Рішення

від 05.12.2018 по справі 925/1027/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2018 року м. Черкаси

справа № 925/1027/18

Господарський суд Черкаської області у складі: головуючого - судді Скиби Г.М., за участю секретаря судового засідання Хелис Н.М., в приміщенні суду у відкритому судовому засіданні розглянув справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю КОРДОН-СБ , фактична адреса: АДРЕСА_1 (поштова адреса: м. Вінниця, вул. Келецька, 53, оф. 430)

до товариства з обмеженою відповідальністю Перше травня Комбікормовий завод , Черкаська область, Черкаський район, с. Хутори, вул. Центральна, 2

про стягнення 215 601,66 грн. заборгованості та санкцій,

за участю повноважних представників:

від позивача: ОСОБА_1 - за довіреністю;

від відповідача: ОСОБА_2 - за довіреністю.

Товариство з обмеженою відповідальністю КОРДОН-СБ звернулося в господарський суд Черкаської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю Перше травня Комбікормовий завод про стягнення заборгованості за надані послуги з охорони згідно договору про надання охоронних послуг №01-10-16/1 від 01.10.2016р. в розмірі 215 601,66 грн., в тому числі: 138 022,40 грн. основного боргу,

55 031,24 грн. пені,

5 547,00 грн. -3% річних,

17 001,02 грн. інфляційних втрат

та відшкодування судових витрат.

У судовому засіданні:

представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та просив задовольнити у повному обсязі. Договір про прощення боргу нівельований і грошові кошти на його виконання не надходили.

Представник відповідача вимоги заперечив. Вказав про ненастання строку для оплати товару. Просив застосувати позовну давність до вимоги про стягнення пені за прострочення оплати. Просив в задоволенні позову відмовити.

Судом з'ясовано та перевірено доказами такі взаємовідносини сторін та обставини:

01.10.2016р. між товариством з обмеженою відповідальністю КОРДОН-СБ (Охоронне агентство - Позивач по справі), в особі директора ОСОБА_3, який діє на підставі статуту та ліцензії серії АЕ № 284924 від 11.03.2014р. (МВС України про надання охоронних послуг), та товариством з обмеженою відповідальністю Перше травня Комбікормовий завод (Замовник - Відповідач по справі), в особі ОСОБА_4, що діє на підставі довіреності №9 від 29.12.2015р., було укладено договір про надання охоронних послуг №01-10-16/1 (далі - Договір), за умовами якого Охоронне агентство зобов'язується забезпечити недоторканність об'єкту охорони, що передається Замовником під охорону згідно акту прийняття об'єкту під охорону (Додаток 4 до Договору), а Замовник зобов'язується щомісячно сплачувати Охоронному агентству встановлену цим Договором плату за отримані та спожиті послуги.

Відповідно до п. 10.1 Договору договір набирає чинності з 01 жовтня 2016 року і діє до 01 жовтня 2017 року.

Відповідно до п. 2.2 Договору перелік об'єктів, що передаються під охорону, визначається в дислокації, що є додатком до Договору та його невід'ємною частиною.

Відповідно до п. 7.3 Договору загальна сума щомісячної плати за даним договором складає 35 136,00 грн.

Відповідно до п. 7.4 Договору оплата щомісячної суми договору за перший місяць надання послуг здійснюється двічі - до 20 числа звітного місяця і до 10 числа місяця, що слідує за звітним, а в подальшому оплата щомісячної суми договору здійснюється до 10 числа місяця, що слідує за звітним.

На виконання умов Договору, за 2016-2017 роки Позивачем були надані послуги по охороні на загальну суму 213158,40 грн. за період з 01.10.2016р. по 02.04.2017р. включно:

- відповідно до акту №ОУ-00140 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.10.2016р. (а.с. 33) Відповідачу надані послуги за жовтень 2016 року на загальну суму 35136,00 грн.;

- відповідно до акту №ОУ-00142 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.11.2016р. (а.с. 34) Відповідачу надані послуги за листопад 2016 року на загальну суму 35136,00 грн.;

- відповідно до акту №ОУ-00153 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.12.2016р. (а.с. 35) Відповідачу надані послуги за грудень 2016 року на загальну суму 35136,00 грн.;

- відповідно до акту №ОУ-00160 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.01.2017р. (а.с. 36) Відповідачу надані послуги за січень 2017 року на загальну суму 35136,00 грн.;

- відповідно до акту №ОУ-00168 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 28.02.2017р. (а.с. 37) Відповідачу надані послуги за лютий 2017 року на загальну суму 35136,00 грн.;

- відповідно до акту №ОУ-00175 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.03.2017р. (а.с. 38) Відповідачу надані послуги за березень 2017 року на загальну суму 35136,00 грн.;

- відповідно до акту №ОУ-00179 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 02.04.2017р. (а.с. 39) Відповідачу надані послуги за період з 01.04.2017р. по 02.04.2017р. на загальну суму 2342,40 грн.

