Рішення

від 27.11.2018 по справі 922/2244/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" листопада 2018 р.м. ХарківСправа № 922/2244/18

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Калініченко Н.В.

секретар судового засідання Івахненко І.Г.

за участю представників:

позивача: ОСОБА_1, довіреність № б/н від 11.09.2018 р.

відповідача: не з'явився

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу за позовом Хоролівської міської ради, м. Хорол, до товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Автознак", м. Харків, про спонукання до виконання умов договору та стягнення коштів

здійснюється фіксування судового процесу технічними засобами - програмно апаратним комплексом "Діловодство суду", серійний номер диска CD-R 922/2244/18

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Хорольська міська рада, звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача, товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Автознак", про:

- зобов'язання на протязі 15 календарних днів з часу набрання рішенням суду законної сили поставити на адресу позивача вироби конструкційні металеві та їхні частини ДК016:2010 25.11.2 (349922-9 ДК 021:2015 - Дорожні знаки), а саме: 1) дорожній знак ЗІП 2.0х0.5, ціна 1500, кіл-ть 6,000, сума 9000,00; 2) дорожній знак ЗІП 1.5х0.5, ціна 1125, кіль-ть 2.000, сума 2250; 3) дорожній знак 1.7 (ІІ тип), ціна 320, кі-ть 2.000; сума 640,00; 4) дорожній знак 1.6 (ІІ тип), ціна 320, кіл-ть 2.000; сума 640,00; 5) дорожній знак 6.2 (ІІ тип), ціна 550,00, кіл-ть 4.000, сума 2200.00; 6) дорожній знак 5.46, ціна 1000.00, кіл-ть 4.000, сума 4000.00; 7) дорожній знак 5.45 (120х35), ціна 1000.00, кіл-ть 4.000, сума 4000.00; 8) дорожній знак 7.8 (напрямок головної дороги, ІІ) ціна 400.00, кіл-ть 4.000, сума 1600.00; 9) дорожній знак 3.32 (ІІ), ціна 550, кіл-ть 4.000, сума 2200.00; 10) дорожній знак 3.31 (ІІ), ціна 550, кіл-ть 4.000, сума 2200,00; 11) дорожній знак 1.33 (ІІ тип), ціна 320.00, кіл-ть 8.000, сума 2560.00; 12) дорожній знак 2.1 (ІІ), ціна 320, кіл-ть 26.000, сума 8320.00; - стягнення штрафу у розмірі 2 246,28 грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 14 серпня 2018 року позовну заяву Хорольської міської ради залишено без руху, на підставі ст. 162, 164 ГПК України. Ухвалою господарського суду Харківської області від 28 серпня 2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження; почато у справі № 922/2244/18 підготовче провадження і призначено підготовче засідання на 17 вересня 2018 року. Протокольною ухвалою від 17 вересня 2018 року судом відкладено підготовче засідання на 02 жовтня 2018 року, на підставі ст.ст. 177, 182, п. 3 ч. 2 ст. 183 ГПК України. Протокольною ухвалою від 02 жовтня 2018 року відкладено підготовче засідання до 16 жовтня 2018 року, на підставі ст.ст. 177, 182, п. 3 ч. 2 ст. 183 ГПК України. Протокольною ухвалою від 16 жовтня 2018 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 29 жовтня 2018 року, на підставі п. 3, ч. 2 ст. 185 ГПК України. 29 жовтня 2018 року судом розпочато розгляд справи по суті, у судовому засіданні 29 жовтня 2018 року, на підставі ч. 2 ст. 216 ГПК України, постановлено протокольну ухвалу про перерву у судовому засіданні до 20 листопада 2018 року, протокольною ухвалою 20 листопада 2018 року оголошено перерву до 27 листопада 2018 року згідно до ч. 2 ст. 216 ГПК України. В призначене судове засідання 27 листопада 2018 року з'явився представник позивача, який позовні вимоги підтримав в повному обсязі. Відповідач, свого уповноваженого представника в дане судове засідання не направив, про час, дату та місце розгляду спору повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи Витягом з відстеження пересилання поштових відправлень та повністю узгоджується з приписами п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України. Судом перевірено адресу відповідача: згідно ОСОБА_1 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, місцезнаходження відповідача - 61002, Харківська обл., м. Харків, вул. Маршала Бажанова, буд. 21/23, саме на цю адресу судом надсилались процесуальні документи, а позивачем - копія позовної заяви з доданими до неї документами. Відповідно до вимог ч. 1 та ч. 4 ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного держаного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши вступне слово представника позивача, з'ясувавши обставини справи та дослідивши подані суду докази, перевіривши відповідність доводів фактичним обставинам справи, судом встановлено наступне.

07 липня 2017 року між позивачем (замовник) та відповідачем (постачальник) було укладено договір № 132. Відповідно до п. 1.1 (в редакції додаткової угоди № 1 від 13 грудня 2017 року) та п. 1.2 договору, відповідно до умов даного договору, постачальник зобов'язується передати у визначені строки замовнику товар, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити товар (товари). Найменування товару: вироби конструкційні металеві та їхні частини ДК 016:2010 25.11.2 (349922-9 ДК 021:2015- дорожні знаки). Асортимент, номенклатура, загальна кількість товару, що підлягає поставці, визначаються сторонами у специфікації, яка є невід'ємною частиною договору. Ціни на товар, що поставляється за даним договором, є договірними та вказуються з урахуванням ПДВ в специфікації до даного договору (п. 2.1 договору). Загальна сума договору становить 69 890, 00 грн. Оплата за товар здійснюється замовником протягом 10 календарних днів з моменту підписання видаткової накладної (п. 2.4 договору в редакції додаткової угоди № 1 від 13 грудня 2017 року) та п. 2.5 договору). Постачальник поставляє товар відповідно до умов вказаного договору. Приймання-передача товару по кількості проводиться відповідно до товаро-супровідних документів та по якості, що відповідає вимогам ДСТУ 4100-2002 (п.п. 3.1, 4.1 договору). Відповідно до пункту 9.1. договору, договір набирає чинності з дня його підписання замовником та постачальником та діє до 31 грудня 2017 року, але до повного виконання сторонами своїх договірних зобов'язань. 07 липня 2017 року між сторонами, на виконання умов спірного договору, складено та підписано специфікацію № 1, відповідно до якої постачальник зобов'язується поставити та передати замовнику, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити наступний товар: - дорожній знак 1.23.4 (ІІ тип); дорожній знак 1.11 (ІІ тип); дорожній знак 2.3 (ІІ тип); дорожній знак 3.34 (ІІ тип); дорожній знак 4.10 (ІІ тип)" дорожній знак 2.2 (ІІ тип)" дорожній знак 2.1 (ІІ тип); дорожній знак 3.3 (ІІ тип); дорожній знак 5.35.2 (ІІ тип); дорожній знак 5.35.1 (ІІ тип) на загальну суму 30 280 грн. За твердженнями позивача, відповідно до видаткової накладної № 9879 від 13 липня 2017 року ним було одержано від відповідача товар на суму 30 280,00 грн., в подальшому позивачем було сплачено відповідачу решту суму у розмірі 39 610,00 грн. (платіжне доручення № 19 від 15.12.2017 р.) за товар, який є повернутим позивачем відповідачу за актом прийому-передачі дорожніх знаків від 20 січня 2018 року на суму 39 610,00 грн. через неналежну якість товару: вироби конструкційні металеві та їхні частини ДК 016:2010 25.11.2 (349922-9 ДК 021:2015 дорожні знаки), а саме: дорожній знак ЗІП 2.0х0.5, дорожній знак ЗІП 1.5х0.5, дорожній знак 1.7 (ІІ тип), дорожній знак 1.6. (ІІ тип), дорожній знак 6.2. (ІІ тип), дорожній знак 5.46, дорожній знак 5.45 (120х35), дорожній знак 7.8 (напрямок головної дороги, ІІ), дорожній знак 3.32 (ІІ тип), дорожній знак 3.31 (ІІ тип), дорожній знак 1.33 (ІІ тип), дорожній знак 2.1 (ІІ тип) на суму 39 610, 00 грн. 27 лютого 2018 року позивачем на адресу відповідача було направлено претензію № 333/03-03 у якій останній просив терміново до 09.03.2018 року направити за адресою: вул. Незалежності, 37, м. Хороли, Полтавської області, належне Хорольській міській раді майно, а саме вироби конструкційні металеві та їхні частини ДК 016:2010 25.11.2 (349922-9 ДК 021:2015 дорожні знаки). 11 червня 2018 року позивачем повторно на адресу відповідача направлено претензію № 837/03-03 у якій останній просив повторно терміново направити за адресою позивача, належне Хорольській міській раді майна, а саме вироби конструкційні металеві та їхні частини ДК 016:2010 25.11.2 (349922-9 ДК 021:2015 дорожні знаки). Відповідачем вищезазначені вимоги позивача залишено без відповіді та без задоволення. В сукупності, виходячи з вищенаведеного та посилаючись на пункт 5 вищевказаного акту від 20 січня 2018 року, за яким постачальник зобов'язується усунути виявлені недоліки та надати якісну продукцію відповідно до умов договору № 132 від 07.07.2017 року та укладеної додаткової угоди № 1 від 13.12.2017 року між Хорольською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія Автознак" протягом 4 (чотирьох місяців) з моменту підписання цього акту повернення товару неналежної якості, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Частиною 1 статті 174 Господарського кодексу України визначено, що господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань. Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору. Статтею 6 Цивільного кодексу України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 Цивільного кодексу України). Статтею 628 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Згідно статті 526 Цивільного кодексу України та частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Відповідно до частини 1 статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач в обґрунтування позовних вимог про зобов'язання відповідача поставити на адресу позивача товар (дорожні знаки) посилається на укладений між сторонами договір № 132 від 07 липня 2017 року, видаткову накладу № 12015 від 14 грудня 2017 року та акт повернення товару неналежної якості від 20 січня 2018 року, відповідно до якого позивачем повернуто відповідачу товар, отриманий відповідно до вказаної видаткової накладної.

Водночас, задля того, щоб казати, що відповідач допустив прострочення зобов'язання і є відповідні підстави задля судового реагування в частині зобов'язання поставити товар треба послатись на пункт договору, який би встановлював саме строк виконання зобов'язання. Зі змісту договору вбачається, що сторонами не було узгоджено строк поставки товару, відповідно відповідач не може вважатись таким, що допустив прострочення виконання зобов'язання (поставки товару), що відповідає приписам ст. 612 ЦК України. Крім того, про що зазначалось вище в даному рішенні суду, відповідно до п. 9.1 договору № 132 від 07 липня 2017 року останній діє до 31 грудня 2017 року. Тобто, дія договору скінчилася 31 грудня 2017 року, втім позивач просить суд зобов'язати відповідача поставити позивачу товар на підставі договору, який (договір) вже скінчив свою дію. Тобто, позивач просить суд зобов'язати відповідача виконати умови договору (поставити товар) поза межами дії самого договору (дія договору скінчилася 31 грудня 2017 року, а позивач звернувся до суду з даним позовом, за допомогою поштової установи, 09 серпня 2018 року). При цьому змін до договору в передбаченому договором та законом порядку в частині визначення строків поставки товару, в частині дії договору сторонами не внесено.

Більш того, асортимент, номенклатура, загальна кількість та вартість товару, що підлягає поставці на підставі договору № 132 від 07 листопада 2017 року, визначаються сторонами у специфікації, яка є невід'ємною частиною договору (п. 1.2 договору). Сторонами до договору складено специфікацію № 1 у якій визначено найменування товару, його вимір (шт.) та кількість, а також вартість. При дослідженні найменування, вартості та кількості товару, який було поставлено позивачу на підставі видаткової накладної № 12015 від 14 грудня 2017 року, судом встановлено його (товару) невідповідність товару, визначеному у специфікації № 1 від 07 липня 2017 року. Тобто, на підставі видаткової накладної № 12015 від 14 грудня 2017 року відповідачем було поставлено на адресу позивача товар, який не передбачено умовами договору № 132 від 07 липня 2017 року, крім того, у самій видатковій накладній немає жодного посилання на спірний договір. Тобто з даної накладної між сторонами склались правовідносини, водночас дані правовідносини є поза межами договору № 132 від 07 липня 2017 року, за яким саме пред'явлено даний позов.

Стосовно акту повернення товару неналежної якості від 20 січня 2018 року, який на думку позивача свідчить про договірний характер правовідносин за видатковою накладною № 12015 від 14 грудня 2017 року в межах договору № 132 від 07 липня 2017 року, суд вважає дану позицію позивача хибною з наступного: по перше, приймання-передача товару (п. п. 2.5 та 4.1 договору) оформлюється товаро-супровідними документами, зокрема видатковою накладною, складання акту приймання-передачі товару умовами договору не передбачено; по-друге умовами договору сторонами визначено товар, який є предметом договору і жодних змін до договору в частині його предмету (товару) сторонами не внесено, переданий (повернутий) за актом від 20 січня 2018 року товар є відмінним від товару, який обумовлений сторонами у договорі № 132 від 07.07.2017 року; по трете даний акт приймання-передачі не є за своєю юридичною сутністю доповненням (зміною) умов договору № 132 від 07.07.2017 року, яка зміна відбувається (оформлюється) у відповідності як умов договору, так і норм ЦК і ГК України, а помилка сторін щодо обмовки у п. 5 акту не змінює навантаження акту, який даною обмовкою не набуває сили додаткової угоди до договору щодо змін предмета договору та визначення строку поставки товару; крім того, вказаний акт складено вже поза межами дії самого договору.

Враховуючи вище викладені обставини суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в частині зобов'язання відповідача поставити на адресу позивача визначений в позові товар.

Суд вважає за необхідне зазначити, що у відповідача наявне перед позивачем певне зобов'язання, втім вказане зобов'язання виникло не в межах дії договору (який є предметом даного спору), і позивач не позбавлений можливості звернутися до суду за захистом свого порушеного права, з вірним визначенням предмету та підстав позову.

Розглянувши частину позовних вимог про стягнення з відповідача 2 246,28 грн. штрафу, нарахованого на підставі ст. 231 ГК України, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського Кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. В силу статей 546-551 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Водночас, відповідно ст. 547 ЦК України, правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі, недодержання письмової форми є наслідком нікчемність правочину. В обґрунтування нарахування 2 246,28 грн. штрафу позивач посилається на ст. 231 ГК України. Надаючи оцінку правомірності позовної вимоги в цій частині суд виходить з наступного. Як вказано вище в даному рішенні суду, умовами договору між сторонами не визначено строк, в якій відповідач повинен здійснити передання товару, відповідно, в розумінні ст.ст. 610-612 ЦК України, відповідач не є таким, що порушив зобов'язання і яке саме (порушення) є підставою задля застосування цивільної відповідальності. Крім того, посилання позивача на вимоги статті 231 ГК України є безпідставним та необґрунтованим, оскільки ані позивач, ані відповідач не підпадають під суб'єктне коло осіб, до яких застосовується ч. 2 ст. 231 ГК України; поміж зазначеного, суд звертає увагу на умови договору № 132 від 07 липня 2017 року, якими сторонами не передбачено відповідальність у вигляді штрафу за порушення строків поставки товару.

Враховуючи вище викладене, суд відмовляє в задоволені позовних вимог в частині стягнення 2 246,28 грн. штрафу, як в необґрунтованих та безпідставно заявлених.

Відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати залишаються за позивачем.

Керуючись статтями 1-5, 10-13, 20, 41-46, 73-80, 86, 123, 129, 194, 195, 196, 201, 208-210, 216-220, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 256, 257 ГПК України та з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень Кодексу.

Повне рішення складено 06.12.2018 р.

Суддя ОСОБА_2