Рішення

від 06.12.2018 по справі 332/3624/18

ЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

Заводський районний суд м. Запоріжжя

69009 Україна м. Запоріжжя вул. Лізи Чайкіної 65 тел.(061) 236-59-98

Справа № 332/3624/18

Провадження №: 2/332/1688/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 грудня 2018 р. м. Запоріжжя

Заводський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді ОСОБА_1, при секретарі за участю: представника позивача представника відповідача ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Запоріжжя цивільну справу за позовом

ОСОБА_5 до Приватного акціонерного товариства Український графіт про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, -

ВСТАНОВИВ:

25.10.2018 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_5 до Приватного акціонерного товариства Український графіт про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_5 працював монтером транспортного цеху ПрАТ Укрграфіт . 02.12.2016 позивача було звільнено на підставі п.3 ст. 36 КЗпП у зв'язку із призом на військову службу. Рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя від 03.04.2018 року по справі №332/2312/17, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Запорізької області від 14.08.2018 року, ОСОБА_5 був поновлений на посаді монтера шляху по 5 розряду транспортного цеху ПрАТ Укрграфіт , стягнуто з ПрАТ Укрграфіт середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 44895,24 грн. 22.08.2018 року позивача звільнено з ПрАТ Укрграфіт на підставі п.1 ст. 36 КЗпП за угодою сторін. В день його звільнення, всупереч вимогам ст. 116 КЗпП України, відповідач не провів із позивачем повного розрахунку, а саме позивачу не була виплачена сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 44895,24 грн. за вищевказаним рішенням суду від 03.04.2018 року по справі №332/2312/17, яку ПрАТ Укрграфіт виплатив у повному обсязі тільки 24.09.2018 року. У зв'язку із зазначеним, позивач просив суд стягнути з ПрАТ Укрграфіт на свою користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 11796,12 грн. згідно ст. 117 КЗпП України, компенсацію втрати частини доходів в сумі 569,52 грн., а також судові витрати.

Представник позивача - адвокат ОСОБА_3, в судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила їх задовольнити. Суду надала пояснення, аналогічні тим, що викладені у позовній заяві та відповіді на відзив, в якому зазначила, що сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 44895,24 грн. , зазначена в рішенні суду від 03.04.2018 року по справі №332/2312/17 є заробітною платою позивача та включається до сум, які мають бути виплачені під час звільнення заявника . Зазначила, що відповідач безпідставно не включив її до розрахунку при звільненні та не виплатив вчасно, тому відповідно до ст. 117 КЗпП відповідач має нести відповідальність за затримку розрахунку при звільненні у вигляді середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, з 22.08.2018 по 23.09.2018 в розмірі 11796,12 грн., та компенсувати втрати частину доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати в розмірі 569,52 грн.

Представник відповідача - ОСОБА_4, в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, просила відмовити у задоволенні позову з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, в якому зазначає про відсутність підстав для застосування ст. 117 КЗпП України , оскільки відповідачем було здійснено повний розрахунок з позивачем в день його звільнення. Також зазначила, що виконання рішення суду не регулюється положеннями КЗпП України.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні у справі письмові докази, у їх сукупності, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Судом встановлено, що 12.11.2014 року ОСОБА_5 було прийнято на посаду монтера шляху по 5 розряду транспортного цеху ПрАТ Укрграфіт . Наказом ПрАТ Укрграфіт №1827к від 21.12.2016 ОСОБА_5 звільнено з посади з 02.12.2016 року на підставі п.3 ст. 36 КЗпП України у зв'язку із призовом на військову службу за контрактом у Збройних Силах України.

Рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя від 03.04.2018 року по справі №332/2312/17, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Запорізької області від 14.08.2018 року, визнано незаконним та скасовано вищезазначений наказ ПрАТ Укрграфіт №1827к від 21.12.2016, позивач поновлений на посаді монтера шляху по 5 розряду транспортного цеху ПрАТ Укрграфіт , стягнуто з ПрАТ Укрграфіт на користь ОСОБА_5 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 44895,24 грн. (а.с.9-14).

Наказом № 56 від 04.04.2018 року ОСОБА_5 поновлено на посаді монтера шляху по 5 розряду транспортного цеху ПрАТ Укрграфіт . Наказом № 319 від 22.08.2018 року ОСОБА_5 звільнений за угодою сторін на підставі п.1 ст. 36 КЗпП України, про що зроблено відповідні записи у трудовій книжці ОСОБА_5 (а.с.6-7) .

Згідно розрахункового листа за серпень 2018 року, при звільненні ОСОБА_5 були нараховані: заробітна плата у розмірі 1769,87 грн.; оплата держ. обов'язку у розмірі 426,22 грн.; компенсація відпустки за 21 день у розмірі 6163, 91 грн.; премії у розмірі 2123,85 грн. (а.с.31).

Згідно відомості за серпень 2018 №732 від 22.08.2018, після утримання податків і зборів, ОСОБА_5 виплачено 6632,58 грн. (а.с.32 ), а також згідно відомості за серпень 2018 №733 від 22.08.2018, ОСОБА_5 повернуто податок на доходи фізичних осіб в розмірі 340,34 грн. (а.с.33).

Згідно зі ст. 1 Конвенції Міжнародної організації праці Про захист заробітної плати № 95, ратифікованої Україною 04.08.1961 року, термін заробітна плата означає, незалежно від назви й методу обчислення, будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах, і встановлені угодою або національним законодавством, що їх роботодавець повинен заплатити працівникові за працю, яку виконано чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано чи має бути надано. Цьому визначенню відповідає поняття заробітної плати, передбачене у частині першій статті 94 КЗпП України і частині першій статті 1 Закону України Про оплату праці , як винагороди, обчисленої, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган (роботодавець) виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Структуру заробітної плати визначено у ст. 2 Закону України Про оплату праці , якою передбачено існування основної заробітної плати, додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат. До останніх належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Відповідно до ст. 83 КЗпП України, у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки.

Відповідно до вимог частини першої статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу. За змістом частини першої статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

За правилами частини першої статті 117 КЗпП України у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Виходячи із зазначеного, відповідальність підприємства у вигляді обов'язку щодо сплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає у тому разі, коли роботодавець під час звільнення працівника не виплачує належну йому заробітну плату за виконану на умовах трудового договору роботу. Тобто на момент звільнення працівник повинен перебувати з підприємством у трудових відносинах і відповідно роботодавець повинен обчислювати винагороду за виконану роботу та у разі, якщо роботодавець під час звільнення не виплачує належні працівникові суми, то для роботодавця настають негативні наслідки, передбачені ст. 117 КЗпП України у вигляді обов'язку виплатити середній заробіток за час затримки розрахунку за період з моменту звільнення і до моменту фактичного розрахунку.

Судом встановлено, що 22.08.2018 року в день звільнення ОСОБА_5, відповідачем були нараховані позивачу усі виплати, передбачені чинним законодавством України, та здійснено з ним повний розрахунок. При цьому, позивачем не оскаржується правильність здійсненого відповідачем нарахування належних до сплатити сум.

Суд відхиляє доводи позивача щодо порушення відповідачем строків розрахунку при звільненні у зв'язку із невиплатою позивачу в день звільнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 44895,24 грн. за рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя від 03.04.2018 року по справі №332/2312/17, оскільки положення статей 116, 117 КЗпП України не підлягають застосуванню до виниклих між сторонами правовідносин щодо виконання рішення суду про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а регулюються Цивільно-процесуальним законодавством, Законом України Про виконавче провадження .

Доводи позивача стосовно необхідності врахування правової позиції, висловленої у постанові Верховного Суду України № №6-144ц13 від 29.01.2014 року, також не можуть бути прийняті до уваги, оскільки в зазначеній постанові викладена правова позиція стосовно застосування статті 117 КЗпП України до правовідносин, які не є тотожними спірним правовідносинам, що виникли між сторонами по даній справі, так як підставами заявлених ОСОБА_5 вимог є невиплата відповідачем в день звільнення позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 44895,24 грн. за рішенні суду від 03.04.2018 року по справі №332/2312/17, а не невиплата заборгованості із заробітної плати за судовим рішенням.

Судом також враховано, що відповідно до постанови про закінчення виконавчого провадження ВП № 57173011 від 04.10.2018, виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №332/2312/17, виданого Заводським районним судом м. Запоріжжя 02.09.2018 про стягнення з ПрАТ Укрграфіт на користь ОСОБА_5 середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 44895,24 грн. закінчено у зв'язку з фактичним виконанням рішення суду в повному обсязі (а.с.35-36) .

Враховуючи вищевикладене, з огляду на відсутність в даному випадку підстав для застосування до ПрАТ Укрграфіт заходів, встановлених ст. 117 КЗпП України, вимога позивача про стягнення компенсації втрати частини доходів, яка є похідною від основної вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, також не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_5 (зареєстроване місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1) до Приватного акціонерного товариства Український графіт (місцезнаходження: м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, буд. 20, код ЄДРПОУ 00196204) про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні - відмовити повністю.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Запорізького апеляційного суду через Заводський районний суд м. Запоріжжя.

Повне судове рішення складено 07.12.2018 року.

Суддя: О.С. Яцун