Рішення

від 04.12.2018 по справі 910/12537/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ 79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04.12.2018                                                                                          справа №910/12537/18 Суддя Юркевич М.В., при секретарі Кияк І.В., розглянув матеріали справи За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Автономні джерела струму», м. Київ до відповідача: Приватного підприємства «Західпостачсервіс», м. Львів про: стягнення 75  600,00 грн. за участю представників сторін: від позивача:       не з'явився від відповідача:   не з'явився ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю «Автономні джерела струму» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства «Західпостачсервіс» про стягнення 75  600,00 грн., з яких 22  500,00 грн. сума попередньої оплати, 49  950,00 грн. пеня та 3  150,00 грн. 7% штрафу. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.09.2018 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Автономні джерела струму» до Приватного підприємства «Західпостачсервіс» про стягнення попередньої оплати, неустойки в розмірі 75  600,00 грн. передано до Господарського суду Львівської області за виключною підсудністю. Ухвалою від 22.10.2018р. було відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження та встановлено сторонам строк для подання відзиву та відповіді на відзив. Станом на 19.11.2018р. від відповідача по справі не надходили відзив та будь-які пояснення по справі. З огляду на це, суд ухвалою від 19.11.2018р. призначив розгляд справи по суті в судовому засіданні з повідомленням сторін на 04.12.2018р. В судове засідання 04.12.2018р. сторони явку своїх уповноважених представників не забезпечили, причини неявки суд не повідомили, хоча належним чином були повідомленні про розгляд даної справи. Станом на 04.12.2018р. на адресу господарського суду від сторін не поступило жодних додаткових доказів та пояснень. Разом з тим, суд звертає увагу на те, згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, поданого позивачем на виконання вимог ухвали суду, товариство відповідача зареєстроване за адресою: 79066, м. Львів, вул. Зелена, 303, куди і скеровувались ухвали господарського суду від 22.10.2018р. та 19.11.2018р. рекомендованим листом з повідомленням про вручення, котрі повернуті з відміткою за “закінченням  терміну зберігання”. Згідно приписів п.3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” від 26.12.2011р. №18, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Таким чином, зазначені вище обставини свідчать про обізнаність сторін про розглядуваний спір. В силу приписів ч. 5 ст. 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Суд також враховує положення частини 1 статті 6 Конвенції "Про захист прав людини і основоположних свобод" 04.11.1950 року про право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. З огляду на викладене, суд вважає, що справа, у відповідності до вимог статей 165, 248  ГПК України, може бути розглянута за наявними в справі матеріалами. Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши подані докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом з'ясовано наступне: 18.04.2018р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Автономні джерела струму» (позивачем) та Приватним підприємством «Західпостачсервіс» (відповідачем) було укладено договір №18/04/2018, за умовами якого відповідач зобов'язався згідно поданого технічного завдання виконати роботи по виготовленню та доробці оснастки, а позивач – надати технічне завдання та здійснити авансовий платіж, що обумовлено в п.1.1. договору. Сума робіт за договором складала 45  000,00 грн. Відповідно до специфікації №1 до договору, сторони погодили отримання відповідачем технічного завдання, строків його оплати та строк поставки готового товару. Зокрема, згідно п. 1.3. специфікації, попередня плата складає 50% від вартості робіт, наступні 50% сплачуються замовником на розрахунковий рахунок виконавця протягом 3 банківських днів з моменту підписання товарної накладної (акту виконаних робіт). Виконавець зобов'язується передати товар замовнику до тридцяти робочих днів від дати першої передоплати. Як вбачається з матеріалів справи, позивачем, на підставі виставленого рахунку-фактури №СФ-0000311 від 16.04.2018р. було оплачено авансовий платіж у розмірі 22  500,00 грн. на рахунок відповідача, що підтверджується платіжним дорученням №3266 від 24.04.2018р. Згідно п. 1.4 специфікації від 18.04.2018р., в разі недотримання терміну виготовлення оснастки виконавець сплачує пеню в розмірі 0,5% від суми згідно рахунку за кожен робочий день прострочки. В подальшому, сторонами додатковою угодою від 19.07.2018р. було внесено зміни до п. 1.4 специфікації та викладеного його в новій редакції: «за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 1,5 відсотка вартості товару, з якого допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів - додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості. Як зазначає позивач, протягом тридцяти днів з моменту здійснення передоплати, відповідач не поставив товар, а отже порушив умови договору. Таким чином, з урахуванням вищенаведених обставин, позивач звернувся до господарського суду з вимогою про стягнення з ПП «Західпостачсервіс» пені за прострочення виконання зобов'язання з 24.05.2018р. по  19.07.2018р. в розмірі 0,5 % вартості товару, а з 19.07.2018р. по 18.09.2018р. в розмірі 1,5% вартості товару – в сумі 49  950,00 грн. та 7% штрафу в сумі 3  150,00 грн. - за прострочення виконання зобов'язання більше як на 30 днів. В порядку досудового врегулювання спору, позивач звертався до відповідача з претензією №1 від 10.09.2018р. № вих.183/08 з вимогою погасити штрафні санкції, та, відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України - повернути передоплату. Однак, останнім претензія залишилася без задоволення. Відповідач в жодне судове засідання не з'явився, відзиву та будь–яких пояснень по суті спору не подавав. При прийнятті рішення суд виходить з наступного: Відповідно до фактичних обставин справи встановлених судом, спір виник через неналежне виконання з боку відповідача договірних зобов'язань в частині поставки товару за договором від 18.04.2018р. №18/04/2018. Даний спір лежить в площині його регулювання нормами Цивільного кодексу України і Господарського кодексу України, зокрема правовими інститутами договору поставки та купівлі-продажу. Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України, основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно ч. 1 ст. 236 ГПК України, судове рішення повинно грунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обгрунтованим.           Ще одне призначення   обґрунтованого   рішення   полягає   в   тому,   щоб продемонструвати  сторонам,  що  вони  були  почуті. ( п. 58 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Серявін проти України»).           В силу приписів ч. 1 ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.           Ухвалюючи рішення суд послуговується наступними законоположеннями та своїми висновками:           Відповідно до ч. 1, 3 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.           Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).           Відповідно до  ст.631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права та виконати обов'язки відповідно до договору.           Згідно ч. 1    ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).           Між сторонами по даній справі виникли договірні правовідносини з договору поставки.           В силу приписів ч. 2 ст. 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.           Відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.           Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, позивачем відповідно до умов договору було перераховано відповідачу суму попередньої оплати за товар в розмірі 22  500,00 грн. (50% від вартості). Даний факт підтверджується платіжним дорученням №3266 від 24.04.2018р. Таким чином,  у відповідача виникло зобов'язання перед позивачем з моменту отримання передоплати, тобто з 24.04.2018р. та протягом наступних тридцяти днів (до 24.05.2018р.) виготовити та поставити готовий товар позивачу. Натомість, відповідач своїх зобов'язань по договору не виконав, не виготовив і не поставив в обумовлений строк товар позивачу. Крім того, як вбачається з листа позивача від 20.07.2018р., останній звертався до відповідача з пропозицією здійснити поставку товару до 05.08.2018р. і за таких обставин гарантував не нараховувати штрафні санкції за невиконання умов договору. Однак, відповідач, ні в строк визначений у листі позивача, а ні станом на час розгляду даної справи, поставки