Рішення

від 06.12.2018 по справі 540/2286/18

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2018 р.м. ХерсонСправа № 540/2286/18 Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гомельчука С.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юг-енерджі" про накладення арешту на кошти та інші цінності платника податків, що знаходяться в банку, а також на кошти та інші цінності на рахунках, які будуть відкриті платником податків в подальшому в межах суми податкового боргу,

встановив:

09 жовтня 2018 року Головне управління Державної фіскальної служби у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (далі - позивач, Головне управління) звернулося до суду із адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юг-енерджі" (далі - відповідач, ТОВ "Юг-енерджі"), у якому просить накласти арешт на кошти та інші цінності платника податків, що знаходяться в банку, а також на кошти та інші цінності на рахунках, які будуть відкриті платником податків в подальшому в межах суми податкового боргу з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) (далі - ПДВ) в сумі 151417,30 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач має податковий борг в сумі 151417,30 грн. з ПДВ, який виник з 27 грудня 2016 року за рахунок несплати узгоджених грошових зобов'язань, які нараховані згідно податкового повідомлення - рішення (далі - ППР) від 04 липня 2016 року №0003861201. Відповідач наголошує на тому, що позивачу було вручено податкову вимогу про сплату боргу від 28 грудня 2016 року № 4685-17. 24 березня 2017 року відносно позивача складено Акт опису майна № 80/21-03-23-01-11, на яке платник податків набуде права власності у майбутньому. 24 грудня 2017 року податковим органом прийнято рішення про опис майна у податкову заставу № 194. Згідно довідок ТСЦ від 10 листопада 2017 року № 6506/9/21-22-17-02-16, Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 08 листопада 2017 року № 103050171 автотранспортні засоби за позивачем не зареєстровані, об'єкти нерухомості відсутні. Враховуючи, що вчинені відповідачем дії не призвели до погашення податкового боргу, податковий борг не сплачений в строки, визначені податковим законодавством, встановлення наявності відкритих розрахункових рахунків у товариства, позивач просить накласти арешт на кошти та інші цінності платника податків ТОВ "Юг-енерджі", що знаходяться у банках, а також на кошти та інші цінності на рахунках, які будуть відкриті платником податків в подальшому в межах суми податкового боргу з ПДВ, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Частиною 2 статті 12 КАС України визначено, що спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Згідно положень ст.257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

При вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) значення справи для сторін; 2) обраний позивачем спосіб захисту; 3) категорію та складність справи; 4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; 5) кількість сторін та інших учасників справи; 6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ст. 260 КАС України питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Згідно ч. 2 ст. 263 КАС України справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Ухвалою від 07 листопада 2018 року провадження по справі було відкрито, вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (в письмовому провадженні).

У вказаній ухвалі запропоновано відповідачу надати відзив на позовну заяву протягом п'ятнадцятиденного строку з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі та роз'яснено, що в разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин справа буде вирішена за наявними матеріалами.

Відповідно до частин 8, 11 ст. 126 КАС України вважається, що повістку вручено юридичній особі, якщо вона доставлена за адресою, внесеною до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, або за адресою, яка зазначена її представником, і це підтверджується підписом відповідної службової особи. Розписку про одержання повістки (повістку у разі неможливості вручити її адресату чи відмови адресата її одержати) належить негайно повернути до адміністративного суду. У разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

За таких обставин, враховуючи, що відповідачем не отримано поштове відправлення з причин незалежних від суду, суд вважає, що відповідач був належно повідомлений про розгляд даної справи.

Станом 06 грудня 2018 року відзив на позовну заяву до суду не надходив.

Розглянувши позовну заяву, дослідивши письмові докази, суд вважає, що позов слід задовольнити повністю, виходячи з наступного.

Право податкового органу на звернення до суду з вимогою про накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу, передбачено пп.20.1.33 п.20.1 ст.20 ПК України.

Поняття податкового боргу, відповідно до пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України, включає в себе грошове зобов'язання, яке самостійно узгоджене платником податків, або узгоджене в порядку оскарження, але не сплачене у встановлений ПК України строк.

ТОВ "Юг-енерджі" здійснює господарську діяльність на підставі Статуту, зареєстрованого розпорядженням Херсонської міської ради 09 жовтня 2015 року № 10691020000035449, взято на облік до Херсонської ОДПІ ГУ ДФС у Херсонській області 09 жовтня 2015 року.

