Ухвала

від 05.12.2018 по справі 522/17911/17

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 522/17911/17

Провадження номер 2-п/522/297/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2018 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого - судді Шенцевої О.П.,

при секретарі Соболевій О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі заяву представника ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Приморського районного суду м. Одеси від 10 жовтня 2018 року по цивільній справі 522/17911/17 за позовом Одеської автомобільної школи № 2 Одеської обласної організації Товариства сприяння обороні України до ОСОБА_1, третя особа: Одеська обласна організація Товариство сприяння обороні України про стягнення грошових коштів, -

ВСТАНОВИВ:

Одеська автомобільна школа № 2 Одеської обласної організації Товариства сприяння обороні України звернулась з позовом до Приморського суду м. Одеси та просить стягнути з ОСОБА_1, колишнього керівника Одеської обласної організації Товариства сприяння обороні України кошти у розмірі 62 316 грн.( шістдесят дві тисячі триста шістнадцять) грн. 48 коп. за час вимушеного прогулу ОСОБА_2, звільненого ним на підставі наказу № 9-ос від 09 лютого 2015 року.

10 жовтня 2018 року Приморським районним судом м. Одеси в складі: головуючої судді Шенцевої О.П., при секретарі Соболевій О.М., було ухвалено заочне рішення по вказаній цивільній справі, яким позов був задоволений .

У листопаді 2018 року представник ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про перегляд заочного рішення суду, посилаючись на те, що рішення суду ухвалено у відсутність відповідача та з рішенням не згодний.

Представники позивача подали заяви про проведення судового засідання без фіксації судового процесу.

Судове засіданні проводиться на підставі наявних доказів у справі, без проведення фіксування судового засідання технічними засобами, що відповідає нормі ч.2 ст.247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали вищезазначеної цивільної справи, та докази, надані заявником, суд вважає, що дана заява задоволенню не підлягає.

Згідно вимог ч. 1 ст. 284 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Судом встановлено , що Приморським районним судом м. Одеси 10 жовтня 2018 року було ухвалено заочне рішення, яким позов Одеської автомобільної школи № 2 Одеської обласної організації Товариства сприяння обороні України був задоволений та стягнуто з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 паспорт КЕ812768, виданий Київським РВ УМВС України в Одеській області 28 жовтня 1997 року , і.п.н. НОМЕР_1, що мешкає: АДРЕСА_1 на користь Одеської автомобільної школи № 2 Одеської обласної організації Товариства сприяння обороні України , адреса : 65003, м. Одеса, вул. Чорноморського козацтва, буд.39, ЄДРПОУ : 02724156, п\р 26000300148713 кошти у сумі 62 316,48 грн. (шістдесят дві тисячі триста шістнадцять) грн.48 коп., а також судовий збір у розмірі 1600 грн. ( одна тисяча шістсот) грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 288 ЦПК України, заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з'явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Суд не приймає до уваги доводи заявника про те, що не був повідомлений про судові засідання у справі, оскільки матеріали справи свідчать про належне повідомлення відповідача про час слухання справи.

Згідно ст. 128 ЦПК України, суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов'язковою. Судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик. Судова повістка фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

Жодного доказу на підтвердження поважності причин нез'явлення в судове засідання та неподання заперечень на позов заявником не надано.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Однією з засад цивільного судочинства, згідно п. 11 ч. 3 ст. 2 ЦПК України є неприпустимість зловживання процесуальними правами.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції) наголошує, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на подання до суду скарги, пов'язаної з його або її правами та обов'язками цивільного характеру (рішення від 21 лютого 1975 року у справі Голдер проти Сполученого Королівства (п. 36). На це право на суд , в якому право на доступ до суду є одним з його аспектів, може посилатися кожен, хто небезпідставно вважає, що втручання у реалізацію його або її прав цивільного характеру є неправомірним (рішення від 13 жовтня 2009 року у справі Салонтаджі-Дробняк проти Сербії (п. 132).

Разом з тим, як зазначає Європейський суд з прав людини, право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати обмеженням. Вони дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб (рішення від 28 травня 1985 року у справі Ешингдейн проти Сполученого Королівства , (п. 57). Встановлюючи такі правила, держава користується певною свободою розсуду.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини застосовувані державою обмеження в доступі особи до національного суду не повинні звужувати чи зменшувати залишені особі можливості доступу до суду в такий спосіб або такою мірою, що буде нівельована сама суть права. Більше того, встановлене державою обмеження суперечитиме пункту 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не має законної мети і якщо не буде забезпечено пропорційного співвідношення між застосованими засобами та поставленою метою (рішення від 21 вересня 1994 року у справі Фаєд проти Сполученого Королівства (п. 65), рішення від 18 лютого 1999 р. у справі Вайт і Кеннеді проти Німеччини (п. 59), рішення від 10 травня 2001 р. у справі Т.Р. та К.М. проти Сполученого Королівства (п. 98), рішення від 10 травня 2001 р. у справі Z. Та інші проти Сполученого Королівства (п. 93).

Також, суд враховує, що заявником не додано доказів, якими він обґрунтовує свої заперечення проти вимог позивача та які мають мати істотне значення для правильного вирішення спору для можливості скасування заочного рішення відповідно до вимог ст. 288 ЦПК України.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Неподання суду доказів, якими заявник обґрунтовує необхідність скасування заочного рішення Приморського районного суду м. Одеси від 10 жовтня 2018 року, унеможливлює встановлення їх наявності та істотності значення для вирішення спору.

Відповідно до ч. 3 ст. 287 ЦПК України в результаті розгляду заяви про перегляд заочного рішення суд може своєю ухвалою: 1) залишити заяву без задоволення; 2) скасувати заочне рішення і призначити справу до розгляду в загальному порядку.

З урахуванням наведеного вище суд вважає, що відповідно до ч. 1 ст. 288 ЦПК України підстави для скасування заочного рішення суду відсутні, у зв'язку із чим заява підлягає залишенню без задоволення.

Керуючись: ст.ст. 4,12,13,76,258-261,287 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Заяву представника ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Приморського районного суду м. Одеси від 10 жовтня 2018 року по цивільній справі 522/17911/17 за позовом Одеської автомобільної школи № 2 Одеської обласної організації Товариства сприяння обороні України до ОСОБА_1, третя особа: Одеська обласна організація Товариство сприяння обороні України про стягнення грошових коштів - залишити заяву без задоволення.

Роз'яснити заявнику, що у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення, згідно ч.1 ст. 354 ЦПК України.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: