Рішення від 07.12.2018 по справі 910/12342/18

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ м. Київ 07.12.2018Справа №  910/12342/18 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково виробнича фірма "Фактор"  вул. Федорова,32, м. Київ,03038 до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАЯН Віннер"  вул Курська,10, м. Київ,03049 про   стягнення  696 676,06 грн Суддя Усатенко І.В. Представники сторін не викликались ОБСТАВИНИ СПРАВИ: Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково виробнича фірма "Фактор" звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАЯН Віннер" про стягнення 696676,06 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав взяті на себе за договором поворотної фінансової допомоги № 180516/4 від 19.05.2016 зобов"язання по поверненню отриманих коштів. В зв"язку з цим позивач просить в судовому порядку стягнути з відповідача суму боргу у розмірі 380000,00 грн, на яку нарахував пеню у розмірі 136506,56 грн, втрати від інфляції у розмірі 127382,36 грн та 3% річних у розмірі 26393,57 грн. Ухвалою суду від 24.09.2018 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви. 02.10.2018 від позивача через канцелярію суду надійшов супровідний лист на виконання ухвали від 24.09.2018 про усунення недоліків позовної заяви. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.10.2018 відкрито провадження у справі № 910/12342/18, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Даною ухвалою, суд у відповідності до ст. 165, 166 Господарського процесуального кодексу України встановив відповідачу строк для подання відзиву на позов та заперечень на відповіді на відзив, а позивачу строк для подання відповіді на відзив. Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу. Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення. З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 08.10.2018 була направлена рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 03049, м. Київ, вул. Курська, буд. 10. Як вбачається із матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «Лаян Віннер» отримало ухвалу суду про відкриття провадження у справі 08.10.2018, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення за № 0304904935726. Згідно із п. 3 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення. Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України. Будь-яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін не надходило. Відповідно до ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, - ВСТАНОВИВ: Як підтверджено матеріалами справи, між позивачем, як позикодавцем та відповідачем, як позичальником укладено договір поворотної фінансової допомоги № 180516/4 від 19.05.2016 (далі за текстом – договір). Відповідно до п. 1.1.договору позикодавець передає у власність позичальнику грошові кошти у розмірі, встановленому п. 2.1. договору, а позичальник зобов'язується повернути таку ж суму грошових коштів. В п. 2.1. договору встановлено, що розмір фінансової допомоги за договором становить 531 714, 06 грн. За договором проценти або інші види компенсацій за надання фінансової допомоги не нараховуються та не сплачуються (п. 2.2. договору). Стаття 4 договору визначає порядок повернення фінансової допомоги. Так, згідно п. 4.3. договору днем повернення фінансової допомоги вважається день зарахування суми фінансової допомоги на рахунок позикодавця. Відповідно до п. 4.4. договору фінансова допомога може бути повернена позичальником частинами. Відповідно до п. 5.1 договору при простроченні повернення фінансової допомоги позичальник сплачує позикодавцю пеню в розмірі 5% від неповерненої суми фінансової допомоги за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період нарахування пені. Згідно п.6.1 договір набуває чинності з моменту надання позикодавцем суми фінансової допомоги (її частини) позичальнику та діє до повного виконання зобов'язань позичальником своїх зобов'язань за договором. Також в п. 6.3. договору зазначено, що додаткові угоди та додатки до договору є його невід'ємною частиною і мають юридичну силу у разі, якщо вони викладені у письмовій формі, підписані сторонами та скріплені їх печатками. Сторонами підписаний та скріплений їх печатками також був графік погашення коштів до договору, який є додатком до договору. Зазначений графік передбачає щомісячне погашення заборгованості частинами з липня 2016 року по червень 2018 року. При цьому з липня 2016 року по травень 2018 року розмір щомісячної частини, які підлягає погашенню, складає 21  850, 00 грн., а в червні 2018 року – 29  164, 06 грн. Згідно банківської виписки по рахунку позивача за 19.05.2016, копія якої наявна в матеріалах справи, ним було перераховано на рахунок відповідача фінансову допомогу в загальному розмірі 531 714, 06 грн. згідно договору. Відповідач, як підтверджено матеріалами справи, повернув позивачу за період з червня 2016 року по червень 2018 року суму в розмірі 151 714, 06 грн. Так, відповідачем були здійснені наступні перерахування, що підтверджується виписками з банку: 25.08.2016 – 10 000, 00 грн; 06.09.2016 – 14 000, 00 грн; 15.09.2016- 14 000, 00 грн; 26.09.2016 – 14 000, 00 грн; 30.11.2016 – 10 000, 00 грн; 21.12.2016 – 10 000, 00 грн; 23.12.2016 – 10 000, 00 грн; 18.01.2017 - 5 000, 00 грн; 28.04.2017 – 15 000, 00 грн; 10.08.2017 – 8 000, 00 грн; 18.08.2017 – 10 000, 00 грн; 06.12.2017 – 5 000, 00 грн; 28.12.2017 – 6 000, 00 грн; 23.01.2018 – 5 714, 06 грн; 22.02.2018- 5 000, 00 грн; 05.04.2018 – 5 000, 00 грн; 07.06.2018 – 5 000, 00 грн. Всього – 151  714, 06 грн. Заборгованість відповідача перед позивачем за договором, за розрахунком позивача, складає 380 000,00 грн., доказів сплати якої матеріали справи не містять. Позивач здійснив заходи досудового врегулювання спору шляхом направлення на адресу відповідача претензії № 1/07-18 від 27.07.2018 про належне виконання зобов'язань за договором, з вимогою повернути суму боргу з урахуванням пені, інфляційних витрат за порушення грошових зобов'язань та три проценти річних за прострочену суму. Зазначена претензія залишена відповідачем без відповіді. Предметом позову у дані справи є матеріально – правові вимоги позивача до відповідача про стягнення з останнього 380  000, 00 грн. основної заборгованості, 136  506, 56 грн. пені за загальну кількість днів прострочення – 728 днів (дати початку та закінчення періоду прострочення позивачем в розрахунку ціни позову не визначені), 127  382, 36 грн. інфляційних втрат за 2016 – 2018 роки та 26  393, 57 грн 3 % річних за загальну кількість днів прострочення – 794 дня (дати початку та закінчення періоду прострочення позивачем в розрахунку ціни позову не визначені). Договір укладений між сторонами є договором позики, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 71 Цивільного кодексу України. Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України (далі за текстом – ГК України), ст. 1046 - 1050 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України (далі за текстом – ЦК України) є обов'язковим для виконання сторонами. Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.  Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.   Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Згідно графіку погашення коштів сторонами обумовлено повернення фінансової допомоги частинами у період з липня 2016 року по червень 2018 року. Отже кінцевий термін повернення фінансової допомоги визначений червнем 2018 року. Позивачем умови договору виконані в повному обсязі, у відповідності до вимог чинного законодавства та умов договору, що підтверджується матеріалами справи. Відповідачем, в свою чергу, умови договору щодо повернення грошових коштів в повному обсязі виконані не були, позивач позику повернув частково на суму 151  714, 06 грн, частина позики в розмірі 380 000, 00 грн у строк до червня 2018 року включно повернута не була, і станом на момент винесення рішення по справі позика в повному обсязі не повернута. Доказів іншого матеріали справи не містять. В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України. Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Доказів на підтвердження повернення грошової позики у розмірі 380 000, 00 грн та/або в будь-якому іншому розмірі відповідачем суду не надано. Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем за договором в сумі 380 000, 00 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, строк повернення грошової позики, у відповідності до графіку погашення коштів до договору є таким, що настав, а тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у розмірі 380 000, 00 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Виходячи з положень статті 610, частини 1 статті 612, статті 611 ЦК України, частини 2 статті 193 ГК України, відповідач є порушником зобов'язання, що є підставою для застосування до нього правових наслідків, встановлених договором або законом. Штрафні санкції визначаються ч. 1 ст. 230 ГК України як господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Поряд з цим, ст. 549 ЦК України унормовано, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов‘язання за кожен день прострочення виконання. Згідно ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6). Відповідно до Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня (ст. 3). Таким чином, враховуючи вищевикладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня у відповідності до п.5.1 договору, оскільки судом встановлено порушення відповідачем строків виконання грошового зобов'язання. Позивач допустив порушення відповідних зобов'язань, оскільки в період з червня 2016 року по червень 2018 року позивач здійснив оплати в повному обсязі лише за липень 2016 року – грудень 2016 року та частково здійснив оплату за січень 2017 року. Судом враховано викладене у пункті 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", а саме те, що з огляду на вимоги Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. В графіку погашення коштів сторони визначили що погашення здійснюється впродовж липня 2016 року – червня 2018 року, рівними частинами по 21  850, 00 грн., а в червні 2018 року сума погашення становить 29  164, 06 грн. Згідно з ч. 3 ст. 254 ЦК України строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку. Таким чином, відповідач за умовами договору зобов'язався здійснювати погашення позики щомісячно, останнього числа місяця. Позивачем в його розрахунку пені не було визначено межі періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання зобов'язання відповідачем, водночас було зазначено загальний розмір розрахованої ним пені та загальна кількість днів прострочення. З огляду на вказане суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає період прострочення відповідача та суму пені, що підлягає стягненню з відповідача за прострочення виконання зобов'язань за договором, в межах кількості днів прострочення визначених позивачем та в межах визначеної позивачем суми пені. В силу частини шостої  статті 232 ГК України  нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Даним приписом передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Враховуючи встановлені судом обставини справи, умови договору та положення ст. 232 ГК України суд визначив загальний період прострочення відповідача за який нараховується пеня з 01.08.2016 по 30.06.2018. Сума пені, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, за розрахунком суду, зробленим за допомогою системи ЛІГА, з врахуванням того, що платежі за договором в погашення позики здійснюються щомісячно, з врахуванням положень ч. 6.с. 232 ГК України та здійснених відповідачем часткових оплат, становить 121  122, 17 грн. Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Згідно з  Законом України "Про індексацію грошових доходів населення"  індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями  17,  18 Закону України "Про інформацію"  є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п.п. 3.1, 3.2 Постанови Пленуму ВГСУ №14 від 17.12.2013). Позивачем в його розрахунку 3 % річних та інфляційних втрат не було визначено межі періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання зобов'язання відповідачем, водночас було зазначено загальний розмір розрахованих ним № % річних та інфляційних втрат та загальна кількість днів прострочення. З огляду на вказане суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає період прострочення відповідача та суми № % річних та інфляційних втрат, що підлягають стягненню з відповідача за прострочення виконання зобов'язань за договором, в межах кількості днів прострочення визначених позивачем та в межах визначених позивачем сум 3 % річних та інфляційних втрат. Враховуючи встановлені судом обставини справи та умови договору суд визначив загальний період прострочення відповідача за який нараховується 3 % річних та інфляційні втрати з 01.08.2016 по 31.07.2018 (730 днів). Суми 3 % річних та інфляційних втрат, що підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, за розрахунком суду, зробленим за допомогою системи ЛІГА, з врахуванням того, що платежі за договором в погашення позики здійснюються щомісячно та з врахуванням здійснених відповідачем часткових оплат, становлять 10  145, 67 грн. та 30  705, 65 грн. відповідно. Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Наявні в матеріалах справи докази свідчать про наявність у відповідача обов'язку сплатити заборгованість за договором, а також обов'язку сплатити пеню, 3 % річних та інфляційні втрати за порушення строків виконання зобов'язань в розмірі визначеному судом, а не позивачем, відтак позовні вимоги задовольняються судом частково. З огляду на вищезазначене, приймаючи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково виробнича фірма "Фактор" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАЯН Віннер" 380  000, 00 грн заборгованості за договором, 121  122, 17 грн пені, 10  145, 67 грн 3 % річних та 30  705, 65 грн інфляційних втрат. Відповідно до статті 123 ГПК України,  судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. Відповідно до вимог ст. 129 ГПК України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог, відповідно витрати по оплаті судового збору покладаються судом на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог, оскільки позовні вимоги задоволені судом частково. На підставі викладеного, ст.ст. 74, 76, 77, 123, 129, 237, 238, 239, 240, 241 ГПК України, суд - ВИРІШИВ: 1. Позов задовольнити частково. 2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАЯН Віннер" (03049, м. Київ, вул. Курська, буд. 10; ідентифікаційний код: 35007886) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково виробнича фірма "Фактор" (03038, м. Київ, вул. Федорова, буд. 32;  ідентифікаційний код: 13672801) 380 000 (триста вісімдесят тисяч) грн. 00 коп. основної заборгованості, 121  122 (сто двадцять одну тисячу сто двадцять дві) грн 17 коп. пені, 10  145 (десять тисяч сто сорок п'ять) грн. 67 коп. 3 % річних, 30  705 (тридцять тисяч сімсот п'ять) грн 65 коп. інфляційних втрат та витрати по сплаті судового збору у розмірі 8  129 (вісім тисяч сто двадцять дев'ять) грн 60 коп. 3. В задоволенні інших позовних вимог відмовити. 4. Після набранням рішенням законної сили видати відповідний наказ. Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).                           Суддя                                                                                І.В.Усатенко