Справа № 569/11776/18
ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 грудня 2018 року
Рівненський міський суд Рівненської області у складі:
головуючого судді - Кучиної Н.Г.,
за участю секретаря судового засідання - Ющук О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Рівне цивільну справу № 569/11776/18 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю БСМ-АВТО про захист прав споживача,-
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до Рівненського міського суду Рівненської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю БСМ-АВТО про захист прав споживача.
У обгрунтування позовної заяви позивач зазначає, що проживаючи в сільській місцевості, ведучи власне господарство, в нього виникла потреба придбати міні-трактор для цих потреб, у зв'язку з чим у мережі Інтернет він здійснив пошук продавців тракторів, і, як наслідок, знайшов ряд оголошень відповідача, за змістом яких відповідач значиться як продавець цієї сільськогосподарської техніки, представництво якого знаходиться, зокрема, у м. Житомир.
Прибувши у м. Житомир до представника відповідача за віднайденими ним контактами, представник відповідача йому роз'яснила, що для придбання ним у відповідача міні-трактора в обумовленій комплектації йому потрібно відразу в день укладення договору сплатити 50% його ціни, а решту купівельної ціни він зобов'язаний буде сплатити відповідачу після поставки йому у місце його проживання придбаного міні-трактора, та надала підписати складені нею документи, в тому числі договір, за яким, як йому роз'яснили, він купить трактор, котрий буде йому поставлено відповідачем протягом трьох днів з дня підписання Договору, оскільки цей обраний ним міні-трактор, зі слів представника відповідача-підписанта договору, фізично знаходиться в іншому регіоні.
30 квітня 2018 р. між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю БСМ-АВТО (в особі представника цього товариства за довіреністю) було укладено договір № 510001, за яким він відразу у м.Житомир сплатив 44 000,00 грн.
Після його неодноразових дзвінків щодо нездійснення поставки відповідачем обумовленого міні-трактора, він звернувся із письмовою заявою до відповідача про повернення йому сплачених ним коштів, у відповідь на що йому було повідомлено, що за змістом Договору відповідач і не зобов'язувався продати та поставити йому трактор, натомість він здійснює лише інформаційно-консультаційні послуги та представництво його інтересів, і, як зазначив відповідач, послугу за Договором товариством йому надано, кошти поверненню не підлягають.
Отже, він заплатив відповідачу 44 000 грн. за те, що він рекомендував йому звернутися до лізингової компанії для отримання транспортного засобу або придбати його за повну вартість, і ці 44 000 грн за свою інформацію рекомендацію відповідач не повертає йому.
Йому не потрібні були послуги відповідача за 44 тис.грн., які по суті зводились до того, щоб відповідач порадив йому придбати трактор за повну суму, або отримати його у лізинг, сформувавши нібито відпрацьований за таку суму коштів на багато аркушів якийсь висновок із витягів законодавства та загальнодоступних матеріалів.
Тому, такими своїми діями відповідач ввів його в оману, адже його волевиявлення виражене зовні у формі підписаного Договору не відповідало його волі, яка була спрямована на придбання у відповідача міні-трактора з огляду на вищезазначену інформацію про нього як продавця сільськогосподарської техніки.
Просить позов задоволити.
Представник позивача подала суду заяву про розгляд справи без її участі та участі її довірителя, позовні вимоги підтримує та просить позов задоволити, у разі неявки відповідача не заперечує проти заочного розгляду справи.
Представник відповідача у судове засідання не з явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, поважних причин неявки у судове засідання суд не повідомив, відзиву та/або заперечення на позовну заяву не подав, що не перешкоджає розгляду справи по суті за змістом ст. 223 ЦПК України і є умовою для ухвалення заочного рішення у справі згідно ст. 280 ЦПК України .
Фіксування судового засідання технічними засобами не здійснюється у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи та надані суду докази, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що 30 квітня 2018 року між позивачем та відповідачем було укладено попередній договір № 510001 купівлі-продажу транспортног засобу. Як зазначено у договору відповідач - ТзОВ БСМ-АВТО , по тексту договору продавець та позивач по тексту договору покупець.
Відповідно до розділу 2 п. 2.1. сторони зобов"язуються в майбутньому укласти і належним чином оформити основний договір на умовах, в порядку та строки, визначені цим договором, за яким покупець зобовязується сплатити викупну вартість та отримати від продавця ТЗ, а продавець зобовязується придбати та передати покупцю ТЗ у власність.
У п. 2.2 Договору вказується назва транспортного засобу, який продавець зобовязується придбати у офіційних дилерів або дистрибюторів для його відчуження покупцеві за основним договором. Ціна придбання ТЗ вказуються у розділі 4 п.4.1.1 Договору. Розділ 4 Договору регламентує Порядок отримання транспортного засобу, відповідно до якого право власності на ТЗ переходить покупцю з моменту сплати ціни.
ОСОБА_1 згідно квитанції № № 26 від 02.05.2018 р. сплатив на користь отримувача Товариства з обмеженою відповідальністю БСМ-АВТО суму 44000,00 гривень.
Як зазначено у позовній заяві вказані кошти позивач сплатив, бо вважав, що вносить їх у рахунок оплати 100% вартості міні трактора, модель якого він обрав в інтернеті, зокрема на електронних ресурсах з режимом доступу ІНФОРМАЦІЯ_2, де розміщено оголошення щодо продажу Товариства з обмеженою відповідальністю БСМ-АВТО сільськогосподарської техніки в тому числі тракторів, а решту вартості вважав, що необхідно сплатити після поставки йому цього міні-трактора упродовж трьох днів з дати підписання Договору.
Характеризуючи Договір № 510001 від 30 квітня 2018 необхідно встановити правовідносин, які виникли між сторонами. Оскільки предметом договору передбачено надання Виконавцем Замовникові інформаційно консультаційних, юридичних, послуг з отримання транспортного засобу та містить розділ про порядок отримання транспортного засобу є підстави вважати що укладено договір про надання послуг, положення про який регулюються Главою 63 Цивільного кодексу.
Зокрема у ст. 901 ЦК України зазначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобовязується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобовязується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Відносини, що регулюються у звязку з укладенням договору про надання послуг регулюються крім вказаних статей ЦК України також Законом України Про захист прав споживачів
За положеннями ст. 626 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до частини 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Предметом договору про надання послуг є сама нематеріальна послуга, тобто те нематеріальне благо, яке отримує замовник у процесі вчинення виконавцем певних дій або здійснення певної діяльності.
Відповідно до частин першої, другої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Стаття 18 Закону України Про захист прав споживачів містить самостійні підстави визнання угоди (чи її умов) недійсною.
За змістом ч. 5 цієї норми, у разі визнання окремого положення договору, включаючи ціну договору, несправедливим може бути визнано недійсним або змінено саме це положення, а не сам договір.
Тільки у разі, коли зміна окремих положень або визнання їх недійсними зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача такі положення підлягають зміні або договір може бути визнаний недійсним у цілому (ч. 6 ст. 18 Закону України Про захист прав споживачів).
Визначення поняття несправедливі умови договору закріплено в ч. 2 ст. 18 цього Закону умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживачу.
Аналізуючи норму ст. 18 Закону України Про захист прав споживачів можна дійти висновку, що для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (ч. 3 ст. 509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обовязків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві.
Несправедливими є, зокрема, умови договору про: виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця (виконавця, виробника) або третьої особи у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем (виконавцем, виробником) договірних зобовязань, включаючи умови про взаємозалік, зобовязання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку продавця (виконавця, виробника); встановлення жорстких обов язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; (пп. 2, 3 ч. 3 ст. 18 Закону Про захист прав споживачів) надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв язку з розірвання або невиконанням ним договору (п. 4 ч. 3 ст. 18 Закону).
Отже, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в частині визнання недійсним договору №510001 від 30 квітня 2018 року, укладений між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю БСМ-АВТО .
Щодо позовних вимог в частині стягнення сплачених ОСОБА_1 Товариству з обмеженою відповідальністю БСМ-АВТО 44000 (сорок чотири тисячі) грн на виконання недійсного договору №510001 від 30 квітня 2018 року.
