Рішення

від 13.11.2018 по справі 569/6529/16-ц

РІВНЕНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 569/6529/16-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2018 року

Рівненський міський суд Рівненської області в складі:

головуючого судді - Тимощука О.Я.,

при секретарі - Рибачик О.А.,

за участю - ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6,ОСОБА_7,

представника позивачів, третіх осіб - адвоката ОСОБА_8,

представника відповідача - 1 - Ющук О.В.

представника відповідача - 2, 3 - Петришина А.М.,

представника відповідача - 4 - Антонюка О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівне цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 до Товариства з додатковою відповідальністю Рівненський домобудівний комбінат , Малого приватного підприємства АПМ , Товариства з обмеженою відповідальністю АПМ ПЛЮС , Товариства з обмеженою відповідальністю Пріоритетінвест-Рівне про визнання незаконним та скасування свідоцтва про право власності, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачі, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 звернулися до суду з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю Рівненський домобудівний комбінат , Малого приватного підприємства АПМ , Товариства з обмеженою відповідальністю АПМ ПЛЮС , Товариства з обмеженою відповідальністю Пріоритетінвест-Рівне про визнання незаконним та скасування свідоцтва про право власності.

Судом також було залучено до участі у справі третю особу, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору - ОСОБА_7, який разом із іншими позивачами подав заяву, якою було доповнено предмет та підставу позову відповідно до ст. ст. 49, 52 ЦПК України. Вказана заява була прийнята до розгляду судом.

Свої вимоги позивачі мотивували тим, що реєстрація права власності на будівлю гуртожитку за адресою: АДРЕСА_7 за ЗАТ Рівненський домобудівний комбінат відбулася з грубим порушенням вимог законодавства, оскільки Товариство з додатковою відповідальністю Рівненський домобудівний комбінат не набувало і не могло набути право власності на будівлю гуртожитку на підставі вказаних документів: Договору №11 купівлі-продажу державного майна, посвідченого Першою Рівненською державною нотаріальною конторою 08.07.1993 року р. №3-4076; Свідоцтва про власність, виданого Регіональним відділенням фонду державного майна України по Рівненській області 9 липня 1993 року, реєстраційний №9; акту передачі від 09.07.1993 року; Довідки Регіонального відділення ФДМ по Рівненській області від 22.04.1997 року №558.

Відповідно до Договору №11 купівлі-продажу державного майна від 30.06.1993 року, укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Рівненській області (Продавець) та Організацією орендарів Рівненського ДБК (Покупець), Продавець продає, а Покупець купує державне майно цілісного майнового комплексу орендного підприємства Рівненського ДБК , що знаходиться за адресою: 266006 м. Рівне, вул. Будівельників, 1 на земельній ділянці загальною площею 16,91 га, з яких 14.68 га під виробничу базу (в тому числі коридор інженерних мереж других підприємств 2,08 га) згідно з рішенням виконкому Ровенської обласної ради депутатів трудящих №614-б від 27.12.1971 року та згідно рішення виконкому Рівненської міської ради народних депутатів №262 від 3 липня 1991 року під гуртожиток по АДРЕСА_8, 0,33 га згідно Розпорядження міської адміністрації (управи) №839-р від 20.07.1992 року під гуртожиток по АДРЕСА_9, Покупець викупає державне майно здане йому в оренду з правом викупу згідно з додатковою угодою до договору оренди від 30 грудня 1992 року. При цьому покликаються на те, що ні Договором №11 купівлі-продажу державного майна, посвідченого Першою Рівненською державною нотаріальною конторою 08.07.1993 року р. №3-4076, ні Свідоцтвом про власність, виданим Регіональним відділенням фонду державного майна України по Рівненській області 9 липня 1993 року, реєстраційний №9, ні актом передачі від 09.07.1993 року не було передбачено набуття Організацією орендарів Рівненського ДБК у власність будівлю гуртожитку за адресою: АДРЕСА_7. Зазначають, що в Акті передачі державного майна ОП Рівненський ДБК від 09.07.1993 року, взагалі відсутня сума вартості незавершеного виробництва, яка б передавалася у власність Покупцю. Водночас будинок № АДРЕСА_15 прийнятий в експлуатацію 30 вересня 1993 року, про що свідчить Акт прийняття в експлуатацію завершеного будівництвом об'єкта: 90 квартирного гуртожитку для малосімейних № 24 мкр. 3 Північний IV черга. Акт прийняття в експлуатацію завершеного будівництвом 90 квартирного гуртожитку для малосімейних № 24 мкр. 3 Північний IV черга затверджений Розпорядженням міської ради народних депутатів № 1049 - р. від 30.09.1993. Тому вказана будівля гуртожитку за адресою: АДРЕСА_7 не могла бути предметом купівлі-продажу відповідно до Договору №11 купівлі-продажу державного майна, посвідченого Першою Рівненською державною нотаріальною конторою 08.07.1993 року р. №3-4076, оскільки на момент укладення такого договору вказаної будівлі не існувало, а тому видача Рівненським обласним бюро технічної інвентаризації Реєстраційного посвідчення від 20.05.1997 року на об єкти нерухомого майна, які належать юридичним особам, про реєстрацію права власності за ЗАТ Рівненський домобудівний комбінат на будинок АДРЕСА_10, є незаконною, а таке реєстраційне посвідчення підлягає визнанню недійсним. Відповідно, вважають, що є недійсними та підлягають скасуванню всі наступні правовстановлюючі документи по переходу права власності на будівлю гуртожитку та на квартири в ньому.

Відповідач - Товариство з додатковою відповідальністю Рівненський домобудівний комбінат подало відзив, в якому заперечує проти задоволення позовних вимог. Зазначає, що вартість незавершеного будівництва гуртожитку по АДРЕСА_11 увійшла до загальної вартості цілісного майнового комплексу та була оплачена організацією орендарів Рівненського ДБК у повному обсязі. Вважає, що на час проведення приватизації цілісного майнового комплексу Орендного підприємства Рівненський ДБК (1993 рік) гуртожитки не відносилися до об єктів державного житлового фонду, який підлягав приватизації громадянами України чи підлягав передачі в комунальну власність відповідних рад.

Позивачі та Представник позивачів в судовому засіданні позовні вимоги підтримали повністю, просять суд їх задоволити.

Представники відповідачів в судовому засіданні позовні вимоги не визнали, просять в позові відмовити.

Заслухавши думку позивачів та їх представника, представників відповідачів, дослідивши в судовому засіданні надані письмові докази в їх сукупності, суд прийшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що власником квартир в будинку АДРЕСА_12, де проживають позивачі, є ТОВ Пріоритетінвест - Рівне на підставі наступних документів: свідоцтва про право власності з індексним номером: 33314077, видане 09.02.2015 року, державним реєстратором реєстраційної служби Рівненського міського управління юстиції Рівненської області - Гакало Оленою Михайлівною, яким посвідчено право власності на квартиру АДРЕСА_1; свідоцтва про право власності з індексним номером: 33318973, видане 09.02.2015 року, державним реєстратором реєстраційної служби Рівненського міського управління юстиції Рівненської області - Гакало Оленою Михайлівною, яким посвідчено право власності на квартиру АДРЕСА_2; свідоцтва про право власності з індексним номером: 33317039, видане 09.02.2015 року, державним реєстратором реєстраційної служби Рівненського міського управління юстиції Рівненської області - Гакало Оленою Михайлівною, яким посвідчено право власності на квартиру АДРЕСА_3; свідоцтва про право власності з індексним номером: 33270780, видане 06.02.2015 року, державним реєстратором реєстраційної служби Рівненського міського управління юстиції Рівненської області - Желязковою Міленою Ж., яким посвідчено право власності на квартиру АДРЕСА_4; свідоцтва про право власності з індексним номером: 33282598, видане 06.02.2015 року, державним реєстратором реєстраційної служби Рівненського міського управління юстиції Рівненської області - Гакало Оленою Михайлівною, яким посвідчено право власності на квартиру АДРЕСА_5; свідоцтва про право власності з індексним номером: 33261771, видане 06.02.2015 року, державним реєстратором реєстраційної служби Рівненського міського управління юстиції Рівненської області - Желязковою Міленою Ж., яким посвідчено право власності на квартиру АДРЕСА_6.

Позивачі, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, проживають у вказаному гуртожитку з 1994 року на підставі розпоряджень АТ Рівненський домобудівний комбінат та спільного рішення адміністрації та профкому АТ РДБК , згідно з якими позивачам та їх сім ям виділялися кімнати в сімейному гуртожитку по АДРЕСА_13

Тому суд приходить до висновку, що вселення позивачів у гуртожиток по АДРЕСА_14 відбувалося на законних підставах.

Забезпечення реалізації конституційного права на житло громадян, які тривалий час на законних підставах проживають у гуртожитках, призначених для проживання одиноких громадян або для проживання сімей регулюються Законом України Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків від 04.09.2008 №500-VI, який набрав чинності з 01.01.2009 року. Цей Закон регулює правові, майнові, економічні, соціальні, організаційні питання щодо забезпечення реалізації конституційного права на житло громадян, які тривалий час на законних підставах проживають у гуртожитках, призначених для проживання одиноких громадян або для проживання сімей. Відповідно до ст. 1 цього Закону, дія закону поширюється на громадян і членів їх сімей, які не мають власного житла, більше п'яти років на законних підставах зареєстровані за місцем проживання у гуртожитках та фактично проживають.

Відповідно до ст. 3 Закону України Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків від 04.09.2008 року всі гуртожитки на які поширюються дія цього закону, підлягають передачі у власність територіальних громад у визначений цим Законом строк; передача гуртожитків у власність територіальних громад відповідно цього закону має бути здійснена протягом трьох років з дня його прийняття.

Відповідно до ст. 4 цього Закону, громадяни, на яких поширюється дія цього Закону, мають право на приватизацію житлових приміщень у гуртожитках, які перебувають у власності територіальних громад і можуть бути приватизовані відповідно до закону. Приватизація житлових приміщень у гуртожитках здійснюється відповідно до Закону України Про приватизацію державного житлового фонду з урахуванням особливостей, визначених цим Законом. Громадяни, які на законних підставах проживають у гуртожитках державної форми власності, гуртожитках, що було включено до статутних капіталів товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), набувають право на приватизацію житлових приміщень у таких гуртожитках після їх передачі у власність відповідної територіальної громади.

Статтею 14 цього Закону, передбачено що гуртожитки, що було включено до статутних капіталів товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), передаються у власність територіальної громади за умови попередньої повної компенсації вартості гуртожитку або безоплатно, за умови згоди на це власника гуртожитку. Розмір компенсації вартості гуртожитків Розраховується відповідно до вартості гуртожитків, за якою їх було включено до статутних капіталів товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), з урахуванням зменшення внаслідок нарахованого фізичного зносу і збільшення в результаті фактичних витрат власників на проведення капітального ремонту за час перебування гуртожитків у їх власності. У разі наявності корпоративних прав держави у статутному капіталі таких товариств розмір компенсації визначається пропорційно обсягу таких прав відповідно до закону. За згодою сторін компенсація вартості гуртожитків може здійснюватися грошима або майном (майновими правами). Порядок визначення розміру компенсації встановлюється Кабінетом Міністрів України. Рішення про передачу гуртожитків у власність територіальних громад приймають відповідні органи управління (уповноважені особи) власників гуртожитків або суд. Видатки, повязані з передачею гуртожитків у власність територіальних громад, здійснюються за рахунок передбачених на це відповідно до державної програми передачі гуртожитків у власність територіальних громад коштів державного та місцевих бюджетів.

