Постанова

від 03.07.2007 по справі 35/130-07(5/8)

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

35/130-07(5/8)

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.07.2007                                                                                   Справа № 35/130-07(5/8)  

  Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:   судді Науменко І.М. –доповідач

суддів: Білецької Л.М., Лисенко О.М.          

при секретарі судового засідання: Прокопець Т.В.

За участю представників сторін:

від відповідача: Пацков Микола Леонідович, довіреність №б/н  від 06.04.07,  представник;

від відповідача: Кондрашов Сергій Володимирович, довіреність №б/н  від 06.04.07,  представник;

від позивача: Потуремець Тетяна Іванівна, довіреність №157/787  від 22.12.06,  юрисконсульт;

розглянувши апеляційну скаргу державного підприємства „Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім.. О.М. Макарова”, м. Дніпропетровськ   на рішення  господарського суду Дніпропетровської області від 23.04.07р.   у справі № 35/130-07(5/8)

за позовом            державного підприємства „Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім.. О.М. Макарова”, м. Дніпропетровськ

до              товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства „Агромашінвест”, м. Дніпропетровськ

про  стягнення 94740,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

          Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 23.04.07р. у справі № 35/130-07(5/8) (суддя Широбокова Л.П.) в позові відмовлено.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що позивач пропустив строк позовної давності.

Не погодившись з рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 23.04.07р., позивач звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції, позов задовольнити, посилаючись на те, що строк позовної давності пропущено з поважних причин, а саме в зв'язку з зацікавленістю в цьому колишнього директора підприємства Сергіїва С.А..

          Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу в якому просить рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

          Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного господарського суду, дослідивши матеріали справи, вивчивши апеляційну скаргу, заслухавши представників сторін вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення не підлягає скасуванню з наступних підстав.

          Як видно з матеріалів справи,  між Державним підприємством “Виробниче об'єднання Південний   машинобудівний завод ім. О.М. Макарова”–замовник (надалі позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю науково-виробничим підприємством  "Агромашінвест" –виконавець (надалі відповідач) було укладено договір №2205/99 від 22.05.1999р. строком дії  до 30.06.2000р. (далі договір). Згідно п. 1.1. даного договору замовник-позивач доручає, а виконавець-відповідач  приймає на себе зобов'язання щодо випробування партії тракторів у Туніській Республіці.

          Відповідно до другого розділу договору позивач зобов'язаний передати відповідачу за актом передачі-приймання трактори вартістю 89 880,00 грн і гарантійний комплект вартістю 4 860,00 грн.

           Пунктом 4.4. договору передбачено, що відповідач по завершенню випробувань повертає партію тракторів і гарантійний комплект до 20 червня 2000р.

           Відповідно до акту передачі-приймання №1 від 25.06.1999р.  та доручення серія ЯАТ №602464 від 22.06.1999р.  позивач передав, а відповідач прийняв партію тракторів в кількості 4 одиниці  та гарантійний комплект загальною вартістю 94 740,00 грн.

          До цього часу вказані трактори та гарантійний комплект відповідач не повернув позивачу,  доказів наявності у нього тракторів на час розгляду справи суду також не надав.  Посилання відповідача, що трактори на цей час знаходяться  в Акціонерного товариства “СОСЕА”, Аріана, Туніс та позивач може їх витребувати з чужого незаконного володіння судом відхиляються, виходячи з наступного. Зобов'язаним щодо повернення тракторів за спірним договором є відповідач. Акт про результати випробування тракторів в Тунісі складено 27.03.2001р. в м. Дніпропетровську (як слідує із наданої відповідачем світлокопії акту) та їх місцезнаходження після 27.03.2001р. та на час розгляду справи відповідачем не доведено. З цих підстав відхиляється і клопотання відповідача про залучення до участі у справі іншого відповідача - Акціонерне товариство “СОСЕА”, Аріана, Туніс. Крім того у позивача до цього товариства відсутні позовні вимоги, а суд вирішує спір тільки в межах позовних вимог.

         Пунктами 6.1. та 6.2. договору встановлено, що за порушення зобов'язань сторони несуть майнову відповідальність відповідно до діючого законодавства України. Виконавець-відповідач несе відповідальність за збереження та повернення або відшкодування вартості партії тракторів.

            У відповідності з п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України даний акт застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

              Згідно ч. 2 п. 1 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.  Частиною 2 ст. 22 Кодексу передбачено, що особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Крім того, ч. 2 п. 1 цієї норми передбачено, що збитками є втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

               Як вище встановлено, між сторонами мали місце договірні стосунки. Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушення зобов'язання є його невиконання  або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Відповідно до вимог п.4 ч.1 ст. 611  ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.

               Відповідач порушив взяті на себе договірні зобов'язання щодо повернення партії тракторів та гарантійного комплекту, а, отже, повинен відшкодувати позивачу визначену сторонами в договорі вартість цього майна (реальні збитки). Посилання відповідача на зменшення вартості тракторів в результаті випробувань не підтверджені належними доказами, складеними в установленому порядку, чи узгодженими з позивачем.

               Разом з тим, згідно зі статтями  71  та 80 Цивільного кодексу УРСР (1963р.), які підлягають застосуванню до спірних правовідносин в силу ст. 5  та ч. 6  Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України (що набрав чинності з 01.01.2004р.) загальний строк для захисту порушеного права встановлено в три роки та сплив строку позовної давності до звернення з позовом  є підставою для відмови в позові.

             Суд першої інстанції правильно зазначив, що право позивача щодо повернення його майна  було порушено після закінчення встановленого договором строку для його повернення - 20 червня 2000р., тобто з 21.06.2000р. Позивач звернувся до суду з позовом 25.01.2006р., тобто з пропуском строку позовної давності. Строк позовної давності сплинув 21.06.2003р., тобто, до набрання чинності Цивільним кодексом України (з 01.01.2004р.) та є обов'язковим до застосування судом.

              Згідно ст. 53 Господарського процесуального  кодексу України  та ч. 5 ст. 267 Цивільного кодексу України суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк.

            Водночас, виходячи зі змісту вказаних норм закону  поважними визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами справи процесуальних дій.

          Не можуть бути прийняті до уваги та бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції посилання скаржника на те, що він не міг звернутися до суду, оскільки йому не була відома адреса відповідача, оскільки вказане не є перешкодою для звернення до суду. Крім того, свою адресу відповідач зазначив в договорі та зміни щодо адреси були вчинені тільки 11.09.2002р., що підтверджено довідкою Дніпропетровської міської ради від 16.12.2005р., яка надана на запит позивача від 10.11.2005р.

          Інформація, що вноситься про суб'єктів господарювання до ЄДРПОУ є відкритою та надається заінтересованим особам в установлені законом строки. Як вбачається, позивач звернувся за даною інформацією 10.11.2005р., тобто вже після спливу позовної давності за спірними правовідносинами.

         Посилання позивача на те, що він є державним підприємством, а, отже, завдано збитків державі, та в зв'язку з цим його права повинні бути поновлені, безпідставні, оскільки держава забезпечує рівний захист усіх суб'єктів господарювання (ст. 6 Господарського кодексу України).   

          Зважаючи на викладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно відхилив клопотання позивача про поновлення строку позовної давності як необґрунтоване, а тому відмовив в задоволенні позову за пропуском строку позовної давності.    

За таких обставин судова колегія Дніпропетровського апеляційного господарського суду не знаходить достатніх підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст..ст.101-105 Господарського процесуального кодексу України, -

ПОСТАНОВИВ:

          Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 23.04.07р. у справі № 35/130-07(5/8) –залишити без змін, а апеляційну скаргу державного підприємства „Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім.. О.М. Макарова”, м. Дніпропетровськ –без задоволення.

Головуючий суддя                                                                      І.М. Науменко

Судді                                                                                          Л.М. Білецька

                                                                                          О.М. Лисенко

З оригіналом згідно

Помічник судді                                        К.С. Лукінова