Згідно ч. 3 ст. 203 ЦК України волевиявлення учасників правочину має бути вільним та відповідати його внутрішній волі. Обєктивно сплата коштів у розмірі 44000 (сорок чотири тисячі) грн не є обґрунтованою та співрозмірною з обсягом послуг, який наданий відповідачем та зводиться до рекомендації позивачеві придбати міні-трактор за договором лізингу, без зазначення конкретних шляхів реалізації цього. Зазначене свідчить про порушення відповідачем ч. 1 ст. 215 ЦК України, що є підставою для недійсності такого правочину. Крім того згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України зобовязання, зокрема повинно ґрунтуватись на засадах добросовісності, розумності.
За змістом статті 19 Закону України Про захист прав споживачів нечесна підприємницька практика забороняється.
Нечесна підприємницька практика включає: 1) вчинення дій, що кваліфікуються законодавством як прояв недобросовісної конкуренції; 2) будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. Частиною 2 зазначеної статті передбачено, що, якщо підприємницька практика спонукає або може спонукати споживача дати згоду на здійснення правочину, на який в іншому випадку він не погодився б, така практика вводить в оману, зокрема, стосовно: ціни або способу розрахунку ціни чи наявності знижок або інших цінових переваг.
Підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору.
У ч. 3 зазначеної статті міститься перелік форм підприємницької діяльності, заборонених як таких, що вводять в оману, який не є вичерпним.
Аналізуючи правовідносини між сторонами є підстави вважати, що внаслідок нечесної підприємницької практики позивача було введено в оману під час пропонування продукції, інформація про яку подавалась в нечіткий, двозначний спосіб він вважав, що укладає договір купівлі-продажу з розстроченням платежу. Про введення позивача в оману, шляхом двозначного тлумачення умов Договору також свідчить факт того, що у ньому міститься розділ 5 Порядок отримання транспортного засобу у якому як доконаний факт вказується на порядок отримання замовником по договору транспортного засобу, тобто кінцевою метою укладеного договору є не надання консультаційних послуг, а отримання речі (міні-трактора).
З огляду на викладене суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 підлягають до задоволення у повному обсязі.
Оскільки позов підлягає задоволенню, а позивач звільнений від сплати судового збору то, згідно ч. 6 ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню судові витрати у розмірі 704 грн. 80 коп.
Керуючись ст.ст. 10, 11, 81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 273. 280, 281, Цивільного процесуального кодексу України, суд,-
ВИРIШИВ:
Позовні вимоги за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю БСМ-АВТО про захист прав споживача - задоволити повністю.
Визнати недійсним договір №510001 від 30 квітня 2018 року, укладений між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю БСМ-АВТО
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю БСМ-АВТО на користь ОСОБА_1 44000 (сорок чотири тисячі) грн сплачених ОСОБА_1 Товариству з обмеженою відповідальністю БСМ-АВТО на виконання недійсного договору №510001 від 30 квітня 2018 року.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю БСМ-АВТО на користь держави судовий збір у розмірі 704 (сімсот чотири) грн 80 коп.
Заочне рішення може бути переглянуто Рівненським міським судом Рівненської області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного ntrcne заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Рівненського апеляційного суду через Рівненський міський суд Рівненської області протягом тридцяти днів з дня його підписання суддею, складення повного заочного судового рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач - ОСОБА_1, проживає АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1
Відповідач- товариство з обмеженою відповідальністю "БСМ -АВТО", 01010 м.Київ, провулок Інженерний,4-В код ЄДРПОУ 42003564
Повний текст рішення складений 06 грудня 2018 року
Суддя Рівненського міського суду Н.Г. Кучина
Суд | Рівненський міський суд Рівненської області |
Дата ухвалення рішення | 05.12.2018 |
Оприлюднено | 09.12.2018 |
Номер документу | 78394148 |
Судочинство | Цивільне |
Цивільне
Рівненський міський суд Рівненської області
Кучина Н. Г.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні