Рішення

від 30.11.2018 по справі 760/15607/18

СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 760/15607/18

Провадження № 2/760/5589/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2018 року Солом'янський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Лазаренко В.В.

при секретарі Каліщук М.В.

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Київської міської Ради, третя особа: Обслуговуючий кооператив Алтай-Житло , про визнання права власності на частину квартири за набувальною давністю, -

в с т а н о в и в:

У червні 2018 року позивач звернулась з позовом до Київської міської Ради, третя особа: Обслуговуючий кооператив Алтай-Житло , про визнання права власності на частину квартири за набувальною давністю.

Свої вимоги мотивує тим, що 28.09.1974 вона вступила у шлюб з ОСОБА_2 і у 1978 році він став членом ЖБК Алтай ( нова назва - Обслуговуючий кооператив Алтай-Житло ), а в 1979 році вони вселилися в квартиру АДРЕСА_1. Квартира є однокімнатною, загальною площею 33,0 кв. м, жила 16,0 кв. м.

23.07.1991 році шлюб між позивачем та ОСОБА_2 було розірвано.

В 1991 році ОСОБА_2 оформив на своє ім'я право власності на вказану вище квартиру, отримавши довідку в ЖБК Алтай про те, що він є власником зазначеної вище квартири, повністю сплатив паєнакопичення за вказану квартиру, приховавши той факт, що частину пайових внесків внесла позивач, його бувша дружина.

Після чого він виїхав до Росії.

Розпорядженням № 1361 від 20.08.1999 року Київської міської державної адміністрації затверджено рішення зборів уповноважений членів ЖБК Алтай позивача було прийнято в члени ЖБК Алтай та закріплено за нею вищевказану квартиру.

ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Нижній Новгород Росія.

В 2003 році позивач взнала , що ОСОБА_2 оформив право власності на квартиру на своє ім'я і подала позов про визнання за нею право власності на 84/100 частин вказаної вище квартири, так як вона внесла значну частину пайових внесків за квартиру вже після розірвання шлюбу.

Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 16.07.2004 за позивачем визнано право власності на 84/100 частин вказаної квартири , визнано частково недійсною Довідку №47 від 03.08.1991, видану ЖБК Алтай на ім'я ОСОБА_2, визнано частково недійсним реєстраційне посвідчення на право власності на АДРЕСА_1 видане на ім'я ОСОБА_2

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав власності позивач є власником 84/100 частини квартири АДРЕСА_1.

Згідно інформаційної довідки Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна від 18.02.2016 вих. № КВ-2015 № 5150 вищевказана квартира на праві власності зареєстрована на ім'я: 16/100 ч. ОСОБА_2 (рос.); 84/100 ч. ОСОБА_1.

З 1979 року позивач зареєстрована та фактично проживає в спірній квартирі.

З 1991 року безперервно користується всією квартирою, в тому числі часткою, що належала ОСОБА_2 Вказані вище обставини свідчать про відкритість та безперервність володіння нею чужим майном, а саме - 16/100 частини квартири.

ОК Алтай -Житло довідкою підтвердив, що позивач з 1979 року зареєстрована в квартирі, постійно в ній проживає і з 01.09.1991 р. сплачує комунальні послуги та квартирну плату в повному обсязі . Громадянин ОСОБА_2 виписаний з квартири 03.09.1991 р.

Позивач стверджує, що вона несе витрати по утриманню всієї квартири, робить поточний ремонт квартири, підтримує квартиру у належному технічному стані.

Позивач вважає, що вона добросовісно заволоділа нерухомим майном і продовжує відкрито, безперервно протягом більш ніж десять років користуватися, володіти нерухомим майном, яким є 16/100 частини спірної квартири, яка на теперішній час зареєстрована за померлим ОСОБА_2, особисто несе витрати по її утриманню, в зв'язку з чим набула право власності на вказане майно на підставі ст.344 ЦК України.

Виходячи з цього, просить задовольнити позов.

Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 27 червня 2018 року відкрито спрощене позовне провадження у справі. Сторони в судове засідання не викликалися.

З відзиву відповідача на позовну заяву вбачається, що він просить розглянути справу , зважаючи на докази в матеріалах справи та ухвалити рішення згідно норм чинного законодавства.

Відповідь на відзив позивач не надала.

Письмові пояснення третя особа щодо позову та відзиву не надала.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що позивач та ОСОБА_2 28.09.1974 року вступили у шлюб, що підтверджується довідкою Відділу реєстрації актів громадянського стану Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві.

Рішенням виконавчого комітету Київської міської Ради народних депутатів №503 від 16.04.1979 року ОСОБА_2 став членом ЖБК Алтай 03.04.1978 року і в 1979 році він та позивач вселилися в квартиру АДРЕСА_1.

23.07.1991 року шлюб між ними було розірвано, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу.

В 1991 році ОСОБА_2 оформив правовстановлюючі документи на квартиру на АДРЕСА_1 на своє ім'я, приховавши той факт, що частину пайових внесків внесла позивач, його бувша дружина. Вказана квартира є однокімнатною, загальною площею 33,0 кв. м, жила 16,0 кв. м. Оформити право власності на себе він зміг, так як отримав довідку № 47 ЖБК Алтай про те, що він є власником зазначеної вище квартири, повністю сплативши 03.08.1991 року паєнакопичення в розмірі 5528 руб.59 коп. за вказану квартиру.

На підставі зазначеної вище довідки Київське міське БТІ та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, зареєструвало право власності за ОСОБА_2 та занесло ці відомості в реєстрову книгу № 59-164 за реєстровим № 604/30427-а.

Після цього ОСОБА_2 виїхав до Росії.

Розпорядженням № 1361 від 20.08.1999 р. Київської міської державної адміністрації затверджено рішення зборів уповноважених членів ЖБК Алтай , згідно якого позивача було прийнято в члени ЖБК Алтай та закріплено за нею квартиру АДРЕСА_1.

ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року в м. Нижній Новгород, Росія, що підтверджується свідоцтвом про смерть.

В 2003 році позивач взнала про те , що ОСОБА_2 оформив право власності на квартиру на своє ім'я і подала позов до Солом'янського районного суду м. Києва про визнання за нею право власності на 84/100 частин вказаної вище квартири, мотивуючи це тим, що вона внесла значну частину пайових внесків за квартиру вже після розірвання шлюбу.

Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 16.07.2004 року за позивачем визнано право власності на 84/100 частини квартири АДРЕСА_1, визнано частково недійсною Довідку № 47 від 03.08.1991 р., видану ЖБК Алтай на ім'я ОСОБА_2, визнано частково недійсним реєстраційне посвідчення на право власності на АДРЕСА_1 видане на ім'я ОСОБА_2

Суд в рішенні вказав, що, як вбачається з довідки Дев`ятої Київської державної нотаріальної контори спадкова справа після померлого ОСОБА_3 не заводилась.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Київське міське БТІ та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, зареєструвало право власності за позивачем на 84/100 ч. кв. №.49 в буд. № 28 по вул. Урицького та занесло ці відомості в реєстрову книгу № д.19-38 за реєстровим № 604/30427- а 29.10.2004 р.

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності я є власником 84/100 частини квартири АДРЕСА_1. Рішення про державну реєстрацію прав на їх обтяжень - 01.10.2015 р.

Загальна площа: 33,8 кв.м., житлова площа: 16 кв. м. Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 24943614 від 01.10.2015.

Перед вказаною реєстрацією, Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна надало інформаційну довідку від 18.02.2016 вих. № КВ-2015 № 5150 про те, що згідно з даними Бюро, АДРЕСА_1 на праві власності зареєстрована на ім'я:

- 16/100 ч. ОСОБА_2 (рос.) на підставі довідки виданої ЖБК Алтай №47 від 03.08.1991 р., дублікат якої виданий ЖБК Алтай № 47 від 07.03.2003 р., дублікат №2 якої виданий ЖБК Алтай № 22 від 14.10.2004 р., зареєстровано КП КМБТІ та РПВ на ОНМ 18.10.2004 р. за реєстровим №604/30427а ;

- 84/100 ч. ОСОБА_1 на підставі рішення Солом*янського районного суду м. Києва від 16.07.2004 р., зареєстровано КП КМБТІ та РПВ на ОНМ 29.10.2004 р. за реєстровим №604/30427а.

Згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна станом на 11.06.2018 року право власності на 84/100 частин спірної квартири зареєстровано за позивачем, а 16/100 - ні за ким не зареєстровано.

Позивач з 1979 року зареєстрована та фактично проживає в зазначеній вище квартирі.

Позивач з 1991 року безперервно користувалась всією квартирою, в тому числі часткою, що належала ОСОБА_2 Вказані вище обставини свідчать про відкритість та безперервність володіння нею чужим майном, а саме - 16/100 частини квартири.

