Рішення

від 05.12.2018 по справі 710/1180/18

ШПОЛЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 710/1180/18

Провадження № 2/710/662/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05.12.2018 м. Шпола

Шполянський районний суд Черкаської області в складі:

головуючого - судді Побережної Н.П.,

за участі секретаря судового засідання - Цяпкало Г.П.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Сількогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Україна про визнання договору недійсним,

ВСТАНОВИВ:

11.09.2018 до Шполянського районного суду Черкаської області надійшла дана позовна заява, в якій позивач просить визнати недійсним договір оренди землі від 01.01.2014, укладений між ОСОБА_4 та сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю УКРАЇНА , на земельну ділянку площею 2,3519 га, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 7125780800:04:001:0073, яка розташована в адмінмежах Буртівської сільської ради Шполянського району Черкаської області, право оренди по якому зареєстровано державним реєстратором Реєстраційної служби Шполянського районного управління юстиції Черкаської області ОСОБА_5, номер запису про інше речове право 6971120.

Позов позивач мотивує тим, що ОСОБА_3 23.02.2017 в порядку спадкування за заповітом отримала у спадщину після смерті ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка померла 04.08.2016, земельну ділянку площею 2,3519 га, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 7125780800:04:001:0073, яка розташована в адмінмежах Буртівської сільської ради Шполянського району Черкаської області. З часу отримання спадщини ОСОБА_3 будь-яких договорів оренди на земельну ділянку не укладала. ОСОБА_3 стало відомо, що земельну ділянку, яку вона отримала у спадщину, використовує сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю УКРАЇНА на підставі договору оренди землі. Ознайомившись із договором оренди землі ОСОБА_3 було встановлено, що договір оренди землі підписано невідомою особою, а не померлою ОСОБА_4 Крім того ОСОБА_3 стало відомо, що відповідно до витягу з реєстру речових прав на нерухоме майно підставою виникнення право оренди земельної ділянки є договір оренди землі б/н виданий 01.01.2014, укладений між ОСОБА_4 та СТОВ УКРАЇНА . Сам договір оренди землі не містить дати його укладення. Акт прийому-передачі земельної ділянки в оренду, який до речі, підписаний також невідомою особою, є додатком до договору оренди від 01.01.2013 укладеному між СТОВ УКРАЇНА та ОСОБА_4 Тобто існує невідповідність дати укладення договору в державному реєстрі та акті прийому-передачі земельної ділянки. Позивач вважає, що підпис ОСОБА_4 на договорі оренди землі, укладеному між ОСОБА_4 та СТОВ УКРАЇНА , підроблено невідомою особою, а отже договір оренди землі є недійсним. Тому позивач і звернувся до суду.

Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що позовні вимоги ґрунтуються на твердженні, що особистий підпис ОСОБА_4 підроблено невідомою особою. Договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 7125780800:04:001:0073 площею 2,3519 га від імені ОСОБА_4 був підписаний в її присутності та згодою сином ОСОБА_6 в зв'язку з тим, що в ОСОБА_4 були проблеми з зором, а також в присутності ОСОБА_7 та ОСОБА_8. Даний факт підтверджується зразками підписів на договорах оренди земельних ділянок ОСОБА_4 та ОСОБА_9, а також громадянами: ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8, що підтверджує вільне волевиявлення Власника. Крім того позивач орендну плату за користування земельною ділянкою згідно договору оренди земельної ділянки отримував щорічно, в тому числі і у 2017 році, що підтверджується Декларацією ОСОБА_3. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Позивач у відповіді на відзив вказав, що в своєму відзиві на позовну заяву відповідач підтвердив той факт, що підпис ОСОБА_4 на договорі оренди землі, укладеному між ОСОБА_4 та СТОВ УКРАЇНА , зроблений не нею особисто, а іншою особою, як зазначено у відзиві на позовну заяву це ОСОБА_6, при цьому належного доказу того, що померла уповноважила ОСОБА_6 І, підписати договір, суду не надано. Отже, оскільки спірний договір ОСОБА_4 не підписувала, тобто відсутнє вільне волевиявлення учасника правочину, на думку позивача, договір повинний бути визнаний судом недійсним.

09.11.2018 відповідач надав до суду заяву про виклик свідків, в якій просив викликати та допитати у якості свідків: ОСОБА_9, який проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2; ОСОБА_7, яка проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2; ОСОБА_8, яка проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2.

У судове засідання представник позивача з'явився, позов підтримав у повному обсязі надав пояснення аналогічні тексту позовної заяви та відповіді на відзив.

Представник відповідача у судове засідання з'явився, проти задоволення позову заперечував, надав пояснення аналогічні відзиву.

Ухвалою судді Шполянського районного суду Черкаської області від 02.10.2018 відкрито провадження по справі.

Ухвалою судді Шполянського районного суду Черкаської області від 09.11.2018 було закрито підготовче провадження та призначено справу для розгляду по суті.

14.11.2018 до суду надійшла заява від представника позивача про заперечення проти допиту свідків, в якій він зазначив, що під час підготовчого засідання представником відповідача було заявлено клопотання про виклик в судове засідання свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8. Представник позивача, в підготовчому засіданні не заперечував проти задоволення згаданого клопотання. 09.11.2018 судом було закрито підготовче засідання та призначено судове засідання на 05.12.2018 о 15.00 годині. Після судового засідання, від позивача, його представнику стало відомо, що ОСОБА_7 та ОСОБА_8 є засновниками СТОВ України , а отже є зацікавленими особами по даній справі. За таких обставин представник позивача заперечує проти допиту в якості свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8 оскільки вважає, що вони є зацікавленими особами в тому щоб спірний договір оренди не було визнано недійсним, а їх покази на його думку будуть викликати сумніви з приводу їх достовірності, а тому будуть вважатися неналежними, недостовірним та недостатніми доказами.

З приводу заяви представника позивача про заперечення проти допиту свідків суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 69 ЦПК України свідком може бути кожна особа, якій відомі будь-які обставини, що стосуються справи.

Свідок - юридично не заінтересована в результатах справи особа.

Згідно з ст. 70 ЦПК України не можуть бути допитані як свідки:

1) недієздатні фізичні особи, а також особи, які перебувають на обліку чи на лікуванні у психіатричному лікувальному закладі і не здатні через свої фізичні або психічні вади правильно сприймати обставини, що мають значення для справи, або давати показання;

2) особи, які за законом зобов'язані зберігати в таємниці відомості, що були довірені їм у зв'язку з наданням професійної правничої допомоги або послуг посередництва (медіації) під час проведення позасудового врегулювання спору, - про такі відомості;

3) священнослужителі - про відомості, одержані ними на сповіді віруючих;

4) судді та присяжні - про обставини обговорення в нарадчій кімнаті питань, що виникли під час ухвалення судового рішення, або про інформацію, що стала відома судді під час врегулювання спору за його участю;

5) інші особи, які не можуть бути допитані як свідки згідно із законом чи міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, без їхньої згоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 90 ЦПК України показання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи. Не є доказом показання свідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певної обставини.

Згідно зі ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Отже, проаналізувавши зміст ст.ст.69,70 ЦПК України, суд прийшов до висновку про те, що законодавцем не встановлена заборона щодо допиту свідків в судовому засіданні, які в даному випадку є засновниками юридичної особи СТОВ Україна - відповідача у справі.

Крім того, суд наголошує, що оцінювання доказів ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні всієї сукупності доказів та жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи зазначене, суд відмовляє в задоволенні заяви представника позивача про заперечення проти допиту свідків.

Суд, з'ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, вважає, що позов підлягає до задоволення.

ОСОБА_3 є власником земельної ділянки площею 2,3519 га, кадастровий номер 7125780800:04:001:0073, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Буртівської сільської ради Шполянського району Черкаської області, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину, посвідченим державним нотаріусом Шполянської державної нотаріальної контори ОСОБА_10 23.02.2017 (а.с. 5), виданим на підставі заповіту від 30.01.2013, посвіденого ОСОБА_11 - секретарем Буртівської сільської ради Шполянсько району Черкаської області (а.с. 13), витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 23.02.2017, індексний номер 81072721 (а.с. 6-7).

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 12.09.2014, індексний номер 26704169, наданого Реєстраційною службою Шполянського районного управління юстиції Черкаської області щодо земельної ділянки площею 2,3519 га, кадастровий номер 7125780800:04:001:0073, розташованої на території Буртівської сільської ради Шполянського району Черкаської області, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, 09.09.2014 зареєстроване право оренди строком на 10 років, орендарем за яким є ТОВ Україна , орендодавцем - ОСОБА_4 (а.с.7).

Згідно з договором оренди землі орендодавець ОСОБА_4 з одного боку, та орендар СТОВ УКРАЇНА в особі ОСОБА_12, який діє на підставі статуту з другого, уклали цей договір про те, що орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 2,3519 га у тому числі рілля 2,3519 га, кадастровий номер 7125780800:04:001:0073 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка находиться в адмінмежах Буртівської сільської ради, Шполянського району Черкаської області. Договір укладено на 10 років з урахуванням вегетації сільськогосподарських культур. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію (а.с. 8-9).

Відповідно до акту прийому-передачі земельної ділянки в оренду згідно договору оренди землі між орендодавцем (уповноваженою особою) ОСОБА_4 - власником земельної ділянки, з одного боку та орендарем СТОВ Україна з іншого боку, уклали цей акт про наступне: орендодавець передає на підставі вищевказаного договору земельну ділянку загальною площею 2,35 га. Земельна ділянка, що передається, по якісним характеристикам відповідає вимогам вирощування с/г культур відповідного регіону. Дана земельна ділянка недоліків не має (а.с. 10).

Згідно з витягом з декларації про доходи ОСОБА_3 отримує дохід від надання майна в оренду від СТОВ Україна (а.с. 31).

Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються нормами Земельного кодексу України (далі - ЗК України), Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), Закону України Про оренду землі .

У відповідності з приписами ст. 4 Закону України Про оренду землі орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи.

Згідно вимог ст. 6 Закону України Про оренду землі орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Статтею 13 Закону України Про оренду землі визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ст.93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до ч. 4 ст. 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем, який укладається в письмовій формі.

Згідно ст. 16 Закону України Про оренду землі укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку.

У статті 203 ЦК України передбачено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину:

1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Як вольова дія, правочин являє собою поєднання волі та волевиявлення. Воля є бажанням, наміром особи вчинити правочин, однак для вчинення правочину потрібна не тільки воля, а ще й доведення цієї волі до відома інших осіб. Отже, волевиявлення є способом, яким внутрішня воля особи дістає свій вираз зовні.

Відповідно до ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Отже підпис договору є обов'язковим реквізитом правочину, вчиненого у письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри учасника правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документа, в якому втілюється правочин. Унаслідок вказаного, підписання правочину здійснюється кожною із сторін власноручно або власноручно уповноваженими на те стороною особами.

Статтею 208 ЦК України передбачено перелік правочинів, які належить вчиняти у письмовій формі. Одним з таких випадків зазначений у п. 2 ч. 1 вказаної статті правочин між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

А згідно з ч. 3 цієї статті якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Отже, з аналізу норм цивільного законодавства та норм спеціальних законів про оренду землі в сукупності, з'ясовується, що однією з визначальних умов для договору оренди землі є волевиявлення учасника правочину.

Згідно правової позиції, сформульованої в Постанові Верховного Суду України від 18.12.2013 по справі №6-127цс13 - Вільне волевиявлення учасника правочину, передбачене ст. 203 ЦК України, є важливим чинником, без якого неможливо укладення договору оренди земельної ділянки. Своє волевиявлення на укладення договору учасник правочину виявляє в момент досягнення згоди з усіх істотних умов, складання та скріплення підписом письмового документа. Реєстрація договору є адміністративним актом, тобто елементом зовнішнім щодо договору . Відповідно до правової позиції, сформульованої в Постанові Верховного Суду України від 19.02.2014 по справі № 6-162цс13,- договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Сторони договору, дійшовши згоди щодо істотних умов договору оренди землі скріплюють його своїми підписами, що і є моментом укладення договору .

Відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, відповідач підтвердив, що померла особисто не підписувала оспорюваний договір оренди. Замість ОСОБА_4 договір оренди підписаний її сином ОСОБА_6

В судовому засіданні свідки ОСОБА_13 та ОСОБА_8 підтвердили, що договір оренди був підписаний не самою ОСОБА_4, а її сином та жодних документів на повноваження щодо підписання договору оренди надано не було, також свідок ОСОБА_6 повідомив що він підписував договір оренди землі, довіреність на підписання договору не мав, ОСОБА_4 не уповноважувала його на підписання договору, проблем із зором не мала.

Таким чином, у досліджуваних спірних правовідносинах встановлено відсутність волевиявлення учасника правочину (померлої), яке б відповідало його внутрішній волі, яка мала бути спрямована на реальне настання певних правових наслідків, що обумовлені таким правочином. За відсутності відповідного волевиявлення учасника правочину такий правочин не спричиняє виникнення у цієї особи як прав, так й обов'язків, обумовлених змістом такої домовленості.

Оскільки померла, як орендодавець, особисто не підписувала спірний договір оренди землі, згоди та повноважень на його укладання й підписання іншій особі не надавала, є всі підстави вважати доведеною відсутність у неї волевиявлення на укладання спірного договору.

Частиною 1 ст. 216 ЦК України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані із його недійсністю.

Непідписання договору оренди його стороною чи уповноваженою стороною особою, свідчить як про порушення вимоги щодо форми договору, так і підтверджує відсутність волевиявлення сторони договору щодо погодження його істотних умов.

Твердження представника відповідача щодо того, що ОСОБА_3 була обізнана про існування оспорюваного договору, оскільки отримувала орендну плату за оспорюваним договором не спростовують висновків суду про відсутність волевиявлення позивача на укладення оспорюваного договору оренди.

Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (1950 року), ратифікованою Законом від 17 липня 1997 року №475/97-ВР, зокрема ст. 1 Першого протоколу до неї (1952 року), передбачено право кожної фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном, не допускається позбавлення особи її власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, визнано право держави на здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Згідно зі ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За таких обставин суд задовольняє вимоги позивача щодо визнання недійсним договору оренди землі від 01.01.2014, укладеного між ОСОБА_4 та сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю УКРАЇНА , на земельну ділянку площею 2,3519 га, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 7125780800:04:001:0073, яка розташована в адмінмежах Буртівської сільської ради Шполянського району Черкаської області, право оренди по якому зареєстровано державним реєстратором Реєстраційної служби Шполянського районного управління юстиції Черкаської області ОСОБА_5, номер запису про інше речове право 6971120.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов задовольняється, суд стягує з відповідача на користь позивача судовий збір в розмірі 704,80 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 4, 6, 13, 15, 16 Закону України Про оренду землі , ст. 93, 124 ЗК України, ст.203, 206-208, 215, 216 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 69, 70, 76-81, 89, 141, 211, 263-265, ч.1 ст. 354 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати недійсним договір оренди землі укладений між ОСОБА_4 та сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю УКРАЇНА на земельну ділянку площею 2,3519 га, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 7125780800:04:001:0073, яка розташована в адмінмежах Буртівської сільської ради Шполянського району Черкаської області, зареєстрований державним реєстратором Реєстраційної служби Шполянського районного управління юстиції Черкаської області ОСОБА_5 09.09.2014, номер запису про інше речове право 6971120.

Стягнути з сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю УКРАЇНА , код ЄДРПОУ 03790416 на користь ОСОБА_3, жительки вул. Котовського, буд. 22, с. Бурти, Шполянського району, Черкаської області, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1, інші дані про особу суду невідомі, судовий збір в розмірі 704,80 грн. (сімсот чотири гривні вісімдесят копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Рішення може бути оскаржене сторонами в апеляційному порядку до Апеляційного суду Черкаської області через Шполянський районний суд Черкаської області (до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи) шляхом подання в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення в повному обсязі складене 10.12.2018.

Суддя Н.П. Побережна