Рішення

від 27.11.2018 по справі 920/576/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

27.11.2018 Справа № 920/576/18 Господарський суд Сумської області у складі судді Спиридонової Н.О. при секретарі судового засідання Гребенюк С.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду Сумської області матеріали справи № 920/576/18 в порядку загального позовного провадження

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Ковалівське (62042, Харківська область, Краснокутський район, смт. Костянтинівка, вул. Нова, буд. 9, ідентифікаційний код 31575033),

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю ГРІН ТАУН ГРУП (40034, м. Суми, вул. Заливна, буд. 19, кв. 60, ідентифікаційний код 40007373),

про розірвання договору про надання правової допомоги та стягнення 7500,00 грн. ,

та за зустрічним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю ГРІН ТАУН ГРУП (40034, м. Суми, вул. Заливна, буд. 19, кв. 60, ідентифікаційний код 40007373),

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Ковалівське (62042, Харківська область, Краснокутський район, смт. Костянтинівка, вул. Нова, буд. 9, ідентифікаційний код 31575033),

про стягнення 101250,00 грн. ,

представники сторін:

позивача: Нємцев В.А. за довіреністю № 22 від 24.04.2017,

відповідача: не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Позивач за первісним позовом - Товариство з обмеженою відповідальністю Ковалівське 27.07.2018 звернулося до господарського суду Сумської області з позовом, в якому просить суд розірвати договір про надання правової допомоги № 5-17 від 06.12.2017, укладений між позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю Ковалівське та відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю ГРІН ТАУН ГРУП ; та стягнути з відповідача на свою користь грошові кошти в сумі 7500,00 грн. набуті без достатньої правової підстави; а також судові витрати, пов'язані з розглядом даної справи.

Позовні вимоги обґрунтовані не виконанням відповідачем за первісним позовом взятих на себе зобов'язань за договором про надання правової допомоги № 5-17 від 06.12.2017, який укладено між сторонами, щодо юридичного супроводу окремих видів господарської діяльності позивача за первісним позовом.

У позовній заяві позивач за первісним позовом повідомляє, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат складається з суми сплаченого позивачем за первісним позовом судового збору в сумі 3524,00 грн.

Відповідач за первісним позовом відзиву на позовну заяву позивача за первісним позовом до суду не подав.

Відповідно до вимог частини другої статті 185 Господарського процесуального кодексу України, за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу, зокрема, про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Враховуючи те, що судом остаточно з'ясований предмет спору та характер спірних правовідносин, позовні вимоги та склад учасників судового процесу, визначені обставини справи, які підлягають встановленню, та зібрані відповідні докази, вчинені усі дії з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, судом, ухвалою від 16.10.2018 у справі № 920/576/18 закрито підготовче провадження та призначено зазначену справу до судового розгляду по суті на 30.10.2018, а також повторно зобов'язано відповідача за первісним позовом надати суду відзив на позовну заяву в строк до 29.10.2018.

29.10.2018 відповідачем за первісним позовом подано зустрічну позовну заяву № 77/18-вих від 26.10.2018, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Ковалівське на свою користь грошові кошти в сумі 7500,00 грн. за договором про надання правової допомоги від 06.12.2017 № 5-17 та 93750,00 грн. пені за прострочення оплати рахунку за договором про надання правової допомоги від 06.12.2017 № 5-17; а також стягнути з відповідача за зустрічним позовом на користь позивача за зустрічним позовом судовий збір в сумі 1762,00 грн.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 30.10.2018 у справі № 920/576/18 прийнято для спільного розгляду з первісним позовом зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю ГРІН ТАУН ГРУП до Товариства з обмеженою відповідальністю Ковалівське , про стягнення 101250,00 грн., з них: заборгованість в сумі 7500,00 грн. за договором про надання правової допомоги від 06.12.2017 № 5-17 та 93750,00 грн. пеня за прострочення оплати рахунку за договором про надання правової допомоги від 06.12.2017 № 5-17; а також стягнути з відповідача за зустрічним позовом на користь позивача за зустрічним позовом судовий збір в сумі 1762,00 грн; вимоги за зустрічним позовом об'єднано в одне провадження з первісним позовом.

Обґрунтовуючи зустрічні позовні вимоги позивач за зустрічним позовом посилається на договір про надання правової допомоги № 5-17 від 06.12.2017, укладений між сторонами, згідно з пунктом 1.1 якого передбачено, що у відповідності до умов даного договору відповідач за первісним позовом зобов'язується надати за винагороду позивачеві за первісним позовом чи визначеним позивачем за первісним позовом особам правову допомогу з питань, сформульованих позивачем за первісним позовом, а позивач за первісним позовом зобов'язується оплатити вартість наданої відповідачем за первісним позовом правової допомоги в тому обсязі та на тих умовах, що закріплені за взаємною згодою сторін у даному договорі. Відповідач за первісним позовом зазначає, що між сторонами, під час проведення переговорів щодо укладення зазначеного договору, в тому числі визначення обсягу надання правової допомоги та системи оплати, було досягнуто згоди зі всіх істотних умов договору. Відповідач за первісним позовом посилаючись на неспроможність позивача за первісним позовом сформулювати юридично правильно замовлення, стверджує, що сторони домовилися про те, що відповідач за первісним позовом сформулює замовлення 07.12.2017 та передасть його на підписання позивачеві за первісним позовом. 07.12.2017 відповідачем за первісним позовом, як зазначає останній, підготовлено текст завдання та передано позивачеві за первісним позовом для підписання, відповідно до завдання відповідач за первісним позовом повинен бути надати позивачеві за первісним позовом послуги з юридичного супроводження оформлення дозвільних документів, які дають право на виконання ремонтно-реставраційних робіт на об'єкті нерухомого майна - нежитлового приміщення, загальною площею 609,9 кв.м., яке знаходиться за адресою: м. Суми, вул. Троїцька, 15. Вказаним замовленням обумовлена сума гонорару 15000,00 грн. без ПДВ, та передбачено сплату авансу у розмірі 50 % від обумовленої суми протягом п'яти днів з дня підписання замовлення сторонами.

Відповідач за первісним позовом стверджує, що на виконання умов договору № 5-17 від 06.12.2017, ним 18.01.2018, згідно замовлення позивача за первісним позовом, фактично надані позивачу за первісним позовом послуги щодо оформлення дозвільних документів, які дають право на виконання ремонтно-реставраційних робіт на об'єкті нерухомого майна - нежитлового приміщення, проте позивач за первісним позовом свої зобов'язання перед відповідачем за первісним позовом щодо оплати вартості наданих послуг виконав частково в сумі 7500,00 грн., у зв'язку з чим заборгованість позивача за первісним позовом перед відповідачем за первісним позовом складає 7500,00 грн.

