Постанова

від 05.12.2018 по справі 804/2606/18

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а їн и

05 грудня 2018 року м. Дніпросправа № 804/2606/18

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Кругового О.О. (доповідач),

суддів: Шлай А.В., Суховарова А.В.,

за участю секретаря судового засідання Іотової А.О..

за участю:

представника позивача: Гордієнко Т.О.,

представника відповідача: Радіновського Р.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ВІТА-ПАК

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.06.2018 року (суддя суду першої інстанції Бондар М.В.), прийняте у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро, повне судове рішення складено 06 липня 2018 року, по справі № 804/2606/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ВІТА-ПАК до Головного управління ДФС України у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю ВІТА-ПАК звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС України у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення-рішення №0003141422 від 09.02.2018 року.

Адміністративний позов обґрунтовано тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесено необґрунтовано, без урахування податковим органом всіх обставин, що мають значення для винесення рішення, та підлягає визнанню протиправним та скасуванню. Зазначається, що господарські операції з ТОВ Рамбутан вчинені в межах провадження статутної господарської діяльності, з дотриманням норм чинного законодавства та за наявності економічної доцільності. Також, позивач зауважив, що посилання в акті перевірки від 19.01.2018 року № 1694/04-36-14-22/38197831, на підставі якого було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, на вирок Галицького районного суду м. Львова від 28.10.2015 року, є безпідставним, оскільки на момент здійснення господарських операцій, керівником ТОВ Рамбутан була ОСОБА_4, яка підписувала усі документи від імені зазначеного підприємства.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.06.2018 року в задоволенні адміністративного позову було відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю ВІТА-ПАК звернулось з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким адміністративний позов задовольнити.

Апеляційна скарга обґрунтована фактично доводами адміністративного позову. Також, позивач зазначив, що винуватість ОСОБА_5 у вчинені кримінальних правопорушень передбачених ч.5 ст. 27, ч.1 ст.205, ч.1 ст.366 Криміального кодексу України, встановлена, доведена і визнана лише у взаємовідносинах із суб'єктами господарської діяльності реального сектору економіки виключно на території Львівської області. Фактів провадження даної злочинної діяльності у взаємовідносинах із господарюючими суб'єктами інших областей вироком встановлено не було .

Також, відповідачем було подано до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому він просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Податковий орган зазначив, що первинні документи, які були складені ТОВ Рамбутан за результатом взаємовідносин з ТОВ Віта-Пак є неправомірно складеними, носять формальний характер та не можуть підтверджувати факт здійснення будь-яких господарських операцій.

В судовому засіданні представник позивача доводи апеляційної скарги підтримала, просила суд апеляційну скаргу задовольнити, прийняти нову постанову про задоволення позову.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечував, прсив суд рішення суду першої інстанці залишити без змін. а апеляційну скаргу - без задоволення.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ТОВ ВІТА-ПАК зареєстровано як юридична особа Департаментом адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради 07.06.2012 року та перебуває на обліку у Державній податкові інспекції у Чечелівському районі м. Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області.

Так, у період з 05.01.2018 року по 12.01.2018 року, Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ Віта-Пак (код ЄДРПОУ 38197831) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам із ТОВ Рамбутан (код ЄДРПОУ 39059402) за період з 01.01.2014 року по 31.12.2014 року, на підставі якої було складено акт 1694/04-36-14-22/38197831 від 19.01.2018 року.

За результатом проведеної перевірки, податковий орган дійшов висновку про порушення позивачем:

- п.п.138.1.1 п.138.1, п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010 року (зі змінами та доповненнями) (в редакції, що діяла на момент вчинення правопорушення), а саме ТОВ Віта-Пак занижено податок на прибуток за 2014 рік у сумі 59143.00 грн.

На підставі вказаних висновків, 09.02.2018 року відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0003141422, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 73928.75 грн., з яких, за податковим зобов'язанням - 59143.00 грн. та за штрафними санкціями - 14785.75 грн.

Не погодившись з обґрунтованістю вказаного податкового повідомлення-рішення, позивач звернувся до суду з метою захисту своїх порушених прав та інтересів.

Вирішуючи спір між сторонами та відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що висновки контролюючого органу щодо нереальності здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ Рамбутан є правомірними, оскільки така нереальність обумовлена тим, що фіктивність створення товариства з моменту його державної реєстрації доводить відсутність законодавчо передбаченої мети створення суб'єкта господарювання, внаслідок чого, господарські операції позивача з вищевказаним контрагентом не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.

Суд апеляційної інстанції погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до п.п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно п.138.1 ст. 138 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення відносин, з приводу прав і обов'язків сторін в яких виник спір) витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу ( абзац перший пункту 138.2 цієї статті).

Приписами підпункту 139.1.9 пункту 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України визначено, що до складу витрат не включаються витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Таким чином, наведеними нормами матеріального права, визначено підстави для формування платником податків витрат для визначення розміру податку на прибуток підприємств і до таких підстав віднесено: наявність господарської операції, сплата податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними, використання придбаних товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Як свідчать встановлені обставини справи, між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю Рамбутан було укладено договір поставки № 25 від 28.02.2014 року, за яким останнім було придбано сировину для виготовлення кондитерських виробів.

В обґрунтування здійснення господарських операцій за вказаним договором, позивачем до суду були надані копії податкових накладних №7 від 03.03.2014 року, №12 від 04.03.2014 року, №32 від 06.03.2014 року, №36 від 07.03.2014 року, №47 від 11.03.2014 року, №49 від 12.03.2014 року, №57 від 14.03.2014 року, №69 від 18.03.2014 року, копії видаткових накладних №7 від 03.03.2014 року, №12 від 04.03.2014 року, №32 від 06.03.2014 року, №36 від 07.03.2014 року, №47 від 11.03.2014 року, №49 від 12.03.2014 року, №57 від 14.03.2014 року, №69 від 18.03.2014 року.

Також, позивачем були надані копії товарно-транспортних накладних на перевезення товару №7 від 03.03.2014 року, №12 від 04.03.2014 року, №32 від 06.03.2014 року, №36 від 07.03.2014 року, №47 від 11.03.2014 року, №49 від 12.03.2014 року, №57 від 14.03.2014 року, №69 від 18.03.2014 року.

На підставі вказаних документів, позивачем було сформовано витрати для визначення податку на прибуток підприємств у розмірі 59143.00 грн.

Однак, дослідивши надані позивачем документи та встановивши зміст спірних відносин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо безпідставності формування позивачем вказаних витрат з огляду на наступне.

Згідно приписів ч.1 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність , підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

У відповідності до ч.2 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність , первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань платників здійснюється на підставі первинних документів, у яких міститься інформація саме про господарські операції (результати їх здійснення).

Необхідно зауважити, що документи бухгалтерської та фінансової звітності мають статус первинних документів лише в разі реального здійснення господарських операцій, за відсутності ж вчиненні господарських операцій, формальне складення документів первинної звітності не може підтверджувати право платника на формування валових витрат, та врахування їх при визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток.

Так, як свідчать встановлені обставини справи, Галицьким районним судом м. Львова, за результатом розгляду обвинувального вироку у кримінальному проваджені № 12015140000000392, було винесено вирок від 28.10.2015 року відносно ОСОБА_5, яку визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27, ч.1 ст.205, ч.1 ст.366 Кримінального кодексу України.

Зі змісту вказаного вироку вбачається, що з метою здійснення спільної злочинної діяльності, невстановлені на даний час досудовим розслідуванням особи, в групі з якими, у відповідності до відведеної ролі діяла ОСОБА_5, виготовили печатки суб'єктів підприємницької діяльності, зокрема: ТОВ Флоренція Груп ЄДРПОУ - 39079832, ТОВ БУМЕРАНГ КЕП ЄДРПОУ - 38506228, ТОВ ФЕСТ-ГРУП ЄДРПОУ - 38866020, ТОВ БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ КАРАМБОЛА ЄДРПОУ- 38059292, ТОВ Білдінг Строй ЄДРПОУ - 38866337, ТОВ Гранд Білдінг ЄДРПОУ - 38913054, ТОВ Інжител ЄДРПОУ - 38831930; ТОВ Тех Трейдінг ЄДРПОУ - 38748848; ТОВ Лонгкон ЄДРПОУ - 39059224; ТОВ Рейвік ЛТД ЄДРПОУ - 38921201; ТОВ БК Траст Інвест ЄДРПОУ - 39113417; ТОВ Інтербуд Центр ЄДРПОУ - 38950646, ТОВ Рамбутан ЄДРПОУ - 39059402, якими в подальшому завіряли завідомо неправдиві документи фінансово-господарської діяльності.

Продовжуючи реалізовувати спільний злочинний умисел на здійснення фіктивного підприємництва, невстановлені на даний час особи, спільно із якими діяла ОСОБА_5, у відповідності до відведених ним ролей, для створення видимості фінансово-господарської діяльності, після придбання кожного з вказаних підприємств, з допомогою підставних осіб, на яких придбавались такі підприємства, провели їх перереєстрацію в реєстраційних службах та відкрили рахунки у банківських установах.

Також, з метою здійснення спільної злочинної діяльності, невстановлені на даний час досудовим розслідуванням особи, в групі з якими, у відповідності до відведеної ролі діяла ОСОБА_5, виготовили печатки суб'єктів підприємницької діяльності, зокрема: ТОВ Флоренція Груп ЄДРПОУ - 39079832, ТОВ БУМЕРАНГ КЕП ЄДРПОУ - 38506228, ТОВ ФЕСТ-ГРУП ЄДРПОУ - 38866020, ТОВ БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ КАРАМБОЛА ЄДРПОУ- 38059292, ТОВ Білдінг Строй ЄДРПОУ - 38866337, ТОВ Гранд Білдінг ЄДРПОУ - 38913054, ТОВ Інжител ЄДРПОУ - 38831930; ТОВ Тех Трейдінг ЄДРПОУ - 38748848; ТОВ Лонгкон ЄДРПОУ - 39059224; ТОВ Рейвік ЛТД ЄДРПОУ - 38921201; ТОВ БК Траст Інвест ЄДРПОУ - 39113417; ТОВ Інтербуд Центр ЄДРПОУ - 38950646, ТОВ Рамбутан ЄДРПОУ - 39059402, якими в подальшому завіряли завідомо неправдиві документи фінансово-господарської діяльності.

Водночас, у вказаних фіктивних підприємств, які використовувалося членами злочинної групи для прикриття незаконної діяльності та здійснення видів діяльності щодо яких є заборона, фактично відсутні трудові ресурси, наймані працівники, виробниче, транспортне та торгівельне обладнання, сировина, матеріали для здійснення статутної діяльності, а також офісні, складські та виробничі приміщення.

З метою реалізації спільного злочинного умислу, відомого усім учасникам злочинної групи, згідно із попередньо розприділеними ролями, злочинна діяльність ОСОБА_5 полягала у спілкуванні та наданні суб'єктам підприємницької діяльності реального сектору економіки на території Львівської області податкових та банківських реквізитів фіктивних підприємств: ТОВ Флоренція Груп ЄДРПОУ - 39079832, ТОВ БУМЕРАНГ КЕП ЄДРПОУ - 38506228, ТОВ ФЕСТ-ГРУП ЄДРПОУ - 38866020, ТОВ БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ КАРАМБОЛА ЄДРПОУ- 38059292, ТОВ Білдінг Строй ЄДРПОУ - 38866337, ТОВ Гранд Білдінг ЄДРПОУ - 38913054, ТОВ Інжител ЄДРПОУ - 38831930; ТОВ Тех Трейдінг ЄДРПОУ - 38748848; ТОВ Лонгкон ЄДРПОУ - 39059224; ТОВ Рейвік ЛТД ЄДРПОУ - 38921201; ТОВ БК Траст Інвест ЄДРПОУ - 39113417; ТОВ Інтербуд Центр ЄДРПОУ - 38950646, ТОВ Рамбутан ЄДРПОУ - 39059402 та подальшого оформлення фіктивних господарських операцій, спрямованих на ухилення ними від сплати податків, шляхом заниження сум податкових зобов'язань, незаконного переведення безготівкових коштів у готівку.

Перераховані на рахунки фіктивних підприємств кошти, невстановленими на даний час особами, спільно із якими у відповідності до відведеної ролі діяла ОСОБА_5, знімалися з рахунку цих товариств, шляхом перерахування на розрахункові рахунки не платників ПДВ, карткові рахунки фізичних осіб та поверталися суб'єктам господарської діяльності готівкою за мінусом певної відсоткової ставки від перерахованих суми, яку члени злочинної групи розподіляли між собою.

Відповідно до ч.6 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Тобто, вироком у кримінальній справі, який набрав законної сили, встановлено, що ОСОБА_5 було створено, зокрема ТОВ Рамбутан (код ЄДРПОУ - 39059402), з метою зайняття фіктивною підприємницькою діяльністю, для прикриття схеми незаконної діяльності по ухиленню суб'єктами підприємницької діяльності реального сектору економіки від сплати податків, шляхом заниження сум податкових зобов'язань, незаконного переведення безготівкових коштів у готівку.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що факт фіктивності господарської діяльності не може залишитися неврахованим, оскільки статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю навіть за формального підтвердження її первинними документами та дає підстави для висновку про те, що первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту та валових витрат, виписані контрагентом, фіктивність господарської діяльності якого встановлена вироком суду, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставними.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верхового Суду від 05.05.2018 року у справі №826/11377/14

Отже, сукупність обставин у даній справі, а саме, відсутність підтвердження реальності здійснення господарських операцій та наявність доказів створення фіктивного підприємства, яке є учасником господарських взаємовідносин, обумовлюють правомірність висновків суду першої інстанції щодо безпідставності формування позивачем валових витрат.

Посилання позивача на те, що винуватість ОСОБА_5 у вчинені кримінальних правопорушень передбачених ч. 5 ст. 27, ч.1 ст.205, ч.1 ст.366 Кримінального кодексу України, доведена і визнана лише у взаємовідносинах із суб'єктами господарської діяльності реального сектору економіки виключно на території Львівської області та не встановлення вироком суду протиправної діяльності з суб'єктами господарської діяльності інших областей, як на підставу неможливості застосування визначених ним фактів до господарських відносин з позивачем, суд апеляційної інстанції вважає безпідставним, оскільки виходячи зі змісту ч. 1 ст. 205 Кримінального кодексу України (фіктивне підприємництво), злочинна діяльність особи, яка вчинила фіктивне підприємництво, не обмежується операціями з окремими суб'єктами господарювання, а охоплює всю діяльність та свідчить про використання фіктивного підприємства виключно з метою здійснення злочинної діяльності.

Таким чином, аналізуючи встановлені обставини справи у сукупності, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням №0003141422 від 09.02.2018 року, податковий орган правомірно здійснив нарахування позивачу податкових зобов'язань з податку на прибуток приватних підприємств.

Відтак, з огляду на наведене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, прийнятим із правомірним застосуванням норм матеріального права, та із дотриманням норм процесуального права, а підстави для зміни або скасування рішення суду відсутні.

Керуючись ст. 243, ст. 286, 308, ст. 310, ст. 315, ст. 316, 321 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ВІТА-ПАК - залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.06.2018 року по справі № 804/2606/18 - залишити без змін.

Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів у відповідності до приписів ст. ст. 328, 329 КАС України.

Постанова в повному обсязі складена 06.12.2018р.

Головуючий - суддя О.О. Круговий

суддя А.В. Шлай

суддя А.В. Суховаров