Рішення

від 05.12.2018 по справі 396/1728/18

НОВОУКРАЇНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 396/1728/18

Провадження № 2/396/718/18

РІШЕННЯ

Іменем України

03.12.2018 року Новоукраїнський районний суд Кіровоградської області у складі:

головуючого судді: Гарбуз Ольга Анатоліївна

за участю секретаря судового засідання: Пономаренко Р.В.,

позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши в підготовчому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в місті Новоукраїнка Кіровоградської області цивільну справу №396/1728/18 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області про визнання рішення органу місцевого самоврядування незаконним, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання рішення органу місцевого самоврядування незаконним, в обгрунтування позовних вимог зазначив, що з 1996 року по 199 рік він працював трактористом в КСП Дружба ОСОБА_4 сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області. На початку 2018 року йому стало відомо, що в 1999 році на підставі рішення ОСОБА_4 сільської ради №77 від 24.12.2018 року було передано у приватну власність громадян земельні дялянки. В списку громадян, який є додатком до рішення під №35 значився позивач ОСОБА_1 На заяву позивача про виділення йому земельної ділянки отримав листа від Новоукраїнської районної державної адміністрації Кіровоградської області, що Рішенням ОСОБА_4 сільської ради №125 від 17.05.2000 року Про розпорядження сільського голови Про призупинення рішення сільської ради відмінено рішення сільської ради №77 від 24.12.2018 року Про приватизацію земельних ділянок із земель резервного фонду , як теке, що прийняте з порушенням законодавства.

Ухвалою суду від 12.09.2018 року по справі видкрито загальне позовне провадження та справу призначено до розгляду в підготовчому судовому засіданні на 05.10.2018 року.

05.10.2018 року підготовче судове засідання відкладено на 30.10.2018 року за клопотанням представника позивача.

30.10.2018 року до суду надійшов відзив від представника відповідача. За клопотанням представника позивача засідання відкладено на 07.11.2018 року, для надання часу для ознайомлення з відзивом, який ні позивач ні його представник не отримували.

Ухвалою суду від 07.11.2018 року закрито підготовче провадження по справі, призначено до судового розгялду на 03.12.2018 року. Відзив відповідача залишено без розгляду, оскільки поданий з порушенням строків встановлених судом. Задоволено клопотання позивача про виклик свідка.

В судовому засіданні позивач та його представник підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити з обставин викладених в позові, позивач пояснив, що працював та був членом КСП Дружба . Йому відомо, що рішенням ОСОБА_4 сільської ради №77 від 24.12.2018 року Про приватизацію земельних ділянок із земель резервного фонду було вирішено передати у приватну власність громадян земельну ділянку площею 529.5 га. сільгоспугідь з земель резервного фонду, але на зборах присутнім не був, і тому не знав, що він значиться в списках громадян, яким передано у приватну власність ділянки з земель резервного фонду. Ніхто йому про дані обставини не повідомляв. Лише в березні 2018 року дізнався від ОСОБА_5, після чого написав листа до Новоукраїнської РДА та отримав відповідь, в якій зазначено, що дійсно серед списку громадян, яким передано у приватну власність земельні ділянки з земель резервного фонду значиться його прізвище, але виділити зелельну ділянку не можливо, оскільки 17 травня 2000 року рішенням ОСОБА_4 сільської ради №125 було відмінено рішення сільської ради №77 від 24.12.1999 року як таке, що прийняте з порушенням законодавства. Дізнавшись про дані обставини він відразу почав перевіряти дійсність обставин та звернувся з відповідними заявами до архіву та Новоукраїнської РДА, тому вважає, що не допустив пропущення строків звернення до суду, оскільки відповідь з РДА отримав лише 13.07.2018 року.

Свідок ОСОБА_5, в судовому засіданні пояснив, що знає позивача ОСОБА_1 та пам'ятає, що він дійсно працював та був членом КСП Дружба . На початку 2018 року, в березні місяці він повідомив ОСОБА_1, що бачив списки громадян, яким передано у приватну власність ділянки з земель резервного фонду та пам'ятає, що в списках був зазнвчений і позивач.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України , кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ст. ст. 12, 13, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд сприяє всебічному і повному зясуванню обставин справи дотримуючись принципів диспозитивності та змагальності сторін. Суд розглядає справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих сторонами доказів. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Заслухавши пояснення позивача та його представника, дослідивши письмові докази справи, суд встановив наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

В судовому засіданні встановлено, що з 1996 року по 1999 рік позивач працював в КСП Дружба ОСОБА_4 сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області трактористом, що підтверджується архівною довідкою №Л-121/01-10/187 від 02.04.2018 року (а.с.7). Дану довідку було надано ОСОБА_1 на його заяву від 16.03.2018 року, про що зазначено в самій довідці.

Відповідно рішення ОСОБА_4 сільської ради №77 від 24.12.2018 року Про приватизацію земельних ділянок із земель резервного фонду вирішено передати у приватну власність громадян земельну ділянку площею 529.5 га. сільгоспугідь з земель резервного фонду (а.с. 10). В списку громадян, яким передано у приватну власність ділянки з земель резервного фонду в розмірах земельних часток (паїв) під № 35 значиться ОСОБА_1, даний список є додатком до рішення (а.с.11).

Рішенням ОСОБА_4 сільської ради №125 від 17 травня 2000 року Про розпорядження сільського голови Про призупинення рішення сільської ради відмінено рішення сільської ради №77 від 24.12.2018 року Про приватизацію земельних ділянок із земель резервного фонду , як теке, що прийняте з порушенням законодавства (а.с.13).

ОСОБА_4 сільської ради №186 від 02.07.2018 року позивачу було повідомлено, що виділити зелельну ділянку не можливо, оскільки 17 травня 2000 року рішенням ОСОБА_4 сільської ради №125 було відмінено рішення сільської ради №77 від 24.12.1999 року як таке, що прийняте з порушенням законодавства (а.с. 5), аналогічну відповідь він отримав і від Новоукраїнської районної державної адміністрації Кіровоградської облаті (а.с. 6).

В п.7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 №7 (зі змінами, внесеними Постановою Пленуму від 19.03.2010 №12) Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ визначено, що судам слід мати на увазі, що спори, пов'язані із земельними відносинами, розглядаються в позовному провадженні.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється згідно з ч.3 ст. 152 ЗК ( 2768-14 ) шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів захисту (стаття 16 ЦК ) ( 435-15 ).

В позові та в своїх поясненях позивач зазначив, що про внесення його до списку громадян, яким передано у приватну власність ділянки з земель резервного фонду в розмірах земельних часток (паїв), він дізнався лише в березні 2018 року. З матеріалів справи дійсно вбачається, що саме в березні 2018 року позивач звертався з відповідними заявами до архіву, в липні до Новоукраїнської РДА, також свідок ОСОБА_5 підтвердив, що особисто повідомив про наявність його прізвища в списку громадян яким передано у приватну власність ділянки з земель резервного фонду в розмірах земельних часток (паїв), лише в березні 2018 року. Відповідач же доказів на спростування даних обставин справи суду не надав.

Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Відповідно до ч. 1ст 261 ЦК України за загальним правилом перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що позовна давність є строком пред'явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб'єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи носія порушеного права (інтересу).

При цьому як у випадку пред'явлення позову самою особою, право якої порушене, так і в разі пред'явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, відлік позовної давності обчислюється з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції , яка набрала чинності для України 11 вересня 1997 року, передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Європейський суд з прав людини юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав учасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу (п. 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою № 14902/04 у справі ВАТ Нафтова компанія Юкос проти Росії ; п. 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства ).

За змістом ч.3 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленої до винесення ним рішення.

Частиною 1статті 116 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають право власності на земельні ділянки із земель комунальної власності за рішенням органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень визначених цим кодексом.

Частиною 10 ст. 59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні встановлено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Положенням ст.59 закону стосовно права органу місцевого самоврядування скасовувати свої раніше прийняті рішення та вносити до них зміни з будь-якого питання, що є компетенцією органу місцевого самоврядування, дано офіційне тлумачення в рішенні Конституційного Суду від 16.04.2009 №7-рп/2009. Зокрема, в абз.3 п.3 цього акта зазначено, що органи місцевого самоврядування, здійснюючи владу й самостійно вирішуючи питання місцевого значення, віднесені законом до їх компетенції, та приймаючи рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та в спосіб, що передбачені Конституцією та законами.

Абзацами 5 та 6 п.5 рішення КС роз'яснено, що органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є гарантією стабільності суспільних відносин між органами місцевого самоврядування та громадянами, що породжує в громадян упевненість у тому, що їхнє становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення.

Також, відповідно правової позиції КС України, викладеної у Рішенні від 3 жовтня 1997 року № 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не визначено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше (абзац п'ятий пункту 3 мотивувальної частини вказаного Рішення);

? зі змісту частини другої статті 144 Конституції України та частини десятої статті 59 Закону № 280/97-ВР вбачається, що рішення ОМС та їх посадових осіб з мотивів невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними з ініціативи заінтересованих осіб судом загальної юрисдикції, тобто в судовому порядку. Однак, це не позбавляє ОМС права за власною ініціативою або ініціативою інших заінтересованих осіб змінити чи скасувати прийнятий ним правовий акт (у тому числі і з мотивів невідповідності Конституції чи законам України).

? в Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3 ). ОМС є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (стаття 74 Закону ). Таким чином, ОМС не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є гарантією стабільності суспільних відносин між ОМС і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення, що узгоджується з правовою позицією, викладеною в абзаці другому пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року № 1-зп .

? ненормативні правові акти ОМС є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

Отже Положенням ст.59 закону стосовно права органу місцевого самоврядування скасовувати свої раніше прийняті рішення та вносити до них зміни з будь-якого питання, що є компетенцією органу місцевого самоврядування, дано офіційне тлумачення в рішенні Конституційного Суду від 16.04.2009 №7-рп/2009. Зокрема, в абз.3 п.3 цього акта зазначено, що органи місцевого самоврядування, здійснюючи владу й самостійно вирішуючи питання місцевого значення, віднесені законом до їх компетенції, та приймаючи рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та в спосіб, що передбачені Конституцією та законами.

Абзацами 5 та 6 п.5 рішення КС роз'яснено, що органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом

інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є гарантією стабільності суспільних відносин між органами місцевого самоврядування та громадянами, що породжує в громадян упевненість у тому, що їхнє становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення.

Відповідно доч.1 ст.155 ЗК України , у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Аналізуючи вищевказане, суд приходить до висновку, що твердження позивача, що рішення ОСОБА_4 сільської ради №125 від 17 травня 2000 року Про розпорядження сільського голови Про призупинення рішення сільської ради відмінено рішення сільської ради №77 від 24.12.2018 року Про приватизацію земельних ділянок із земель резервного фонду , як теке, що прийняте з порушенням законодавства прийняте із порушенням вимог чинного законодавства, знайшло своє підтвердження в ході судового засідання.

Відповідно до ст. 21 ЦК України , суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

В зв'язку з цим, суд приходить до висновку, що про винесене рішення ОСОБА_4 сільської ради №125 від 17 травня 2000 року Про розпорядження сільського голови Про призупинення рішення сільської ради відмінено рішення сільської ради №77 від 24.12.2018 року Про приватизацію земельних ділянок із земель резервного фонду , позивача не було повідомлено хоча воно і було спрямоване на настання відповідних правових наслідків відносно нього.

Все вищевикладене висвітлює очевидність того, що оспорюване рішення ОСОБА_4 сільської ради №125 від 17 травня 2000 року прийняте з порушеннями вимог земельного законодавства України, та дає законні підстави для визнання його незаконним.

Згідно ч.1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених ЦПК України. Докази не можуть ґрунтуватися на припущеннях.

Як вбачається з позовних вимог позивача, останній зазначає, що про порушення свого права він дізнався лише в березні 2018 року, в липні отримав підтвердуючі документи та в вересні 2018 року звернувся з даним позовом до суду, в зв'язку з чим просить поновити строк звернення до суду, дані обставини підтверджено даказами. Суд розцінює дану причину пропуску звернення до суду як поважну, оскільки представником відповідача не надано суду доказів того, що ОСОБА_6 весь цей час знав або міг дізнатися про винесені ОСОБА_4 сільською радою рішення №77 від 24.12.2018 року та №125 від 17 травня 2000 року та наявність його прізвища в списку громадян, яким передано у приватну власність земельні ділянки з земель резервного фонду, а тому вважає можливим поновити останньому строк звернення до суду.

Таким чином, аналізуючи вищевикладене, дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, враховуючи, що належним чином повідомлений відповідач не надав суду будь-яких доказів на спростування позиції позивача, а відзив на позов залишено судом без розгялду так як його подано з порушенням встановлених судом строків, тому виходячи із принципів розумності, виваженості, справедливості, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача в заявлених ним межах та про існування правових підстав для їх задоволення.

Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України , з відповідача підлягають стягненню на користь позивача понесені судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 704 грн. 80 коп. ( а.с.1).

Керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 81, 141, 263-265 ЦПК України, ст. ст. 21, 116 ЗК України, ст. ст. 15, 256, 261, 267 ЦК України, рішенням Конституційного Суду від 16.04.2009 №7-рп/2009, суд,-

ВИРІШИВ:

Поновити ОСОБА_1 строк звернення до суду з позовом про визнання незаконним і скасування Рішення ОСОБА_4 сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області від 17.05.2000 року №125.

Визнати незаконним і скасувати Рішення ОСОБА_4 сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області від 17.05.2000 року №125 Про розпорядження сільського голови Про зупинення рішення сільської ради №77 від 24.12.1999 року Про приватизацію земельних ділянок із земель резервного фонду , яким відмінено рішення сільської ради №77 від 24.12.1999 року як таке, що прийняте з порушенням законодавства.

Стягнути із ОСОБА_4 сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області (код ЄДРПОУ 04363981) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 судові втриати в розмірі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Кропивницького апеляційного суду або через Новоукраїнський районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники справи, які не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії рішення.

Повний текст рішення складено до 07.12.2018 року.

Головуючий: О. А. Гарбуз