ОК Алтай-Житло довідкою № 35/5 від 25.05.2018 року підтверджує, що позивач дійсно зареєстрована з 1979 року та постійно, фактично в ній проживає та сплачує комунальні послуги та квартиру плату в повному обсязі з 01.09.1991 р. з чого б вона не складалася. Громадянин ОСОБА_2 виписаний з 03.09.1991 р.

З 1991 року позивач особисто несла витрати по утриманню всієї квартири. Не тільки сплачувала за житлово-комунальні послуги, але і робила поточний ремонт квартири, підтримує квартиру у належному технічному стані.

Позивач надала суду з 2000 року квитанції за сплату за електроенергію, опалення, водопостачання холодної та гарячої води, за утримання будинку . З них вбачається, що рахунки виписані на прізвище позивача, на одну особу, їх сплачувала вона.

Згідно ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, та право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст.344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набуваються за рішення суду.

Частиною 8 розділу Прикінцеві та перехідні положення ЦК України передбачено, що правила статті 344 Цивільного кодексу України про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом.

Цивільний кодекс України набрав чинності 01.01.2004 року, тому норма ст.344 даного Кодексу може застосовуватися до правовідносин, які виникли після 01.01.2001 року.

Набувальна давність поширюється на випадки фактичного безперервного володіння чужим майном.

Крім того, для набуття права власності на майно за набувальною давністю, згідно з правилами ст.344 ЦК України, необхідно, щоб заволодіння майном було добросовісним, тобто особа при заволодіння майном не знада і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності.

Разом з тим, факт обізнаності особи про те, що вона не є власником речі, не виключає добросовісності володіння за умови, що заволодіння майном не відбувалося з порушення норм права (викрадення, шахрайство).

Аналіз поняття добросовісності володіння, як ознаки набувальної давності за ст.344 ЦК України, свідчить про те, що добросовісність, як одна із загальних засад цивільного судочинства, означає фактичну чесність суб'єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити свої цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов'язків. При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна, тобто на той початковий момент, який включається в повний давнісний строк володіння майном, визначений законом.

Крім того, позивач, як володілець майна, повинен бути впевнений в тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього.

При набувальній давності тягар доказування добросовісності лягає на зацікавлену сторону, тобто в даному випадку на позивача.

Наявність у володільця певної правової підстави для володіння майном виключає можливість набуття права власності за набувальною давністю.

У пункті 9 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 № 5 Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав роз'яснено, що при вирішення спорів, пов'язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке: володіння є добросовісним, якщо особа при заволодіння чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав набуття права власності, володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні, володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності.

Відповідно до роз'яснень, викладених у інформаційному листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 січня 2013 року № 24-150/0/4-13 Про практику застосування судами законодавства під час розгляду цивільних справ про захист права власності та інших речових прав для набуття права власності на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери перебігу строку набувальної давності недостатньо.

Умови набувальної давності підтверджується судовим рішенням.

Давнісний володілець повинен довести факти добросовісності, відкритості, безперервності і тривалості свого володіння.

Відповідно до вимог статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мали значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Згідно ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Статтями 15 та 20 ЦК України кожній особі гарантовано та закріплено право на судовий захист своїх прав та вільний вибір способів такого захисту.

Позивач , посилаючись на тривалість та добросовісність володіння спірною частиною квартири, надала докази в обґрунтування своєї позиції суду, які відповідають вимогам ст.ст.76-81 ЦПК України.

Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За змістом ч.ч.1,2 ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ч.1 ст.80 ЦПК України достатніми є докази, які є у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Таким чином, у даному випадку є докази того, що позивач добросовісно заволоділа нерухомим майном і продовжує відкрито, безперервно протягом більш ніж десять років користуватися , володіти нерухомим майном, яким є 16/100 частини квартири за адресою: АДРЕСА_1 , які на сьогодні зареєстровані за померлим ОСОБА_2, особисто несе витрати по її утриманню, в зв'язку з чим вона набула право власності на вказане майно на підставі ст.344 ЦК України.

З огляду на наведене, позов підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст.10,15,16, 328,344 Ц К України, пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, ст. ст. 4 ,5,12,13, 76-82, 141,259,263-265, 268, 273 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 до Київської міської Ради, третя особа: Обслуговуючий кооператив Алтай-Житло задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1, реєстраційний номер облікової картки платників податків № НОМЕР_1 , право власності на 16/100 частин квартири АДРЕСА_1, яка належала на праві власності померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_3.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду через Солом'янський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У відповідності до п.15.5 Перехідних положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Солом'янський районний суд міста Києва.

Суддя В.В. Лазаренко