна їх повернути.

Позивачем надано додаткові пояснення до позовної заяви про повернення неправомірно сплачених коштів, в яких він посилається на ст. 1212 ЦК України, що регулює випадки набуття майна або його збереження без достатньої правової підстави та повернення майна і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

В судовому засіданні представник позивача адвокат ОСОБА_3 позовні вимоги підтримав, посилаючись на вищевикладені обставини. Також зазначив, що земельна ділянка сільській раді повернута, не використовувалася, і відповідно ніяких втрат сільськогосподарського виробництва остання не понесла. Просив задовольнити позов.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що на підставі ч. 2 ст. 207 ЗК України втрати земель сільськогосподарського виробництва внаслідок вилучення їх для потреб, не пов'язаних з сільськогосподарським використанням, підлягають відшкодуванню.

Згідно з п. 4 Порядку визначення втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, які підлягають відшкодуванню, затвердженого постановою КМУ від 17.11.1997 р. №1279 відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, спричинених вилученням сільськогосподарських угідь, лісових земель і чагарників для цілей, не пов'язаних із веденням сільського і лісового господарства, провадиться юридичними і фізичними особами в двомісячний термін після затвердження в установленому порядку проекту відведення їм земельних ділянок, а у випадках поетапного освоєння відведених земельних ділянок для добування корисних копалин відкритим способом - у міру їх фактичного надання.

Плата за відшкодування втрат сільськогосподарського виробництва є разовим платежем; її призначення, розмір, критерії розрахунку величини вартості платежу та порядок зарахування його до Державного бюджету України врегульовані законодавством.

Вказані норми не містять підстав, умов та порядку перерахунку, зміни чи зменшення величини розміру плати.

Якщо плата за відшкодування втрат сільськогосподарського виробництва виплачена одноразово, у розмірі та порядку, встановленому законодавством, вона не може вважатися помилковою чи надмірно сплаченою. І в контексті фактичних обставин справи та зумовленого ними нормативного регулювання сума коштів, яку ОСОБА_1 сплатив, як відшкодування втрат сільськогосподарського виробництва, розрахованої відповідно до закону, не може вважатися такою, що сплачена помилково чи надмірно.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_4 просив вирішувати позов на розсуд суду. Вважає, що нарахування втрат сільськогосподарського виробництва позивачу було підставним, про що викладено в їхньому відзиві на позов. Однак, якщо відпала підстава для їх стягнення, сільська рада виконає рішення суду. У разі виділення цієї земельної ділянки, яка повернута у фонд сільської ради, іншому землекористувачу, вказані втрати будуть нараховуватися та стягуватися з цієї особи.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин:

Судом встановлено, що 22.12.2016 р. рішенням №209-7/2016 7 сесії сьомого скликання ОСОБА_2 сільської ради Долинського району Івано-Франківської області ОСОБА_1 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для індивідуального дачного будівництва як учаснику антитерористичної операції (а.с.6).

17.11.2017 р. рішенням №379-14/2017 14 сесії сьомого скликання ОСОБА_2 сільської ради Долинського району Івано-Франківської області затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 0,1000 га для індивідуального дачного будівництва за адресою: вул. Нова,15, с. Старий Мізунь, Долинський район, Івано-Франківська область та надано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,1000 га для індивідуального дачного будівництва за вказаною адресою. Зобов'язано ОСОБА_1 зареєструвати право власності на дану земельну ділянку та у двохмісячний термін з дня прийняття даного рішення сплатити втрати сільськогосподарського виробництва в сумі 2218,75 грн. (а.с.7).

На виконання п.6 вказаного рішення ОСОБА_1 сплачено втрати сільськогосподарського виробництва в сумі 2218,75 грн., що підтверджується квитанцією №0.0.938273687.1 від 15.01.2018 р. (а.с.9).

04.05.2018 р. ОСОБА_1 звернувся із заявою до голови ОСОБА_2 сільської ради, в якій просив скасувати попереднє рішення сесії від 22 грудня 2016 року про виділення йому земельної ділянки під дачу, так як виділена ділянка непридатна для користування. Просив повернути йому перераховані ним кошти в розмірі 2218 грн . (а.с. 28).

За результатами розгляду заяви ОСОБА_1 25.05.2018 р. рішенням №469-17/2018 17 сесії сьомого скликання ОСОБА_2 сільської ради вирішено вважати такими, що втратили чинність рішення сесії ОСОБА_2 сільської ради від 22.12.2016 р. №209-7/2016 "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для індивідуального дачного будівництва гр. ОСОБА_1 - учаснику антитерористичної операції" та від 17.11.2017 р. №379-14/2017 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею для індивідуального дачного будівництва гр. ОСОБА_1 - учаснику антитерористичної операції" (а.с.10).

