Постанова

від 20.11.2018 по справі 910/4722/16

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2018 року

м. Київ

Справа № 910/4722/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Погребняка В.Я. - головуючого, Білоуса В.В., Катеринчук Л.Й.,

за участю секретаря судового засідання Співака С.В.

учасники справи:

кредитор - Публічне акціонерне товариство "Фортуна-Банк"

представник кредитора - не з'явився,

боржник - Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Славнафта"

представник боржника - не з'явилися,

арбітражний керуючий, ліквідатор - Бандола О.О. - не з'явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Публічного акціонерного товариства "Фортуна-Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Фортуна-Банк" Федорченка А.В.

на ухвалу Господарського суду м. Києва

від 30.05.2018

у складі судді: Яковенко А.В.

та на постанову Київського апеляційного господарського суду

від 24.09.2018

у складі колегії суддів: Пантелієнка В.О. (головуючого), Сотнікова С.В.,

Доманської М.Л.

У справі за заявою

Публічного акціонерного товариства "Фортуна-Банк"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Славнафта"

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 25.04.2016 порушено провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Славнафта" (далі - ТОВ "Торгівельний будинок "Славнафта");

визнано грошові вимоги Публічного акціонерного товариства "Фортуна-Банк" (далі - ПАТ "Фортуна-Банк") до ТОВ "Торгівельний будинок "Славнафта" в розмірі 27 008 494,60 грн.;

введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру розпорядження майном ТОВ "Торгівельний будинок "Славнафта";

здійснено оприлюднення на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України повідомлення про порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ "Торгівельний будинок "Славнафта" за номером 30860 від 25.04.2016;

призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Танську Т.Ю.;

призначено попереднє судове засідання на 22.06.2016.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 25.07.2016 у справі № 910/472216 за результатами попереднього засідання затверджено реєстр вимог кредиторів ТОВ "Торгівельний будинок "Славнафта", до якого включено наступних кредиторів:

Лівобережну міжрайонну виконавчу дирекцію Київського міського відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності з грошовими вимогами на суму 37,05 грн. - вимоги 2 черги задоволення;

Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Києві з грошовими вимогами на суму 21,97 грн. боргу - вимоги 2 черги задоволення;

ПАТ "Фортуна-Банк" з грошовими вимогами на суму 27 022 274,60 грн., з яких 13 780,00 грн. - вимоги першої черги, 27 008 494,60 грн. - вимоги 4 черги задоволення; призначено підсумкове судове засідання на 15.08.2016.

Постановою Господарського суду м. Києва від 15.08.2016 у справі № 910/472216 ТОВ "Торгівельний будинок "Славнафта" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Танську Т.Ю.

Ухвалою Господарського суду м. Києва 21.08.2017 у справі № 910/472216 заяву про звільнення ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Танської Т.Ю. задоволено; звільнено арбітражного керуючого Танську Т.Ю. від виконання повноважень ліквідатора ТОВ "Торгівельний будинок "Славнафта"; призначено ліквідатором боржника арбітражного керуючого Сасіну К.О.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 22.11.2017 у справі № 910/472216 заяву про звільнення ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Сасіної К.О. задоволено; звільнено арбітражного керуючого Сасіну К.О. від виконання повноважень ліквідатора ТОВ "Торгівельний будинок "Славнафта"; призначено ліквідатором боржника арбітражного керуючого Бандолу О.О.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 30.05.2018 у справі № 910/4722/16 (суддя - Яковенко А.В.) відмовлено Уповноваженій особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Фортуна-Банк" у визнанні ПАТ "Фортуна-Банк" заставним кредитором ТОВ "Торгівельний будинок "Славнафта".

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.09.2018 у справі № 910/4722/16 (головуючий суддя - Пантелієнко В.О., Сотніков С.В., Доманська М.Л.) апеляційну скаргу ПАТ "Фортуна-Банк" залишено без задоволення, а ухвалу Господарського суду м. Києва від 30.05.2018 про відмову у визнанні ПАТ "Фортуна-Банк" заставним кредитором боржника у справі № 910/4722/16 - без змін.

При цьому, суди попередніх інстанцій виходили з того, що заявником не було доведено на момент розгляду його заяви, підстав для внесення останнього до реєстру вимог кредиторів ТОВ "Торгівельний будинок "Славнафта" як заставного кредитора.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 30.05.2018 у справі № 910/4722/16 затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс ТОВ "Торгівельний будинок "Славнафта"; ліквідовано банкрута - ТОВ "Славнафта" як юридичну особу у зв'язку з банкрутством; дію мораторію припинено; закрито провадження у справі про банкрутство № 910/4722/16.

Не погоджуючись із ухвалою Господарського суду м. Києва від 30.05.2018 та постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.09.2018 у справі № 910/4722/16, ПАТ "Фортуна-Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Фортуна-Банк" Федорченка А.В. звернулося з касаційною скаргою.

У поданій касаційній скарзі, скаржник просить скасувати ухвалу Господарського суду м. Києва від 30.05.2018 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.09.2018 у справі № 910/4722/16 та ухвалити нове рішення, яким визнати ПАТ "Фортуна-Банк" заставним кредитором боржника ТОВ "Торгівельний будинок "Славнафта". Направити справу № 910/4722/16 про банкрутство ТОВ "Торгівельний будинок "Славнафта" для продовження розгляду до Господарського суду м. Києва.

В обґрунтування заявлених вимог, скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, зокрема, ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції від 22.12.2011 №4212-VІ, який набрав чинності з 19.01.2013 (далі - Закон про банкрутство), ст. ст. 572, 575, 589 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст. 19 Закону України "Про заставу".

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 910/4722/16 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Баранець О.М., суддя - Студенець В.І., суддя - Мамалуй О.О., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.10.2018.

Суддями Верховного Суду Баранцем О.М., Мамалуєм О.О., Студенцем В.І. подано заяву про самовідвід у розгляді справи № 910/4722/16.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Баранець О.М. - головуючий, суддя - Студенець В.І., суддя - Мамалуй О.О. від 17.10.2018 заяву суддів Баранця О.М., Мамалуя О.О., Студенця В.І. про самовідвід у розгляді справи № 910/4722/16 за касаційною скаргою ПАТ "Фортуна-Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Фортуна-Банк" на ухвалу Господарського суду м. Києва від 30.05.2018 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.09.2018 задоволено.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 910/4722/16 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Білоус В.В., суддя - Катеринчук Л.Й., що підтверджується протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 19.10.2018.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Погребняка В.Я. - головуючого, судді - Білоуса В.В., судді - Катеринчук Л.Й. від 29.10.2018 прийнято справу № 910/4722/16 Господарського суду м. Києва до провадження.

Відкрито касаційне провадження у справі № 910/4722/16 Господарського суду м. Києва за касаційною скаргою ПАТ "Фортуна-Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Фортуна-Банк" на ухвалу Господарського суду м. Києва від 30.05.2018 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.09.2018 у справі № 910/4722/16.

Повідомлено учасників справи, що розгляд касаційної скарги ПАТ "Фортуна-Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Фортуна-Банк" відбудеться 20.11.2018.

Витребувано з Господарського суду м. Києва та Київського апеляційного господарського суду матеріали справи № 910/4722/16 за заявою ПАТ "Фортуна-Банк" ТОВ "Торгівельний будинок "Славнафта" про банкрутство.

Надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 13.11.2018.

Доведено до відома учасників справи, що нез'явлення їх представників в судове засідання не є перешкодою для розгляду касаційної скарги.

Ліквідатор ТОВ "Торгівельний будинок "Славнафта" арбітражний керуючий Бандола О.О. подав відзив на касаційну скаргу ПАТ "Фортуна-Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Фортуна-Банк", в якому вказує на її безпідставність та просить залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду м. Києва від 30.05.2018 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.09.2018 у справі № 910/4722/16 - без змін.

В судове засідання 20.11.2018 учасники справи явку повноважних представників не забезпечили, про час та дату судового засідання були сповіщені належним чином. Оскільки, явка представників сторін не була визнана обов'язковою, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутністю повноважних представників учасників справи.

Перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, заслухавши суддю-доповідача, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 6 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017) (далі - ГПК України) господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону про банкрутство, провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, ГПК України, іншими законодавчими актами України.

Статтею 9 вказаного Закону визначено, що справи про банкрутство розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими ГПК України, з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Згідно зі ст. 1 Закону про банкрутство кредитор - юридична або фізична особа, а також органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника (майнового поручителя).

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 10 Закону про банкрутство, яка регулює загальні, основні підстави для порушення справи про банкрутство, справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно становлять не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом. Безспірні вимоги кредиторів - грошові вимоги кредиторів, підтверджені судовим рішенням, що набрало законної сили, і постановою про відкриття виконавчого провадження, згідно з яким відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.

Згідно з приписами ст. 16 Закону про банкрутство з'ясування наявності підстав для порушення провадження у справі про банкрутство, а також ознак неплатоспроможності боржника або її загрози та вирішення інших питань, пов'язаних з розглядом справи, здійснюються господарським судом у підготовчому засіданні, яке проводиться в порядку, передбаченому цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 Закону про банкрутство конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.

Згідно з ч. 2 ст. 23 Закону про банкрутство забезпечені кредитори зобов'язані подати заяву з грошовими вимогами до боржника під час провадження у справі про банкрутство лише в частині вимог, що є незабезпеченими, або за умови відмови від забезпечення.

Склад і розмір грошових вимог кредиторів визначаються в національній валюті України. Якщо зобов'язання боржника визначені в іноземній валюті, то склад і розмір грошових вимог кредиторів визначаються в національній валюті за курсом, встановленим Національним банком України на дату подання кредитором заяви з грошовими вимогами до боржника.

Відповідно до ч. 4 ст. 23 Закону про банкрутство особи, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не є конкурсними кредиторами, а їх вимоги погашаються в шосту чергу в ліквідаційній процедурі.

Виходячи з ч. 6 ст. 23 Закону про банкрутство кредитор, вимоги якого визнані боржником чи господарським судом, має право отримувати від розпорядника майна інформацію щодо вимог інших кредиторів, визнаних боржником та розпорядником майна. Такий кредитор може подати розпоряднику майна, боржнику та суду заперечення щодо визнання вимог інших кредиторів. Заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, у тому числі щодо яких є заперечення боржника чи інших кредиторів, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду. За наслідками розгляду зазначених заяв господарський суд ухвалою визнає чи відхиляє (повністю або частково) вимоги таких кредиторів.

Відповідно до ч. 8 ст. 23 Закону про банкрутство вимоги конкурсних кредиторів, визнані боржником або господарським судом, вносяться розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів.

Розпорядник майна зобов'язаний окремо внести до реєстру вимоги кредиторів, які забезпечені заставою майна боржника, згідно з їх заявами, а за їх відсутності - згідно з даними обліку боржника, а також внести окремо до реєстру вимог кредиторів відомості про майно боржника, яке є предметом застави згідно з державним реєстром застав.

Згідно з ч. 2 ст. 25 Закону про банкрутство у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, у тому числі щодо яких були заперечення боржника і які не були внесені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, а також ті, що визнані боржником та внесені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, і вирішує питання про його затвердження. За результатами розгляду вимог кредиторів господарський суд виносить ухвалу, в якій зазначаються: розмір та перелік усіх визнаних судом вимог кредиторів, які вносяться розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів; розмір та перелік не визнаних судом вимог кредиторів; дата проведення зборів кредиторів та комітету кредиторів; дата підсумкового засідання суду, на якому буде винесено ухвалу про санацію боржника чи постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, чи ухвалу про закриття провадження у справі про банкрутство або ухвалу про продовження строку процедури розпорядження майном та відкладення підсумкового засідання суду, яке має відбутися у строки, встановлені частиною другою статті 22 цього Закону. У реєстрі вимог кредиторів повинні міститися відомості про кожного кредитора, розмір його вимог за грошовими зобов'язаннями, черговість задоволення кожної вимоги.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 42 Закону про банкрутство майно банкрута, що є предметом забезпечення не включається до складу ліквідаційної маси і використовується виключно для задоволення вимог кредиторів за зобов'язаннями, які воно забезпечує. Продаж майна банкрута, що є предметом забезпечення, здійснюється в порядку, передбаченому цим Законом, виключно за згодою кредитора, вимоги якого воно забезпечує, або суду. Кошти, що залишилися після задоволення забезпечених вимог та покриття витрат, пов'язаних з утриманням, збереженням та продажем предмета забезпечення, підлягають включенню до ліквідаційної маси.

Положеннями ст. 45 Закону про банкрутство встановлена черговість задоволення вимог кредиторів, зокрема, передбачено, що кошти, одержані від продажу майна банкрута, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів у порядку, встановленому цією статтею.

Відповідно до ч. 9 ст. 45 Закону про банкрутство погашення вимог забезпечених кредиторів за рахунок майна банкрута, що є предметом забезпечення, здійснюється в позачерговому порядку.

Як вбачається з матеріалів справи, у вересні 2016 до Господарського суду м. Києва надійшла заява ПАТ "Фортуна-банк" про порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ "Торгівельний будинок "Славнафта", у зв'язку з неможливістю останнього в порядку встановленому чинним законодавством погасити існуючу заборгованість у розмірі 30 644 382,27 грн.

На підтвердження своїх вимог, ініціюючим кредитором ПАТ "Фортуна-банк" було подано:

- рішення Господарського суду м. Києва від 08.11.2011 у справі № 33/243, відповідно до якого з ТОВ "Торгівельний будинок "Славнафта" на користь ПАТ "Фортуна-банк" стягнуто 23 745 067,00 грн. - заборгованості за кредитом, 6 873 815,27 грн. - заборгованості за процентами за користування кредитом, 25500,00 грн. - судового збору та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу;

- наказ Господарського суду м. Києва № 33/243 від 25.11.2011;

- постанову Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України про відкриття виконавчого провадження № 30520875 від 26.11.2011.

Кредитор ПАТ "Фортуна-банк" вказував на те, що заборгованість ТОВ "Торгівельний будинок "Славнафта" не погашена.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 25.04.2016 порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ "Торгівельний будинок "Славнафта" та визнано грошові вимоги ПАТ "Фортуна-Банк" до ТОВ "Торгівельний будинок "Славнафта" в розмірі 27008494,60 грн.

При цьому, в ході підготовчого засідання судом першої інстанції було встановлено, що виконання зобов'язань боржника ТОВ "Торгівельний будинок "Славнафта" перед ПАТ "Фортуна-Банк" за кредитним договором забезпечується заставою основних засобів боржника та іпотекою.

Зокрема, забезпечення здійснюється на підставі Договору застави № 04К-КЛ/137/3 від 30.03.2007., укладеного з боржником.

Згідно з п. 1.3. Договору застави заставна вартість майна становить 1 784 166,67 грн.

Також, судом першої інстанції було встановлено, що забезпечення здійснюється на підставі Договору іпотеки від 20.10.2006, балансова вартість Предмету іпотеки якого становить 1 851 721,00 грн.

Встановивши вказані обставини, суд першої інстанції дійшов висновку, що сума безспірних вимог кредитора до боржника повинна обчислюватись без урахування суми заставної вартості майна та становить 27 008 494,60 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, в ході попереднього засідання судом першої інстанції грошові вимоги ПАТ "Фортуна-Банк" у сумі 27 008 494,60 грн. віднесено до четвертої черги задоволення вимог кредиторів. Крім того, встановлено, що поряд з вказаною заборгованістю, розпорядником майна також віднесено до першої черги у розмірі 13 780,00 грн.

За результатами попереднього засідання ухвалою Господарського суду м. Києва від 25.07.2016 у справі № 910/472216 до реєстру вимог кредиторів ТОВ "Торгівельний будинок "Славнафта" включено ПАТ "Фортуна-Банк" з грошовими вимогами на суму 27 022 274,60 грн., з яких 13 780,00 грн. - вимоги першої черги (витрати ініціюючого кредитора за подання заяви про порушення справи про банкрутство), 27 008 494,60 грн. - вимоги 4 черги задоволення (вимоги кредитора, які визнані безспірними відповідно до ухвали про порушення справи про банкрутство).

При цьому, суд першої інстанції вказав на те, що доказів наявності у боржника майна, що перебуває в заставі (іпотеці) суду не подано.

21.03.2018 до Господарського суду м. Києва ПАТ "Фортуна-Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Фортуна-Банк" Федорченка А.В. була подана заява про включення до реєстру вимог кредиторів як забезпеченого кредитора, яка ухвалою суду від 05.04.2018 була призначена до розгляду на 23.04.2018.

Подана заява мотивована тим, що 05.10.2006 між АТ "Фортуна-Банк" та ТОВ "Торгівельний будинок "Славнафта" був укладений договір про надання кредитної лінії № 04-КЛ/137 у відповідності до якого, кредитор надає позичальнику грошові кошти у тимчасове платне користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового використання.

