Рішення

від 07.12.2018 по справі 440/1264/18

БУСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Єдиний унікальний номер №440/1264/18

Провадження № 2/440/1248/2018

07 грудня 2018 року

Буський районний суд Львівської області

в складі:головуючого-судді ОСОБА_1М.

при секретарі Гута О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду місті Буськ цивільну справу за позовом ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_3 до ОСОБА_4 сільської ради Буського району Львівської області про визнання права на середню земельну частку (пай), -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_2 звернувся в суд з означеним позовом, покликаючись на те, що позивачка була членом та працювала різноробочою у колгоспі Колос у 1966-1995 роках. На час одержання народним аграрно-акціонерним господарством Колос Державного акту на право колективної власності на землю позивачка була членом колгоспу Колос , який після реформування сектору агропромислового комплексу перетворено у народне аграрно-акціонерне господарство Колос , а після реорганізації - сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Колос . Державним реєстратором 23.07.2008р. до Єдиного державного реєстру внесено запис № 13941130001000581 про припинення сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Колос (код за ЄДРПОУ 033774652). Відповідачем сесією сільської ради від 14.10.1994 року затверджено списки осіб на середню земельну частку (пай), однак позивачка не внесена до такого списку та їй рекомендовано звернутись до суду.

ОСОБА_2, до початку судового засідання, подала письмову заяву з проханням справу слухати у її відсутності, позовні вимоги підтримує в повному об'ємі, просить позов задоволити.

Представник відповідача ОСОБА_4 сільської ради, за викликом суду не з'явився, подав лист з проханням справу слухати у його відсутності, позов визнають, заперечень щодо такого, не мають.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши інші докази, зібрані в справі, суд приходить до наступного висновку.

Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.3 ст.12 цього Кодексу, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 6 ч. 6-8 Земельного Кодексу України (із змінами та доповненнями внесеними Законом України від 13.03.1992 року № 2196-ХП) право на земельну частку (пай) мають особи, що працюють у сільському господарстві, пенсіонери, які раніше працювали у сільському господарстві і проживають в сільській місцевості, а також особи, зайняті у соціальній сфері на селі. До числа осіб, які працюють у сільському господарстві, належать усі працівники колективних сільськогосподарських підприємств, підсобних сільських господарств, селянських (фермерських) господарств, інших сільськогосподарських підприємств, установ, організацій. До числа осіб, зайнятих у соціальній сфері належать працівники освіти, охорони здоров'я, культури, побутового обслуговування населення, зв'язку, торгівлі та громадського харчування, правоохоронних органів, рад народних депутатів та їх виконавчих комітетів.

Відповідно до Указу Президента України від 10 листопада 1994 р. № 666/94 "Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва" установлено, що кожному члену КСП, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства видається сертифікат на право приватної власності на земельну частку (пай) із зазначенням у ньому розміру земельної частки (паю) в умовних кадастрових гектарах, а також у вартісному вираженні. Указ проголосив, що право на земельну частку (пай) може бути об'єктом купівлі-продажу, дарування, обміну, успадкування, застави. У разі виходу із зазначених підприємств, їх члени мають право на отримання земельної ділянки в натурі.

Згідно Указу Президента України від 8 серпня 1995 р. № 720/95 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" передбачено, що право на земельну частку (пай) мають члени КСП, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Згідно п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 16.04.2004р. Про судову практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ (із змінами), де зазначено, що член колективного сільськогосподарського підприємства (далі - КСП), включений до списку, що додається до державного акту на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акту. Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку. При неможливості надати такій особі земельну частку (пай) з колективної власності, через відсутність необхідної для цього землі, остання відповідно до п.7 Указу Президента України від 08.08.1995р. № 720/95 Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям має бути надана із земель запасу, створеного місцевою радою. Позови громадян, пов'язані з паюванням земель (зокрема, про визнання права на земельну частку (пай). її розмір, незаконність відмови у видачі сертифіката, виділення паю в натурі), можуть бути предметом розгляду в судах. Відповідачами в таких справах є КСП, сільськогосподарські кооперативи, районна державна адміністрація, яка затверджувала розмір паю, вирішувала питання про видачу сертифіката, а також виконавчий орган чи орган місцевого самоврядування, що має вирішувати питання про виділення земельної частки (паю) в натурі, тощо.

Як вбачається з трудової книжки колгоспника № 27 від 07.02.1975 р., позивач з 1965 року по - 1995 року була членом та працювала різноробочою у колгоспі Колос .

Згідно довідки ОСОБА_4 сільської ради № 440 від 18.05.2018 року, ОСОБА_2І дійсно була членом господарства СТзОВ Колос з 1965 до 1995 року та в списки розпаювання земель по ОСОБА_4 сільській раді не була включена.

На час одержання народним аграрно-акціонерним господарством Колос (код за ЄДРПОУ 03374652) Державного акту на право колективної власності на землю позивачка була членом колгоспу Колос , який після реформування сектору агропромислового комплексу перетворено у народне аграрно-акціонерне господарство Колос , а після реорганізації - сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Колос , що підтверджується довідкою за № 4 від 05.01.1996р.

Господарський суд Львівської області судовим рішення від 20.03.2003р. у справі №5/837-6/127 припинив сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Колос . Державним реєстратором 23.07.2008р. до Єдиного державного реєстру внесено запис № 13941130001000581 про припинення сільськогосподарського товариства з

обмеженою відповідальністю Колос (код за ЄДРПОУ 033774652).

Відповідно до ст.2 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), серед іншого, є рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

Стаття 1 протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року (ратифікована Законом України від 17.07.1997 року) передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений своїх власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до ст. 152 Земельного кодексу України, держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання права, відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчинення дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Необхідність визнання прав на землю виникає тоді, коли в інших осіб виникають сумніви щодо наявності у особи певного суб'єктивного земельного права, суб'єктивне право заперечується чи створюється неможливість реалізації позивачем свого права власності на земельну ділянку чи права користування нею через наявність таких сумнівів чи відсутність або втрату належних правовстановлюючих документів на таку земельну ділянку.

Враховуючи вище викладене, те що відповідач позов визнає, суд приходить до висновку про підставність позову.

Керуючись ст.ст. 4, 7, 12, 13, 141, 247, 258-259, 264, 265, 354 ЦПК України, Законом України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) , ст. 6 Земельного кодексу України (в редакції 1990 року), ст. 14 Конституції України, суд -

ухвалив :

Позовну заяву задовольнити повністю.

Визнати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, жительку с. Кутків Буського району Львівської області, такою, що має право на середню земельну частку (пай) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель запасу на території ОСОБА_4 сільської ради Буського району Львівської області.

Зобов'язати ОСОБА_4 сільську раду Буського району Львівської області внести ОСОБА_2 у списки осіб, які мають право на середню земельну частку (пай) і виділити із земель запасу середню земельну частку (пай) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а для осіб, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, в цей же строк з дня його отримання, через Буський районний суд Львівської області.

Суддя: Б. М. Журибіда