Постанова

від 06.12.2018 по справі 171/621/18

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/830/18 Справа № 171/621/18 Суддя у 1-й інстанції - Семенова Н.М. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2018 року м.Кривий Ріг

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого- судді Бондар Я.М.,

суддів - Барильської А.П., Зубакової В.П.,

сторони справи:

позивач: ОСОБА_1,

відповідач: Приватна виробнича фірма Агроцентр ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в спрощеному позовному провадженні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, цивільну справу за апеляційною скаргою Приватної виробничої фірми Агроцентр на рішення Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 13 серпня 2018 року, ухваленого суддею Семеновою Н.М. у м. Апостолово,

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Приватної виробничої фірми Агроцентр (надалі - ПВФ Агроцентр ) про стягнення заборгованості по орендній платі та розірвання договору оренди землі.

В мотивування заявлених вимог зазначила, що 01 червня 2009 року між ОСОБА_2 укладено договір оренди землі без номера, який був зареєстрований в Апостолівському відділі Дніпропетровської регіональної філії ДП Центру ДЗК від 10 червня 2010 року про, що у державному реєстрі вчинено запис №041011700929. За умовами якого відповідачу надане у строкове платне користування належну їй на праві приватної власності земельну ділянку, загальною площею 6,1597га, яка розташована на території Михайлівської сільської ради Апостолівського району Дніпропетровської області, кадастровий номер НОМЕР_1. ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1. Після її смерті спадщину в вигляді земельної ділянки прийняла позивач. До неї, як до спадкоємиця перейшли права та обовязки орендодавця. Однак в порушення умов договору оренди землі з 2015 року відповідач їх не виконує, не сплачує орендну плату, що є суттєвим порушенням умов договору. З 2015 року вона неодноразово в усній формі зверталася до Відповідача з вимогою про оплату орендної плати за 2015-2017 роки, але ні відповіді ні орендної плати не отримала. Тому просить суд розірвати договір оренди землі укладеного між ОСОБА_2 та ПВФ Агроцентр , стягнути заборгованість по орендній платі за користування земельною ділянкою за 2015-2017 роки, яка складається з 7500 кг. фуражного зерна,300 кг.- насіння соняшника,150 кг.-муки, стягнути пеню за затримку розрахунку орендної плати в сумі 3830,44 грн та стягнути на її користь судові витрати.

Рішенням Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 13 серпня 2018 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.Розірвано Договір оренди землі, укладений між ОСОБА_2 і ПВФ Агроцентр укладений 01 червня 2009 року та зареєстрований 10 червня 2010 року у Апостолівському відділі Дніпропетровської регіональної філії ДП Центру ДЗК за № 041011700929. Стягнуто з ПВФ Агроцентр на користь ОСОБА_1 заборгованість по виплаті орендної плати а саме:7500кг- зерна фуражного; 300кг-насіння соняшника, 150кг-муки, та пеню за затримку розрахунку орендної плати за 2015-2017 роки в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення в сумі 3830,44гривні та витрати по сплаті судового збору 1409,60 грн.

Не погоджуючись із рішенням суду відповідач ПВФ Агроцентр подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову ОСОБА_1 в задоволення позовних вимог.

В мотивування доводів апеляційної скарги зазначає, що суд не врахував положення укладеного договору оренди землі щодо строків, форми та умов виплати орендної плати, що її виплата проводиться в натурільній формі у вигляді фуражного зерна, насіння соняшника та муки. Пунктом 12 договору передбачено, що за письмовою заявою виплата орендної плати може проводитися у грошовій формів касі підприємства. Судом не враховано, що жодного разу позивач протягом 2015,2016,2017р.р. не зверталась із заявою про виплату орендної плати у грошовій формі. За її заявою у 2014 р. було перераховано кошти. Підприємство у грудні 2016 року, у грудні 2017 року надсилало на адресу позивача пропозиції отримання орендної плати та укладання додаткової угоди до договору. Вважає помилковим висновок суду про невиконання умов договору щодо виплати орендної плати, оскільки позивач не зявлалась на складі для отримання та відвантаження їй орендної плати у натуральній формі, що передбачено умовами договору.

Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до вимог ст.367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що у ОСОБА_2 на підставі державного акту на право приватної власності на землю належала земельна ділянка, площею 6,160га, що розташована на території Михайлівської сільської ради Апостолівського району Дніпропетровської області, кадастровий номер НОМЕР_1. ( а.с.13).

За життя між ОСОБА_2 та ПВФ Агроцентр укладено договір оренди земельної ділянки, який зареєстрований в Апостолівському відділі ДРФ ДП Центра ДЗК 10 червня 2010 року ( а.с.15,16-17).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла (а.с.12).

Позивач ОСОБА_1 отримала свідоцтво на спадщину за заповітом від 16 грудня 2013 року (а.с.14).

Згідно довідки про нарахування та виплату орендної плати згідно договору оренди землі від 01 червня 2009 року ОСОБА_1 отримала орендну плату за 2013,2014р.р, за 2015,2016,2017 р.р. орендну плату у сумі 1828,48 грн., щорічно не отримала ( а.с.18).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висвноку, що відповідачем не виконуються умови укладеного договору в частині сплати орендної плати за землю, що підтверджується довідкою про заборгованість, тому посилаючись на положення ст..ст.24,25,32 ЗУ Про оренду землі дійшов висвноку про його розірвання та стягнення заборгованості й пені.

Однак, колегія суддів не може у повному обсязі погодитися із висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

За вимогами ст.ст. 263,264 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності на підставі закону, ;що регулює подібні відносини, або керуючись загальними засадами і змістом законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, у якому повно відображені обставини, що мають значення для цієї справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

При ухваленні рішення суд зобов'язаний з'ясувати питання, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обов'язково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини.

Проте суд першої інстанції не з'ясував у повній мірі всі обставини, які мають значення для справи, та не виконав усі вимоги цивільного судочинства, у зв'язку із чим рішення в даній справі неможна визнати законним і обґрунтованим.

Спір між сторонами виник з приводу виконання відповідачем умов укладеного договору в частині своєчасної сплати орендної плати за землю.

Частина 3 статті 129 Конституції Українивизначає основні засади судочинства, однією з яких, згідно пункту 3 вказаної статті, є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод всі судові процедури повинні бути справедливими.

За змістом пункту 1 частини другої статті 11 ЦК Українипідставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частини четвертої статті 124 ЗК Українипередача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Згідно із частиною першою статті 626 ЦК Українидоговором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За змістом частини другої статті 792 ЦК України майнові відносини, що виникають з договору найму (оренди) земельної ділянки, є цивільно-правовими, ґрунтуються на засадах рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності сторін договору та, крім загальних норм цивільного законодавства, щодо договору, договору найму регулюються актами земельного законодавства - ЗК України, Законом України Про оренду землі .

Відповідно до статті 13 Закону України Про оренду землі під договором оренди землі розуміється договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно з частинами першою та другою статті 21 Закону України Про оренду землі орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України.

Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

За змістом пункту 4 частини першої статті 24 Закону України Про оренду Землі орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

З огляду на матеріали справи та умови укладеного договору оренди землі колегія суддів звертає увагу, що положеннями п.8 укладеного договору передбачено, що орендна плата є договірною та нараховується у грошовому виразі щороку в розмірі 2189,80 грн. Проте, п.10 договору сторонами досягнуто домовленості, що за користування земельною ділянкою орендар сплачує орендодавцю щороку орендну плату у натуральній формі, зокрема зерно фуражне 2500кг, соняшник- 100кг, та мука -150 кг.( а.с.16).

Пункт 12 Договору передбачає, що за письмовою заявою орендодавця погашення зобов'язань з виплати орендної плати може проводитися в грошовій формі через касу орендаря в строк до 25 грудня поточного року в розмірі визначеному п.8 договору.

Як видно з матеріалів справи, згідно із положеннями п.п. 8,12 договору позивач 20 грудня 2013 року зверталась до директора ПВФ Агроцентр із заявою ро отримання орендної плати в грошовій формі. На зазначену нею адресу відповідачем було проведено 14 січня 2014 року грошовий переказ у сумі орендної плати 1862 грн. ( а.с.47,48).