З метою забезпечення виконання боржником зобов'язань за кредитним договором, 30.03.2007 між АТ "Фортуна-Банк" та ТОВ "Торгівельний будинок "Славнафта" був укладений договір застави № 04К-КЛ/137/3, у відповідності до якого в заставу банку передано основні засоби, перелік яких наведено в додатковій угоді № 1 від 21.12.2007 до договору застави № 04К-КЛ/137/3 від 30.03.2007.

Як зазначав заявник, застава майна зареєстрована в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна.

У зв'язку з невиконанням ТОВ "Торгівельний будинок "Славнафта" своїх кредитних зобов'язань, АТ "Фортуна-Банк" звернулось до суду першої інстанції з позовною заявою про стягнення боргу.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 08.11.2011 № 33/243, яке набрало законної сили 25.11.2011, позов було задоволено; стягнуто з ТОВ "Торгівельний будинок Славнафта" на користь АТ "Фортуна-Банк" заборгованість за кредитом в розмірі 23745067,00 грн., заборгованість за відсотками за користування кредитом в розмірі 6 873 815,27 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 25 500,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн. На виконання вказаного рішення Господарським судом м. Києва було видано виконавчий документ (наказ) від 25.11.2011 № 33/243.

26.12.2011 Відділом примусового виконання рішення Департаментом державної виконавчої служби України відкрито виконавче провадження щодо виконання наказу Господарського суду м. Києва від 25.11.2011 №33/243. Постановою від 30.12.2013 було повернуто виконавчий документ стягувачу, у зв'язку з відсутністю коштів у боржника.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що з метою отримання інформації про те чи внесено окремо до реєстру вимог кредиторів вимоги, які забезпечені заставою згідно договору застави № 04К-КЛ/137/3 від 30.03.2007 та додаткової угоди № 1 від 21.12.2007 до даного договору застави, ПАТ "Фортуна-Банк" було направлено на адресу ліквідатора ТОВ "Торгівельний будинок "Славнафта" Бандолі О.О. лист від 17.01.2018 № 47/07.

За результатами розгляду вищезазначеного звернення, листом від 29.01.2018 № 02-61/17 ліквідатор боржника повідомив ПАТ "Фортуна-Банк" про те, що згідно реєстру вимог кредиторів ТОВ "Торгівельний будинок "Славнафта", якого передано арбітражним керуючим Сасіною К.О., в розділі "Окремо внесені вимоги кредиторів, забезпечені заставою" відсутня інформація про забезпечених кредиторів.

Відмовляючи в задоволенні заяви ПАТ "Фортуна-Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Фортуна-Банк" Федорченка А.В., суди попередніх інстанцій виходили з того, що заявником не було доведено на момент розгляду його заяви, підстав для внесення останнього до реєстру вимог кредиторів ТОВ "Торгівельний будинок "Славнафта" як заставного кредитора.

При цьому, суди вказали на те, що до заяви ПАТ "Фортуна-Банк" було долучено Витяг з Державного реєстру обтяжень рухомого майна № 31061895 від 14.04.2011, згідно якого зареєстрована застава рухомого майна на підставі договору застави №04К-Кл/137/3 від 30.03.2007.

Натомість, в матеріалах справи наявний Витяг з Державного реєстру обтяжень рухомого майна № 51118836 від 23.12.2016, що було подано ліквідатором, в якому інформація щодо будь-яких обтяжень рухомого майна відносно боржника відсутня.

Колегія суддів Касаційного господарського суду вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкових висновків про відмову в задоволенні заяви ПАТ "Фортуна-Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Фортуна-Банк" Федорченка А.В. про включення до реєстру вимог кредиторів як забезпеченого кредитора, виходячи з такого.

Ст. 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ст. 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про заставу" застава - це спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами. Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Статтею 2 Закону України "Про заставу" передбачено, цим Законом визначаються основні положення про заставу. Відносини застави, не передбачені цим Законом, регулюються іншими актами законодавства України.

Згідно з ч. 3 ст. 3 Закону України "Про заставу" застава має похідний характер від забезпеченого нею зобов'язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 577 ЦК України застава рухомого майна може бути зареєстрована на підставі заяви заставодержателя або заставодавця з внесенням запису до Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

Статтею 15 Закону України "Про заставу" передбачено, що застава рухомого майна може бути зареєстрована відповідно до закону.

