Рішення

від 26.11.2018 по справі 0440/7054/18

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2018 року Справа № 0440/7054/18 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Кальника В.В.

за участю:

секретаря судового засідання Туренко К.М.

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом Приватного науково - виробничого підприємства Ергомера до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

19.09.2018 року Приватне науково - виробниче підприємство Ергомера звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, в якому позивач просить: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 25.04.2018 №0009731402, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у загальній сумі 4 378 956 грн., №0009741402, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 5 217 615 грн., №0009751402, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість та застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) на 1 251 429 грн. та №0009721410, яким позивачу застосовано штрафну санкцію за порушення гл.2, п.2.6 Постанови Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні №637 від 15.12.2004 року на суму 13 049,9 грн.

В обґрунтування адміністративного позову позивач зазначає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені ГУ ДФС у Дніпропетровській області на підставі висновків акту перевірки №9466/04-36-14-02/24234435 від 20.02.2018 є безпідставними та необґрунтованими, оскільки із документів, наданих під час проведення перевірки (видаткові та податкові накладні, тощо), вбачається надання послуг відповідно до укладених договорів та рух коштів на їх оплату; позивачем до контролюючих органів були надані первинні бухгалтерські документи на підтвердження господарських операцій з контрагентами; податкові накладні були виписані уповноваженими особами зазначених контрагентів, але податковим органом належних перевірок за даними фактами проведено не було. Позивач вважає, що ним зі свого боку виконані вимоги щодо формування податкового кредиту за операціями із контрагентами.

Позивач вважає, що реальність настання правових наслідків в результаті вчинення господарських операцій підтверджуються відповідними первинними документами позивача, які, відповідно до статті 1 Закону України від 16.07.1999 року № 996-ХІУ Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення, мають всі необхідні реквізити, передбачені статтею 9 цього Закону.

Крім того, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, в обґрунтування своєї позиції зазначив, що нереальність господарських операцій ПНВП Ергомера з придбання ТМЦ у контрагентів - постачальників підтверджується: відсутністю справжнього джерела первинного походження цих товарів; відсутністю технічної (ресурсної) можливості здійснення операцій з перевезення таких обсягів товару; створення суб'єктів - постачальників ТМЦ незадовго до здійснення господарської операції, разовий та неритмічний характер господарських операцій.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наступне.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що на підставі наказу ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 12.12.2017 №7058-п податковим органом проведено планову виїзну документальну перевірку ПНВП Ергомера (код ЄДРПОУ 24234435) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства України за період з 01.01.2014 по 30.09.2017.

За результатами перевірки складено акт від 20.02.2018 №9466/04-36-14-02/24234435.

Головним управлінням Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області встановлено порушення:

- п.п.134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 2 919 304 грн., у тому числі за 2016 рік на суму 1 221 895 грн., за 1-3кв. 2017 року на суму 1 697 409 грн.;

- п.198.1, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 3 478 410 грн., у тому числі за листопад 2016 - 204 999 грн., за грудень 2016 - 1 152 662 грн., за червень 2017 - 183 509 грн., за липень 2017 - 1 175 825 грн., за серпень 2017 - 423 189 грн., за вересень 2017 - 338 226 грн. та завищено залишок від'ємного значення на загальну суму 1 251 429 грн., у т.ч. у вересні 2017 - 1 251 429 грн.;

- п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до несвоєчасної реєстрації податкових накладних за період з 01.04.2016 по 30.09.2017, що тягне за собою накладення штрафу у розрахунковому розмірі в залежності від термінів порушення реєстрації накладних та незареєстрованої суми ПДВ;

- п.2.6. Положення Про ведення касових операцій у національній валюті в Україні , затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 року № 637 (із змінами та доповненнями) (п.11 розділу ІІ Положення від 29.12.2017 року №148) встановлено несвоєчасне оприбуткування готівкових коштів в касі товариства 06.04.2016 у сумі 2 609,98 грн.

На підставі акту перевірки ГУ ДФС у Дніпропетровській області були прийняті податкові повідомлення-рішення від 25.04.2018 №0009731402, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у загальній сумі 4 378 956 грн., №0009741402, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 5 217 615 грн., №0009751402, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість та застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) на 1 251 429 грн. та №0009721410, яким позивачу застосовано штрафну санкцію за порушення гл.2, п.2.6 Постанови Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні №637 від 15.12.2004 на суму 13 049,9 грн.

Вважаючи податкові повідомлення-рішення протиправними та прийнятими в порушенням вимог чинного законодавства України, а, відтак, такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду.

Досліджуючи правомірність викладених у акті перевірки обставин та висновків, суд встановив таке.

З акту перевірки вбачається, що, на думку відповідача, перевіркою не підтверджено реальність здійснення господарських операцій, оформлених документально Приватним науково - виробничим підприємством Ергомера по взаємовідносинам з контрагенами ТОВ "ТРАНКОР" (код ЄДРПОУ 40681636), ТОВ "МЕРЛІНІ" (код ЄДРПОУ 37211273), ТОВ "ЕКЛІПС ЛЮКС" (код ЄДРПОУ 41072223), ТОВ "ТГ МЕГА" (код ЄДРПОУ 39761215), ТОВ "ІНТРОСТІНГ"(код ЄДРПОУ 40929110), ТОВ САМОРА ВЕСТ (код ЄДРПОУ 40047882).

Так, в акті перевірки зазначено, що в ході проведення перевірки встановлено:

- ТОВ Транкор (код ЄДРПОУ 40681636), стан - 0.платник податків за основним місцем обліку, перебуває на обліку в 581.Маріупольська ОДПІ ГУ ДФС у Дон.обл. (Центральне від-ня), вид діяльності - 46.90-неспеціалізована оптова торгівля. До перевірки було надані договір, видаткові накладні, податкові накладні стосовно взаємовідносин з ТОВ Транкор - ТОВ Даника. (код ЄДРПОУ 40130886) - віднесено до складу податкового кредиту в декларації за грудень 2016 року ПДВ у сумі 93 321 грн., сформовано витрати в 2015 році у сумі 466 606 грн. Розрахунки проведено шляхом перерахування грошових коштів в 2016 році у сумі 548 375 грн., станом на 31.12.2017 рахується кредиторська заборгованість у сумі 11 552,09 грн.;

- ТОВ Мерліні (код ЄДРПОУ 37211273), стан - 28.триває процедура припинення (направлені заперечення органу ДФС), перебуває на обліку в 465.ДПІ у Центральному районі м.Дніпра, вид діяльності - 46.90-неспеціалізована оптова торгівля; до перевірки було надані договір, видаткові накладні, податкові накладні стосовно взаємовідносин з ТОВ Мерліні ;

- ТОВ Екліпс Люкс (код ЄДРПОУ 41072223), стан - 0.платник податків за основним місцем обліку, перебуває на обліку в 581.Маріупольська ОДПІ ГУ ДФС у Дон.обл. (Центральне від-ня), вид діяльності - 46.90-неспеціалізована оптова торгівля; до перевірки було надані договір, видаткові накладні, податкові накладні стосовно взаємовідносин з ТОВ Екліпс Люкс ;

- ТОВ ТГ МЕГА (код ЄДРПОУ 39761215), стан - 0.платник податків за основним місцем обліку, перебуває на обліку 583.Маріупольська ОДПІ ГУ ДФС У Дон.обл. (Лівобережне від-ня) вид діяльності - 46.90-неспеціалізована оптова торгівля; до перевірки було надані договір, видаткові накладні, податкові накладні стосовно взаємовідносин з ТОВ Екліпс Люкс ;

- ТОВ ІНТРОСТІНГ (код ЄДРПОУ 40929110), стан - 0 .платник податків за основним місцем обліку, перебуває на обліку в 2656.ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м.Києві, вид діяльності - 46.90-неспеціалізована оптова торгівля; до перевірки було надані договір, видаткові накладні, податкові накладні стосовно взаємовідносин з ТОВ ІНТОРСТІНГ ;

- ТОВ САМОРА ВЕСТ (код ЄДРПОУ 40047882), стан - 0.платник податків за основним місцем обліку, перебуває на обліку в 1031.Вишгородська ОДПІ Ірпінське відділення, вид діяльності - 46.90-неспеціалізована оптова торгівля; до перевірки було надані видаткові накладні, податкові накладні стосовно взаємовідносин з ТОВ САМОРА ВЕСТ , які скріплено печатками підприємств та підписано директором ТОВ САМОРА ВЕСТ ОСОБА_3 та ПНВП Ергомера ОСОБА_4

З акту вбачається, що в межах проведення перевірки ПНВП Ергомера було надано правову оцінку перерахованим коштам на користь вказаних контрагентів з урахуванням наступного.

Згідно п.5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 10 Дебіторська заборгованість перерахування грошових коштів у бухгалтерському обліку ПНВП (Ергомера підлягає відображенню наступним чином:

Дт.377 Розрахунки з іншими дебіторами Кт.311 Поточні рахунки в національній валюті - 596 175,9 грн.

Виходячи з вищевикладеного, перевіркою встановлено порушення ПНВП Ергомера пп. 134.1.1, п. 134.1 ст.134 ПКУ по взаємовідносинам з ТОВ САМОРА ВЕСТ , що призвело до заниження фінансового результату до оподаткування (прибуток або збиток), визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності за 2016 рік на загальну суму 496 813,25 грн.

Враховуючи вищевикладене, перевіряючи дійшли висновків, що асортимент придбаної номенклатури контрагентів-постачальників не відповідає реалізованій. Відсутнє придбання товарів, послуг, які постачались далі по ланцюгу постачання. Відсутнє придбання товарів (послуг), необхідних для ведення господарської діяльності: газу, електроенергії, не встановлено придбання послуг по оренді землі, складських приміщень, навантажувально- розвантажувальних робіт, та інше.

Таким чином, сукупність фактів та обставин, що характеризують діяльність суб'єктів господарювання, задіяних в ланцюгу, на думку перевірячих, свідчить про те, що метою їх функціонування є створення виключно документообігу по нереальним господарським операціям для отримання податкової вигоди.

Враховуючи викладене, перевіркою встановлено здійснення ПНВП ЕРГОМЕРА нереальних господарських операцій з товаром у зв'язку із відсутністю факту (джерела) його законного введення в обіг у попередніх ланках постачання та/або реального задекларованого виробництва. Дані операції були направлені на безпідставне завищення витрат для зменшення фінансового результату з податку на прибуток та завищення податкового кредиту ПНВП ЕРГОМЕРА .

Також, в акті перевірки вказано, що у частині наданих до перевірки товарно-транспортних накладних не вказано адресу навантаження/розвантаження, у розділі: Вантажно-розвантажувальні операції запис відсутній. А відтак, перевіряючі дійшли висновків, що виписані ТТН на постачання товару від контрагентів-постачальників до НВП ЕРГОМЕРА не можна вважати належно оформленими, так як не має можливості відслідити час прибуття вантажу, час вибуття вантажу, можливого простою, відсутністі підписи водія, що ставить під сумнів факт перевезення товару.

Також, з акту перевірки вбачається, що при перевірці повноти та своєчасності оприбуткування підприємством в касі готівкових надходжень, перевіряючими встановлено несвоєчасне оприбуткування готівкових коштів у сумі у сумі 2609,98 грн. в касі позивача 06.04.2016р., а саме: готівкові кошти у сумі 2609,98 грн. видані ОСОБА_5 06.04.2016 року видатковим касовим ордером № 70, а обліковані в касовій книзі підприємства - 12.04.2016 року.

Вирішуючи заявлений спір по суті, суд зазначає наступне.

Приписами п. 14.1 ст.14 ПК України визначено, що господарською діяльністю є діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (14.1.36.); доходами є загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами (14.1.56.); постачанням товарів є будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду (14.1.191.); розумною економічною причиною (ділова мета) є причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності (14.1.231.).

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктом 44.2 статті 44 Податкового кодексу України, визначено, що для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Згідно з п.п. 134.1.1. п. 134.1 ст.134 Податкового кодексу України, прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Розділом V Податкового кодексу України врегульовані питання, пов'язані з обчисленням та сплатою податку на додану вартість.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування (податком на додану вартість) є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу , у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу .

Відповідно до п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу , протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201цього Кодексу .

Згідно із п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 200.3 ст. 200 ПК України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу ), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично є від імені головного підприємства - платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу);

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Частинами 1 та 2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України Про електронний цифровий підпис (852-15), або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Нормами статті 202 Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ ) визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

З матеріалів справи судом встановлено та не спростовано представником відповідача, що твердження перевіряючих про нереальність здійснення господарських операцій між ТОВ Ергомера та ТОВ "ТРАНКОР" (код ЄДРПОУ 40681636), ТОВ "МЕРЛІНІ" (код ЄДРПОУ 37211273), ТОВ "ЕКЛІПС ЛЮКС" (код ЄДРПОУ 41072223), ТОВ "ТЕ МЕЕА" (код ЄДРПОУ 39761215), ТОВ "ІНТРОЄТІНЕ"(код ЄДРПОУ 40929110), ТОВ ЄАМОРА ВЕСТ (код ЄДРПОУ 40047882) базуються на пересорті товару по ланцюгу постачання. Зокрема, по постачальникам в акті перевірки зазначено асортимент придбаної номенклатури контрагентів - постачальників не відповідає реалізованій. Відсутнє придбання товарів, послуг, які постачались далі по ланцюгу постачання. Відсутнє придбання товарів (послуг), необхідних для ведення господарської діяльності: газу, електроенергії, не встановлено придбання послуг по оренді землі, складського приміщення, навантажувально - розвантажувальних робіт, та інше.

Суд зазначає, що дані висновки перевіряючі роблять лише з суб'єктивного аналізу інформації, що міститься в базах контролюючих органів.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що між ПНВП Ергомера (Покупець) та ТОВ "ТРАНКОР" (код ЄДРПОУ 40681636), ТОВ "МЕРЛІНІ" (код ЄДРПОУ 37211273), ТОВ "ЕКЛІПС ЛЮКС" (код ЄДРПОУ 41072223), ТОВ "ТГ МЕГА" (код ЄДРПОУ 39761215), ТОВ "ІНТРОСТІНГ"(код ЄДРПОУ 40929110), ТОВ САМОРА ВЕСТ (код ЄДРПОУ 40047882) (Постачальник) було укладено типові договори, відповідно до умов яких продавець зобов'язується передати у власність покупця належний продавцю товар, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити його вартість на умовах цих договорів в строк, в кількості, якості та на умовах даного договору у відповідності з видатковими накладними, які є невід'ємною частиною даних договорів.

Відповідно до п.2.1 вищезазначених договорів передача товару продавцем здійснюється протягом одного дня з моменту укладання договору. Передача товару здійснюється за вказаною адресою.

На товар, який постачальник повинен передати покупцю, постачальник повинен надати покупцю наступні документи: рахунок на оплату, видаткову накладну, товарно-транспортну накладну (п.2.2 Договору).

Статтею 207 ГК України встановлено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктивності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до ст. 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має суто економічні властивості, що неможливо без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків. Тому така ознака результатів господарської діяльності, як цінова визначеність, наявна в абсолютній більшості випадків, хоча в некомерційній господарській діяльності можливе безкоштовне надання результатів останньої.

Таким чином, з метою встановлення ділової мети зазначених вище господарських операцій необхідно з'ясувати дійсний економічний зміст господарської операції, а також проаналізувати кінцевий економічний ефект у вигляді фактичного приросту (зміни вартості) активів, який настав або повинен був настати в результаті здійснення відповідної операції, незалежно від зафіксованих у документах намірів її учасників.

Положеннями п. 44.1 ст. 44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Водночас, статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Факт укладення правочинів та їх виконання обома сторонами підтверджується фактичними обставинами по справі, зокрема, первинними документами, які фіксують здійснення господарських операцій на виконання умов договорів.

Досліджені судом первинні бухгалтерські документи не містять дефектів форми, змісту або походження первинних і розрахункових документів.

Отже, оглянуті судом первинні документи позивача та його контрагентів відповідають вимогам чинного законодавства України, містять необхідні реквізити (печатки підприємств, підписи уповноважених осіб тощо), як наслідок, вони є такими, які підлягають обов'язковому врахуванню як в бухгалтерському, так і в податковому обліку.

Таким чином, наявними у справі доказами підтверджуються, що в результаті здійснення господарських операцій позивача з його контрагентами, відбулися зміни у складі активів та зобов'язань, що свідчить про фактичне здійснення операцій.

Крім того, контролюючим органом в акті перевірки було зазначено, яким саме транспортним засобом відбувалось транспортування товарно-матеріальних цінностей, пункт навантаження та пункт розвантаження, вантажовідправник, вантажоодержувач товару тощо, що, в свою чергу, на думку суду, також підтверджує постачання матеріальних цінностей від контрагентів на ПНВП Егромера .

Крім того, відповідно до п.11.1 Правил товарно-транспортна накладна може оформлюватись суб'єктом господарювання без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім'я, по-батькові) перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які надають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.

З аналізу зазначеної норми вбачається, що такі реквізити товарно-транспортної накладної як дата і час виїзду з підприємства-вантажовідправника , дата і час прибуття до вантажоодержувача , дата і час виїзду від вантажоодержувача не є обов'язковими, а отже, не зазначення вказаної інформації не дає підстав вважати товарно-транспортну накладну дефектною.

В той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні валових витрат та податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства у зв'язку з його господарською діяльністю.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06 листопада 2018 року у справі № К/9901/3443/18.

У взаємозв'язку з вищенаведеним суд, вирішуючи спір по суті, також зазначає, що відповідно до статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень. Разом з тим, відповідно до принципу змагальності суб'єкт господарювання має спростувати доводи суб'єкта владних повноважень, якщо їх обґрунтованість заперечує.

В даному випадку, податковий орган відповідно до принципу офіційності повинен довести в суді фіктивність господарських операцій як підстави для нарахування платникові податків податкових зобов'язань та правомірності прийняття своїх рішень.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного суду від 20 лютого 2018 року у справі №817/149/17 та від 29 березня 2018 року у справі №813/2758/16.

В той же час, податковий орган не подав доказів, які однозначно свідчили б про неправдивість одержаних від платника документів, підтверджували б фіктивний характер спірних операцій та недобросовісність позивача як платника податків, відповідачем не надано суду жодних доказів, які підтверджували б те, що вчинення правочинів (укладення договорів), на підставі яких виникли взаємовідносини між позивачем та контрагентами, не відповідали дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав та обов'язків чи свідчили б про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності товариства, господарській меті з метою досягнення правових наслідків та які порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави.

Відповідачем не доведено, що на момент вчинення господарських операцій між позивачем та його контрагентами, останні не були зареєстровані у встановленому законом порядку та не мали свідоцтв платника податків на додану вартість.

Судом встановлено, що на момент здійснення фінансово - господарських операцій між позивачем та його контрагентами, останні були та є зареєстрованими в установленому законом порядку, платниками ПДВ, відповідні відомості щодо них містяться в Єдиному державному реєстрі підприємств, організацій та установ.

Суд також виходить з того, що чинне податкове законодавство не покладає на платника обов'язку контролювати діяльність осіб, що виконують роботи, послуги, не зобов'язує платника податків перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства перед тим як вносити відповідні суми витрат до складу валових витрат і суми ПДВ - до податкового кредиту.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16 січня 2018 року у справі № К/9901/25587/18.

У рамках даної справи податковим органом не подано безумовних та достовірних доказів здійснення позивачем та його контрагентами узгоджених дій, спрямованих на створення штучних умов для отримання незаконної податкової вигоди.

Можлива відсутність у контрагентів трудових ресурсів та виробничих потужностей для самостійного виконання договірних зобов'язань, не свідчить про неможливість виконати відповідні роботи, послуги чи поставку та не є підставою для виключення з податкового обліку, саме з цих мотивів, витрат на оплату цих товарів (робіт, послуг), у тому числі й по ПДВ.

Таким чином, позивач як платник податків самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та сплату лише ним самим податку до бюджету відповідно до законодавства України. Він не може нести відповідальність за порушення контрагентами правил здійснення господарської діяльності та/або податкової дисципліни, як і не може нести відповідальність за неподання контрагентом первинних документів. У разі якщо контрагентом були допущені порушення норм податкового або іншого законодавства, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цього контрагента, а не сумлінного платника податків.