Аналогічно позивач ОСОБА_1 зверталась із письмовою заявою 20 лютого 2015 року про отримання орендної плати за 2014 р. у грошовій формі. На її заяву відповідач ПВФ Агроцентр 25 лютого 2015 року надіслав грошовий переказ на зазначену позивачем адресу, що підтверджується квитанцією грошового переказу ( а.с.49,50).

Крім того, як видно з матеріалів справи, у грудні 2016 року та у грудні 2017р.р. відповідач письмово звертався до позивача із вимогою про отримання орендної плати за 2015,2016 р.р. оскільки ні заяви про отримання орендної плати у грошовій формі, ні бажання отримати її у натуральній формі позивач не виявляла. Як видно у зверненні відповідачем роз'яснено порядок отримання орендної плати,як у натуральній так і у грошовій формі. Докази відправлення звернення на адресу зазначену позивачем підтверджуються описом вкладення цінного листа та квитанцією оплати поштового відправлення ( а.с.51,52,53,54,55).

Отже, колегія суддів вважає, що відповідачем було спрямовано дії на виплату позивачу орендної плати за 2015-2017 р.р., що підтверджується зверненнями надісланими орендодавцю про необхідність зазначення реквізитів надсилання орендної плати або отримання її у натуральній формі, що свідчить про ухилення саме позивача від її отримання, а не про небажання орендаря її виплачувати.

Відповідно до частини першої статті 32 Закону України Про оренду землі на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.У пункті д частини першої статті 141 ЗК України визначено, що підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

Аналіз указаних норм дає підстави для висновку, що підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати.

При цьому, фундаментальне значення, крім ознаки систематичність , повина бути вставнлоена причина неотримання орендної плати орендодавцем та несплата її орендарем.

Аналізуючи умови укладеного договору та поведінку сторін, колегія суддів приходить до висвноку, що за відсутності погодженого сторонами порядку виконання встановленого договором обов'язку відповідача проводити оплату орендної плати у натуральній формі або погодженої сторнами грошовій формі має відбуватися у спосіб поданням відповідних заявок орендодавця, на підтвердження яких позивач не надала доказів. Оскільки переказ грошових коштів на зазначені нею реквізити неможлива без волевиявлення позивача та доведення його до відома ПВФ Агроцентр , колегія суддів приходить до висновку, що заборгованість з орендної плати виникла не через вину орендаря, а через відсутність волевиявлення орендодавця в її отриманні.

За змістом статті 12 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно зі статтею 179 ЦПК України предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Основного Закону України.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Стаття 12 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Розглядаючи справу, суд забезпечив сторонам рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Стаття 89 ЦПК України передбачає, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, обєктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний звязок доказів у їх сукупності.

Колегія суддів, надаючи оцінку допустимості та достовірності наявним у справі доказам прийшла до висновку, що відповідачем вчинялися дії, надсилалися поштові повідомлення, протягом 2016-2017 р.р. з вимогою та пропозицією отримання позивачем орендної плати задля узгодження порядку та форми її отримання. Проте, позивачем ненадано доказів звернення до відповідача із заявами про виплату орендної плати за 2015-2017р.р., що виключає відповідальність ПВФ Агроцентр у вигляді розірвання договору оренди за наявну заборгованість з орендної плати.

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду ухвалено без повного урахування матеріалів справи, висвноки суду не ґрунтуються на письмових локазах, тому на підстав положення п.п.1,3,4 ч.1 ст.376 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог.

Згідно положення ст.141 ЦПК України з позивача на користь відповідаа підлягає стягненню судові витрати у вигляді судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції в сумі 1762 грн. ( а.с.80).

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381-383 ЦПК України суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Приватної виробничої фірми Агроцентр задовольнити.

Рішення Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 13 серпня 2018 скасувати та ухвалити нове рішення про відмову ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог до Приватної виробничої фірми Агроцентр про стягнення заборгованості по орендній платі та розірвання договору оренди землі.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватної виробничої фірми Агроцентр витрати зі сплати судового збору в сумі 1762 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повний текст судового рішення складений 06 грудня 2018 року.

Головуючий:

Судді: