Постанова

від 05.12.2018 по справі 2040/5848/18

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2018 р. м. ХарківСправа № 2040/5848/18 Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Кононенко З.О.

суддів: Калиновського В.А. , Калитки О. М.

за участю секретаря судового засідання Цибуковської А.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Папір", Головного управління ДФС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.09.2018, суддя Зінченко А.В., вул. Мар'їнська, 18-Б-3, м. Харків, 61004, повний текст складено 25.09.18 по справі № 2040/5848/18

за позовом Головного управління ДФС у Харківській області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Папір"

про підтвердження обгрунтованості адміністративного арешту майна,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Головне управління ДФС у Харківській області, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Папір", в якому просив суд підтвердити обґрунтованість адміністративного арешту майна платника податків та зупинити видаткові операції на рахунках платника відкритих в банківських установах, які обслуговують Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Папір".

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 18.09.2018 року адміністративний позов Головного управління ДФС у Харківській області (вул. Пушкінська буд. 46,Харків,61057, код ЄДРПОУ 39599198) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Папір" (вул. Отакара Яроша, буд. 9-а, м. Харків, 61000, код ЄДРПОУ 31064499) про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна - задоволено частково.

Підтверджено обґрунтованість умовного адміністративного арешту майна платника податків Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Папір" (код ЄДРПОУ 31064499) накладений рішенням Головного управління ДФС у Харківській області від 17 липня 2018 року.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на неохідність зупинення видаткових операцій шляхом накладення арешту на кошти, для спонукання платника податків до виконання законних та обгрунтованих вимог працівників контролюючого органу.

Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційних скарг позивача та відповідача, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, а апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що Головним управлінням ДФС у Харківській області було винесено наказ на проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ ТД Папір (код ЄДРПОУ 31064499) від 12.07.2018 року № 5066.

Посадовими особами Головного управління ДФС у Харківській області під час виходу на перевірку на підприємство було пред'явлено службове посвідчення та запропоновано директору ТОВ ТД Папір Бакуменко О.В., отримати копію вищевказаного наказу на проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ ТД Папір (код ЄДРПОУ 31064499) від 12.07.2018 року № 5066 та направлення на перевірку від 13.07.2018 № 6797 для розпису в них із зазначенням свого прізвища, ім'я, по батькові, посади, дати та часу ознайомлення.

Після ознайомлення з вищевказаними документами директор ТОВ ТД Папір (код ЄДРПОУ 31064499) Бакуменко О.В., повідомив, про отримання копію наказу ГУ ДФС у Харківській області від 12.07.2018 року № 5066 Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ ТД Папір (код ЄДРПОУ 31064499), однак відмовив у допуску до перевірки, про що, зазначив у наказі, розписуватись у направленні на перевірку від 13.07.2018 № 6797 відмовився.

Журнал реєстрації перевірок перевіряючим не надався, запис в журналі перевіряючими не вчинено.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість вимоги позивача про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позову з наступних підстав.

Відповідно до підпункту 94.2.3 пункту 94.2 статті 94 Податкового кодексу України, арешт майна може бути застосовано, якщо платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.

Відповідно до пункту 94.4 статті 94 Податкового кодексу України, арешт може бути накладено контролюючим органом на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків.

Згідно з пунктом 94.10 статті 94 Податкового кодексу України арешт на майно може бути накладено рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом. Зазначений строк не може бути продовжений в адміністративному порядку, у тому числі за рішенням інших державних органів, крім випадків, коли власника майна, на яке накладено арешт, не встановлено (не виявлено).

У відповідності до підпункту 94.19.1 пункту 94.19 статті 94 Податкового кодексу України, адміністративний арешт майна платника податків припиняється у зв'язку з відсутністю протягом строку, зазначеного у пункті 94.10, рішення суду про визнання арешту обґрунтованим.

Отже, при встановленні обґрунтованості накладення адміністративного арешту на майно платника податків, перевірці підлягає накладення арешту саме в межах вказаного 96-ти годинного строку, та у випадку його пропуску арешт вважається припиненим, що відповідає вимогам підпункту 94.19.1 пункту 94.19 статті 94 Податкового кодексу України.

Відтак, оскільки з моменту застосування рішенням Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області від 17 липня 2018 року умовного адміністративного арешту майна відповідача вже минуло 96 годин, встановлених законом для його перевірки, доказів своєчасного звернення з позовом до суду не надано, тому колегія суддів дійшла висновку, що застосований адміністративний арешт є припиненим, відповідно до вимог підпункту 94.19.1 пункту 94.19 статті 94 Податкового кодексу України, а тому позовні вимоги податкового органу в цій частині є такими, що не підлягають задоволенню.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду по справі №820/2312/17 від 15.05.2018, в постанові по справі №820/4710/16 від 15.05.2018, та в постанові по справі №820/2040/17 від 22.05.2018.

Щодо вимог про зупинення видаткових операцій платника податків на рахунках платника податків відкритих в банківських установах колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до вимог ст. 283 Кодексу адміністративного судочинства України, провадження у справах за зверненням органів доходів і зборів при здійсненні ними визначених законом повноважень здійснюється на підставі заяви таких органів щодо: зупинення видаткових операцій платника податків на рахунках платника податків.

Підпунктом 94.6.2 п. 96.4 ст. 96 Податкового кодексу України закріплено, що арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду.

Згідно з положеннями п. 1, 3 Розділу 7 Порядку застосування адміністративного арешту майна платника податків затвердженого наказом МФУ від 14.07.2017, №632, арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду у разі звернення контролюючого органу до суду. Для застосування арешту коштів на рахунку платника податків контролюючий орган подає до суду позовну заяву в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, у день прийняття рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків.

Чинним законодавством визначено різні порядки застосування цих засобів податкового примусу. Якщо для зупинення видаткових операцій платника податків на рахунках платника податків контролюючий орган подає заяву, яка має відповідати ч. 2 ст. 283 Кодексу адміністративного судочинства України, то для застосування арешту коштів - до суду подається позовна заява, яка має відповідати вимогам ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України. Крім того, право звернутися з вимогами до суду про зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків в загальному порядку у контролюючого органу виникає лише в разі відмови судом у відкритті провадження за заявою, згідно ч. 5 ст. 283 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, Податковим кодексом України можливість застосування такого заходу податкового примусу, як зупинення видаткових операцій передбачена щодо наступних правовідносин, які закріплені наступними положеннями:

пп. 20.1.32. п. 20.1. ст. 20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право звертатися до суду, якщо платник податків перешкоджає виконанню податковим керуючим повноважень, визначених цим Кодексом, щодо зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків; абз. 2, 3 п. 89.4. ст. 89 Податкового кодексу України, контролюючий орган звертається до суду щодо зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків, заборону відчуження таким платником податків майна та зобов'язання такого платника податків допустити податкового керуючого для опису майна у податкову заставу. Зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків та заборона відчуження таким платником податків майна діють до дня складення акта опису майна платника податків у податкову заставу податковим керуючим або акта про відсутність майна, що може бути описано у податкову заставу, або погашення податкового боргу в повному обсязі. Податковий керуючий не пізніше робочого дня, що настає за днем складення цих актів, зобов'язаний надіслати банкам, іншим фінансовим установам, а також платнику податків рішення про складення актів, яке є підставою для поновлення видаткових операцій та скасування заборони на відчуження майна; абз. 2, 3 п. 91.4. ст. 91 Податкового кодексу України, контролюючий орган звертається до суду щодо зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків та зобов'язання такого платника податків виконати законні вимоги податкового керуючого, передбачені цим Кодексом. Строк, на який можуть бути зупинені видаткові операції, визначається судом, але не більше двох місяців. Зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків може бути достроково скасовано за рішенням податкового керуючого або суду.

Тобто, законодавцем згадано про такий захід податкового примусу як зупинення видаткових операцій на рахунках платника, пп. 20.1.31,20.1.32 п. 20.1. ст. 20, п. 89.4 ст. 89, п. 91.4 ст. 91 Податкового кодексу України, але не визначено, що відмова від проведення фактичної перевірки є правовою підставою для його застосування, натомість Податковим кодексом України чітко визначено, що такий захід стосується податкового керуючого та здійснюваних ним повноважень.