Така ж правова позиція підтримана Верховним судом у постановах, зокрема, від 24 січня 2018 року у справі №824/942/13, від 14 березня 2018 року у справі №803/1198/16.

Судом враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), Булвес АД проти Болгарії (2009 рік, заява №3991/03), які відповідно до частини першої статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування, при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Суд не бере до уваги посилання відповідача на податкову інформацію відносно контрагентів позивача, оскільки така інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Посилання на припущення, аналітичні узагальнюючі висновки щодо діяльності контрагента, є неприйнятними у якості доказів конкретних податкових правопорушень щодо підстав та порядку формування податкового кредиту, оскільки в основі формування податкового кредиту лежить факт здійснення конкретної господарської операції, який потребує доведення або спростування обставин саме здійснення цієї господарської операції. Будь-які припущення, аналітичні викладки, узагальнюючі висновки можуть мати місце виключно на підставі встановлення, дослідження та підтвердження обставин здійснення господарської операції (позиція Верховного Суду, викладена у Постанові від 12.04.2018 р. справа №804/698/26).

Частиною 1 статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до положень статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

У той самий час згідно з частиною 1 статті 2 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" рішення є обов'язковим для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції.

Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини (надалі також - ЄСПЛ). Так, в пункті 71 рішення у справі "Булвес" АД проти Болгарії" ЄСПЛ дійшов такого висновку: "... Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності".

Вищенаведений висновок ЄСПЛ повторно підтвердив у рішенні по справі "Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії". У пункті 23 даного рішення ЄСПЛ наголошує, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б.

Європейський Суд з прав людини в пункті 38 рішення від 09 січня 2007 року у справі "Інтерсплав проти України" зазначив: коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань.

Наведені відповідачем аргументи не є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими доказами, що спростовують реальність господарської операції між позивачем та контрагентами, факт чого підтверджується належними та допустимими доказами в розумінні положень статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України .

Лише доведення податковим органом та встановлення судом в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісним постачальником з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальника чи сприяння ухиленню постачальником товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних та допустимих доказах.

Наявні у справі докази не містять жодних доказів наявності між позивачем та контрагентами позивача взаємоузгоджених спільних зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом не виявлено.

Згідно з ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти тільки на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до положень ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Таким чином, враховуючи встановлені обставини справи, суд приходить до висновку про те, що позивач має та надав суду відповідні належно оформлені первинні документи, які в сукупності свідчать про факт вчинення господарських операцій, натомість доводи контролюючого органу не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, оскільки з урахуванням закріпленої в ст. 204 Цивільного кодексу України презумпції правомірності правочину, а також враховуючи вимоги ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України , за якою обов'язок доказування правомірності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень покладається на такого суб'єкта, контролюючий орган мав надати суду належні, достовірні та беззаперечні докази своїх тверджень про те, що задекларований позивачем податковий кредит за господарською операцією з придбання товарів, робіт (послуг) сформовано безпідставно за господарськими операціями, які в реальності не виконувались.

Вказаний висновок відповідає позиції, висловленій Верховним Судом у постанові від 27.03.2018 року по справі № 816/809/17, який відповідно до вимог ч. 6 ст. 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів враховується судом при вирішенні даної справи.

З урахуванням досліджених судом первинних документів, які у їх сукупності свідчать про фактичний рух активів із урахуванням ділової мети такого руху у межах господарської діяльності підприємства, та враховуючи висновки податкового органу, викладені в акті перевірки, надані сторонами докази, а також принцип індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, згідно якого негативні наслідки, зокрема, у вигляді позбавлення права на податковий кредит або на бюджетне відшкодування, можуть бути застосовані саме до такого платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи (позивача), та добросовісність платника податків, а також достовірність задекларованих таким платником даних податкового обліку, що презюмується податковим законодавством, зокрема, за умови подання платником податків усіх належним чином оформлених документів, передбачених податковим законодавством, дані податкового обліку вважаються сформованими платником податків правомірно (обґрунтовано), суд приходить до висновку, що позивачем підтверджено реальність проведених операцій.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що податкові повідомлення-рішення від 25.04.2018 року №0009731402, №0009741402, №0009751402 винесені ГУ ДФС у Дніпропетровській області є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Стосовно правомірності податкового повідомлення-рішення від 25.04.2018 року №0009721410, винесеного ГУ ДФС у Дніпропетровській області, суд зазначає наступне

Фактичною підставою для нарахування ПНВП Ергомера фінансових санкцій за несвоєчасне оприбуткування готівкових коштів в касі позивача слугував висновок державного податкового органу, викладений у акті перевірки від 20.02.2018, про порушення позивачем вимог п.2.6 Положення про ведення касових операцій в національній валюті України, затвердженого Постановою правління НБУ від 15.12.2004 № 637 (далі - Положення № 637), а саме готівкові кошти, які були видані видатковим касовим ордером № 70 від 06.04.2016р. ОСОБА_5 в сумі 2609,98 грн., були обліковані в касовій книзі підприємства 12.04.2016р.

Згідно п. 1.2 Положення № 637 оприбуткування готівки - проведення підприємствами і підприємцями обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі, книзі обліку доходів і витрат, книзі обліку розрахункових операцій.

Відповідно до п. 2.6 глави 2 Положення № 637 готівка, щонадходить до кас, маєсвоєчасно (у день її одержання) та в повній сумі оприбутковуватися.

Оприбуткуванням готівки в кассах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів. У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій (далі - РРО) оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у КОРО на підставі фіскальних звітних чеків РРО.

Відповідно до п.4.2 Положення №637 усі надходження і видачу готівки в національній валюті підприємства відображають у касовій книзі. Кожне підприємство (юридична особа), що має касу, веде одну касову книгу для обліку операцій з готівкою в національній валюті (без урахування кас відокремлених підрозділів).

Таким чином, невиконання будь-якої з вище перелічених дій є порушенням порядку оприбуткування готівки.

Згідно зі ст. 1 Указу Президента Українивід 12.06.1995 №436/96 "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" у разі порушення юридичними особами норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касахготівки - у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.

Разом з тим, штрафні санкції, які встановлені ст. 1 Указу № 436/95 за порушення норм п. 2.6 Положення № 637, є адміністративно-господарськими санкціями, оскільки підпадають під визначення цих санкцій згідно зі ст. 238 Господарського кодексу України .

Частиною 1 ст. 250 цього Кодексу встановлено, що адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

А відтак, стягнення податковим органом штрафу за несвоєчасне оприбуткування готівкових коштів в касі підприємства є, по суті, залученням позивача до відповідальності за вчинене правопорушення у сфері господарської діяльності, яке можливе тільки в межах строків, встановлених ст. 250 ГКУ, тобто не пізніше шести місяців з дня виявлення порушення і не пізніше року з дня його вчинення.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що податковим органом на підставі акта перевірки від 20.02.2018 №9466/04-36-14-02/24234435 ГУ ДФС у Дніпропетровській області неправомірно прийнято податкове повідомлення - рішення від 25.04.2018 №0009721410, яким застосовано штрафні санкції в розмірі 13 049,9 грн., з посиланням на пп.54.3.3 п.54.3 ст.54 Податкового кодексу України та абз.3 ст.1 Указу Президента №436/95 від 12.06.1995.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до положень ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі письмових, речових і електронних доказів, висновків експертів та показань свідків.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України , в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено що, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу , стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на викладене, на підставі положень Податкового кодексу України , ст.ст. 242-246 , 25 0Кодексу адміністративного судочинства України , суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Приватного науково - виробничого підприємства Ергомера до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 25.04.2018 №0009731402, №0009741402, №0009751402, №0009721410 - задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 25.04.2018 №0009731402, №0009741402, №0009751402, №0009721410, прийняті Головним управлінням Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на користь Приватного науково - виробничого підприємства Ергомера (код ЄДРПОУ 24234435) судові витрати у розмірі 162 915,75 гривень.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складений 05.12.2018 року.

Суддя ОСОБА_6