Відповідно до вказаного Закону Верховною Радою України 21 червня 2012 року прийнято Закон України № 4995-УІ Про Загальнодержавну цільову програму передачі гуртожитків у власність територіальних громад на 2012-2015 роки . Метою Програми є передача гуртожитків у власність територіальних громад для забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків.

Виходячи з аналізу вказаних норм права, суд приходить до висновку про те, що приватизація будинку АДРЕСА_15 та подальше відчуження квартир в ньому впливає на права та обов язки позивачів, які проживали та проживають у таких квартирах на законних правах, у зв язку із чим у них виникло право на звернення з позовом до суду за захистом своїх житлових прав.

З досліджених судом матеріалів справи вбачається, що відповідно до Договору №11 купівлі-продажу державного майна від 30.06.1993 року, укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Рівненській області (Продавець) та Організацією орендарів Рівненського ДБК (Покупець), Продавець продає, а Покупець купує державне майно цілісного майнового комплексу орендного підприємства Рівненського ДБК , що знаходиться за адресою: 266006 м. Рівне, вул. Будівельників, 1 на земельній ділянці загальною площею 16,91 га, з яких 14.68 га під виробничу базу (в тому числі коридор інженерних мереж других підприємств 2,08 га) згідно з рішенням виконкому Ровенської обласної ради депутатів трудящих №614-б від 27.12.1971 року та згідно рішення виконкому Рівненської міської ради народних депутатів №262 від 3 липня 1991 року під гуртожиток по АДРЕСА_8, 0,33 га згідно Розпорядження міської адміністрації (управи) №839-р від 20.07.1992 року під гуртожиток по АДРЕСА_9, Покупець викупає державне майно здане йому в оренду з правом викупу згідно з додатковою угодою до договору оренди від 30 грудня 1992 року.

Проте, як встановлено судом, ні Договором №11 купівлі-продажу державного майна, посвідченого Першою Рівненською державною нотаріальною конторою 08.07.1993 року р. №3-4076, ні Свідоцтвом про власність, виданим Регіональним відділенням фонду державного майна України по Рівненській області 9 липня 1993 року, реєстраційний №9, ні актом передачі від 09.07.1993 року не було передбачено набуття Організацією орендарів Рівненського ДБК у власність будівлю гуртожитку за адресою: АДРЕСА_7.

Суд не приймає до уваги доводи ТЗВ Рівненський домобудівний комбінат на спростування позовних вимог про те, що вартість незавершеного будівництва гуртожитку по АДРЕСА_11 увійшла до загальної вартості цілісного майнового комплексу та була оплачена організацією орендарів Рівненського ДБК у повному обсязі. Так, судом встановлено, що в акті оцінки вартості цілісного майнового комплексу, затвердженого начальником Регіонального відділення Фонду державного майна України 30.06.1993 року, зазначається вартість майна, що підлягає приватизації (ряд 12 - ряд. 13.+13.3+ряд. 14) в сумі 159100 крб. Ряд. 12 вказаного акту оцінки передбачає вартість цілісного майнового комплексу (ряд 3+ряд4+ряд5+ряд8+ряд9.2+ряд11) в сумі 976 065 крб. В той же ж час вартість незавершеного будівництва визначається у ряд 9.1 та взагалі відсутня у грошовому виразі.

Отже, суд приходить до висновку, що із вказаного акта оцінки вартості цілісного майнового комплексу, затвердженого начальником Регіонального відділення Фонду державного майна України 30.06.1993 року, вбачається, що вартість незавершеного будівництва, яким в той час була будівля гуртожитку по АДРЕСА_11, взагалі не включалася до вартості майна, що підлягає приватизації, та не оцінювалася.

З матеріалів справи також вбачається, що будинок № АДРЕСА_15 прийнятий в експлуатацію 30 вересня 1993 року, про що свідчить Акт прийняття в експлуатацію завершеного будівництвом об'єкта: 90 квартирного гуртожитку для малосімейних № 24 мкр. 3 Північний IV черга. Акт прийняття в експлуатацію завершеного будівництвом 90 квартирного гуртожитку для малосімейних № 24 мкр. 3 Північний IV черга затверджений Розпорядженням міської ради народних депутатів № 1049 - р. від 30.09.1993.

Тому суд приходить до висновку, що вказана будівля гуртожитку за адресою: АДРЕСА_7 не могла бути предметом купівлі-продажу відповідно до Договору №11 купівлі-продажу державного майна, посвідченого Першою Рівненською державною нотаріальною конторою 08.07.1993 року р. №3-4076, оскільки на момент укладення такого договору вказаної будівлі не існувало, а тому видача Рівненським обласним бюро технічної інвентаризації Реєстраційного посвідчення від 20.05.1997 року на об єкти нерухомого майна, які належать юридичним особам, про реєстрацію права власності за ЗАТ Рівненський домобудівний комбінат на будинок АДРЕСА_10, є незаконною, а таке реєстраційне посвідчення підлягає визнанню недійсним.

Відповідно до ст. 128 ЦК УРСР Право власності (право оперативного управління) у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором. Передачею визнається вручення речей набувачеві, а так само здача транспортній організації для відправки набувачеві і здача на пошту для пересилки набувачеві речей, відчужених без зобов'язання доставки. До передачі речей прирівнюється передача коносаменту або іншого розпорядчого документа на речі.

Проте в даному випадку будівлю гуртожитку для ЗАТ Рівненський домобудівний комбінат у власність згідно Договору №11 купівлі-продажу державного майна, посвідченого Першою Рівненською державною нотаріальною конторою 08.07.1993 року р. №3-4076 ніхто не передавав, що підтверджується матеріалами справи.

Також з метою впровадження державної системи реєстрації, обліку та оцінки вартості нерухомого майна, а також системи нагляду і контролю за його використанням та утриманням було розроблено Правила державної реєстрації об'єктів нерухомого майна, що знаходяться у власності юридичних та фізичних осіб, затверджені наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 13.12.95 N 56, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 19 січня 1996 р. за N 31/1056. Вказані Правила встановлювали порядок державної реєстрації об'єктів нерухомого майна, що знаходяться у власності юридичних та фізичних осіб та діяли на території України і були обов'язковими для виконання всіма міністерствами, відомствами, місцевими органами державної виконавчої влади та місцевого самоврядування, підприємствами, установами і організаціями.

Відповідно до п. 4.1 зазначених Правил оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна проводиться з видачею свідоцтва про право власності за зразком, наведеним в додатку N 12:

а) місцевими органами державної виконавчої влади, місцевого самоврядування:

фізичним особам на новозбудовані, перебудовані або реконструйовані об'єкти нерухомого майна при наявності акта про право власності або рішення про відведення земельної ділянки для цієї мети та при наявності акта державної комісії про прийняття об'єкта і введення його в експлуатацію;

власникам спільних будівель, які на законних підставах зробили перебудову, прибудову, внаслідок чого змінились належні їм частки. У випадках, коли співвласники не згодні змінити частки добровільно, це питання вирішується в судовому порядку;

членам житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого кооперативу, товариства або об'єднання, які повністю внесли свої пайові внески;

фізичним особам, які у випадках ліквідації підприємства, об'єднання, організації отримали у власність в установленому законодавством порядку нерухоме майно підприємства, об'єднання, організації, що ліквідується;

інвесторам, які у встановленому законодавством України порядку отримали у власність об'єкти нерухомого майна або його частини, побудовані за їх кошти, при наявності відповідного рішення органу державної виконавчої влади, місцевого самоврядування, акта прийняття-передачі об'єкта (частини) інвестору;

фізичним та юридичним особам на підставі документів, встановлених законодавством, які підтверджують їх право власності на об'єкти нерухомого майна;

б) державними органами приватизації:

наймачам квартир в державному житловому фонді, які приватизували їх відповідно до Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду".

При цьому Перелік правовстановлюючих документів, на підставі яких проводиться державна реєстрація об'єктів нерухомого майна, що знаходяться у власності юридичних та фізичних осіб (Додаток №1 до Правил) передбачає наявність наступних правовстановлюючих документів у власника нерухомого майна:

Документи, що посвідчуються згідно з чинним законодавством державними нотаріальними конторами:

а) договори купівлі-продажу, міни, дарування, довічного утримання;

б) свідоцтва про право на спадщину;

в) свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя;

г) свідоцтва про придбання жилих будинків з прилюдних торгів;

д) дублікати правовстановлюючих документів, що зберігаються у справах нотаріальних контор.

2. Документи, що посвідчуються приватними нотаріусами:

а) договори купівлі-продажу, міни, дарування;

б) свідоцтва про придбання жилих будинків з прилюдних торгів.

3. Документи, що видані державними нотаріальними архівами:

а) дублікати, засвідчені копії і виписки з документів, що зберігаються в справах цих архівів.

4. Документи, що оформляються консульськими установами України:

а) свідоцтва про право на спадщину;

б) свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя.

5. Рішення судів, арбітражних судів щодо права власності на об'єкти нерухомого майна.

6. Договори купівлі-продажу, міни, зареєстровані біржею.

7. Рішення місцевих органів державної виконавчої влади, місцевого самоврядування щодо права власності на об'єкти нерухомого майна.

8. Свідоцтва про право власності на об'єкти нерухомого майна, що видаються місцевими органами державної виконавчої влади, місцевого самоврядування, органами приватизації.

9. Рішення про відведення земельної ділянки або акт про право власності на земельну ділянку для будівництва об'єкта і акт прийняття цього об'єкта в експлуатацію, затверджений рішенням місцевого органу державної виконавчої влади, місцевого самоврядування.

10. Інші правовстановлюючі документи, передбачені законодавством України.

Тому суд погоджується із доводами позивачів, що ЗАТ Рівненський ДБК здійснив реєстрацію права власності на будівлю гуртожитку за адресою: АДРЕСА_7 з грубим порушенням вимог в тому числі п. 4.1 та додатку №1 до Правил державної реєстрації об'єктів нерухомого майна, що знаходяться у власності юридичних та фізичних осіб, затверджених наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 13.12.95 N 56, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 19 січня 1996 р. за N 31/1056, оскільки відповідач-1 не набував і не міг набути право власності на будівлю гуртожитку на підставі Договору №11 купівлі-продажу державного майна, посвідченого Першою Рівненською державною нотаріальною конторою 08.07.1993 року р. №3-4076; Свідоцтва про власність, виданого Регіональним відділенням фонду державного майна України по Рівненській області 9 липня 1993 року, реєстраційний №9; акту передачі від 09.07.1993 року; Довідки Регіонального відділення ФДМ по Рівненській області від 22.04.1997 року №558, а інших документів, передбачених діючим на той час законодавством для реєстрації права власності на нерухоме майно, не подав.

Виходячи із вказаного, реєстрація права власності на будівлю гуртожитку за адресою: АДРЕСА_7 за ЗАТ Рівненський домобудівний комбінат , оформлена 20 травня 1997 року виданим Рівненським обласним бюро технічної інвентаризації Реєстраційним посвідченням на об єкти нерухомого майна, які належать юридичним особам про реєстрацію права власності за ЗАТ Рівненський домобудівний комбінат на будинок АДРЕСА_10 на підставі договору купівлі - продажу №11 посвідченого І Рівненською ДНК 08.07.1993 року р. № 3-4076, свідоцтво про право власності від 08.07.1993 р. за № 9 та зроблено запис в реєстрову книгу № 1-62 за реєстровим №99, є незаконною та підлягає визнанню недійсною.

Як вбачається із досліджених судом матеріалів справи, у подальшому гуртожиток для сімейних по АДРЕСА_11 в м. Рівне відчужений ЗАТ Рівненський ДБК на користь Малого приватного підприємства АПМ на підставі договору купівлі - продажу № 5 від 26 травня 1998 року.

За цим Договором продавець, Закрите акціонерне товариство Рівненський домобудівний комбінат в особі голови правління ОСОБА_15 та Приватне підприємство АПМ купляє: гуртожиток для сімейних по АДРЕСА_16 за 352512 грн.; гуртожиток для сімейних по АДРЕСА_11 в м. Рівне за 120104 грн.; цілісний майновий комплекс по АДРЕСА_17 за 2276015 грн.

Згідно акту приймання - передачі основних засобів від 26 травня 1998 року гуртожиток для сімейних по АДРЕСА_11 переданий від ЗАТ Рівненський ДБК МПП АПМ .

Реєстрація права власності за МПП АПМ проведена Рівненським обласним БТІ про що видане реєстраційне посвідчення від 01.06.1998 р про реєстрацію права власності за ПП АПМ на будинок АДРЕСА_10, на підставі договору купівлі-продажу та акту приймання - передачі від 26.05.1998 р. та зроблено запис в реєстрову книгу № 1 -96 за реєстровим № 396.

Реєстраційне посвідчення Рівненського міського БТІ від 14.03.2001 р. про реєстрацію права власності за Приватним підприємством АПМ на будинок АДРЕСА_10, на підставі договору купівлі - продажу від 26.05.1998 р., записано в реєстрову книгу № 6 за реєстровим № 99-587.

Мале приватне підприємство АПМ (ідентифікаційний код 22574888) засноване ОСОБА_16, який вніс до статутного фонду 1200,00 гривен, зареєстроване 01.10.1993.

Відповідно статті 48 Цивільного кодексу УРСР недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону, в тому числі ущемляє особисті або майнові права неповнолітніх дітей. По недійсній угоді кожна з сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане за угодою, а при неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість у грошах, якщо інші наслідки недійсності угоди не передбачені законом. Відповідно до цієї статті недійсними визнаються угоди всі угоди, які не відповідають вимогам чинного законодавства і в яких порушена хоча б одна з умов дійсності угод. А саме: правомірність, дієздатність та вільне волевиявлення учасників угоди, дотримання форми угоди в тих випадках, коли не дотримання викликає недійсність угоди. При цьому під невідповідністю вимогам законодавства слід розуміти невідповідність угоди не тільки закону, а й іншим нормативно - правовим актам загальної та індивідуальної дії.

Відповідно статті 49 Цивільного кодексу УРСР недійсною визнається угода, укладена з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства. Згідно приписам статті 49 Цивільного кодексу УРСР, якщо угода укладена з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін -в разі виконання угоди обома сторонами -в доход держави стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання угоди однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею і все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї сторони все одержане нею за угодою повинно бути повернуто другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується в доход держави.

Відповідно до ст. 224 ЦК УРСР за договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується

прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 225 ЦК УРСР Право продажу майна, крім випадків примусового продажу, належить власникові. Якщо продавець майна не є його власником, покупець набуває права власності лише в тих випадках, коли згідно з статтею 145 цього Кодексу власник не вправі витребувати від нього майно.

Виходячи із аналізу спірних правовідносин та зазначених норм права, суд приходить до висновку, що ЗАТ Рівненський ДБК не мав права продавати будівлю гуртожитку, оскільки не набув право власності на неї у встановленому порядку, тому договір купівлі - продажу № 5 від 26 травня 1998 року, укладений між Закритим акціонерним товариством Рівненський домобудівний комбінат та Приватним підприємством АПМ , підлягає визнанню недійсним, із скасуванням реєстрації 20.05.2007 року права власності.

Відповідно до п. 5, 6, 7 Постанови Пленуму Верховного Суду N 3 від 28.04.78 Про судову практику в справах про визнання угод недійсними у редакції чинній на момент укладення договору № 5 від 25.05.1998 за правилами ст.48 ЦК угода визнається недійсною при невідповідності її не тільки законові, а й іншим актам, виданим органами державної влади і управління в межах наданої їм компетенції. Стаття 48 ЦК застосовується при порушенні встановленого порядку вчинення громадянами і організаціями дій, спрямованих на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав і обов'язків, при ущемленні угодою особистих або майнових прав неповнолітніх дітей, а також в інших випадках їх невідповідності вимогам чинного законодавства, якщо для них не встановлені особливі правила визнання угод недійсними (статті 45-47, 49-58 ЦК). Правила зазначеної статті застосовуються також до наслідків визнання недійсною угоди при недодержанні форми, в якій угода під страхом недійсності має бути укладена. У разі визнання угоди недійсною за ст.48 ЦК суд повинен у рішенні послатися і на нормативний акт, вимогам якого угода не відповідає. При розгляді справ про визнання угоди недійсною на підставі ст.49 Цивільного кодексу України судам слід мати на увазі, що дія цієї норми поширюється на угоди, які укладені з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, тобто порушують основні принципи існуючого суспільного ладу. До них, зокрема, належать угоди, спрямовані на використання всупереч закону колективної, державної або чиєїсь приватної власності з корисливою метою, одержання громадянами нетрудових доходів, використання майна, що знаходиться у їх власності або користуванні, на шкоду інтересам суспільства, на незаконне відчуження землі або незаконне нею користування, розпорядження чи придбання всупереч встановленим правилам предметів, вилучених з обігу або обмежених у обігу.

Задовольняючи позов у такій справі, суд повинен у рішенні вказати, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення угоди і хто з її учасників мав умисел на досягнення цієї мети.

Встановивши при розгляді справи, що угода, на яку сторони посилаються в обґрунтування своїх цивільних прав і обов'язків, укладена з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, суд згідно з ч.7 ст.203 ЦПК визнає таку угоду недійсною на підставі ст.49 ЦК, незалежно від змісту позовних вимог.

У зазначених випадках суд повинен притягати до участі в справі відповідно на стороні позивача чи відповідача усіх учасників угоди та інших осіб, на права і обов'язки яких може вплинути рішення в справі.

Оскільки юридична особа має цивільну правоздатність відповідно до встановлених статутом (положенням) цілей її діяльності, угода, укладена нею в суперечності з цими цілями, є в силу ст.50 ЦК недійсною, незалежно від наявності і форми вини її учасників.

Якщо така угода була укладена з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, до сторони, яка діяла умисно, застосовуються наслідки, передбачені ст.49 ЦК. При відсутності умислу застосовуються наслідки, передбачені ст.48 цього Кодексу.

Зазначені наслідки визнання угоди недійсною застосовуються і в тому разі, коли стороною в угоді є громадянин.

Отже, в даному випадку оскільки договір №5 від 26.05.1998 року укладався з метою ухилення відповідачів від передачі кімнат у гуртожитку для приватизації мешканцям, то такий договір є таким, що укладений з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, а тому підлягає визнанню недійсним.

Надалі Мале приватне підприємство АПМ виступило засновником Товариства з обмеженою відповідальністю АПМ ПЛЮС (ідентифікаційний код 38116574). Так Товариство з обмеженою відповідальністю АПМ ПЛЮС створене на підставі рішення установчих зборів засновників товариства від 9 лютого 2012 року, оформленого протоколом установчих зборів від 9 лютого 2012 року № 1/2012, та зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Рівненської міської ради Рівненської області 16 лютого 2012 року. Відповідно до даного протоколу установчих зборів засновниками Товариства є громадянин ОСОБА_16 та Мале приватне підприємство "АПМ". учасниками було сформовано статутний капітал товариства у розмірі 100 000 грн. 00 коп. шляхом внесення грошового та майнового внеску. Так, учасником товариства ОСОБА_16 внесено грошову частку в сумі 16 108 грн. 00 коп., яка складає 16,1 % від загальної суми статутного капіталу. У той же час частка Малого приватного підприємства АПМ була внесена у вигляді 40 квартир, що знаходяться в будівлі гуртожитку по АДРЕСА_18, та 13 квартир в будівлі гуртожитку по АДРЕСА_19, на суму 83 892 грн. 00 коп. та складає 83,9 % від загальної суми статутного капіталу Товариства.

Свідоцтво про право власності на нерухоме майно САЕ № 597247 від 15.06.2012, яким посвідчувалось право власності Товариства з обмеженою відповідальністю АПМ ПЛЮС на квартири в гуртожитку для малосімейних № 319, 320, 326, 331, 346, 351, 354, 355, 356, 378, 388, 391, 342 на АДРЕСА_11 видано Виконавчим комітетом Рівненської міської ради на підставі Розпорядження міського голови № 622-р від 15.06.2012 Про оформлення права власності на квартири .

Надалі Товариство з обмеженою відповідальністю АПМ ПЛЮС виступило засновником Товариства з обмеженою відповідальністю Пріоритетінвест - Рівне (ідентифікаційний код 39295126) та відчужило на його користь квартири. Відповідно до статуту Товариства з обмеженою відповідальністю Пріоритетінвест - Рівне , його засновниками є Товариство з обмеженою відповідальністю АПМ ПЛЮС із внеском 1300000 гривень та ОСОБА_18 із внеском 1300 гривень.

Тому на даний час власником квартир в будинку АДРЕСА_12, де проживають позивачі, є ТОВ Пріоритетінвест - Рівне на підставі наступних документів: свідоцтва про право власності з індексним номером: 33314077, видане 09.02.2015 року, державним реєстратором реєстраційної служби Рівненського міського управління юстиції Рівненської області - Гакало Оленою Михайлівною, яким посвідчено право власності на квартиру АДРЕСА_1; свідоцтва про право власності з індексним номером: 33318973, видане 09.02.2015 року, державним реєстратором реєстраційної служби Рівненського міського управління юстиції Рівненської області - Гакало Оленою Михайлівною, яким посвідчено право власності на квартиру АДРЕСА_2; свідоцтва про право власності з індексним номером: 33317039, видане 09.02.2015 року, державним реєстратором реєстраційної служби Рівненського міського управління юстиції Рівненської області - Гакало Оленою Михайлівною, яким посвідчено право власності на квартиру АДРЕСА_3; свідоцтва про право власності з індексним номером: 33270780, видане 06.02.2015 року, державним реєстратором реєстраційної служби Рівненського міського управління юстиції Рівненської області - Желязковою Міленою Ж., яким посвідчено право власності на квартиру АДРЕСА_4; свідоцтва про право власності з індексним номером: 33282598, видане 06.02.2015 року, державним реєстратором реєстраційної служби Рівненського міського управління юстиції Рівненської області - Гакало Оленою Михайлівною, яким посвідчено право власності на квартиру АДРЕСА_5; свідоцтва про право власності з індексним номером: 33261771, видане 06.02.2015 року, державним реєстратором реєстраційної служби Рівненського міського управління юстиції Рівненської області - Желязковою Міленою Ж., яким посвідчено право власності на квартиру АДРЕСА_6.

Відповідно до ст. 658 ЦК України право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.

Власник майна - це та особа, яка має законні права володіти, користуватися, розпоряджатися майном, що вибуло до добросовісного відповідача поза волею власника.

При цьому суд вважає, що наступні відчуження спірних квартир між пов язаними особами свідчать про недобросовісність відповідачів.

З врахуванням викладеного, оспорювані розпорядження та свідоцтва не відповідають вимогам чинного, на момент їх оформлення, законодавства, і порушують права та охоронювані законом інтереси позивачів, у зв язку з чим наявні правові підстави для задоволення позовних вимог в цій частині.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення. Таким чином, у розумінні закону, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Законодавець у ч. 1 ст. 16 ЦК установив, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а в ч. 2 цієї статті визначив способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом, зокрема такий спосіб як відновлення становища, яке існувало до порушення.

Право вибору способу судового захисту належить виключно позивачеві.

Відновленням становища, яке існувало до порушення, є також визнання недійсними свідоцтв про право власності. Окрім того, свідоцтво про право власності є правовстановлюючим документом, а тому може бути предметом розгляду в судах та окремим способом поновлення порушених прав у судовому порядку.

Згідно ст. 16 Цивільного процесуального кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; відновлення становища, яке існувало до порушення; зміна правовідношення; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного процесуального кодексу України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Отже, набуття права власності на квартири у гуртожитку ТОВ Пріоритетінвест - Рівне суперечить Закону України Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків та порушує житлові права осіб, які постійно проживають у цих квартирах.

Відповідно до положень постанови №3 пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 року Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ , п. 27 свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане відповідно до закону, належить до документів, на підставі яких згідно зі ст. 19 Закону України від 01 липня 2004 року № 1952-1V Про державну реєстрацію Речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень провадиться реєстрація права власності, яке вони посвідчують. У зв'язку із цим суд відповідно до частини першої статті 21, статті 393 ЦК визнає незаконним і скасовує такий акт, виданий владним органом, повністю або частково, якщо він суперечить актам цивільного законодавства та порушує цивільні права або інтереси. Такі спори за участю фізичних осіб розглядаються в порядку цивільного судочинства.

Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об'єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону (ст. 41 Конституції України). Таким чином, єдиною можливістю відновити порушене конституційне право позивача у даній справі на вільне користування житлом є скасування акту, який суперечить актам цивільного законодавства та порушує цивільні права або інтереси, відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта, витребування майна з незаконного володіння та покладення на відповідача обов'язку усунути перешкоди в користуванні майном.

При вирішенні справи по суті суд також керується такими нормами права.

Відповідно до принципів змагальності та диспозитивності цивільного судочинства, викладених у статтях 12 і 13 ЦПК України , цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу , в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтями 76 і 81ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином суд, аналізуючи вище викладене, дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, виходячи з принципів розумності, виваженості та справедливості, дійшов висновку про підставність та доведеність позовних вимог, що є підставою для їх задоволення.

За наведених вище обставин та з підстав, зазначених в позові, з врахуванням наданих суду позивачем доказів в підтвердження наведених у позовній заяві обставин, - позовні вимоги підлягають задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачами за подання до суду позовної заяви сплачено судовий збір в розмірі 6 280,05 грн., який у зв язку із задоволенням позовних вимог підлягає стягненню солідарно із відповідачів на користь позивачів.

Керуючись ст.ст. 16, 21, 393, 203, 215 ЦК України, ст.ст. 12 , 13 , 76 , 77 , 78 , 81 , 141, 259 , 263 , 265 , 268 , 273 , 354 ЦПК України , суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 до Товариства з додатковою відповідальністю Рівненський домобудівний комбінат , Малого приватного підприємства АПМ , Товариства з обмеженою відповідальністю АПМ ПЛЮС , Товариства з обмеженою відповідальністю Пріоритетінвест-Рівне про визнання незаконним та скасування свідоцтва про право власності задоволити повністю.

Визнати незаконною та недійсною реєстрацію права власності на будівлю гуртожитку за адресою: АДРЕСА_7 за ЗАТ Рівненський домобудівний комбінат , оформлену 20 травня 1997 року, виданим Рівненським обласним бюро технічної інвентаризації Реєстраційним посвідченням на об єкти нерухомого майна, які належать юридичним особам про реєстрацію права власності, за ЗАТ Рівненський домобудівний комбінат на будинок АДРЕСА_10 на підставі договору купівлі - продажу №11, посвідченого І Рівненською ДНК 08.07.1993 року за р. № 3-4076, свідоцтво про право власності від 08.07.1993 р. за № 9 та зроблено запис в реєстрову книгу № 1-62 за реєстровим №99.

Визнати недійсним договір купівлі - продажу № 5 від 26 травня 1998 року, укладений між Закритим акціонерним товариством Рівненський домобудівний комбінат та Приватним підприємством АПМ .

Визнати недійсним Розпорядження міського голови № 622-р від 15.06.2012 Про оформлення права власності на квартири .

Визнати частково недійсним Свідоцтво про право власності на нерухоме майно САЕ № 597247, видане Виконавчим комітетом Рівненської міської ради 15.06.2012, яким посвідчувалось право власності Товариства з обмеженою відповідальністю АПМ ПЛЮС на квартири в гуртожитку для малосімейних № 320, 326, 331, 351, 391, 342 на АДРЕСА_11.

Визнати недійсним свідоцтво про право власності з індексним номером: 33314077, видане 09.02.2015 року, державним реєстратором реєстраційної служби Рівненського міського управління юстиції Рівненської області - Гакало Оленою Михайлівною, яким посвідчено право власності на квартиру АДРЕСА_1 за Товариством з обмеженою відповідальністю Пріоритетінвест-Рівне .

Визнати недійсним свідоцтво про право власності з індексним номером: 33318973, видане 09.02.2015 року, державним реєстратором реєстраційної служби Рівненського міського управління юстиції Рівненської області - Гакало Оленою Михайлівною, яким посвідчено право власності на квартиру АДРЕСА_2 за Товариством з обмеженою відповідальністю Пріоритетінвест-Рівне .

Визнати недійсним свідоцтво про право власності з індексним номером: 33317039, видане 09.02.2015 року, державним реєстратором реєстраційної служби Рівненського міського управління юстиції Рівненської області - Гакало Оленою Михайлівною, яким посвідчено право власності на квартиру АДРЕСА_3 за Товариством з обмеженою відповідальністю Пріоритетінвест-Рівне .

Визнати недійсним свідоцтво про право власності з індексним номером: 33270780, видане 06.02.2015 року, державним реєстратором реєстраційної служби Рівненського міського управління юстиції Рівненської області - Желязковою Міленою Ж., яким посвідчено право власності на квартиру АДРЕСА_4 за Товариством з обмеженою відповідальністю Пріоритетінвест-Рівне .

Визнати недійсним свідоцтво про право власності з індексним номером: 33282598, видане 06.02.2015 року, державним реєстратором реєстраційної служби Рівненського міського управління юстиції Рівненської області - Гакало Оленою Михайлівною, яким посвідчено право власності на квартиру АДРЕСА_5 за Товариством з обмеженою відповідальністю Пріоритетінвест-Рівне .

Визнати недійсним свідоцтво про право власності з індексним номером: 33261771, видане 06.02.2015 року, державним реєстратором реєстраційної служби Рівненського міського управління юстиції Рівненської області - Желязковою Міленою Ж., яким посвідчено право власності на квартиру АДРЕСА_6 за Товариством з обмеженою відповідальністю Пріоритетінвест-Рівне .

Стягнути солідарно з Товариства з додатковою відповідальністю Рівненський домобудівний комбінат (ідентифікаційний номер - 22555939, місцезнаходження: м. Рівне, вул. Будівельників, 1), Малого приватного підприємства АПМ (ідентифікаційний номер - 22574888, місцезнаходження: м. Рівне, вул. Студентська, 14), Товариства з обмеженою відповідальністю АПМ ПЛЮС (ідентифікаційний номер - 38116574, місцезнаходження: м. Рівне, вул. Д.Галицького, 25), Товариства з обмеженою відповідальністю Пріоритетінвест-Рівне (ідентифікаційний код - 39295126, місцезнаходження: м. Здолбунів, Рівненська область, вул. Садова, 17 Г) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_1, адреса проживання: АДРЕСА_20), ОСОБА_4 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_2, адреса проживання: АДРЕСА_21), ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_3, адреса проживання: АДРЕСА_22), ОСОБА_5 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_4, адреса проживання: АДРЕСА_23), ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_5, адреса проживання: АДРЕСА_24) сплачений судовий збір в розмірі 2 756 (дві тисячі сімсот п ятдесят шість) грн. 05 коп.

Стягнути солідарно з Товариства з додатковою відповідальністю Рівненський домобудівний комбінат (ідентифікаційний номер - 22555939, місцезнаходження: м. Рівне, вул. Будівельників, 1), Малого приватного підприємства АПМ (ідентифікаційний номер - 22574888, місцезнаходження: м. Рівне, вул. Студентська, 14), Товариства з обмеженою відповідальністю АПМ ПЛЮС (ідентифікаційний номер - 38116574, місцезнаходження: м. Рівне, вул. Д.Галицького, 25), Товариства з обмеженою відповідальністю Пріоритетінвест-Рівне (ідентифікаційний код - 39295126, місцезнаходження: м. Здолбунів, Рівненська область, вул. Садова, 17 Г) на користь ОСОБА_6 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_6, адреса проживання: АДРЕСА_25) сплачений судовий збір в розмірі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп.

Стягнути солідарно з Товариства з додатковою відповідальністю Рівненський домобудівний комбінат (ідентифікаційний номер - 22555939, місцезнаходження: м. Рівне, вул. Будівельників, 1), Малого приватного підприємства АПМ (ідентифікаційний номер - 22574888, місцезнаходження: м. Рівне, вул. Студентська, 14), Товариства з обмеженою відповідальністю АПМ ПЛЮС (ідентифікаційний номер - 38116574, місцезнаходження: м. Рівне, вул. Д.Галицького, 25), Товариства з обмеженою відповідальністю Пріоритетінвест-Рівне (ідентифікаційний код - 39295126, місцезнаходження: м. Здолбунів, Рівненська область, вул. Садова, 17 Г) на користь ОСОБА_7 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_7, адреса проживання: АДРЕСА_25) сплачений судовий збір в розмірі 2 819 (дві тисячі вісімсот дев ятнадцять) грн. 20 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення або складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга подається до суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, яким ухвалено оскаржуване судове рішення.

Повний текст рішення виготовлений 22 листопада 2018 року.

Суддя Рівненського

міського суду О.Я. Тимощук