Рішення

від 04.12.2018 по справі 127/17943/18

ВІННИЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 127/17943/18

Провадження № 2/127/3047/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.12.2018 м. Вінниця Вінницький міський суд Вінницької області у складі:

головуючого судді Дернової В.В.,

секретаря Тронт М.О.,

за участі

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 підприємства ОСОБНЯК-К про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за невикористану відпустку та середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_4 підприємства ОСОБНЯК-К про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за невикористану відпустку та середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні. Позивач просила стягнути з ОСОБА_4 підприємства ОСОБНЯК-К на її користь 16 623,25 грн. заборгованості по заробітній платі, 2 024,79 грн. компенсації за невикористану відпустку та 56 519,05 грн. середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні (заява позивача ОСОБА_3 про збільшення розміру позовних вимог від 03.12.2018 року судом не розглядалася, оскільки була подана у порушення вимог п. 2 ч. 2 ст. 49 ЦПК України), мотивуючи свої вимоги тим, що відповідачем не виплачено їй заробітну плату у повному розмірі та компенсацію за 18 днів невикористаної відпустки при звільненні, внаслідок чого відповідно до ст. 117 КЗпП України також підлягає стягненню середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 15 серпня 2018 року було витребувано від ОСОБА_4 підприємства ОСОБНЯК-К належним чином засвідчені копії наказу № 04-к від 04.05.2016 року щодо прийняття на роботу ОСОБА_3 та наказу № 2-к від 31.01.2017 року щодо звільнення з роботи ОСОБА_3. Проте витребувані письмові докази не було надано суду відповідачем з посиланням на Протокол тимчасового доступу до речей і документів від 26.07.2017 року.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала у обсязі та з підстав, викладених у позовній заяві, та просила їх задовольнити.

Представник відповідача - ОСОБА_4 підприємства ОСОБНЯК-К - ОСОБА_2 у судовому засіданні позов не визнав та просив відмовити у його задоволенні, оскільки уся документація підприємства була вилучена відповідно до Протоколу тимчасового доступу до речей і документів від 26.07.2017 року.

Вивчивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, вислухавши пояснення учасників справи, суд прийшов до висновку, що позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 3 Про практику застосування судами законодавства про оплату праці , задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню; оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Судом встановлено наступні фактичні обставини справи та відповідні їм спірні правовідносини .

Як вбачається з трудової книжки серії АВ № 466512 від 14.01.2008 року ОСОБА_3, з 04.05.2016 року (наказ № 04-к від 04.05.2016 року) до 31.01.2017 року (наказ № 2-к від 31.01.2017 року) вона перебувала у трудових відносинах з ОСОБА_4 підприємством ОСОБНЯК-К (на посаді менеджера у сфері операцій з нерухомістю). Витребувані ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 15 серпня 2018 року належним чином засвідчені копії наказу № 04-к від 04.05.2016 року щодо прийняття на роботу ОСОБА_3 та наказу № 2-к від 31.01.2017 року щодо звільнення з роботи ОСОБА_3 відповідачем ПП ОСОБНЯК-К суду не було надано без поважних причин (суд критично оцінює посилання на Протокол тимчасового доступу до речей і документів від 26.07.2017 року, оскільки у Описі речей і документів від 26.07.2017 року, які були вилучені на підставі ухвали слідчого суді, вищевказані накази відсутні).

Разом з тим, факт перебування позивача ОСОБА_3 у трудових відносинах з відповідачем ПП ОСОБНЯК-К також підтверджується Відомостями з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків за період з 1 кварталу 2016 року по 1 квартал 2018 року.

При цьому, як вбачається з Відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків за період з 1 кварталу 2016 року по 1 квартал 2018 року, за 3 квартал 2016 року ОСОБА_3 не було виплачено заробітну плату у розмірі 4130 грн., за 4 квартал 2016 року -. не було виплачено заробітну плату у розмірі 12390 грн., за 1 квартал 2017 року -. не було виплачено заробітну плату у розмірі 6322,16 грн., тобто загальний розмір заборгованості із заробітної плати 22842,16 грн.

Згідно ч.4 ст. 43 Конституції України, кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Відповідно до ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Згідно ч. 1 ст. 75 КЗпП України щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору.

. ОСОБА_3 відпрацювала у ПП ОСОБНЯК-К з 04.05.2016 року до 31.01.2018 року (9 місяців), а тому отримала право на щорічну основну відпустку тривалістю 18 календарних днів (24/12*9).

Відповідно до абзацу 2 п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 8 лютого 1995 року (далі - Порядок), працівникові , який пропрацював на підприємстві, в установі, організації менше року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи, тобто з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому надається відпустка або виплачується компенсація за невикористану відпустку, а згідно п. 7 Порядку нарахування виплат за час щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або компенсації за невикористані відпустки, тривалість яких розраховується в календарних днях провадиться шляхом ділення сумарного заробітку за останні перед наданням відпустки 12 місяців або за менший фактично відпрацьований період на відповідну кількість календарних днів року чи меншого відпрацьованого періоду (за винятком святкових і неробочих днів, встановлених законодавством); одержаний результат перемножується на число календарних днів відпустки.

Оскільки ОСОБА_3 пропрацювала у ПП ОСОБНЯК-К менше року (з 04.05.2016 року до 31.01.2018 року), то її середня заробітна плата обчислюється за період з 01.06.2016 року до 01.01.2017 року. Як вбачається з Відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків за період з 1 кварталу 2016 року по 1 квартал 2018 року, сумарний заробіток ОСОБА_3 за період з 01.06.2016 року до 01.01.2017 року складає 28 910 грн. (4130 грн. на місяць).

Кількість календарних днів у розрахунковому періоді становить 210 днів (за винятком 4 святкових і неробочих днів відповідно до ст. 73 КЗпП України за розрахунковий період).

Отже, заробітна плата за час щорічної основної відпустки, яка підлягала виплаті ОСОБА_3, становила: (2478 грн.) 28 910 грн./210 календарних днів * 18 календарних днів.

Відповідно до ч.1 ст. 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу.

Згідно ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення; про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум; в разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідно до ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку; при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника.

Згідно п.20 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.12.1999 року Про практику застосування судами законодавства про оплату праці , при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, якщо працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, суд на підставі ст.117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини; сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Відповідно до абзацу 3 п. 2 Порядку, у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи , що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата, а згідно п. 8 Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком; середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період; у разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.

Заробітна плата ОСОБА_3 за листопад та грудень 2016 року становила по 4130 грн. на місяць, тобто її заробітна плата за останні 2 календарні місяці роботи , що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата, склала 8260 грн.

Відповідно до листа Мінсоцполітики № 10846/0/14-15/13 від 20.07.2015 року, кількість робочих днів за листопад та грудень 2016 року становила по 22 робочі дні на місяць, тобто 44 робочі дні.

Отже, середньоденна заробітна плата ОСОБА_3 становить 8260 грн./44 робочі дні = 187,72 грн. на день.

Середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні підлягає виплаті ОСОБА_3 за період з 01.02.2017 року (наступний день за днем, коли повинен був бути здійснений розрахунок при звільненні) до 04.12.2018 року (день ухвалення рішення). Згідно листа Мінсоцполітики № 11535/0/14-16/13 від 05.08.2016 року, кількість робочих днів за період з 01.02.2017 року до 31.12.2017 року становило 229 робочих днів, а відповідно до розрахунку Мінсоцполітики, кількість робочих днів за період з 01.01.2018 року до 04.12.2018 року включно становило 231 робочий день (всього - 460 робочих днів).

Таким чином, середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні, який підлягає виплаті, становить 86 351,20 грн. (187,72 грн. на день * 460 робочих днів).

Враховуючи вищевикладене, з ОСОБА_4 підприємства ОСОБНЯК-К на користь ОСОБА_3 підлягало б стягненню 22 842,16 грн. заборгованості по заробітній платі, 2 478 грн. компенсації за невикористану відпустку та 86 351,20 грн. середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні (сума визначена без утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов'язкових платежів), однак оскільки відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (заява позивача ОСОБА_3 про збільшення розміру позовних вимог від 03.12.2018 року судом не розглядалася, оскільки була подана у порушення вимог п. 2 ч. 2 ст. 49 ЦПК України), з ОСОБА_4 підприємства ОСОБНЯК-К на користь ОСОБА_3 підлягає стягненню 16 623,25 грн. заборгованості по заробітній платі, 2 024,79 грн. компенсації за невикористану відпустку та 56 519,05 грн. середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні (сума визначена без утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов'язкових платежів).

Питання судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України та вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_4 підприємства ОСОБНЯК-К на користь держави 751,67 грн. судового збору.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 13, 49, 81, 141, 263-265, 259, 268, 273 ЦПК України, на підставі ст. 43 Конституції України, ст. ст. 47, 73, 75, 115-117 КзпП України, Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 8 лютого 1995 року, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_4 підприємства ОСОБНЯК-К на користь ОСОБА_3 75 167,09 грн., з яких 16 623,25 грн. заборгованості по заробітній платі, 2 024,79 грн. компенсації за невикористану відпустку та 56 519,05 грн. середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні (сума визначена без утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов'язкових платежів).

Стягнути з ОСОБА_4 підприємства ОСОБНЯК-К на користь держави 751,67 грн. судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

ОСОБА_5 (АДРЕСА_1; РНОКПП НОМЕР_1)

Приватне підприємство ОСОБНЯК-К (м. Вінниця, вул. П. Запорожця, буд. 46-А; код ЄДРПОУ 37159512)

Повне рішення суду складене 07.12.2018 року.

Суддя