Ухвала

від 17.10.2018 по справі 804/2439/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

17 жовтня 2018 року          Справа №4871вр-18/804/2439/15

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Конєвої С.О.

при секретарі судового засідання           Зіненко А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі заяву Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про поновлення строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання у адміністративній справі за адміністративним позовом Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Дніпропетровська до Приватного підприємства “Теплосервіс” про стягнення 44493,78 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.04.2015р. по справі №804/2439/15 позовні вимоги Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Дніпропетровська було задоволено та стягнуто з Приватного підприємства “Теплосервіс” на користь позивача заборгованість з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених за Списком №2 в сумі 44493,78 грн.

26.04.2016р. за заявою стягувача було видано виконавчий лист на виконання вищевказаної постанови (а.с. 16).

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.08.2016р. по справі №804/2439/15 було замінено Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Дніпропетровська на Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Дніпропетровську (а.с. 35).

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.03.2018р. по справі №804/2439/15 було замінено стягувача - Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Дніпрі на Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (а.с. 79-80).

25.09.2018р. Заявник (Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області) звернувся із заявою, в якій просить поновити строк для пред'явлення виконавчого листа №804/2439/15 посилаючись на те, що ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.03.2018р. було замінено стягувача у виконавчому листі №804/2439/15 з Центрального об'єднаного Пенсійного фонду України в м. Дніпро на його правонаступника - Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області. На даний час боржником добровільно не погашено заборгованість до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та не стягнуто у примусовому порядку, враховуючи вищезазначене, та для повного та реального виконання постанови суду просить заяву задовольнити на підставі ст. 376 Кодексу адміністративного судочинства України та здійснити розгляд цієї заяви без участі представника Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (а.с. 86).

Представник заявника в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду заяви повідомлений належним чином 09.10.2018р. та 16.10.2018р., що підтверджується електронним повідомленням та довідкою секретаря судового засідання, а також поштовим повідомленням, наявними у матеріалах справи (а.с. 95-96, 99).

Представник боржника в судове засідання не з'явився без поважної причини, про дату, час і місце розгляду заяви повідомлений належним чином 09.10.2018р. відповідно до ч. 11 ст. 126 Кодексу адміністративного судочинства України, що підтверджується доказами наявними у матеріалах справи (а.с. 100).

Відповідно до ч. 3 ст. 376 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.

Враховуючи наведене та те, що у заяві заявник просив про розгляд заяви за відсутності представника управління, належне повідомлення боржника про дату, час і місце розгляду заяви, суд вважає за можливе розглянути дану заяву за відсутності представників сторін згідно з вимогами ч. 3 ст. 376 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дослідивши надані документи на підтвердження поданої заяви, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення заяви заявника про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання, виходячи з наступного.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 376 Кодексу адміністративного судочинства України, стягувачам, які пропустили строк для пред'явлення виконавчого листа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.

При цьому, розглядаючи питання, суд перевіряє чи справді пропущено строк пред'явлення виконавчого листа до виконання, а якщо є підстави так вважати, то чи були поважні причини для цього. Поважними можна вважати причини, які не залежали від волі стягувача.

Так, постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.04.2015р. по справі №804/2439/15 позовні вимоги Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Дніпропетровська було задоволено та стягнуто з Приватного підприємства “Теплосервіс” на користь позивача заборгованість з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених за Списком №2 в сумі 44493,78 грн. (а.с. 13-14).

02.05.2018р. судом було видано виконавчий лист на виконання вищевказаної постанови, що підтверджується змістом наведеної заяви (а.с. 16).

Разом з тим, із копії виконавчого листа, який міститься в матеріалах справи, видно, що строк його пред'явлення встановлений до 04.08.2016р., тобто строк пред'явлення його до виконання є пропущеним (а.с. 87).

У відповідності до ч. 1 ст. 12 Закону України “Про виконавче провадження” №1404-VІІІ від 02.06.2016р., який набрав чинності з 05.10.2016р., виконавчі документи за якими стягувачем є держава або державний орган, можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Отже, вказаним законом було зменшено строки пред'явлення виконавчих документів до примусового виконання за виконавчими документами де стягувачами є державні органи з одного року до трьох місяців.

Окрім того, ст. 129-1 Конституції України встановлено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Також і згідно з ч. 1 ст. 370 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Так, питання виконання судових рішень неодноразово було предметом розгляду Європейського Суду з прав людини. Зокрема, у Рішенні від 20 липня 2004 року у справі “Шмалько проти України” Суд наголосив: “... пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його прав та обов'язків цивільного характеру. Таким чином, ця стаття проголошує “право на суд”, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, тобто право подати позов щодо цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б примарним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Було б незрозуміло, якби ст.6 Конвенції, детально описуючи процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо тлумачити ст. 6 як таку, що стосується виключно доступу до судового органу та судового провадження, то це могло б призводити до ситуацій, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей ст. 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина “судового розгляду”.

Таким чином, з аналізу вищенаведених норм чинного законодавства та викладених обставин вбачається, що заявником (стягувачем) пропущеного строк для пред'явлення до примусового виконання виконавчого листа від 26.04.2016р. у справі №804/2439/15 з причин, які не залежали від волі стягувача, а отже, суд приходить до висновку, що такі причини пропуску строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання є поважними, у зв'язку з чим пропущений стягувачем строк для пред'явлення до виконання вищевказаного виконавчого листа підлягає поновленню у відповідності до вимог ч. 1 ст. 376 Кодексу адміністративного судочинства України.

Приймаючи до уваги викладене, заява Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про поновлення пропущеного строку для пред'явлення до примусового виконання виконавчого листа у цій справі підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 243, 248, 376 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Заяву Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання у адміністративній справі №804/2439/15 - задовольнити.

Поновити пропущений строк для пред'явлення до примусового виконання виконавчого листа Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справі №804/2439/15, виданого 26.04.2016р.

Ухвала суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції протягом п'ятнадцяти днів з дня складання ухвали у відповідності до вимог ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України та у порядку, встановленому п.п. 15.1 п. 15 Розділу VІІ Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала набирає законної сили у строки, встановлені ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.О. Конєва