Ухвала

від 06.12.2018 по справі 916/2718/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"06" грудня 2018 р.м. Одеса Справа № 916/2718/18

Господарський суд Одеської області у складі судді Щавинської Ю.М., розглянувши заяву (вх.№2-6144/18 від 04.12.2018р.) Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Дністровська" (68421, Одеська область, Арцизький район, с. Теплиця, вул. Центральна, буд. 87) про вжиття заходів забезпечення позову

ВСТАНОВИВ:

04.12.2018р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Дністровська" звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Молокозавод", в якій просить суд стягнути з останнього суму основної заборгованості у розмірі 3 262 405,47 грн., інфляційні збитки у сумі 241 744,21 грн., 3 % річних у сумі 43 366,90 грн., а також витрати по сплаті судового збору.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання ТОВ "Молокозавод" умов укладеного між сторонами договору поставки молочної сировини №2 від 01.01.2015р. в частині повної та своєчасної сплати за поставлений товар.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 06.12.2018р. відкрито провадження у справі № 916/2718/18, справу прийнято до розгляду за правилами загального позовного провадження із призначенням підготовчого засідання на 21.12.2018р.

Одночасно із позовною заявою до Господарського суду Одеської області Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Дністровська" подано заяву про вжиття заходів забезпечення позову за вх.№2-6144/18 від 04.12.2018р., згідно якої позивач просить суд накласти арешт на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю "Молокозавод", що знаходяться на його банківських рахунках, в межах суми позову у розмірі 3 547 516,58 грн.

Вказана заява про забезпечення позову обґрунтована тим, що відповідач систематично допускає порушення прийнятих на себе грошових зобов'язань щодо здійснення повної своєчасної оплати вартості придбаної продукції. Зокрема, факти порушення зобов'язань мали місце з лютого 2018 року і тривають по теперішній час та призвели до виникнення заборгованості за поставлений товар в сумі 3 262 405,47 грн.

Як вказує заявник, за даними офіційного веб-порталу ДФС України, ТОВ "Молокозавод" станом на 02.12.2018р. не має податкового боргу, а відповідно до відомостей, наявних в Єдиному державному реєстрі судових рішень, станом на момент подання заяви про вжиття заходів до забезпечення відносно ТОВ "Молокозавод" відсутні судові спори, пов'язані із стягненням з відповідача заборгованості, в межах яких судом вживались заходи до забезпечення позову або у яких ухвалені рішення про стягнення грошових коштів із відповідача, з чого вбачається, що боржник продовжує здійснювати господарську діяльність, немає невиконаних податкових зобов'язань та/або ознак стійкої неплатоспроможності.

З огляду на зазначене, на думку заявника, невиконання відповідачем грошових зобов'язань, що виникли із договору поставки молочної сировини №2 від 01.01.2015 року, зумовлене суб'єктивними причинами, які свідчать про відверте небажання відповідача здійснити погашення існуючої суми заборгованості.

Приймаючи до уваги викладені обставини, а також враховуючи значний обсяг заявленої до стягнення заборгованості, факт наявності якої підтверджений належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, ТОВ "Агрофірма "Дністровська" вважає, що існує реальна загроза невиконання рішення суду у випадку задоволення позову, оскільки відповідачем можуть бути вчинені низка дій, направлених на подальше ухилення від майнової відповідальності у спірних правовідносинах.

Розглянувши заяву позивача про забезпечення позову та дослідивши матеріали справи, а також враховуючи те, що забезпечення позову є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, господарський суд вважає, що вказана заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 136 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням, зокрема, наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів. При цьому види забезпечення позову повинні бути співвідносними із заявленими позивачем вимогами.

