Рішення

від 19.10.2018 по справі 826/8852/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

19 жовтня 2018 року №826/8852/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Шрамко Ю.Т., суддів Вєкуа Н.Г., Костенка Д.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ФА Україна до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови про повернення виконавчого документа стягувачу,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва (далі також - суд) звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю ФА Україна (далі також - позивач, ТОВ ФА Україна ) з позовом до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Мурихіна Сергія Володимировича (далі - державний виконавець) від 26 червня 2017 року про повернення виконавчого документа стягувачу у виконавчому провадженні № 51663585 щодо примусового виконання виконавчого напису № 2231, виданого 07 липня 2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тригуб Є.О.

Позов мотивовано тим, що державний виконавець протиправно повернув ТОВ ФА України як стягувачу у виконавчому провадженні виконавчий документ з посиланням на пункт 2 частини першої статті 37 Закону України Про виконавче провадження , обґрунтовуючи тим, що майно, на яке необхідно звернути стягнення не розшукано.

Вказана вище правова норма передбачає повернення виконавчого документа стягувачу лише в тому випадку, коли таке майно у боржника відсутнє, або заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними. Згідно з доводами позивача, вказане майно існує, оскільки є предметом застави, а його відсутність за відповідним місцезнаходженням, зафіксована державним виконавцем, лише свідчить про приховування цього майна боржником. Крім того, це майно продовжує перебувати у розшуку.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав, просив його задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач свого представника в судове засідання не направив, хоча про час та місце його проведення повідомлений належним чином, письмових пояснень щодо суті спору також не надав, подав до суду копію матеріалів виконавчого провадження № 51663585.

У судовому засіданні 18.10.2017 р. суд ухвалив продовжити розгляд справи у письмовому провадженні.

Як вбачається з матеріалів справи, 26 лютого 2015 року ТОВ ФА Україна уклало договір поставки № 01/15 (далі - договір поставки) з Малим спільним сільськогосподарським підприємством Старт (далі також - МССП Старт ), відповідно до якого останнє зобов'язалось поставити на користь ТОВ ФА Україна 10 000 метричних тон +/- 5% зерна ячменю для кормових цілей урожай 2015 року (далі - товар). Товар мав бути поставлений МССП Старт на користь ТОВ ФА Україна термін виконання 10 серпня 2015 року.

З метою забезпечення виконання зобов'язань МССП Старт за договором поставки між ТОВ ФА Україна та МССП Старт укладено договір застави від 26 лютого 2015 року, відповідно до якого МССП Старт передало ТОВ ФА Україна у заставу відповідну сільськогосподарську техніку, вартістю 12 708 000,00 грн.

МССП Старт своїх зобов'язань за договором поставки належним чином не виконало.

07 липня 2016 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Тригуб Є.О. вчинила виконавчий напис № 2231 щодо звернення стягнення на сільськогосподарську техніку, що належить МССП Старт , яка є предметом застави згідно з вищевказаним договором застави, та для задоволення вимог ТОВ ФА Україна як кредитора за рахунок коштів, отриманих від реалізації цієї техніки, в сумі неповерненої боржником передоплати в розмірі 20051798,50 грн.; процентів за ставкою 9,8% річних на суму передоплати товару за договором поставки в розмірі 2 225 799,86 грн.; штрафної санкції за ставкою 0,5% від загальної вартості договору поставки за кожен день прострочення поставки боржником, виходячи з 254 днів прострочення, а саме: 36115172,80 грн., загальна сума до стягнення - 58 422 771,16 грн.

Постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Мурихіна С.В. (далі - державний виконавець) від 18 липня 2016 року відкрито виконавче провадження № 51663585 щодо примусового виконання вищевказаного виконавчого напису нотаріуса.

Також постановою державного виконавця від 18 липня 2016 року накладено арешт на майно боржника, на яке має бути зверне стягнення, а саме відповідну сільськогосподарську техніку, а в подальшому постановою від 03 серпня 2016 року цю техніку оголошено в розшук.

Листом 03 серпня 2016 року № 20.1-51663585-507/20 відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України надіслав на адресу Департаменту превентивної діяльності Національної поліції України постанову державного виконавця від 03 серпня 2016 року про розшук майна боржника у виконавчому провадженні № 51663585.

Листом Департаменту патрульної поліції Національної поліції від 07 жовтня 2016 року № 4982/41/7/01-2016 підтверджується отримання останнім вищевказаного листа відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України та повідомляється про відсутність встановленого місцезнаходження розшукуваної сільськогосподарської техніки.

Постановою директора Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Поліщука Д.В. від 12 вересня 2016 року при відділі примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України утворено виконавчу групу щодо виконання виконавчого напису нотаріуса Київського міського нотаріального округу Тригуб Є.О. від 07 липня 2016 року № 2231.

Прийняття такої постанови вмотивоване необхідністю опису та арешту належного боржнику майна, яке знаходиться в Одеській області.

Згідно з актами державного виконавця від 18 жовтня 2016 року встановлено відсутність майна боржника, на яке потрібно звернути стягнення за адресами: с.Антонівка Красноокнянського району Одеської області; смт.Окни Одеської області, вул.Бондаренко, 21; м.Подільськ, вул. 50 років Жовтня, 206.

На підставі цих актів 26 червня 2017 року та відповідно до пункту 2 частини першої статті 37 Закону України Про виконавче провадження державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з відсутністю майна, на яке може бути звернено стягнення та відсутністю результатів щодо розшуку майна.

Не погоджуючись із такою постановою державного виконавця, позивач звернувся до суду з позовом, стверджуючи про цьому, що звернення відбулося в межах установленого законом строку звернення до суду.

Суд вважає обґрунтованими доводи позивача про своєчасне звернення 14 липня 2017 року до суду з даним позовом, оскільки про оскаржувану постанову позивач дізнався лише 11 липня 2017 року, а належні докази щодо направлення державним виконавцем на адресу позивача копії цього рішення суду не надано. В матеріалах виконавчого провадження міститься лише копія листа відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 26 червня 2017 року № 20.1/51663585/20 про направлення ТОВ ФА Україна до відома постанови від 26 червня 2017 року про повернення виконавчого документа.

При вирішенні спору по суті суд виходить із наступного.

Відповідно до статі 1 Закону України Про виконавче провадження (далі Закон № 1404-19) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частин першої-другої статті 18 Закону виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов'язаний:

1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом;

2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження;

3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання;

4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом;

5) роз'яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов'язки.

Згідно з частиною першою статті 24 Закону виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу.

Приписами частини третьої статті 24 Закону визначено, що виконання рішення, яке зобов'язує боржника вчинити певні дії, здійснюється виконавцем за місцем вчинення таких дій.

Згідно з пунктом 1 статті частини першої 26 Закону виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Відповідно до частини п'ятої та абзацу 2 частини сьомої статті 26 Закону виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

У разі якщо в заяві стягувача зазначено конкретне майно боржника, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження перевіряє в електронних державних базах даних та реєстрах наявність права власності або іншого майнового права боржника на таке майно та накладає на нього арешт. На інше майно боржника виконавець накладає арешт в порядку, визначеному статтею 56 цього Закону.

За змістом частин другої та третьої статті 36 Закону розшук боржника - юридичної особи, майна боржника організовує виконавець шляхом подання запитів до відповідних органів, установ або проведення перевірки інформації про майно чи доходи боржника, що міститься в базах даних і реєстрах, та перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) або його місцезнаходженням.

У разі необхідності розшуку транспортного засобу боржника виконавець виносить постанову про такий розшук, яка є обов'язковою для виконання поліцією.

Тимчасове затримання та зберігання поліцією на спеціальних майданчиках чи стоянці виявленого за результатами розшуку транспортного засобу боржника здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Розшук транспортного засобу боржника припиняється в разі його виявлення, про що виконавцем не пізніше наступного робочого дня виноситься постанова про зняття майна з розшуку.

Відповідно до п 12 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень (далі - Інструкція), затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5 (у редакції наказу від 29 вересня 2016 року № 2832/5) державний виконавець може вчиняти виконавчі дії на території, на яку поширюється компетенція іншого органу державної виконавчої служби, за погодженням з начальником органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, у разі якщо: стало відомо про зміну місця проживання чи місцезнаходження боржника; з'ясувалося, що майна боржника, на яке можливо звернути стягнення, недостатньо для повного задоволення вимог стягувача та майно боржника виявлено на території іншого органу державної виконавчої служби; боржник та його майно перебувають на території різних адміністративно-територіальних одиниць.

Згідно з пунктом 19 розділу ІІІ Інструкції повернення виконавчого документа стягувачу здійснюється за наявності підстав та в порядку, визначеному в статті 37 Закону. У постанові про повернення виконавчого документа стягувачу обов'язково роз'яснюється порядок повторного пред'явлення виконавчого документа до виконання.

На підставі пункту 2 частини першої статті 37 Закону виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Частиною другою вказаної статті передбачено, що про наявність обставин, зазначених у пунктах 2-6 частини першої цієї статті, виконавець складає акт.

Згідно з частиною третьою статті 37 Закону у разі повернення виконавчого документа з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, стягувачу повертаються невикористані суми внесеного ним авансового внеску. На письмову вимогу стягувача виконавцем надається звіт про використання авансового внеску. У разі повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пунктів 1, 3, 11 частини першої цієї статті арешт з майна знімається.

Про повернення стягувачу виконавчого документа та авансового внеску виконавець виносить постанову, а повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону (частини четверта та п'ята статті 37 Закону).

Як підтверджується встановленими вище обставинами, державний виконавець в установленому статтями 26 та 36 Закону порядку наклав арешт та оголосив в розшук майно боржника, на яке має бути звернене стягнення, направив запит до відповідного органу Національної поліції щодо встановлення місцезнаходження цього майна.

Однак від часу отримання відповідачем 17 жовтня 2016 року листа Департаменту патрульної поліції Національної поліції від 07 жовтня 2016 року № 4982/41/7/01-2016 щодо відсутності встановленого місцезнаходження розшукуваної сільськогосподарської техніки, що належить боржнику, та складення виконавчої групою актів від 18 жовтня 2016 року про відсутність цієї техніки за відповідними адресами до часу прийняття від 26 червня 2017 року державним виконавцем оспорюваної постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві, сплинув значний період часу - понад 8 місяців. Наведене дає підстави суду стверджувати про те, що оспорювана постанова прийнята державним виконавцем на підставі документів, які на час її прийняття були неактуальними, отже прийняття цієї постанови є необґрунтованим, що пояснюється наступним.

Згідно з частиною восьмою статті 48 Закону виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не рідше ніж один раз на два тижня - щодо виявлення рахунків боржника, не рідше ніж один раз на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.

Таким чином, вимоги вказаної правової норми встановлюють строк, протягом якого інформація про майновий стан боржника є актуальною:

- щодо рахунків боржника - протягом двох тижнів,

- щодо нерухомого, рухомого майна боржника та його майнових прав - три місяці.

Частиною п'ятою статті 18 Закону передбачено, що під час виконання рішень виконавець має право на безпосередній доступ до інформації про боржників, їх майно, доходи та кошти, у тому числі конфіденційної, яка міститься в державних базах даних реєстрах, у тому числі електронних. Порядок доступу до такої інформації з баз даних та реєстрів встановлюється Міністерством юстиції України разом із державними органами, які забезпечують їх ведення.

Також, згідно ч. 3 ст. 18 Закону з метою захисту інтересів стягувача виконавець має право одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну.

Враховуючи викладене, перевірка майнового стану боржника здійснюється виконавцем шляхом безпосереднього отримання інформації щодо майна боржника з державних реєстрів, а також шляхом направлення запитів в паперовій формі до відповідних реєструючих органів. Зокрема:

- з метою виявлення нерухомого майна боржника та його майнових прав на

нерухоме майно виконавець формує інформаційну довідку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно;

- для виявлення нерухомого майна, право власності на яке зареєстровано до 2003 р., виконавець направляє запити до МБТІ, у випадку реєстрації такого майна після 2003 р. - інформація перевіряється через Державний реєстр речових прав на нерухоме майно;

- для отримання інформації з Єдиного державного реєстру Міністерства внутрішніх справ стосовно зареєстрованих транспортних засобів та їх власників, виконавець має право направляти як письмовий, так і електронний запит.

Відповідно до п.2 Порядку надання фізичним та юридичним особам інформації з Єдиного державного реєстру Міністерства внутрішніх справ стосовно зареєстрованих транспортних засобів, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 25.03.2016 № 260, відомості з Єдиного державного реєстру Міністерства внутрішніх справ надаються:

- в паперовій формі - територіальними органами з надання сервісних послуг МВС у вигляді витягу з Реєстру;

- в електронній формі: у форматі витягу з Реєстру або в іншому форматі, визначеному в договорі між адміністратором Реєстру та юридичною особою, в установленому законодавством порядку; програмними засобами ведення Реєстру у форматі витягу з нього через офіційний веб-сайт МВС https://igov.org.ua

Також, при здійсненні перевірки майнового стану боржника, виконавець здійснює вихід за його місцем проживання для виявлення майна, на яке можливо звернути стягнення. У разі виявлення майна, на яке можливо звернути стягнення, виконавець описує виявлене майно, про що виносить постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника, а у разі відсутності - складає акт про відсутність такого майна.

Ураховуючи викладене, виконавець повинен своєчасно і в повному обсязі здійснити всі необхідні дії для перевірки майнового стану боржника.

Отже, якщо виконавцем встановлено, що у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, що підтверджується відповіддю реєструючих органів, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявились безрезультатними, виконавчий документ повертається стягувачу, про що виконавець, керуючись пунктом 2 частини 1 статті 37 Закону, виносить відповідну постанову.

У свою чергу документи та акт державного виконавця, якими підтверджується відсутність майна боржника, на яке може бути звернено стягнення, на момент прийняття рішення про повернення виконавчого документа стягувачу, у зв'язку з відсутністю такого майна, повинні бути актуальними. Тобто, інформація про відсутність рухомого чи нерухомого майна боржника, зазначена у таких документах та в акті, повинна бути в межах тримісячного строку станом на час прийняття державним виконавцем постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві.

Наразі, як зазначено вище, інформація про відсутність майна боржника отримана державним виконавцем більш як за 8 місяців до прийняття оспорюваної постанови, тоді як у межах цього строку державний виконавець відповідно до частини восьмої статті 48 Закону повинен був ще раз вжити заходів щодо перевірки наявності у боржника відповідного майна. Доказів здійснення державним виконавцем необхідних заходів для проведення такої перевірки судом у ході судового розгляду справи не здобуто.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню судом у повному обсязі.

Згідно зі статтею 41 Закону у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення.

У разі відновлення виконавчого провадження стягувач, суд або орган (посадова особа), яким повернуто виконавчий документ, зобов'язані у місячний строк з дня надходження постанови про відновлення виконавчого провадження пред'явити його до виконання.

При зверненні до суду з позовною заявою позивачем сплачено судовий збір в розмірі 1 600,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 11 липня 2017 року.

Отже, на підставі статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку із задоволенням позову стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає судовий збір у розмірі 1 600,00 грн.

Керуючись статтями 2, 5-11, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю ФА Україна (04071, м.Київ, вул. Хорива, 4, другий поверх, кв. 9, код ЄДРПОУ 39360240) до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (01001, м. Київ, вул. Городецького, 13, код ЄДРПОУ 00015622) задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 26 червня 2017 року про повернення виконавчого документа стягувачеві у виконавчому провадженні № 51663585.

3. Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ФА Україна за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України сплачений ним судовий збір в сумі 1 600,00 грн. (одна тисяча шістсот гривень нуль коп.)

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Ю.Т. Шрамко

Судді Н.Г. Вєкуа

Д.А. Костенко