За результатами здійснення фінансово - господарської діяльності за платником податків ТОВ "Юг-енерджі" обліковується податковий борг по ПДВ на загальну суму 151417,30 грн., який виник починаючи з 27 грудня 2016 року за рахунок несплати грошових зобов'язань, які нараховані згідно ППР від 04 липня 2016 року № НОМЕР_1.

У зв'язку з виникненням заборгованості відповідачу була виставлена податкова вимога від 28 грудня 2016 року № 4685 - 17 на загальну суму податкового боргу платника податків за узгодженими грошовими зобов'язаннями, яка отримана платником поштою 20 січня 2017 року.

Згідно інформації на зворотному боці облікової картки платника податків загальна сума заборгованості ТОВ "Юг-енерджі" становить 151417,30 грн. Згідно бази даних Херсонської ОДПІ ГУ ДФС у Херсонській області ТОВ "Юг-енерджі" має відкриті розрахункові рахунки.

Враховуючи вищенаведене, сума податкового боргу відповідача становить 151417,30 грн., що підтверджується вищенаведеними матеріалами адміністративної справи.

Суд зазначає, що підстави для застосування як адміністративного арешту майна, так і арешту коштів на рахунках платника податків, визначені пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України. Обидва види арешту, за загальним правилом, застосовуються з однакових підстав, але розрізняються процедурою застосування - або за рішенням керівника податкового органу (щодо майна, відмінного від коштів), або за рішенням суду (арешт коштів).

Зазначене випливає із системного тлумачення правових норм, які містяться у статті 94 Податкового кодексу України. Ці норми регулюють як правовідносини, що виникають при накладенні адміністративного арешту майна, так і арешту коштів платника податків, причому зміст правового регулювання викладається в єдиному контексті.

Додаткові випадки накладення арешту на кошти платника податків, крім тих, що визначені статтею 94 цього Кодексу, визначені п.п. 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України.

Наведена законодавча норма встановлює одночасно як право податкового органу на звернення до суду з вимогою про накладення арешту на кошти платника податків, так і підстави для реалізації цього повноваження. Такими підставами є: 1) відсутність майна, за рахунок якого може бути погашений податковий борг; 2) недостатність такого майна для погашення суми податкового боргу через те, що балансова вартість цього майна менша за відповідну суму податкового боргу; 3) майно не може бути джерелом погашення податкового боргу у відповідній сумі.

Відсутність підстав для застосування арешту коштів платника податків, передбачених пунктом 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, серед підстав для застосування адміністративного арешту, що входять до переліку, встановленого пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України (сформульованого як вичерпний), не може розглядатися як перешкода для застосування арешту коштів на рахунках платника податків у відповідних випадках.

Наведене пояснюється тим, що норма пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України є імперативною і обов'язковою до виконання, зміст її є самостійним, чітким і зрозумілим. Норми пункту 20.1 статті20 та пункту 94.2 статті 94 Податкового кодексу України не заперечують за змістом одна одну, оскільки регулюють різні правовідносини. Так, норми пункту 94.2 Податкового кодексу України визначають загальні підстави для застосування арешту як майна, так і коштів платника податків. Натомість пункт 20.1 статті 20 Податкового кодексу України регулює інше коло суспільних відносин, а саме питання накладення арешту виключно на кошти платника податків та інші цінності, що знаходяться у банках, причому в специфічній ситуації за відсутності достатнього для погашення податкового боргу майна.

Відповідно до ст. 89 розділу ІІ Податкового кодексу України, податковим органом прийнято рішення про опис майна у податкову заставу 24 грудня 2017 року № 194.

З матеріалів адміністративної справи вбачається, що позивачем з метою встановлення наявності активів у відповідача направленні запити до державних органів реєстрації, в результаті чого отримано довідки: Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 08 листопада 2017 року № 103050171, Територіального сервісного центру від 10 листопада 2017 року № 6541, відповідно до яких майнові активи у позивача відсутні.

Контролюючим органом складено акт опису майна від 24 березня 2017 року № 80/21-03-23-01-11, відповідно до якого майно у відповідача відсутнє та описано інше майно на яке відповідач може набути право власності у майбутньому до повного погашення боргу.

Враховуючи наведене, суд зазначає, що у відповідача відсутнє майно для погашення податкового боргу в сумі 151417,30 грн.

Крім цього, суд зазначає, що Постановою Національного Банку України № 22 від 21 січня 2004 року затверджено Інструкцію про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті.

Вимоги цієї Інструкції поширюються на всіх учасників безготівкових розрахунків, а також на стягувачів та є обов'язкові для виконання ними (пункти 1.1. та 1.3 Інструкції).

Главою 10 Інструкції визначено порядок виконання банками заходів щодо арешту коштів на рахунках клієнтів.

Пункт 10.2 Інструкції передбачає, що арешт за постановою державного виконавця або за рішенням суду (далі - документ про арешт коштів) накладається на кошти, що обліковуються за рахунками, відкритими клієнтами в банку, відповідно до нормативно-правових актів Національного банку, що регулюють порядок відкриття та використання рахунків.

Арешт на підставі документа про арешт коштів може бути накладений на всі кошти, що є на всіх рахунках клієнта банку, без зазначення конкретної суми, або на суму, що конкретно визначена в цьому документі. Якщо в документі про арешт коштів не зазначений конкретний номер рахунку клієнта, на кошти якого накладений арешт, але обумовлено, що арешт накладено на кошти, що є на всіх рахунках, то для забезпечення суми, визначеної цим документом, арешт залежно від наявної суми накладається на кошти, що обліковуються на всіх рахунках клієнта, які відкриті в банку, або на кошти на одному/кількох рахунку/ах. (пункт 10.3 Інструкції).

Пунктом абзацу 1 п. 10.10 гл. 10 Інструкції передбачено, що у разі надходження до банку платіжної вимоги/інкасового доручення (розпорядження) за тим виконавчим документом, для забезпечення виконання якого на кошти клієнта накладено арешт, банк виконує її в повній або частковій сумі в межах наявної арештованої суми на рахунку.

Банк виконує часткову оплату платіжної вимоги/інкасового доручення (розпорядження) відповідно до пункту 5.10 глави 5 та пункту 12.9 глави 12 цієї Інструкції.

Враховуючи положення абзацу 2 та 3 п. 10.10 гл. 10 Інструкції, до арешту суми в розмірі, який визначений документом про арешт коштів, банк продовжує арештовувати кошти, що надходять на рахунок клієнта, та виконує платіжні вимоги/інкасові доручення (розпорядження) щодо списання коштів з урахуванням тієї суми, яку раніше частково списано на підставі платіжних вимог/інкасових доручень (розпоряджень) за тим виконавчим документом, для забезпечення якого було накладено арешт на кошти на рахунку клієнта. Банк після списання за платіжною вимогою/інкасовим дорученням (розпорядженням) суми в розмірі, який визначений документом про арешт коштів, списує цей документ з відповідного позабалансового рахунку та, якщо немає на обліку за позабалансовим рахунком інших документів про арешт коштів, проводить операції за рахунком клієнта.

З аналізу зазначених вище норм вбачається, що у разі визначення конкретного розміру заборгованості у документі, яким накладено арешт, банк без порушення прав платника та одночасно клієнта банка в частині обмеження користування належними такому платнику коштами або цінностями, у разі повного виконання рішення про арешт та списання визначеної суми у визначеному розмірі, продовжує безперешкодно виконувати завдання по списанню або перерахуванню коштів платника за його бажанням.

Крім того, частиною 4 ст. 48 Закону № 1404 - VIII встановлено, що накладений арешт на кошти боржника на певних рахунках, поширюється також на кошти на тих рахунках, що будуть ним відкриті у майбутньому.

Відтак, вимога щодо накладення арешту на кошти та цінності, які знаходяться в банку та належать платнику податків, а також на кошти та інші цінності на рахунках, які будуть відкриті платником податків в подальшому в межах несплаченого податкового боргу в сумі 151417,30 грн., є правомірною та обґрунтованою.

Згідно із пунктом 3 частини першої статті 129 Конституції України однією із основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідач не надав суду достатніх доказів щодо безпідставності заявлених позовних вимог, а тому заявлений позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Судові витрати у даному випадку не відшкодовуються.

З огляду на викладене, керуючись статтями 9, 77, 78, 139, 242, 248, 250, 255, 262 КАС України, суд

вирішив:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Накласти арешт на кошти та інші цінності платника податків Товариства з обмеженою відповідальністю Юг-енерджі (код ЄДРПОУ 40061273, 73003, АДРЕСА_1) у банках, що його обслуговують та кошти за рахунок готівки в рахунок погашення податкового боргу з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), (код бюджетної класифікації 14060100), до державного бюджету, отримувач УК у м. Херсоні/м. Херсон/14060100, код отримувача - 37959779, банк отримувача - ГУДКСУ у Херсонській області, МФО - 852010, номер рахунку - 31118029700002, в сумі -151417,30 грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Гомельчук С.В.

кат. 8.2.2