Акти підписані обома сторонами без зауважень, претензії замовника відсутні.

На розрахунковий рахунок Позивача надійшли кошти у сумі лише 75136,00 грн. Сума неоплачених послуг Відповідачем складає 138022,40 грн., що є предметом спору та сумою основного боргу.

03.04.2017р. між Позивачем та Відповідачем було укладено Додаткову угоду №1 до Договору, за умовами якої сторони домовилися про наступне: з 03 квітня 2017 року припинити дію договору про надання охоронних послуг №01-10-16/1 від 01.10.2016р. (а.с. 41).

03.04.2017р. між сторонами по договору підписано акт зняття постів охорони, в якому передбачено, що охорона знімає всі пости охорони з об'єкту замовника 03 квітня 2017 року. Замовник до Охорони претензій не має (а.с. 48).

03.04.2017р. також підписано без зауважень акт прийняття об'єкту з-під охорони від 03.04.2017р. (а.с. 45-47).

23.01.2018р. між Позивачем та Відповідачем було укладено Договір про прощення боргу та реструктуризацію заборгованості, згідно п.1 якого Боржник визнав, що його прострочена заборгованість за Договором про надання охоронних послуг №01-10-16/1 від 01.10.2016р. перед Стягувачем на момент укладення цього Договору складає 138022,40 грн. (а.с. 42-43).

У пункті 2 цього Договору сторони також погодили, що Боржник сплачує Стягувачу грошові кошти в якості погашення простроченої заборгованості в розмірі 38022,40 грн. на розрахунковий рахунок Стягувача до 31 червня 2018 року.

В п. 3 Договору про прощення боргу та реструктуризацію заборгованості сторони погодили, що Стягувач звільняє Боржника від сплати решти заборгованості та прощає йому борг у розмірі 100000,00 грн.

На даний час договір про прощення боргу та реструктуризацію заборгованості від 23.01.2018р. Відповідачем не виконаний.

Відповідно до п. 5 Договору про прощення боргу та реструктуризацію заборгованості порушення боржником будь-якого із зобов'язань, передбачених цим договором, є підставою для примусового стягнення з нього стягувачем простроченої заборгованості, вказаної в п. 1 цього договору.

Представник відповідача заперечив чинність Договору про прощення боргу та реструктуризацію заборгованості, оскільки договір за відповідача підписаний особою без повноважень.

Враховуючи невиконання Відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо погашення заборгованості до 31.06.2018р., Позивач має право на стягнення суми боргу у сумі 138 022,40 грн. в судовому порядку, що і стало підставою для звернення Позивача до суду для захисту свого порушеного права і примусового стягнення боргу з відповідача та відповідних нарахувань на суму боргу.

Оцінюючи докази у справі в їх сукупності та за внутрішнім переконанням, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають до часткового задоволення.

Згідно з постановою Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009р. №14 Про судове рішення у цивільній справі , рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності з положеннями постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. №6 Про судове рішення рішення з господарського спору повинно прийматись у відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Згідно статутних документів позивач та відповідач є самостійними юридичними особами.

Згідно ч. 3 ст. 5 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання повинні здійснювати свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.

Частина 2 ст. 13 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачає зобов'язання особи при здійсненні своїх прав утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.

Між сторонами виникли та існували договірні відносини надання охоронних послуг на підставі письмового строкового оплатного двостороннього консенсуального договору.

Згідно ч.1 ст. 173 ГК України зобов'язання, що виникає між суб'єктами господарювання, в силу якого один суб'єкт зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта, або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку, є господарським зобов'язанням.

Згідно ч. 1 ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

За своїм змістом представлений договір про надання охоронних послуг №01-10-16/1 від 01.10.2016р. є договором про надання послуг і відповідає вимогам ст. 901 ЦК України, відповідно до якої за договором послуги одна сторона (виконавець) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити вказану роботу, якщо інше не встановлено договором.

Суд вважає, що сторонами досягнуто згоди по всіх істотних умовах договору про надання охоронних послуг №01-10-16/1 від 01.10.2016р. Договір не заперечний сторонами, не визнаний судом недійсним, розірваний сторонами з 03.04.2017р. за взаємною згодою з підписанням відповідної угоди, тобто дія договору про надання охоронних послуг №01-10-16/1 від 01.10.2016р. припинена з 03.04.2017р. (п.1 Додаткової угоди №1). Суд враховує презумпцію правомірності правочину (ст. 204 ЦК України).

