Рішення

від 18.11.2018 по справі 917/1021/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

18.11.2018Справа № 917/1021/18

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Мандриченка О.В. , розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження

справу № 910/1021/18

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Ла-Норті"; ДоТовариства з обмеженою відповідальністю "Рефконтроль"; Простягнення 111 395,45 грн. без повідомлення учасників справи .

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ла-Норті" звернулося до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рефконтроль" 89 992,00 грн. заборгованості з оплати вартості товару, поставленого за договором від 16.04.2015 № 61, 16 332,36 грн. пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, 1 797,38 грн. 3 % річних та 3 273,72 грн. інфляційних нарахувань за час прострочення.

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем грошових зобов'язань, зокрема обов'язку з своєчасної та повної оплатити поставлений та переданий йому у власність промислових товарів згідно з видатковою накладною, приєднаною до позовної заяви.

У зв'язку з невірним визначенням позивачем територіальної підсудності позовної заяви, яку було подано без дотримання відповідних процесуальних вимог, ухвалою Господарського суду Полтавської області від 27.08.2018 № 917/1021/18 матеріали за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ла-Норті" було направлено за територіальною підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.09.2018 відкрито провадження у справі № 917/1021/18, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження у зв'язку з малозначністю в порядку п. 1 ч. 5 ст. 12, ч. 1 ст. 247, ч .1 ст. 250 Господарського процесуального кодексу України, відповідачу визначено строк для подання відзиву на позов та заперечень на відповідь на відзив, позивачу - строк для подання відповіді на відзив.

В установлений судом строк відповідач вимоги суду за ухвалою від 18.09.2018 не виконав, відзив на позовну заяву або ж будь-яких інших заяв, клопотань, пояснень тощо до суду не подав.

Матеріалами справи підтверджується, що ухвалу про відкриття провадження у справі відповідач не отримав через власну бездіяльність, адже поштове відправлення повернулося до суду через закінчення строків зберігання у відділенні зв'язку за місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю "Рефконтроль". Зважаючи на викладене, суд виходить з того, що відповідач належним чином повідомлявся про постановлення ухвали від 18.09.2018 № 917/1021/18 та відкриття провадження у справі, а тому її розгляд і вирішення заявленого спору відбувається за наявними матеріалами відповідно до ч. 9 ст. 166, ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.

Вимог про розгляд справи в судовому засіданні за участю представників сторін після винесення ухвали про відкриття провадження у справі до суду не надходило.

Повно і всебічно з'ясувавши обставин, на які позивач посилався як на підставу своїх вимог, дослідивши докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Рефконтроль" в якості покупця та Товариство з обмеженою відповідальністю "Ла-Норті" в якості продавця 16.04.2015 року уклали договір поставки № 61, за яким позивач зобов'язався поставити відповідно до замовлення покупця та передати йому у власність запчастини до холодильного обладнання (товар), асортимент, ціна та кількість якого вказується у накладній та рахунку, які є невід'ємними частинами договору, а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити такий товар.

Строк дії договору сторонами було погоджено у п. 11.1, 11.2, де вказується, що договір вступає в силу після його підписання обома сторонами та діє до 31.12.2015 та може бути автоматично пролонгований на кожний наступний календарний рік, якщо за 30-ть календарних днів до закінчення строку його дії жодна зі сторін не виявила бажання його розірвати.

Згідно з п. 2.1 договору покупець зобов'язаний надати продавцю письмове замовлення на товар, в якому вказує повну назву та кількість замовленого товару, терміни поставки, а також надає детальний технічний опис товару із зазначенням його характеристик.

Термін поставки становить 10-ть робочих днів при першому замовленні, при повторному - 7 робочих днів (п. 3.2).

Датою поставки товару вважається дата, вказана у накладній, яка засвідчує коли і ким отриманий товар (п. 3.2).

Видача та оформлення накладних здійснюється на підставі доручення, яке повинне бути оформлене відповідно до вимог чинного законодавства (п. 3.3).

Ціна товару зазначається в накладній, рахунках-фактурах (п. 4.2).

Оплата товару здійснюється покупцем за кожну поставлену партію протягом одного календарного дня з моменту передачі (поставки) продавцем партії товару покупцю на підставі виставленого продавцем рахунку шляхом перерахування коштів на поточний рахунок продавця (п. 5.1).

Відповідно до п. 6.3 договору товар вважається прийнятим в момент його фактичної передачі продавцем та отримання покупцем, що засвідчується підписанням накладних сторонами.

Статтею 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

З аналізу укладеного сторонами договору слідує, що між ними виникли правовідносини з договору поставки, що підпадають під регулювання як загальних положень законодавства про зобов'язання, так і спеціальних норм про договір купівлі-продажу.

Спір у справі виник у зв'язку з неналежним, за твердженнями позивача, виконання відповідачем грошових зобов'язань за договором, а саме: через несвоєчасну і неповну оплату товару, переданого йому за укладеним договором.

Так, позивач зазначає, що поставив відповідачеві товар на загальну суму 121 241,70 грн., за який відповідач розрахувався частково, перерахувавши лише 31 249,70 грн. та заборгувавши 89 992,00 грн.

Судом встановлено, що поставка товару (промислових виробів, комплектуючих до промислового обладнання) згідно з замовленням відповідача від 21.10.2017 № 10, рахунком-фактурою від 21.12.2017 № 1635 за договором поставки на загальну суму 121 241,70 грн. відбулася у грудні 2017 року, що підтверджується видатковою накладною від 21.12.2017 № Л-0001377 та довіреністю на отримання цінностей від 21.12.2017 № 674.

Згідно з ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Положеннями ст. 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1-2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Враховуючи погоджені договором умови оплати та доведені належними і допустимими засобами доказування обставини поставки позивачем і прийняття відповідачем товару, його оплата повинна була відбутися не пізніше 22.12.2015.

Матеріали справи містять лише докази перерахування відповідачем позивачеві 12 200,00 грн. 21.12.2017, 9 041,70 грн. 08.06.2018, 5 004,00 грн. 03.08.2018 та 5 004,00 грн. 14.08.2018.

У липні 2018 року позивач надіслав відповідачеві претензію від 13.07.2018 № 5182018-07 на суму 100 000,00 грн., яка не була отримана адресатом у зв'язку із закінченням терміну зберігання.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Чинне господарське процесуальне законодавство ґрунтується на принципі змагальності сторін, а у ч. 2 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Згідно з ч. 3 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України відповідач повинен подати суду докази разом з поданням відзиву.

В установлений судом строк для подання відзиву на позовну заяву відповідач не представив доказів відсутності заявленої до стягнення суми заборгованості або ж доказів її перерахування на користь позивача, так само як і доказів належного виконання грошових зобов'язань з оплати товарів за договором поставки від 16.04.2015 № 61 у розмірі 89 992,00 грн. (за вирахуванням суми часткової оплати), у зв'язку з цим та приймаючи до уваги подані докази, позовні вимоги про стягнення основного боргу видаються обґрунтованими, доведеним та такими, що підлягають повному задоволенню.

Крім суми основного боргу, позивач також просив стягнути з відповідача 16 332,36 грн. пені за період з 22.17.2017 по 07.06.2018, 1 797,37 грн. 3 % річних за період з 22.12.2017 по 21.08.2018 та 3 273,72 грн. інфляційних втрат за період з 01.01.2018 по 31.07.2018.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; сплата неустойки.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України передбачено господарсько-правову відповідальність учасників господарських відносин, яку останні несуть за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Господарськими санкціями ст. 217 Господарського кодексу України визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки, як-то відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Штрафні санкції визначаються ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України як господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідальність у вигляді договірної неустойки була передбачена сторонами у 8.1 договору, де вказується, що у випадку протермінування оплати поставленої партії товару покупець зобов'язується сплатити продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості недопоставленого товару за кожен день протермінування.

Зважаючи на викладені норми законодавства та договору, враховуючи факт прострочення відповідача, вимоги про стягнення договірної неустойки, 3 % річних та інфляційних нарахувань є правомірними та такими, що підлягають задоволенню відповідно до розрахунку позивача, що перевірений судом та приймається як належний та арифметично вірний.

Враховуючи викладене, позовні вимоги задовольняються повністю.

У зв'язку із задоволенням позову судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

До судових витрат позивачем було включено 1 762,00 грн. судового збору, сплата якого підтверджується платіжним дорученням від 20.08.2018 № 222 та 15 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, на підтвердження яких суду було подано договір про надання юридичних послуг від 15.08.2018, укладений позивачем з ОСОБА_1, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю від 23.12.2011 № 1128 ОСОБА_1, ордер на надання правової допомоги від 17.08.2018 ПТ № 035484, квитанцію до прибуткового касового ордеру на суму 15 000,00 грн. від 15.08.2018 № 182. За умовами договору про надання юридичних послуг гонорар виконавця складає 15 000,00 грн. і сплачується замовником в повному обсязі виконавцю протягом двох календарних днів з дня укладення договору.

Згідно зі ст. 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Оскільки клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу або ж будь-яких інших письмових звернень щодо неспіврозмірності таких витрат до суду не надходило, суд вважає за можливе покласти на відповідача витрати позивача пов'язані з розглядом справи у сумі 15 000,00 грн., як такі, що підтверджені документально та понесені для отримання правової допомоги від адвоката.

Керуючись ст.ст. 166, 178, 73-80, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Ла-Норта" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рефконтроль" про стягнення заборгованості задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рефконтроль" (04050, м. Київ, вул. Мельникова, 18-а, оф. 5, ідентифікаційний код 37405876) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ла-Норта" (36040, м. Полтава, пров. Г. Хоткевича, 5, кв. 58, ідентифікаційний код 38502637) 89 992 (вісімдесят дев'ять тисяч дев'ятсот дев'яносто дві) грн. боргу, 16 332 (шістнадцять тисяч триста тридцять дві) грн. 26 коп. пені, 1 797 (одну тисячу сімсот дев'яносто сім) грн. 37 коп. 3 % річних, 3 273 (три тисячі двісті сімдесят три) грн. 72 коп. інфляційних втрат та 1 762 (одну тисячу сімсот шістдесят дві) грн. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.В. Мандриченко