У відповідності до ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Можливість обмеження права розпоряджання рахунком установлено ст.1074 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 59 Закону України "Про банки і банківську діяльність" арешт на майно або кошти банку, що знаходяться на його рахунках, арешт на кошти та інші цінності юридичних або фізичних осіб, що знаходяться в банку, здійснюються виключно за постановою державного виконавця, приватного виконавця чи рішенням суду про стягнення коштів або про накладення арешту в порядку, встановленому законом. Зупинення видаткових операцій здійснюється в межах суми, на яку накладено арешт, крім випадків, коли арешт накладено без встановлення такої суми, або коли інше передбачено договором, законом чи умовами такого обтяження.

Зі змісту позовної заяви та доданих до неї документів вбачається наявність у ТОВ "Молокозавод" зобов'язань за договором поставки молочної сировини №2 від 01.01.2015р. в частині сплати грошових коштів за отриманий товар.

При цьому, за твердженням заявника, що також вбачається з наявного в матеріалах справи акту звірки, за ТОВ "Молокозавод" перед ТОВ "Агрофірма "Дністровська" рахується заборгованість у сумі 3 262 405,47 грн., про стягнення якої позивач і звернувся до суду з відповідним позовом, нарахувавши при цьому інфляційні втрати та 3% річних.

Більш того, як свідчать додані до позовної заяви документи (акт звірки та первинні документи), заборгованість за поставлений товар, яка станом на 01.01.2018р. складала 810 943,29 грн., постійно збільшувалась у зв'язку із неповним виконанням відповідачем обов'язку щодо сплати за кожною видатковою накладною, у зв'язку з чим за 11 місяців склала 3 262 405,47 грн.

Отже, суд вважає, що з урахуванням характеру правовідносин, що склалися між сторонами, майнового характеру позовних вимог та їх суттєвого розміру, існує дійсна ймовірність того, що невжиття обраного позивачем заходу до забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання судового рішення у разі задоволення позову внаслідок зникнення або зменшення коштів, які наявні у відповідача, на момент ухвалення рішення по справі.

Також господарський суд вважає цілком обґрунтованим обраний позивачем спосіб забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача, оскільки він відповідає заявленим вимогам, на забезпечення яких він направлений, є пов'язаним і співвідносним із заявленими вимогами.

Крім того, суд зазначає, що вказані позивачем заходи не належать до заходів забезпечення позову, вжиття яких не допускається згідно до ч.5 ст. 137 ГПК України.

Таким чином, оцінюючи подані заявником докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді заяви про вжиття заходів забезпечення позову та встановивши в їх сукупності обставини, на які посилається заявник як на підставу своїх вимог, суд вважає, що заява про вжиття заходів забезпечення позову підлягає задоволенню.

При цьому суд зазначає, що такі заходи забезпечення позову як накладення арешту на грошові кошти не є перешкодою у здійсненні відповідачем господарської діяльності.

До того ж слід зазначити, що сторони не позбавлені права звернутися до суду з відповідним клопотанням про скасування заходів забезпечення позову у разі надання відповідних доказів, які б спростовували необхідність застосування таких заходів.

Керуючись ст. 136, п.1 ч.1 ст.137, ст.ст.140, 144, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Дністровська" про вжиття заходів забезпечення позову за вх.№2-6144/18 від 04.12.2018р. задовольнити.

2. Накласти арешт на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю "Молокозавод", що знаходяться на його банківських рахунках, в межах суми позову в розмірі 3 547 516,58 грн.

Стягувачем за ухвалою є: Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Дністровська" (68421, Одеська область, Арцизький район, с. Теплиця, вул. Центральна, буд. 87, код ЄДРПОУ 00855440).

Боржником за ухвалою є Товариство з обмеженою відповідальністю "Молокозавод" (68400, Одеська область, м. Арциз, провулок Заводський, буд.18, код ЄДРПОУ 31292740).

Ухвала набирає законної сили 06.12.2018р.

Ухвала підлягає оскарженню в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Південно-Західного апеляційного господарського через Господарський суд Одеської області

протягом десяти днів з дня набрання нею законної сили.

Суддя Щавинська Юлія Михайлівна