Згідно ст. 902 ЦК України виконавець має надати послугу особисто.

Спірний договір передбачав надання охоронних послуг на об'єкті відповідача. Порядок розрахунків передбачений п. 7.4 Договору - оплата щомісячної суми договору за перший місяць надання послуг здійснюється два рази - до 20 числа звітного місяця і до 10 числа місяця, що слідує за звітним, а в подальшому оплата щомісячної суми договору здійснюється до 10 числа місяця, що слідує за звітним.

Позивач надав за період 2016-2017р.р. передбачені Договором послуги по охороні, що підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), які підписані Позивачем та Відповідачем. В актах відсутні будь-які зауваження чи застереження відповідача щодо якості, кількості, строків наданих послуг з боку виконавця. Послуги виконані та прийняті замовником. Сторони взаємних претензій по наданих охоронних послугах не мають.

Відповідач не розрахувався за отримані та спожиті послуги по охороні на загальну суму 138 022,40 грн. до цього часу.

Згідно зі ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Пунктом 1 ст. 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Наявність заборгованості підтверджується договором, актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), розрахунком вартості наданих послуг, відсутністю претензій відповідача.

Згідно зі ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, Відповідач не може бути звільнений від виконання зобов'язання щодо оплати наданих та спожитих послуг, строк оплати якого настав - з 10 травня 2017 року.

Відповідно до п. 5 Договору про прощення боргу та реструктуризацію заборгованості від 23.01.2018р. порушення боржником будь-якого із зобов'язань, передбачених цим договором, є підставою для примусового стягнення з нього стягувачем простроченої заборгованості, вказаної в п. 1 цього договору.

Враховуючи невиконання Відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо погашення заборгованості до 31.06.2018р., Позивач має право на стягнення заявленої суми основного боргу у 138 022,40 грн.

Позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивача 138 022,40 грн. заборгованості підлягає до задоволення.

Штрафними санкціями у відповідності з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п. 5.9 Договору у випадку несвоєчасної сплати Замовником вартості послуг Охоронного агентства згідно договору, Замовник зобов'язаний сплатити Охоронному агентству пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми оплати за кожен день прострочення.

На підставі наявного прострочення грошового зобов'язання Позивачем нараховано Відповідачу 55 031,24 грн. пені, яку просить стягнути з Відповідача. Позивачем визначено періоди нарахування пені з урахуванням облікової ставки НБУ з 10.05.2017р. по 11.09.2018р.

Відповідач у відзиві на позовну заяву заявив про застосування строку позовної давності щодо стягнення 55 031,24 грн. пені за договором про надання охоронних послуг №01-10-16/1 від 01.10.2016р. (а.с. 64-67).

Позивач всупереч ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахував до стягнення пеню за межами шестимісячного строку від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно ч.1 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

В обґрунтування вимог щодо стягнення пені, Позивач зазначив, що сторони у п.5.9 Договору нібито передбачили розмір санкцій (пені) та строк їх нарахування.

Проте, п. 5.9 Договору жодного строку не містить, а встановлює лише розмір пені, адже формулювання за кожен день прострочення не може розцінюватися як строк нарахування пені з моменту виникнення заборгованості до повного її погашення.

Дана позиція узгоджується із п.п. 2.5 п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань №14 від 17.12.2013р., згідно якого умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Одночасно, ст. 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно, момент прострочення Відповідачем виконання зобов'язання, встановлюється щодо кожного підписаного акту окремо і, як наслідок, пеня має нараховуватись на суму боргу по кожному акту надання послуг окремо з урахуванням вимог ч. 6 ст. 232 ГК України. Натомість, Позивач здійснює нарахування пені на загальну суму заборгованості шляхом додавання щомісячно сум заборгованості.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку (частина п'ята статті 261 ЦК України).

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться в статтях 252 - 255 ЦК України.

При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (стаття 261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Пунктом 3 частини першої статті 611 цього Кодексу передбачено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки у вигляді сплати неустойки.

Відповідно до частини другої статті 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Статтею 253 цього Кодексу визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За правилами статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Тобто пеня - це санкція, яка нараховується з першого дня прострочення й до тих пір, поки зобов'язання не буде виконано. Її розмір збільшується залежно від тривалості правопорушення.

Правова природа пені така, що позовна давність до вимог про її стягнення обчислюється окремо за кожний день (місяць) нарахування пені. Право на позов про стягнення пені за кожен день (місяць) виникає щодня (щомісяця) на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня (місяця), коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права.