Також, щодо визначення контролюючим органом способу накладення арешту на кошти платника саме шляхом зупинення видаткових операцій, то слід зазначити, що і статтею 94 Податкового кодексу України, якою унормовано можливість прийняття рішення виключно про арешт коштів на рахунку платника податків, не передбачено можливості здійснення арешту шляхом зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків.

Більш того, Верховний суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 06.02.2018, по справі №813/4401/16, аналізуючи положення підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, пункту 94.2 статті 94 Податкового кодексу України вказав, що за змістом наведених правових норм законодавець передбачив два види арешту майна залежно від підстав та порядку його застосування: арешт на кошти та інші цінності платника податків, що перебувають у банку, який застосовується за рішенням, суду як спосіб забезпечення погашення податкового боргу, підставою для застосування якого є відсутність або недостатність у платника податків майна для погашення податкового боргу; адміністративний арешт майна, в тому числі коштів на банківському рахунку, як спосіб забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом (не виключно обов'язку сплатити податкове зобов'язання), який застосовується за адміністративним або судовим рішенням (залежно від виду майна). При цьому, право у контролюючого органу для звернення до суду з вимогою про застосування арешту коштів на рахунку платника податків виникає, якщо: 1) у платника податків наявний податковий борг; 2) у платника податків відсутнє майно для погашення цього податкового боргу та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Таким чином, навіть застосування арешту коштів платника податків можливе лише за наявності підстав визначених підпунктом 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, який є спеціальним щодо норм пункту 94.2 статті 94 Податкового кодексу України. Однак, до заяви ГУ ДФС в Харківській області не додано доказів наявності в Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Папір" податкового боргу.

Крім того, частиною четвертою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що суб'єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.

Відповідно до підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення, податкового боргу.

З огляду на правовий зміст та аналіз наведених норм матеріального права у їх взаємному зв'язку, колегія суддів приходить до висновку, що законодавством чітко встановлена не тільки процесуальна можливість на звернення до суду з законодавчо визначеним предметом позову, що складає суть вимог, але ж і за наявністю підстав (умов), за яких існує правова можливість для задоволення таких вимог.

В даному випадку такими правовими підставами (умовами) є саме, або наявність податкового боргу, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

В той же час, для звернення з позовними вимогами щодо накладення арешту на кошти, що знаходяться в банку платника податків з підстав не допуску перевіряючих до перевірки, не є передбаченою правовою підставою визначених положеннями податкового законодавства для накладання арешту на кошти, які перебувають на рахунках платника податків, відкритих в банківських установах.

Тобто, колегія суддів звертає увагу, що законодавцем згадано про такий захід податкового примусу як зупинення видаткових операцій на рахунках платника (п. 20.1.31, 20.1.32 ст.20, п.89.4 ст.89, п.91.4 ст.91 Податкового кодексу України), але не визначено, що відмова від проведення перевірки є приводом для його застосування.

Відтак, висновки щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог в частині накладення арешту на кошти, які перебувають на рахунках платника податків, відкритих в банківських установах, шляхом зупинення видаткових операцій на таких рахунках, є помилковими з боку податкового органу.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду по справі №820/2312/17 від 15.05.2018.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення вимог апеляційної скарги позивача, Головного управління ДФС у Харківській області, натомість доводи викладені в апеляційній скарзі відповідача є обгрунтованими, а апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Папір" підлягає задоволенню.

Аналізуючи наведені нормативно - правові акти, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції задовольняючи частково позовні вимоги, зробив передчасні висновки.

Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

У відповідності до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Таким чином, з огляду на викладене вище, колегія суддів приходить до висновку, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.09.2018 року по справі № 2040/5848/18, прийнято з помилковим застосуванням норм матеріального права та підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення

Відповідно до п. 4 ч. 1, ч. 2 ст. 317 КАС України, підстави для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Керуючись ч. 4 ст. 229, ст. 243, 250, 310, 317, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Папір" задовольнити.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.09.2018 по справі № 2040/5848/18 скасувати.

Прийняти нове судове рішення, яким адміністративний позов Головного управління ДФС у Харківській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Папір" про підтвердження обгрунтованості адміністративного арешту майна залишити без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя (підпис)З.О. Кононенко Судді (підпис) (підпис) В.А. Калиновський О.М. Калитка Повний текст постанови складено 07.12.2018.