Рішення

від 05.12.2018 по справі 522/15960/18

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 522/15960/18

Провадження № 2/522/8016/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2018 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого - судді Шенцевої О.П.,

при секретарі Соболевій О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю ТСВ Експорт-Імпорт (адреса: м.Одеса, 65058,проспект Шевченка, 12, код ЄГРПОУ 23863318), треті особи: Другий Приморський ВДВС м.Одеси, Приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_2, про зняття арешту з нерухомого майна, -

ВСТАНОВИВ:

До Приморського районного суду м.Одеси звернулася представник позивача ОСОБА_1 з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ТСВ Експорт-Імпорт (адреса: м.Одеса, 65058,проспект Шевченка, 12, код ЄГРПОУ 23863318), треті особи: Другий Приморський ВДВС м.Одеси, Приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_2, про зняття арешту з нерухомого майна ОСОБА_3, а саме: всього нерухомого майна, накладеного постановою про арешт майна В-10/1261 від 11.10.2010 року Другим Приморським ВДВС ОМУЮ.

У судовому засіданні представник позивача просила слухати справу без фіксації судового процесу.

Приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_2, подала заяву про слухання справи у її відсутність.

Інші сторони у судове засідання не зяивлись., про час слухання справи повідомлялись належним чином.

Суд, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов обґрунтований, доведений та підлягає задоволенню.

Статтею 13 ЦПК України визначено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до вимог ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено , що 17.10.2018 року померла рідна тітка ОСОБА_1 - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1

Своєю заявою ОСОБА_1 спадщину після смерті тітки прийняла.

10.04.2018 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_2 було відкрито спадкову справу; номер спадкової справи у нотаріуса:10/2018, номер у спадковому реєстрі: 62261236.

Але , нотаріусом було роз'яснено ОСОБА_1, що видати їй свідоцтво про право на спадщину є неможливим , оскільки постановою про арешт майна В-10/1261 від 11.10.2010 року Другим Приморським ВДВС ОМУЮ було накладено арешт на все нерухоме майно боржника- Гроховської ОСОБА_4, в рамках виконавчого провадження по справі № 2-н-4799/06 Приморського районного суду м.Одеси від 15.03.2007 року.

ОСОБА_1 звернулася до Другого Приморського ВДВС ОМУЮ із заявою про надання інформації, копій матеріалів виконавчого провадження та зняття арешту з нерухомого майна ОСОБА_3, а саме з всього нерухомого майна, накладений постановою про арешт майна В-10/1261 від 11.10.2010 року Другим Приморським ВДВС ОМУЮ . На своє звернення отримала відповідь, що, дійсно, на виконанні у Другому Приморському ВДВС ОМУЮ у 2010 році перебувало виконавче провадження по справі № 2-н-4799/06 Приморського районного суду м.Одеси від 15.03.2007 року про стягнення з ОСОБА_3 суми боргу. В рамках вказаного виконавчого провадження було винесено постанову про арешт всього нерухомого майна боржника.

Однак, у зв'язку з тим, що виконавче провадження було знищено за закінченням терміну зберігання, відповідно до вимог Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 25.12.2008 року №2274/5, встановити підстави завершення виконавчого провадження та зняти арешт з нерухомого майна ОСОБА_3, а саме : з всього нерухомого майна, накладений постановою про арешт майна В-10/1261 від 11.10.2010 року Другим Приморським ВДВС ОМУЮ, не надається можливим. В зв'язку з чим, та керуючись ст.59 ЗУ Про виконавче провадження , ОСОБА_1 було запропоновано звернутися до суду з заявою про зняття арешту з належного їй нерухомого майна.

Представник ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, звернулася до Приморського районного суду м.Одеси з заявою про ознайомлення з матеріалами справи № 2-н-4799/06 про стягнення боргу з ОСОБА_3 та видачу копії рішення Приморського районного суду м.Одеси від 15.03.2007 року по справі № 2-н-4799/06, з метою дізнатися з матеріалів справи, яке саме боргове зобов'язання покійної ОСОБА_3 було підставою для винесення постанови про арешт всього її нерухомого майна, та з метою отримання відомостей, чи було виконане це зобов'язання.

21.08.2018 року у архіві Приморського районного суду м.Одеси представнику ОСОБА_1 було надано лише копію обліково-статистичної картки на цивільну справу № 2-н-4799/06, та було повідомлено, що сама справа, а також судове рішення по даній справі були знищені минулого року за закінченням строку зберігання.

Рішення по справі № 2-н-4799/06 у Єдиному реєстрі судових рішень відсутнє.

З обліково-статистичної картки на цивільну справу № 2-н-4799/06 випливає тільки інформація про те, що сума боргу ОСОБА_3 Товариству з обмеженою відповідальністю ТСВ Експ.-Імп. складала 987,66 грн.

Згідно до ч.1 статті 59 ЗУ Про виконавче провадження , особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Згідно до ч.2 статті 59 ЗУ Про виконавче провадження , у разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.

Згідно до ч.4 статті 59 ЗУ Про виконавче провадження ,підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є:

1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом;

2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника;

3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах;

4) наявність письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням;

5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно;

6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову;

7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника;

8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову.

Згідно до ч.5 статті 59 ЗУ Про виконавче провадження , у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ постановою №5 від 3 червня 2016 року "Про судову практику в справах про зняття арешту з майна" надав судам низку роз'яснень стосовно застосування законодавства при розгляді позовів про зняття арешту з майна.

Так, згідно до п.9 , при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги.

Суд дійшов висновку, що сума боргу є незначною порівняно з вартістю нерухомого майна(квартири), на яке було накладено арешт.

Незалежно від підстав, з яких виконавче провадження було закрито - адже на сьогодні є неможливим встановити, чи було виконане зобов'язання ОСОБА_3 перед Товариством з обмеженою відповідальністю ТОВ ТСВ Експ.-Імп. у розмірі 987,66 грн., чи ні- накладення арешту на усе нерухоме майно не відповідає принципу розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову. Також відсутній зв'язок між предметом позовної вимоги (грошові кошти у розмірі 987,66 грн.) та заходом забезпечення позову- накладенням арешту на все нерухоме майно.

На позовні вимоги про визнання права власності на арештоване майно та/або зняття арешту з майна поширюється передбачений статтею 257 Цивільного кодексу України трирічний строк позовної давності. Перебіг цього строку починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про арешт (опис) належного їй майна. ОСОБА_1 дізналася про арешт майна 26.07.2018 року, отже строк позовної давності не є пропущеним.

Згідно до п.8 постанови ВССУ №5 від 3 червня 2016 року "Про судову практику в справах про зняття арешту з майна", в одному провадженні можуть розглядатись вимоги про визнання права власності на майно та зняття арешту з майна.

При цьому якщо позивач є власником спірного майна, то вирішується вимога про зняття арешту з майна.

На цей час нерухоме майно ОСОБА_3 фактично належить її племінниці - ОСОБА_1 , так як відповідно до ч.5 ст.1268 Цивільного кодексу України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини, а відповідно до ч.3 ст.1296 ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину. Таким чином, вказане нерухоме майно належить ОСОБА_1 з дня смерті її тітки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, тобто з 17.10.2017 року.

Згідно до п.2 постанови ВССУ №5 від 3 червня 2016 року "Про судову практику в справах про зняття арешту з майна" , позов про зняття арешту з майна може бути пред'явлений власником. Відповідачами в справі є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках - особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване. Як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, має бути залучено відповідний орган державної виконавчої служби, а також відповідний орган доходів і зборів, банк та іншу фінансову установу, які у випадках, передбачених законом, виконують судові рішення (стаття 3 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV "Про виконавче провадження" (у редакції Закону України від 04 листопада 2010 року № 2677-VI).

Відповідно до ст.1 Протоколу 1 Європейської конвенції з прав людини і основоположних свобод та ч.1 ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Частинами 2 та 4 ст.41 Конституції України передбачено, що право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 319 ЦК України визначено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Відповідно до ст. 321 ЦК України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні.

У відповідності до ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Частиною 5 ст.1268 ЦК України визначено, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Згідно ч.3 ст.1296 ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Відповідно до ч. 1, 5 ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Висновки суду відповідають вимогам норм права, на які посилається суд під час розгляду справи і фактичним обставинам по справі, а також підтверджується зібраними по справі доказами.

Керуючись ст. 3, 4, 10, 12, 13, 17, 18, 76-81, 258-259, 263-265, 352, 354-355 ЦПК України суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю ТСВ Експорт-Імпорт (адреса: м.Одеса, 65058,проспект Шевченка, 12, код ЄГРПОУ 23863318), треті особи: Другий Приморський ВДВС м.Одеси, Приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_2, про зняття арешту з нерухомого майна - задовольнити.

Зняти арешт з нерухомого майна ОСОБА_3, а саме: всього нерухомого майна, накладений постановою про арешт майна В-10/1261 від 11.10.2010 року Другим Приморським ВДВС ОМУЮ.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до апеляційного суду Одеської області, а в разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя:

05.12.18