Стаття 266 ЦК України передбачає, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Отже, аналіз норм статті 266, частини другої статті 258 ЦК України дає підстави для висновку про те, що стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду, а починається з дня (місяця), якого вона нараховується, у межах строку позовної давності за основною вимогою.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом (частина друга статті 551 ЦК України).

Разом із тим, положеннями частини шостої статті 232 Господарського кодексу України передбачено особливість порядку застосування господарських штрафних санкцій, відповідно до якої нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Таким чином, положення глави 19 ЦК про строки позовної давності підлягають застосуванню з урахуванням особливостей, передбачених частиною шостою статті 232 ГК, а тому:

1) якщо господарська санкція нараховується за кожен день прострочення на відповідну суму, то позовна давність до вимог про її стягнення обчислюється окремо за кожний день прострочення. Право на позов про стягнення такої санкції за кожен день прострочення виникає щодня на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня, коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права;

2) з огляду на те, що нарахування господарських штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, то строк позовної давності спливає через рік від дня, за який нараховано санкцію.

Отже, положення статті 266, частини другої статті 258 ЦК про те, що стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду у межах строку позовної давності за основною вимогою, до господарських санкцій не застосовується.

Дана правова позиція була висловлена 08 лютого 2017 року судовою палатою у господарських справах і судовою палатою у цивільних справах Верховного суду України, таким чином вказавши на чіткий порядок, щодо відліку перебігу позовної давності в господарському процесі.

Позивач звернувся до суду 27.09.2018р. Кінцевим строком оплати отриманого товару за договором є 10 травня 2018 року. Пеню позивач нараховує за період з 10.05.2017р. по 11.09.2018р.

Оскільки строк позовної давності спливає через рік від дня, за який нараховано санкцію, то позивач пропустив строк на звернення до суду з вимогою про стягнення пені за договором про надання охоронних послуг №01-10-16/1 від 01.10.2016р. і в задоволенні цієї вимоги належить відмовити.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

На підставі вказаних вимог Позивачем нараховано Відповідачу 17 001,02 грн. інфляційних втрат за період травня 2017р. - вересня 2018р. та 5 547,00 грн. - 3% річних за період прострочення з 10.05.2017р. до 11.09.2018р. (а.с. 7-8), які просить стягнути з відповідача. Розрахунок перевірено судом за допомогою калькулятора санкцій апаратного комплексу Ліга-Закон .

Виконаний позивачем розрахунок вимоги не перевищує суми можливого стягнення розміру інфляційних збитків та 3% річних з простроченої суми за спірний період. 17 001,02 грн. інфляційних збитків та 5 547,00 грн. - 3% річних підлягають до стягнення з Відповідача на користь Позивача.

Заперечення відповідача про ненастання строку для оплати отриманої та спожитої послуги суд не враховує з мотивів їх надуманості та недоведеності.

Позивачем при зверненні до суду із цим позовом використано належний, в розумінні вимог ст. 16 ЦК України, спосіб захисту його порушеного права.

Відповідно до ст.ст. 74, 76-79 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Обов'язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права.

Суд зазначає, що проведення оплати боргу відповідачем під час розгляду справи та неподання ним доказів у справу має враховуватись виконавчою службою при виконанні рішення суду в ході виконавчого провадження. Суд вважає, що відповідач мав достатньо часу для надання доказів про проведення розрахунку з кредитором за отримані та спожиті послуги охорони.

Згідно ст. 129 ГПК України судові витрати належить покласти на Відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог та стягнути на користь Позивача 2 408,56 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-241 ГПК України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю Перше травня Комбікормовий завод , Черкаська область, Черкаський район, с. Хутори, вул. Центральна, 2, кімната 18, код ЄДРПОУ 36330229, номер рахунку в банку невідомий

на користь позивача: товариства з обмеженою відповідальністю КОРДОН-СБ , юридична адреса: АДРЕСА_1 (поштова адреса: м. Вінниця, вул. Келецька, 53, оф. 430), код ЄДРПОУ 38948349, номер рахунку в банку невідомий

138022,40 грн. боргу, 17001,02 грн. інфляційних втрат, 5547,00 грн. - 3% річних та 2 408,56 грн. судового збору.

В решті вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складення повного судового рішення. Сторони у справі протягом цього строку мають право подати апеляційну скаргу безпосередньо до суду апеляційної інстанції на вказане рішення, або через господарський суд Черкаської області.

Повне рішення складено 06.12.2018р.

Суддя Г.М. Скиба