Сплачені кошти ОСОБА_1 в розмірі 2218,75 грн. йому не повернуті.

Між сторонами виник спір з приводу повернення сплачених коштів в рахунок відшкодування втрат сільськогосподарського виробництва.

Оцінка суду:

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази, суд приходить до наступних висновків.

Згідно з ч. 2 ст. 207 Земельного кодексу України втрати земель сільськогосподарського виробництва, внаслідок вилучення їх для потреб, не пов'язаних з сільськогосподарським використанням, підлягають відшкодуванню.

Твердження позивача про те, що він як учасник бойових дій (а.с.3) звільнений від сплати втрат сільськогосподарського виробництва на підставі п. 18 ч. 1 ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії її соціального захисту" не заслуговує на увагу суду, оскільки дані втрати сільськогосподарського виробництва не віднесені до податків, зборів, мита та інших платежів до бюджету відповідно до податкового та митного законодавства.

Єдиною матеріальною нормою, на підставі якої позивачу мають бути повернути сплачені ним кошти, є норма ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Термін "майно" в контексті ст. 1212 ЦКУ включає в себе не лише майно в розумінні ст. 190 ЦК України, але й гроші (грошові кошти).

Отже, положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Характерною особливістю кондиційних зобов'язань є те, що підстави їх виникнення мають широкий спектр: зобов'язання можуть виникати як із дій, так і з подій, причому з дій як сторін зобов'язання, так і третіх осіб, із дій як запланованих, так і випадкових, як правомірних, так неправомірних. Крім того, у кондиційному зобов'язанні не має правового значення чи вибуло майно, з володіння власника за його волею чи всупереч його волі, чи є набувач добросовісним чи недобросовісним.

Кондиційне зобов'язання виникає за наявності таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Ознаки, характерні для кондиції, свідчать про те, що пред'явлення кондиційної вимоги можна визнати належним самостійним способом захисту порушеного права власності, якщо: 1) річ є такою, що визначена родовими ознаками, в тому числі грошовими коштами; 2) потерпілий домагається повернення йому речі, визначеної родовими ознаками (грошових коштів) від тієї особи (набувача), з якою він не пов'язаний договірними правовідносинами щодо речі.

Узагальнюючи викладе, можна дійти висновку про те, що кондиція - позадоговірний зобов'язальний спосіб захисту права власності або іншого речового права, який може бути застосований самостійно. Кондиція також застосовується субсидіарно до реституції та віндикації як спосіб захисту порушеного права у тому випадку, коли певна вимога власника майна не охоплюється нормативним урегулюванням основного способу захисту права, але за характерними ознаками, умовами та суб'єктним складом підпадає під визначення зобов'язання з набуття або збереження майна без достатньої правової підстави.

Таким чином, права особи, яка вважає себе власником майна, підлягають захисту шляхом задоволення позову до володільця, з використанням правового механізму, установленого статтею 1212 ЦК України у разі наявності правових відносин речово-правового характеру безпосередньо між власником та володільцем майна.

Такий спосіб захисту можливий шляхом застосування кондиційного позову, якщо для цього існують підстави, передбачені статтею 1212 ЦК України, які дають право витребувати в набувача це майно.

В судовому засіданні знайшли своє підтвердження доводи позивача про те, що земельна ділянка ним повернута, не використовувалася, у зв'язку з чим сільська рада ніяких втрат сільськогосподарського виробництва не понесла.

Враховуючи те, що підстава, відповідно до якої здійснено сплату втрат сільськогосподарського виробництва, відпала, відповідач повинен повернути сплачене.

Виходячи з цього, суд вважає за необхідне позов задовольнити, стягнувши з ОСОБА_2 сільської ради на користь ОСОБА_1 сплачені останнім втрати сільськогосподарського виробництва в розмірі 2218,75 грн.

Питання судових витрат суд вирішує відповідно до заяви позивача, який в судовому засіданні просив врахувати те, що він як учасник АТО звільнений від сплати судового збору та те, що йому надано правову допомогу безкоштовно.

На підставі викладеного, ст. 1212 Цивільного кодексу України, керуючись ст.ст. 264, 265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити.

Стягнути зі ОСОБА_2 сільської ради Долинського району Івано-Франківської області на користь ОСОБА_1 сплачені ним кошти в рахунок відшкодування втрат сільськогосподарського виробництва в розмірі 2218,75 гривень (дві тисячі двісті вісімнадцять гривень 75 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, житель ІНФОРМАЦІЯ_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1.

Відповідач: ОСОБА_2 сільська рада Долинського району Івано-Франківської області, що знаходиться по вул. Кропивнянська, 2 с. Старий Мізунь Долинського району Івано-Франківської області, код ЄДРПОУ 04356099.

Повний зміст рішення складено 06 грудня 2018 року.

Суддя Долинського районного суду С. М. Монташевич