У відповідності до ч. 2 ст. 16 Закону України "Про заставу" реєстрація застави не пов'язується з моментом виникнення права застави та не впливає на чинність договору застави.

Підстави припинення права застави визначені ст. 593 ЦК України, а також і ст. 28 Закону України "Про заставу".

Так, у відповідності до ч. 1 ст. 593 ЦК України право застави припиняється у разі:

1) припинення зобов'язання, забезпеченого заставою;

2) втрати предмета застави, якщо заставодавець не замінив предмет застави;

3) реалізації предмета застави;

4) набуття заставодержателем права власності на предмет застави.

Право застави припиняється також в інших випадках, встановлених законом.

Статтею 28 Закону України "Про заставу" передбачено, що застава припиняється: з припиненням забезпеченого заставою зобов'язання; в разі загибелі заставленого майна; в разі придбання заставодержателем права власності на заставлене майно; в разі примусового продажу заставленого майна; при закінченні терміну дії права, що складає предмет застави; в інших випадках припинення зобов'язань, установлених законом.

Статтею 1 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" визначено, що цей Закон визначає правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених з метою забезпечення виконання зобов'язань, а також правовий режим виникнення, оприлюднення та реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" обтяженням є право обтяжувача на рухоме майно боржника або обмеження права боржника чи обтяжувача на рухоме майно, що виникає на підставі закону, договору, рішення суду або з інших дій фізичних і юридичних осіб, з якими закон пов'язує виникнення прав і обов'язків щодо рухомого майна. Відповідно до обтяження в обтяжувача і боржника виникають права і обов'язки, встановлені законом та/або договором. Вимоги до правочину, на підставі якого виникає обтяження, встановлюються законом.

Системний аналіз ст. 593 ЦК України, ст. 28 Закону України "Про заставу" та положень Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" дає підстави дійти висновку про те, що сама лише відсутність у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна запису про таке обтяження не впливає на дійсність права застави та не припиняє таке право.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.09.2018 у справі № 910/4722/16 задоволено апеляційну скаргу ПАТ "Фортуна-Банк" та скасовано ухвалу господарського суду м. Києва від 30.05.2018 про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу боржника у справі № 910/4722/16, зокрема, з тих підстав, що ліквідатором не було з'ясовано місцезнаходження заставленого боржником майна, його подальшу долю та не вчинено заходів для його повернення в ліквідаційну масу.

Зокрема, суд апеляційної інстанції вказав на те, що проаналізувавши направлені ліквідатором Бандолою О.О. запити щодо з'ясування наявності/відсутності у боржника активів, суд дійшов висновку, що в матеріалах справи відсутні докази, щодо вчинення арбітражним керуючим повних і всебічних дій по виявленню майна ліквідного ТОВ "Торговий будинок "Славнафта", оскільки з договору застави № 04К-КЛ/137/3 від 30.03.2007 та додаткової угоди № 1 від 21.12.2007 до нього, укладених між АТ "Фортуна-Банк" та ТОВ "Торгівельний будинок "Славнафта", не зазначено де знаходиться заставлене боржником майно, а з переліку заставного майна вбачається, що воно є нерухомим (фактично в заставу боржником було передано АЗС), а було внесене до реєстру обтяжень рухомого майна. Також ліквідатором не вчинялись дії на виявлення первинних бухгалтерських документів (накладної №20-02 від 20.02.2007) та виписки з балансу Заставодавця станом на 30.03.2007, на підставі яких боржник набув право власності на заставне майно.

Оскільки судами попередніх інстанцій не встановлено наявність підстав для припинення права застави, зокрема, не встановлено факту відсутності майна, яке становить предмет застави, при вирішенні питання про визнання та включення вимог кредитора як заставного, слід виходити з презумпції наявності такого майна та дійсності права застави.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод, учасником якої є держава Україна з 1997 року, за змістом ст. 6 захищає право особи на справедливий суд в розумінні прав та обов'язків особи цивільного характеру, отже дія Конвенції поширюється на захист майнових прав фізичних та юридичних осіб, в тому числі права власності (майнових прав) відповідно до ч. 1 ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, якою гарантовано право особи на мирне володіння своїм майном та її захист від протиправного позбавлення власності. Отже, право власності на нерухоме майно підлягає захисту із застосуванням правових стандартів, визначених ст. 6 Конвенції та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про право мирного володіння майном, та можливості його обмеження не інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами права. Принцип законності вимагає від держави створювати такі судові процедури, які б забезпечували необхідні процесуальні гарантії та дозволяли судовим органам ефективно та справедливо вирішувати майнові спори та забезпечити право особи на "мирне володіння майном" (Рішення ЄСПЛ у справі "Україна-Тюмень" проти України" від 22.02.2008).

На думку колегії суддів Касаційного господарського суду, суди попередніх інстанцій безпідставно відмовили у задоволенні заяви ПАТ "Фортуна-Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Фортуна-Банк" Федорченка А.В. про включення до реєстру вимог кредиторів як забезпеченого кредитора та не здійснили належного захисту права заявника на мирне володіння своїм майном, яке гарантовано ст. 1 Першого протоколу до Конвенції ЄСПЛ.

В рішеннях Європейського суду з прав людини наголошується на тому, що правосуддя має не тільки чинитися, також має бути видно, що воно чиниться. На кону стоїть довіра, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти у громадськість. (Рішення ЄСПЛ у справі "Де Куббер проти Бельгії" від 26.10.1984 та Рішення ЄСПЛ у справі "Кастілло Альгар проти Іспанії" від 28.10.1998). Якщо помилка національного суду щодо питань права або факту є настільки очевидною, що її можна кваліфікувати як "явну помилку" (тобто помилку, якої б не міг припуститися розумний суд) вона може порушити справедливість провадження (Справа "Хамідов проти Росії").

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

Частинами 1 та 2 ст. 311 ГПК України передбачено, що підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

З огляду на зазначене та неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права (ст. 593 ЦК України, ст. 28 Закону України "Про заставу", ст. ст. 23, 45 Закону про банкрутство), Колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги та скасування ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції та прийняття у справі № 910/4722/16 нового рішення про задоволення заяви ПАТ "Фортуна-Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Фортуна-Банк" Федорченка А.В. та визнання ПАТ "Фортуна-Банк" кредитором, вимоги якого забезпечені заставою майна боржника ТОВ "Торгівельний будинок "Славнафта".

У зв'язку із задоволенням касаційної скарги та прийняттям Верховним Судом нового рішення у справі № 910/4722/16 про задоволення заяви, відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати ПАТ "Фортуна-Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Фортуна-Банк" Федорченка А.В. зі сплати судового збору за подання апеляційної та касаційної скарг на суму 5 286 грн. покладаються на боржника -ТОВ "Торгівельний будинок "Славнафта".

Керуючись ст. ст. 300, 308, 311, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Фортуна-Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Фортуна-Банк" Федорченка А.В. задовольнити.

2. Ухвалу Господарського суду м. Києва від 30.05.2018 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.09.2018 у справі № 910/4722/16 скасувати.

3. Прийняти у справі № 910/4722/16 нове рішення:

"1. Заяву Публічного акціонерного товариства "Фортуна-Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Фортуна-Банк" Федорченка А.В. вих. № 141/07 від 16.03.2018 задовольнити.

2. Визнати Публічне акціонерне товариство "Фортуна-Банк" кредитором у справі № 910/4722/16 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Славнафта",вимоги якого забезпечені заставою майна боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Славнафта", згідно договору застави № 04К-КЛ/137/З від 30.03.2007 та додаткової угоди до даного договору № 1 від 21.12.2007", на суму 1 784 166,67 грн.

3. Ліквідатору Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Славнафта" внести окремо до реєстру вимог кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Славнафта" вимоги Публічного акціонерного товариства "Фортуна-Банк" в розмірі 1 784 166,67 грн. та відомості про майно боржника, яке перебуває у заставі, згідно договору застави № 04К-КЛ/137/З від 30.03.2007 та додаткової угоди до даного договору № 1 від 21.12.2007."

4. Визнати Публічне акціонерне товариство "Фортуна-Банк" кредитором у справі № 910/4722/16 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Славнафта" з грошовими вимогами на суму 5 286 грн. - першої черги задоволення."

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В.Я. Погребняк

Судді В.В. Білоус

Л.Й. Катеринчук