товару згідно договору не здійснив. З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку, що позовна вимога про повернення суми попередньої оплати за товар в розмірі 22  500,00 грн. підлягає до задоволення, оскільки є обгрунтованою, доведеною, та такою, що повністю узгоджується з нормою ч.2 ст. 693 ЦК України. Окрім вимоги про повернення суми попередньої плати, позивач також, відповідно до умов договору та підписаних специфікацій, нараховує відповідачу штрафні санкції за невиконання договірного зобов'язання, зокрема 49  950,00 грн. пені та 3  150,00 грн. 7% штрафу. Розглянувши позовні вимоги в частині стягнення штрафних санкцій, суд зазначає наступне: Згідно п. 1.4 специфікації від 18.04.2018р., в разі недотримання терміну виготовлення оснастки виконавець сплачує пеню в розмірі 0,5% від суми згідно рахунку за кожен робочий день прострочки. Крім того, сторонами додатковою угодою від 19.07.2018р. було внесено зміни до вищенаведеного п. 1.4 специфікації та викладеного його в новій редакції: «за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 1,5 відсотка вартості товару, з якого допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості. Відтак, судом встановлено, що з моменту виникнення прострочення з поставки товару, а саме з 24.05.2018р. по 19.07.2018р. на суму визначену в рахунку (45  000,00 грн.) підлягає нарахуванню пеня в розмірі 0,5% за кожен робочий день прострочки. За результатами розрахунку здійсненого судом, за спірний період було 39 робочих днів, а тому пеня підлягає визначенню за формулою: 45000 х 0,5% х  39 / 365 х 100% = 8  775,00 грн. Суд констатує, що в цій частині позовних вимог розрахунок позивача є обгрунтованим, а тому пеня в розмірі 8  775,00 грн. (0,5%) підлягає до задоволення. Що стосується спірного періоду з моменту внесення змін до п. 1,4. Специфікації, а саме з 19.07.2018р. по 18.09.2018р. (день складення позовної заяви), то в такий період підлягає до застосування пеня в розмірі 1,5 % вартості товару з якого допущено прострочення (45  000,00 грн.) за кожен день прострочення. Так, за результатами розрахунку здійсненого судом, за спірний період було 61 день, а тому пеня підлягає визначенню за формулою: 45000 х 1,5% х 61 / 365 х 100% = 41  175,00 грн. В цій частині позовних вимог позивач вірно здійснив нарахування пені, а тому сума 41  175,00 пені підлягає до задоволення. Разом з тим, обгрунтованою є вимога позивача про стягнення з відповідача і 7% штрафу в сумі 3  150,00 грн. за прострочення виконання зобов'язання понад 30 днів. Зокрема, суд констатує, що тривалість прострочення поставки відповідача мало місце більше як 30 днів, що було встановлено з наведених вище обставин. Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цілому є обгрунтованими, доведеними належними доказами та підлягають до задоволення в розмірах стягнення 22  500,00 грн. попередньої оплати, 49  950,00 грн. пені та 3  150,00 грн. 7% штрафу.   Статтею 74 ГПК України  встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Згідно  ст. 76 ГПК України  належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Відповідно до  ст. 77 ГПК України,    обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Судові витрати, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладаються на відповідача в розмірі сплаченої суми судового збору – 1  762,00 грн. Керуючись ст. 13,  74,  76,  77,  78,  86,  129,  236-241,  327 ГПК України, суд УХВАЛИВ: 1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Автономні джерела струму»  - задоволити повністю. 2. Стягнути з Приватного підприємства «Західпостачсервіс» (79066, м. Львів, вул. Зелена, 303, код ЄДРПОУ 36739229) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Автономні джерела струму» (03045, м. Київ. вул. Новопирогівська, 50, код ЄДРПОУ 32704119) 22  500,00 грн. суму попередньої оплати, 49  950,00 грн. пені, 3  150,00 грн. 7% штрафу та 1  762,00 грн. витрат по сплаті судового збору. 3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до  ст.327 ГПК України. 4. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені в ст. 256, 257 ГПК України.   В судовому засіданні 04.12.2018р. було оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повний текст рішення виготовлено та підписано 07.12.2018р. Суддя                                                                                                     Юркевич М. В.