Крім того, як зазначає відповідач за первісним позовом, у зв'язку з простроченням позивачем за первісним позовом оплати рахунку відповідача за первісним позовом від 18.01.2018, відповідачем за первісним позовом, у відповідності до пункту 16.2 договору, нараховано пеню в сумі 93750,00 грн.

У зустрічній позовній заяві відповідач за первісним позовом зазначає, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, понесених позивачем за зустрічним позовом, у зв'язку з розглядом даної справи складається із суми сплаченого ним судового збору в розмірі 1762,00 грн.

У відзиві на зустрічний позов № 25 від 22.11.2018 позивач за первісним позовом проти зустрічних позовних вимог заперечує та просить суд відмовити в задоволенні зустрічних позовних вимог, посилаючись їх на необґрунтованість та безпідставність. Позивач за первісним позовом зазначає, що відповідачем за первісним позовом не надано суду належних доказів на підтвердження факту неспроможності позивача за первісним позовом сформулювати замовлення самостійно, у зв'язку з чим сторони домовилися, що замовлення формулює відповідач за первісним позовом та передає його на підписання позивачеві за первісним позовом, оскільки пунктами 1.1, 4.1 та 4.2 договору про надання правової допомоги № 5-17 від 06.12.2017, передбачено, що питання щодо яких надається правова допомога за даним договором, формулюються позивачем за первісним позовом шляхом формулювання замовлення.

Позивач за первісним позовом зазначає, що відповідач за первісним позовом вказує, що ним проаналізовано наявну у позивача за первісним позовом проектну документацію, на підтвердження чого надає копії титульних аркушів отриманого від позивача за первісним позовом Робочого проекту Ремонтно-реставраційні роботи пам'ятника архітектури місцевого значення Особняк Шрейнера . Проте, всупереч вимогам частини третьої статті 13, частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України, відповідачем за первісним позовом не надано суду доказів ні щодо оформлення результатів такого аналізу, ні щодо його необхідності та подальшого використання.

Крім того, як зазначає позивач за первісним позовом, відповідач за первісним позовом вказує, що ним підготовлено проект наказу Товариства з обмеженою відповідальністю Ковалівське Про затвердження проектної документації (після оформлення - наказ № 12-В), проект наказу Товариства з обмеженою відповідальністю Архітектурний центр Про призначення особи, що здійснює технічний нагляд , проведено переговори, в результаті яких організовано укладання договору про надання послуг з технічного нагляду від 18.12.2017 з фізичною особою-підприємцем Пальчиковим П.М. та укладання договору підряду на проведення ремонтно-реставраційних робіт з Товариством з обмеженою відповідальністю СПЕЦТЕХСТРОЙ . Надана самим же позивачем за зустрічним позовом копія акту № 2 від 27 грудня 2017 року свідчить про те, що наказ позивача за первісним позовом № 12-В Про затвердження проектної документації та наказ ТОВ Архітектурний центр № 14-В Про призначення особи, що здійснює технічний нагляд були передані позивачем за первісним позовом та прийняті відповідачем за первісним позовом згідно вказаного акту. Доказів щодо своєї участі чи причетності до підготовки як цих, так і інших документів відповідач за первісним позовом не надав.

Позивач за первісним позовом звертає увагу суду на те, що наказ Товариства з обмеженою відповідальністю Ковалівське № 12-В та наказ Товариства з обмеженою відповідальністю АРХІТЕКТУРНИЙ ЦЕНТР № 53 були видані відповідно 30 та 24 жовтня 2017 року, тоді як договір про надання правової допомоги № 5-17 був укладений між сторонами 06.12.2017, тобто після видання зазначених вище наказів. Крім того, як зазначає позивач за первісним позовом, з листа Товариства з обмеженою відповідальністю СПЕЦТЕХСТРОЙ від 14 листопада 2018 року № 30-Б слідує, що це підприємство не мало ніяких відносин, у т.ч. і господарських з відповідачем за первісним позовом та його уповноваженими представниками, у т.ч. і під час підготовки та укладання договору підряду від 26.12.2017 року № 26-12/17 на проведення ремонтно-реставраційних робіт на об'єкті Особняк Шрейнера .

Стосовно заявлених у зустрічній позовній заяві вимог про стягнення з позивача за первісним позовом на користь відповідача за первісним позовом 93750,00 грн. пені за прострочення оплати рахунку позивач за первісним позовом зазначає, що з урахуванням фактичних обставин справи та умов договору від 06 грудня 2017 року № 5-17 слідує, що у позивача за первісним позовом обов'язок щодо оплати виставлених відповідачем за первісним позовом рахунків виникає через шість робочих (банківських) днів з моменту отримання відповідного рахунку (за умови відсутності заперечень), проте відповідач за первісним позовом, всупереч вимогам частини третьої статті 13, частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України, не надав суду доказів отримання позивачем за первісним позовом рахунку-фактури від 18 січня 2018 року на суму 7500,00 грн., як підстави для виникнення у позивача за первісним позовом зобов'язань, а навпаки, повідомив суду, що лист від 18.01.2018, переданий для направлений на адресу позивача за первісним позовом кур'єрській службі ТЕКС Україна згідно накладної № 4431240, з невідомих причин за юридичною адресою позивача за первісним позовом не був отриманий. На офіційному сайті кур'єрської служби ТЕКС Україна у розділі Відслідкувати відсутня інформація про пересилання поштових відправлень згідно накладних №№ 4431240, 4620090, 4431241 та 4421239, на які посилається відповідач за первісним позовом.

Позивач за первісним позовом також зазначає, що відповідачем за первісним позовом при нарахуванні пені застосовано встановлений у пункті 16 договору від 06 грудня 2017 року № 5-17 розмір пені - 0,05 % від суми невиконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення, при цьому розрахунок розміру пені здійснено відповідачем за первісним позовом з допущенням арифметичних помилок, оскільки, вважаючи простроченим зобов'язання у сумі 7500,00 грн, та застосовуючи пеню у розмірі 0,05 % за кожний день прострочення, відповідач за первісним позовом помилково стверджує, що за кожний день прострочення підлягає стягненню пеня у розмірі 375,00 грн, тоді як за наявності правових підстав сума пені за кожний день прострочення могла б становити 3,75 грн.

27.11.2018 представник позивача за первісним позовом подав до суду лист № 101 від 26.11.2018 (вх. № 2681к від 27.11.2018), в якому представник позивача за первісним позовом зазначає, що при обґрунтуванні зустрічної позовної заяви відповідач за первісним позовом посилається на те, що ним направлено на адресу позивача за первісним позовом через кур'єрську службу ТЕКС Україна первинні документи, на підставі яких виникла вказана у зустрічному позові сума заборгованості. З метою отримання офіційної відповіді із зазначеного питання представником позивача за первісним позовом направлено на адресу кур'єрської служби ТЕКС Україна 13.11.2018 адвокатський запит № 95. 26.11.2018 представником позивача за первісним позовом отримано відповідь на зазначений запит від Товариства з обмеженою відповідальністю ТЕКС Україна від 22.11.2018 року № 1, відповідно до якого відповідач за первісним позовом на адресу позивача за первісним позовом не пересилав кореспонденції згідно накладних від 29.12.2017 № 4431239, від 05.02.2018 № 44231241 та від 23.02.2018 № 4620090.

Оскільки вказаний вище лист ТОВ ТЕКС Україна був отриманий представником позивача за первісним позовом після направлення суду та позивачеві за зустрічним позовом відзиву на зустрічну позовну заяву, цей доказ не міг бути своєчасно наданий суду.

Представник позивача за первісним позовом зазначає, що подання відповідачем за первісним позовом до суду в якості доказів підроблених документів (накладних ТОВ ТЕКС Україна ) свідчить про ознаки кримінального правопорушення, передбаченого частинами першою, четвертою статті 358 Кримінального кодексу України (підроблення офіційного документа та використання завідомо підробленого документа), що і є підставою для постановлення окремої ухвали в порядку статті 246 Господарського процесуального кодексу України та направлення до правоохоронних органів інформації про ознаки кримінального правопорушення.

Згідно зі статті 194 Господарського процесуального кодексу України, завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

За змістом статті 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. На розширення цього положення Основного Закону в статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Відповідно до частини четвертої статті 11 Господарського процесуального кодексу України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В силу вимог частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України, статтями 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи по суті за наявними у ній матеріалами.

В судовому засіданні 27.11.2018 на підставі статті 240 Господарського процесуального кодексу України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача за первісним позовом, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлені наступні обставини.

06 грудня 2017 року між сторонами укладено договір № 5- 17 про надання правової допомоги (далі - договір), відповідно до пункту 1.1 якого відповідач за первісним позовом зобов'язався за завданнями позивача за первісним позовом протягом дії даного договору надавати за винагороду позивачу за первісним позовом чи визначеним ним особам правову допомогу з питань, сформульованих позивачем за первісним позовом, а позивач за первісним позовом зобов'язався оплатити вартість наданої відповідачем за первісним позовом правової допомоги в тому обсязі та на тих умовах, що закріплені у договорі.

Пунктами 4.1, 4.2 договору визначено, що питання, щодо яких надається правова допомога за договором, формулюються позивачем за первісним позовом шляхом формування замовлення. Обсяг та зміст правової допомоги з питань, зазначених позивачем за первісним позовом у замовленні, система оплати, інші умови платежів формулюються у замовленні за взаємним погодженням сторін. Погоджені замовлення підписуються уповноваженими сторонами, після чого такі замовлення становлять невід'ємну частину договору.

Згідно пункту 7.2 договору встановлено, що сума гонорару відповідача за первісним позовом встановлюється, виходячи з обсягу надання правової допомоги та визначається кожного разу окремо при погодженні замовлення за домовленістю сторін.

Відповідно до пункту 7.4 договору, оплата послуг відповідача за первісним позовом здійснюється клієнтом у готівковій або безготівковій формі. Факт надання послуг підтверджується актом виконаних робіт.

Згідно з умовами пункту 22.3 договору, договір може бути розірваний на вимогу однієї із сторін за письмовим попередженням іншої сторони за один місяць до моменту розірвання.

Як зазначає позивач за первісним позовом, з метою забезпечення можливих майбутніх витрат відповідача за первісним позовом, пов'язаних з виконанням умов договору, він за відсутності нате достатніх правових підстав перерахував відповідачеві за первісним позовом грошові кошти у сумі 7500,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 277 від 13.12.2017 на суму 5000,00 грн. та № 318 від 17.01.2018 на суму 2500,00 грн. Оскільки станом на березень 2018 року необхідність юридичного супроводу окремих напрямків господарської діяльності позивача за первісним позовом відпала, а з моменту укладання між сторонами договору № 5-17 від 06.12.2017 року ніяка правова допомога не надавалась, позивач за первісним позовом 23.03.2018 року рекомендованим поштовим відправленням № 4000309116571 направив на адресу відповідача за первісним позовом, вказану у договорі (вул. Кузнечна, буд. 2, м. Суми) лист, у якому пропонував укласти договір про розірвання (припинення) договору про надання правової допомоги від 06.12.2017 року № 5-17 та вимагав повернути грошові кошти у сумі 7500,00 грн., сплачені без достатньої правової підстави. До листа додавалися підписані з боку позивача за первісним позовом два примірники договору про розірвання (припинення) договору про надання правової допомоги від 06.12.2017 року № 5-17.

Зазначений лист позивача за первісним позовом, направлений на адресу відповідача за первісним позовом рекомендованим поштовим відправленням № 4000309116571, відповідачем не був отриманий і повернувся на адресу позивача у зв'язку із закінченням встановленого терміну зберігання.

24.04.2018 позивач за первісним позовом рекомендованим поштовим відправленням № 4000309114943 повторно направив на юридичну адресу відповідача за первісним позовом, інформація про яку міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (вул. Заливна, буд. 19, кв. 60, м. Суми) лист про розірвання договору та повернення грошових коштів.

Зазначений лист позивача за первісним позовом, направлений на юридичну адресу відповідача за первісним позовом рекомендованим поштовим відправленням № 4000309114943, відповідачем не був отриманий і повернувся на адресу позивача у зв'язку із закінченням встановленого терміну зберігання.

11.05.2018 позивач за первісним позовом направив директору відповідача за первісним позовом Дамову Є.О. лист про розірвання договору та повернення грошових коштів за місцем знаходження відповідача за первісним позовом (вул. Кузнечна, буд. 2, м. Суми), який отримано уповноваженою особою відповідача за первісним позовом - Глянцевим В.В., який вів перемовини з представником позивача за первісним позовом перед укладанням договору № 5-17 від 06.12.2017 року.

Проте позивач за первісним позовом відповіді від відповідача за первісним позовом на зазначений лист не отримав, грошових коштів не повернув, чим порушив права та охоронювані законом інтереси позивача за первісним позовом.

Відповідно до статті 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Статтею 42 Конституції України визначено, що кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом, а статтею 55 Конституції України визначено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Основні засади господарювання в Україні визначає Господарський кодексу України, який регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання (стаття 1 Господарського кодексу України).

Відповідно до частини першої статті 179 Господарського кодексу України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Частиною сьомою статті 179 Господарського кодексу України визначено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Цивільним кодексом України.

За умовами статті 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 903 Цивільного кодексу України визначено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов'язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов'язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та частиною першою статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною першою статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно стаття 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини другої статті 188 Господарського кодексу України, сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду (частина третя статті 188 Господарського кодексу України).

У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду (частина четверта статті 188 Господарського кодексу України).

Згідно частини першої статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною першою статті 628 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 1212 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (частина друга статті 1212 Цивільного кодексу України).

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи. (частина третя статті 1212 Цивільного кодексу України) .

Як уже зазначалося раніше, згідно частин другої, четвертої статті 188 Господарського кодексу України, сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором; у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Відповідно до частин першої, другої статті 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно частини другої статті 651 Цивільного кодексу України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Тобто йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору.

Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - значної міри позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Це (друге) оціночне поняття значно звужує сферу огляду суду. Істотність порушення визначається виключно за об'єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. В такому випадку вина (як суб'єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини другої статті 651 Цивільного кодексу України.

Іншим критерієм істотного порушення договору є розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому, йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору.

Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.

У кожному конкретному випадку питання про істотність порушення повинне вирішуватися з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення. Так, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена як у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору; а також установити, чи є дійсно істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного суду України від 18.09.2013 у справі № 6-75цс13, Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 920/817/17.

Згідно з умовами пункту 19.1 договору про надання правової допомоги від 06.12.2017 № 5-17, даний договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до моменту прийняття однією зі сторін договору рішення про його розірвання в порядку, передбаченому договором, чи до моменту настання передбаченої договором скасувальної обставини.

Пунктом 22.3 договору визначено, що цей договір може бути розірваний на вимогу однієї із сторін договору за письмовим попередженням іншої сторони за один місяць до моменту розірвання.

З наведеного у пунктах 20, 21 договору випливає, що умовами договору про надання правової допомоги від 06.12.2017 № 5-17 встановлене право кожної із його сторін у будь-який момент ініціювати розірвання (припинення) договору, і не потребує при цьому згоди іншої сторони на таке розірвання, а лише вимагає попередження її про це за один місяць.

Згідно статті 654 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Як передбачено пунктами 9-13 договору, позивачем за первісним позовом направлялися на юридичну адресу відповідача за первісним позовом та адресу, зазначену у договорі про надання правової допомоги від 06.12.2017 № 5-17, а також вручено працівникові відповідача листа із пропозицією розірвання договору від 06.12.2017 року № 5-17 та повернення сплачених позивачем за первісним позовом на користь відповідача за первісним позовом грошових коштів в сумі 7500,00 грн. До вказаного листа позивачем за первісним позовом додавалися два примірники договору від 23.03.2018 про розірвання (припинення) договору про надання правової допомоги від 06.12.2017 № 5-17, підписані та скріплені печаткою позивача за первісним позовом.

Таким чином, позивачем за первісним позовом вжито передбачені чинним законодавством та умовами договору дії щодо його розірвання у встановленому порядку, проте, відповідач за первісним позовом не виконав взяті на себе оспорюваним договором зобов'язання та грошові кошти в сумі 7500,00 на вимогу позивача за первісним позовом не повернув.

Згідно частини першої статті 5 Господарського процесуального кодексу України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів згідно з частиною другою статті 16 Цивільного кодексу України є припинення правовідношення.

Щодо наявності правових підстав для застосування до спірних правовідносин положень законодавства, яке регулює зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави слід зазначити таке.

Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Таким чином, із змісту зазначеної норми вбачається, що підставою виникнення зобов'язання, визначеного цією нормою, є сукупність наступних умов: набуття (збереження) майна (майном також є грошові кошти) однією особою за рахунок іншої; відсутність для цього підстав, або коли така підстава згодом відпала. До таких підстав відноситься також випадок, коли зобов'язання було припинено на вимогу однієї із сторін, якщо це допускається договором або законом. Зокрема, внаслідок відмови кредитора від прийняття виконання у зв'язку тим, що виконання зобов'язання втратило інтерес для нього через прострочення боржника.

Наведеної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 02.11.2018 у справі № 910/32456/15.

При вирішенні спору необхідно встановити, що позивач за первісним позовом у встановленому порядку відмовився від договору.

Згідно з умовами договору сума гонорару відповідача за первісним позовом встановлюється виходячи з обсягу надання правової допомоги та визначається кожного разу окремо при погодженні замовлення за домовленістю сторін (пункт 7.2 договору).

За результатами надання послуг за кожним замовленням складається акт надання послуг. Акт наданих послуг складається відповідачем за первісним позовом та надсилається позивачеві за первісним позовом в двох примірниках, підписаних уповноваженою особо та скріплених печаткою відповідача за первісним позовом, протягом трьох робочих днів з дати завершення виконання кожного конкретного замовлення (пункт 9.9 договору).

Внесення попередньої оплати, сплата авансових та будь-яких інших платежів без надання замовлення на надання правової допомоги умовами договору № 5-17 від 06.12.2017, укладеного між сторонами, не передбачені.

Зважаючи на те, що позивач за первісним позовом в межах договору № 5-17 від 06.12.2017 не надав відповідачеві за первісним позовом жодного замовлення у розумінні пункту 4 договору, наявні підстави стверджувати, що грошові кошти у сумі 7500,00 грн. перераховані позивачем за первісним позовом на користь відповідача за первісним позовом без достатньої правової підстави.

З огляду на те, що позивачем за первісним позовом заявлено про розірвання договору № 5-17 від 06.12.2017, підстави для набуття та зберігання грошових коштів у сумі 7500,00 грн. не виникнуть у відповідача за первісним позовом і в майбутньому.

Суд вважає за необхідне зазначити, що вищезазначені обставини є достатніми для застосування до спірних правовідносин приписів статті 1212 Цивільного кодексу України.

Оскільки позивач за первісним позовом у встановленому порядку направив на адресу відповідача за первісним позовом вимогу про повернення грошових коштів, набутих без достатньої правової підстави, невиконання цієї вимоги відповідачем за первісним позовом призводить до порушення майнових прав позивача за первісним позовом.

Не виконання відповідачем за первісним позовом своїх зобов'язань щодо надання правової допомоги за завданням позивача за первісним позовом, а також не наданням позивачем за первісним позовом відповідного завдання відповідачеві за первісним позовом мало суттєве значення, і, отже, є істотним порушенням стороною договору - відповідачем за первісним позовом умов договору і правомірною підставою для розірвання договору на вимогу позивача за первісним позовом.

Отже, суд приходить до висновку, що первісні позовні вимоги щодо стягнення з відповідача за первісним позовом грошових коштів в сумі 7500,00 грн. та розірвання договору про надання правової допомоги № 5-17 від 06.12.2017, укладеного між сторонами є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Стосовно зустрічних позовних вимог відповідача за первісним позовом суд зазначає наступне.

Обґрунтовуючи зустрічні позовні вимоги відповідач за первісним позовом посилається на укладений 06.12.2017 року між сторонами договір про надання правової допомоги № 5-17, згідно з пунктом 1.1 якого передбачено, що у відповідності до умов даного договору відповідач за первісним позовом зобов'язується за завданням позивача за первісним позовом протягом дії даного договору надавати за винагороду позивачу за первісним позовом чи визначеним ним особам правову допомогу з питань, сформульованих позивачем за первісним позовом, а позивач за первісним позовом зобов'язується оплатити вартість наданої відповідачем за первісним позовом правової допомоги в тому обсязі та на тих умовах, що закріплені за взаємною згодою сторін у даному договорі.

Відповідач за первісним позовом стверджує, що під час проведення переговорів щодо укладання зазначеного договору, в тому числі визначення обсягу надання правової допомоги та системи оплати, між позивачем за первісним позовом та відповідачем за первісним позовом було досягнуто згоди по всім істотним умовам договору, після чого, 06.12.2017 року договір був підписаний сторонами та скріплений печатками.

Відповідач за первісним позовом посилаючись на неспроможність позивача за первісним позовом юридично правильно сформулювати замовлення, стверджує, що сторони домовилися про те, що замовлення сформулює відповідач за первісним позовом та наступного дня, тобто 07.12.2017, передасть його на підпис уповноваженій особі позивача за первісним позовом.

Зважаючи на викладене, відповідач за первісним позовом зазначає, що ним підготовлено текст замовлення до договору про надання правової допомоги від 06 грудня 2017 року № 5-17, підписано його зі своєї сторони, скріплено печаткою та 07.12.2017 передано директорові позивача за первісним позовом Носовському Ю.В.

Відповідно до змісту зазначеного замовлення відповідач за первісним позовом повинен надати послуги з юридичного супроводження оформлення дозвільних документів, які дають право на виконання ремонтно-реставраційних робіт на об'єкті нерухомого майна - нежитлового приміщення, загальною площею 609,9 кв.м., яке знаходиться за адресою: м. Суми, вул. Троїцька, 15. Вказаним замовленням була обумовлена сума гонорару - 15000,00 грн. без ПДВ, та передбачено сплату авансу у розмірі 50 відсотків від обумовленої суми протягом 5-ти днів з дня підписання даного замовлення.

Відповідач за первісним позовом у зустрічній позовній заяві стверджує, що на виконання умов договору від 06 грудня 2017 року № 5-17 та згідно вищезгаданого замовлення ним фактично були надані наступні послуги:

1) Особисто директору позивача за первісним позовом Носовському Ю.В. надані роз'яснення у формі юридичної консультації щодо діючої в Україні процедури оформлення дозвільних документів, які дають право на виконання ремонтно-реставраційних робіт.

2) Проаналізовано наявну у позивача за первісним позовом проектну документацію, а саме:

- загальна пояснювальна записка шифр 01-001-2017-ЗПЗ;

- паспорт опорядження фасадів шифр 01-001-2017-ПОФ;

- архітектурно-будівельні рішення 01-001-2017-АБ;

- технологічні рішення 01-001-2017-ТХ;

- генеральний план 01-001-2017-ГП;

- опалення, вентиляція і кондиціювання 01-001 -2017-ОВ;

- водопровід та каналізація 01-001-2017-ВК;

- електротехнічні рішення 01-001-2017-ЕТР;

- проект організації будівництва 01-001-2017-ПОБ;

- внутрішнє газопостачання, сигналізація загазованості 01-001-2017-ГПВ.СЗ;

- автоматична пожежна сигналізація. Система оповіщення і управління евакуацією людей під час пожежі. Система пожежного спостереження. Автономна система локального пожежогасіння. Система пожежогасіння кухонного обладнання 01-001-2017-СПЗ- АПС;

- оцінка впливу на навколишнє середовище 01-001-2017-ОВНС.

3) Відібрані техніко-економічні показники об'єкта нерухомого майна, що необхідні для підготовки заяви на отримання дозволу на виконання будівельних робіт.

4) Підготовлено проект наказу позивача за первісним позовом Про затвердження проектної документації (після оформлення - наказ № 12-В);

5) Підготовлено проект наказу Товариства з обмеженою відповідальністю Архітектурний центр Про призначення особи, що здійснює технічний нагляд , проведено заходи по його оформленню з розробником проектної документації (після оформлення - наказ від 24.10.2017 № 53);

6) Проведено переговори, в результаті яких організовано укладання договору про надання послуг з технічного нагляду від 18.12.2017 року з фізичною особою-підприємцем Пальчиковим П.М.

7) Проведено переговори, в результаті яких організовано укладання договору підряду на проведення ремонтно-реставраційних робіт з Товариством з обмеженою відповідальністю СПЕЦТЕХСТРОЙ .

Також відповідач за первісним позовом посилається на те, що з метою вчинення дій, передбачених замовленням, позивачем за первісним позовом 09.01.2018 видано довіреність на ім'я директора відповідача за первісним позовом Дамова Є.О. та особу, що виконує обов'язки юриста цього підприємства Глянцева В.В., згідно якої зазначені особи уповноважуються представляти інтереси позивача за первісним позовом у взаємовідносинах з будь-якими органами, установами, підприємствами, організаціями незалежно від їх організаційно-правової форми та підпорядкованості, а також з фізичними особами з питань, пов'язаних з отриманням дозвільних документів на проведення ремонтно-реставраційних робіт на об'єкті пам'ятка архітектури місцевого значення особняк Шрейнера (охор. № 10-См) за адресою м. Суми, вул. Троїцька, 15.

Відповідач за первісним позовом у зустрічні позовній заяві зазначає, що на виконання умов договору від 06 грудня 2017 року № 5-17 уповноваженими особами відповідача за первісним позовом 15.01.2018 встановлений чинним законодавством України пакет документів разом з заявою було подано безпосередньо до Державної архітектурно-будівельної інспекції України в м. Києві для отримання дозволу на виконання ремонтно-реставраційних робіт на об'єкті Пам'ятка архітектури місцевого значення особняк Шрейнера (охор. № 10-См) за адресою м. Суми, вул. Троїцька, 15 , що позивач за зустрічним позовом вважає виконанням ним взятих на себе зобов'язань за договором про надання правової допомоги № 5-17 від 06.12.2017 у повному обсязі.

За твердженнями відповідача за первісним позовом, після виконання ним обов'язків за договором № 5-17 від 06.12.2017, ділові стосунки між сторонами погіршилися, директор позивача за первісним позовом Носовський Ю.В. перестав відповідати на телефонні дзвінки та будь яким чином контактувати, у зв'язку із чим відповідачем за первісним позовом 18.01.2018 на юридичну адресу позивача за первісним позовом направило лист з інформацією про виконання замовлення та повторну вимогу щодо належного дооформлення замовлення від 06.12.2017 шляхом його підписання уповноваженою особою позивача за первісним позовом та скріплення печаткою підприємства. До зазначеного листа був доданий акт надання послуг від 18.01.2018 року та рахунок. Факт надсилання зазначеного листа позивачу за первісним позовом, відповідач за первісним позовом доводить накладною кур'єрської служби ТОВ ТЕКС Україна від 18.01.2018 року № 4431240 і стверджує, що вказаний лист позивачем за первісним позовом отриманий не був. Аналогічним способом та з таким же результатом відповідач за первісним позовом 05.02.2018 повторно направляв вказаний лист на адресу позивача за первісним позовом, яка відома відповідачу за первісним позовом як фактична (вул. Тополянська, 24, м. Суми, Сумська область, Україна).

З огляду на викладене відповідач за первісним позовом вважає, що позивач за первісним позовом умисно не отримує акти наданих послуг від 18.01.2018, чим порушує пункт 9.9 договору, оскільки позивачем за первісним позовом не розглянуто вищезазначений акт та, в разі відсутності зауважень, його не підписано і не повернуто один примірник акту відповідачу за первісним позовом, то на думку відповідача за первісним позовом, позивач за первісним позовом має сплатити на користь відповідача за первісним позовом заборгованість у сумі 7500,00 грн.

Позивач за зустрічним позовом зазначає, що він свої зобов'язання за договором виконав 18.01.2018 та того ж дня виставив відповідачу за зустрічним позовом рахунок на сплату 7500,00 грн.

Крім наведеного, відповідач за первісним позовом у зустрічній позовній заяві, відповідно до пункту 16.2 договору від 06.12.2017 № 5-17, який передбачає, у випадку прострочення позивачем за первісним позовом оплати рахунків відповідача за первісним позовом на період більше 30 календарних днів, позивач за первісним позовом, починаючи з наступного за цим дня, сплачує відповідачеві за первісним позовом пеню в розмірі 0,05 % від суми невиконаного грошового зобов'язання за договором за кожен день прострочки, просить суд стягнути з позивача за первісним позовом на його користь пеню в сумі 93750,00 грн., нараховану починаючи з 19.02.2018 та на день подання зустрічного позову (26.10.2018 року) становить 250 днів.

Відповідно до частини першої статті 179 Господарського кодексу України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Частиною сьомою статті 179 Господарського кодексу України визначено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до частини першої, другої статті 180 Господарського кодексу України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов.

Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Як уже зазначалося раніше, шляхом укладання договору про надання правової допомоги від 06.12.2017 року № 5-17 його сторони у встановлені чинним законодавством порядку та формі погодили умови, відповідно до яких:

Відповідач за первісним позовом зобов'язується за завданням позивачем за первісним позовом протягом дії даного договору надавати за винагороду позивачу за первісним позовом чи визначеним ним особам правову допомогу з питань, сформульованих позивачем за первісним позовом, а позивач за первісним позовом зобов'язується оплатити вартість наданої відповідачем за первісним позовом правової допомоги в тому обсязі та на тих умовах, що закріплені за взаємною згодою сторін у даному договорі (пункт 1.1 договору).

Питання, щодо яких надається правова допомога за договором, формулюються позивачем за первісним позовом шляхом формування замовлення (пункт 4.1 договору).

Обсяг та зміст правової допомоги з питань, зазначених позивачем за первісним позовом у замовленні, система оплати, інші умови платежів формулюються у замовленні за взаємним погодженням сторін. Погоджені замовлення підписуються уповноваженими представниками сторін, після чого такі замовлення становлять невід'ємну частину договору (пункт 4.2 договору).

В якості оплати послуг, що надаються відповідачем за первісним позовом згідно договору, позивач за первісним позовом сплачує відповідачеві за первісним позовом обґрунтований гонорар, який визначається в порядку та на умовах, передбачених договором (пункт 7.1 договору).

Сума гонорару відповідача за первісним позовом встановлюється, виходячи з обсягу надання правової допомоги, та визначається кожного разу окремо при погодженні замовлення за домовленістю сторін (пункт 7.2 договору).

Відповідно до витраченого спеціалістами відповідача за первісним позовом часу, відповідач за первісним позовом виставляє позивачу за первісним позовом рахунок. Періодичність виставлення рахунку визначається відповідачем за первісним позовом, але не частіше, ніж один раз на тиждень (пункт 9.1 договору).

Рахунок відповідача за первісним позовом вважається узгодженим на третій день з моменту його отримання у випадку, якщо протягом двох робочих днів з моменту отримання позивачем за первісним позовом рахунку, він не заявив своїх обґрунтованих зауважень до рахунку у письмовій формі. В противному випадку рахунок вважається узгодженим (пунктом 9.2 договору).

Позивач за первісним позовом зобов'язаний сплачувати рахунки відповідача за первісним позовом протягом 3-х (трьох) банківських днів з моменту їх узгодження в порядку, передбаченому договором (пункт 9.5 договору).

Будь-яке повідомлення або документація за даним договором, або в зв'язку з ним повинні бути зроблені в письмовому вигляді і вручені особисто, або відправлені рекомендованим листом із відміткою про вручення за адресою, що зазначена у пункті 9 договору, або за іншою адресою, зазначеною однією із сторін в письмовому повідомленні іншій стороні (пункт 10.1 договору).

Відповідно до частини третьої статті 13, частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Обґрунтовуючи свої вимоги за зустрічним позовом, відповідач за первісним позовом визнає, що саме відповідачем за первісним позовом підготовлено текст замовлення до договору про надання правової допомоги від 06 грудня 2017 року № 5-17, яким визначено обсяг надання послуг та розмір оплати за такі послуги.

Проте, як уже зазначалося раніше, умовами укладеного між сторонами договору, а саме пунктами 1.1, 4.1 та 4.2 договору, відповідно до яких питання, щодо яких надається правова допомога за договором, формулюються позивачем за первісним позовом шляхом формування замовлення.

При цьому, суд вважає безпідставними та недоведеними посилання відповідача за первісним позовом на те, що на переговорах щодо укладання договору від 06 грудня 2017 року № 5-17 представники позивача за первісним позовом зазначали про свою неспроможність юридично правильно сформулювати замовлення, у зв'язку із чим сторони домовилися, що замовлення сформулює відповідач за первісним позовом, оскільки у випадку досягнення саме такої згоди під час переговорів про укладання договору, саме такий порядок формування замовлення мав би знайти своє відображення у тексті укладеного між сторонами договору. Належних, допустимих, достатніх та достовірних доказів, у розумінні статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, на підтвердження зазначеного факту відповідачем за первісним позовом до суду не надано.

В даному випадку суд приходить до висновку, що відповідач за первісним позовом, посилаючись на умови договору, укладеного між сторонами, приступив до виконання складеного ним на власний розсуд замовлення, яке не набуло статусу договору, а тому вчинення/невчинення будь-яких дій, передбачених таким замовленням, не може створювати юридичних наслідків для позивача за первісним позовом.

Посилання відповідача за первісним позовом у зустрічній позовній заяві на те, що факт перерахування позивачем за первісним позовом грошових коштів в сумі 7500,00 грн. на користь відповідача за первісним позовом підтверджує факт погодження сторонами суми гонорару по замовленню та досягнення згоди щодо об'єму юридичних послуг, що повинні бути надані, не приймаються судом до уваги з огляду на наступне:

Відповідно до частини першої статті 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Оскільки відповідно до пункту 4.2 договору погоджені замовлення підписуються уповноваженими сторонами, після чого такі замовлення становлять невід'ємну частину договору, доказом належного складання та погодження замовлення може бути лише письмовий документ, який підписаний обома сторонами договору.

Згідно частини першої статті 208 Цивільного кодексу України, правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі.

Відповідно до частини другої статті 207 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Проте, в супереч наведеним нормам закону, жодна із наданих відповідачем за первісним позовом копій замовлення від 06.12.2017 не підписана уповноваженим представником позивача за первісним позовом, що свідчить про відсутність у такого замовлення необхідної юридичної сили.

Щодо переліку робіт (послуг), які, як зазначає відповідач за первісним позовом, виконано ним відповідно до сформованого ним на власний розсуд замовлення, суд зазначає наступне.

Відповідач за первісним позовом у зустрічні позовній заяві зазначає, що ним проаналізовано наявну у позивача за первісним позовом проектну документацію, на підтвердження чого відповідач за первісним позовом надав суду копії титульних аркушів, отриманого від позивача за первісним позовом Робочого проекту Ремонтно-реставраційні роботи пам'ятника архітектури місцевого значення Особняк Шрейнера , проте, всупереч вимогам частини третьої статті 13 та частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України, відповідач за первісним позовом не надав суду належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів у розумінні статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, на підтвердження факту оформлення відповідачем за первісним позовом результатів такого аналізу, ні доказів його необхідності та подальшого використання.

Крім того позивач за зустрічним позовом зазначає, що ним підготовлено проект наказу позивача за первісним позовом Про затвердження проектної документації (після оформлення - наказ № 12-В), проект наказу Товариства з обмеженою відповідальністю Архітектурний центр Про призначення особи, що здійснює технічний нагляд , проведено переговори, в результаті яких організовано укладання договору про надання послуг з технічного нагляду від 18.12.2017 з фізичною особою-підприємцем Пальчиковим П.М. та укладання договору підряду на проведення ремонтно-реставраційних робіт з суб'єктом господарювання Товариством з обмеженою відповідальністю СПЕЦТЕХСТРОЙ .

Наведене твердження позивача за зустрічним позовом спростовується наданою самим же позивачем за зустрічним позовом копією акту № 2 від 27 грудня 2017 року, який свідчить про те, що наказ позивача за первісним позовом № 12-В Про затвердження проектної документації та наказ Товариства з обмеженою відповідальністю Архітектурний центр № 14-В Про призначення особи, що здійснює технічний нагляд були передані відповідачем за зустрічним позовом та прийняті позивачем за зустрічним позовом. Доказів щодо своєї участі чи причетності до підготовки як цих, так і інших документів позивач за зустрічним позовом суду не надав.

Судом встановлено, що наказ позивача за первісним позовом № 12-В та наказ Товариства з обмеженою відповідальністю АРХІТЕКТУРНИЙ ЦЕНТР № 53 були видані відповідно 30 та 24 жовтня 2017 року, тоді як договір про надання правової допомоги № 5-17 був укладений між сторонами 06.12.2017 року, тобто після видання зазначених вище наказів.

Крім того, з листа Товариства з обмеженою відповідальністю СПЕЦТЕХСТРОЙ від 14 листопада 2018 року № 30-Б вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю СПЕЦТЕХСТРОЙ не мало ніяких відносин, у тому числі і господарських з позивачем за зустрічним позовом та його уповноваженими представниками, у тому числі і під час підготовки та укладання договору підряду від 26.12.2017 року № 26-12/17 на проведення ремонтно-реставраційних робіт на об'єкті Особняк Шрейнера .

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про безпідставність, необґрунтованість та неправомірність вимог зустрічної позовної заяви відповідача за первісним позовом щодо стягнення з позивача за первісним позовом на користь відповідача за первісним позовом грошових коштів в сумі 7500,00 грн. за договором від 06 грудня 2017 року № 5-17.

Крім того, в обґрунтування зустрічної позовної заяви відповідач за первісним позовом зазначає, що ним згідно накладних № 4431239 від 29.12.2017, № 44231241 від 05.02.2018 та № 4620090 від 23.02.2018 надіслано на адресу позивача за первісним позовом, кур'єрською службою ТЕКС Україна первинні документи, на підставі яких виникла вказана у зустрічному позові сума заборгованості.

Проте, як вбачається листа Товариства з обмеженою відповідальністю ТЕКС Україна № 1 від 22.11.2018, який надано до суду представником позивача за первісним позовом, та який отримано останнім на адвокатський запит від 13.11.2018 за № 95, Товариством з обмеженою відповідальністю ТЕКС Україна не пересилалась (доставлялась) кореспонденція (вантаж) від відправника Товариства з обмеженою відповідальністю ГРІН ТАУН ГРУП на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю КОВАЛІВСЬКЕ згідно накладних № 4431239 від 29.12.2017, № 44231241 від 05.02.2018 та № 4620090 від 23.02.2018. За посиланням на офіційному сайті Товариства з обмеженою відповідальністю ТЕКС Україна ( http:/texukraine.com.ua/otslezhivanie-posylki/) про відстеження відправлень - доступна вся інформація про відправлення, які приймалися для доставки та результати доставки Товариства з обмеженою відповідальністю ТЕКС Україна . Відсутність такої інформації свідчить про підробку експрес-накладних Товариства з обмеженою відповідальністю ТЕКС Україна .

Стосовно заявлених у зустрічній позовній заяві вимог про стягнення з позивача за первісним позовом на користь відповідача за первісним позовом 93750,00 грн. пені за прострочення оплати рахунку суд зазначає наступне:

Відповідно до частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною першою статті 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За приписами статей 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як встановлено пунктом 9.2 договору від 06 грудня 2017 року № 5-17, рахунок відповідача за первісним позовом вважається узгодженим на третій день з моменту його отримання у випадку, якщо протягом двох робочих днів з моменту отримання позивачем за первісним позовом рахунку, він не заявив своїх обґрунтованих зауважень до рахунку у письмовій формі. В противному випадку рахунок вважається узгодженим (пункт 9.2 договору).

Пунктом 9.5 договору визначено, що позивач за первісним позовом зобов'язаний сплачувати рахунки відповідача за первісним позовом протягом трьох банківських днів з моменту їх узгодження в порядку, передбаченому договором.

Із системного аналізу наведених вище правових норм у їх сукупності та взаємозв'язку, з урахуванням фактичних обставин справи та умов договору від 06 грудня 2017 року № 5-17 випливає, що у позивача за первісним позовом обов'язок щодо оплати рахунків відповідача за первісним позовом виникає через шість робочих (банківських) днів з моменту отримання відповідного рахунку (за умови відсутності заперечень).

З огляду на викладене обставиною, яка підлягає доказуванню у зв'язку із заявленою вимогою про стягнення пені є отримання позивачем за первісним позовом від відповідача за первісним позовом відповідного рахунку.

Всупереч вимогам частини третьої статті 13 та частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України відповідач за первісним позовом не надав суду належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів, в розумінні статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, отримання позивачем за первісним позовом рахунку-фактури від 18 січня 2018 року на суму 7500,00 грн., як підстави для виникнення у останнього зобов'язань, а навпаки, відповідач за первісним позовом у зустрічній позовній заяві зазначає, що лист від 18.01.2018, переданий для направлений на адресу позивача за первісним позовом кур'єрській службі ТЕКС Україна згідно накладної № 4431240, з невідомих причин за юридичною адресою відповідача за зустрічним позовом останнім не був отриманий.

Згідно статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частини другої статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі, якщо таке збільшення не заборонено законом.

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань , відповідно до статті 1 якого платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

За загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання через відсутність у нього необхідних коштів, оскільки згадане правило обумовлено замінністю грошей як їх юридичною властивістю.

Пеня та інші нарахування у зв'язку з порушенням грошових зобов'язань визначаються позивачем у твердій сумі на час подання позову і включаються в ціну останнього, з якої сплачується судовий збір у встановленому законом розмірі. Розрахунок відповідної суми може бути викладений у позовній заяві або доданий до неї.

Дослідивши розрахунок пені позивача за зустрічним позовом, який наведено останнім у зустрічній позовній заяві, суд встановив, що при нарахуванні пені позивач за зустрічним позовом застосовує встановлений у пункті 16 договору розмір пені - 0,05 % від суми невиконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення, а саме: за період з 19.02.2018 та на день подачі зустрічного позову (26.10.2018), що становить період прострочення у 250 днів, при цьому припускається арифметичних помилок.

Так, вважаючи простроченим зобов'язання у сумі 7500,00 грн. та застосовуючи пеню у розмірі 0,05 % за кожний день прострочення, позивач за зустрічним позовом помилково стверджує, що за кожний день прострочення підлягає стягненню пеня у розмірі 375,00 грн., тоді як за наявності правових підстав сума пені за кожний день прострочення могла б становити 3,75 грн. (7500,00 грн./100 * 0,05 = 3,75 грн.).

Частина шоста статті 232 Господарського кодексу України визначає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

В даному випадку відповідач за первісним позовом у зустрічні позовній заяві нараховує пеню за період з 19.02.2018 по 26.10.2018, тобто період прострочення становить 250 днів, що не відповідає вимогам частини шостої статті 232 Господарського кодексу України.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що заявлені у зустрічній позовній заяві вимоги про стягнення з позивача за первісним позовом на користь відповідача за первісним позовом пені в сумі 93750,00 грн. не підлягають задоволенню у зв'язку із їх безпідставністю та необґрунтованістю.

Клопотання представника позивача стосовно постановлення окремої ухвали та направлення до правоохоронних органів інформації щодо наявності в діях відповідача за первісним позовом ознак кримінального правопорушення, передбаченого частинами першою, четвертою статті 358 Кримінального кодексу України (підроблення офіційного документа та використання завідомо підробленого документа), задоволенню не підлягає, оскільки в матеріалах даної справи відсутні докази підроблення представниками відповідача за первісним позовом вищезгаданих офіційних документів та відсутній відповідний висновок експерта з цього питання.

Зважаючи на все вищевикладене, суд дійшов висновку щодо безпідставності, необґрунтованості та неправомірності зустрічних позовних вимог відповідача за первісним позовом, а відтак зустрічні позовні вимоги відповідача за первісним позовом не підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частин першої, третьої статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Виходячи з фактичних обставин даної справи, враховуючи, що спір між сторонами виник в результаті неправомірних дій відповідача за первісним позовом, відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір в сумі 3524,00 грн. за подання первісного позову покладається на відповідача за первісним позовом, а також витрати відповідача за первісним позовом по сплаті судового збору щодо подання зустрічного позову повністю покладаються на відповідача за первісним позовом у зв'язку з відмовою в задоволенні його зустрічних позовних вимог повністю.

На підставі викладеного, керуючись статтями 73, 74, 76-79, 123, 129, 185, 233, 236-238, 240, 256 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Первісний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Ковалівське (62042, Харківська область, Краснокутський район, смт. Костянтинівка, вул. Нова, буд. 9, ідентифікаційний код 31575033) задовольнити.

2. Розірвати договір про надання правової допомоги № 5-17 від 06.12.2017, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю Ковалівське (62042, Харківська область, Краснокутський район, смт. Костянтинівка, вул. Нова, буд. 9, ідентифікаційний код 31575033) та Товариством з обмеженою відповідальністю ГРІН ТАУН ГРУП (40034, м. Суми, вул. Заливна, буд. 19, кв. 60, ідентифікаційний код 40007373).

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ГРІН ТАУН ГРУП (40034, м. Суми, вул. Заливна, буд. 19, кв. 60, ідентифікаційний код 40007373) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Ковалівське (62042, Харківська область, Краснокутський район, смт. Костянтинівка, вул. Нова, буд. 9, ідентифікаційний код 31575033) грошові кошти в сумі 7500,00 грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 3524,00 грн.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. В задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю ГРІН ТАУН ГРУП (40034, м. Суми, вул. Заливна, буд. 19, кв. 60, ідентифікаційний код 40007373) відмовити.

6. Згідно статті 241 Господарського процесуального кодексу України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

7. Відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 07 грудня 2018 року.

Суддя Н.О. Спиридонова