Постанова

від 06.12.2018 по справі 199/11453/13-ц

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/933/18 Справа № 199/11453/13-ц Суддя у 1-й інстанції - Руденко В.В. Суддя у 2-й інстанції - Демченко Е. Л.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2018 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:

головуючого - судді Демченко Е.Л.

суддів - Куценко Т.Р., Макарова М.О.

при секретарі - Кругман А.М.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м.Дніпро апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Дніпрогаз" на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 13 грудня 2017 року по справі за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства "Дніпрогаз", товариства з обмеженою відповідальністю "Інститут нових технологій та матеріалів", комунального підприємства "Житлово-експлуатаційне підприємство №23" Дніпропетровської міської ради, треті особи - ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, про відшкодування моральної шкоди, завданої злочином, -

в с т а н о в и л а:

У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з уточненим позовом до публічного акціонерного товариства "Дніпрогаз" (далі - ПАТ "Дніпрогаз"), товариства з обмеженою відповідальністю "Інститут нових технологій та матеріалів" (далі - ТОВ "Інститут нових технологій та матеріалів"), комунального підприємства "Житлово-експлуатаційне підприємство №23" Дніпропетровської міської ради (далі - КП "ЖЕП №23" ДМР) про відшкодування моральної шкоди, завданої злочином, мотивуючи свої вимоги тим, що в ніч з 30 жовтня 2011 року на ІНФОРМАЦІЯ_1 року внаслідок неналежної роботи внутрішньобудинкових систем газопостачання та газовідведення в АДРЕСА_1 відбулося виділення чадного газу, що спричинило загибель її сестри ОСОБА_5 та матері ОСОБА_6, які мешкали у АДРЕСА_1.

Вказувала, що винними у зазначеній події було визнано співробітника ПАТ "Дніпрогаз" - ОСОБА_2, співробітника ТОВ "Інститут нових технологій та матеріалів" - ОСОБА_3 та співробітника КП "ЖЕП №23" ДМР - ОСОБА_4

Посилаючись на те, що вона є потерпілою у кримінальному провадженню та смертю її рідних та близьких людей їй завдано моральну шкоду, яку вона оцінила у розмірі 450.000 грн., та просила суд ухвалити рішенням, яким стягнути у рахунок відшкодування завданої їй моральної шкоди з ПАТ "Дніпрогаз", ТОВ "Інститут нових технологій та матеріалів" та КП "ЖЕП №23" ДМР по 150.000 грн.

Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 13 грудня 2017 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені. Вирішено питання стосовно судових витрат.

В апеляційній скарзі відповідач ПАТ "Дніпрогаз" ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, заявлених до ПАТ "Дніпрогаз", посилаючись на те, що суд ухвалив рішення з порушенням норм матеріального й процесуального справа.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом під час ухвалення рішення не враховано ступінь їхньої вини, наявність безпосереднього причинного зв'язку між діями особи та наслідками, що настали.

Розглянувши матеріали справи, обговоривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, перевіривши юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин у справі та їх повноту, колегія суддів не находить підстав для задоволення апеляційної скарги та скасуванню рішення суду.

Статтями 12,81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог.

Встановлено судом і це підтверджується матеріалами справи, що 16 листопада 2011 року старшим слідчим прокуратури АНД району м.Дніпропетровська Єлісєєвим С.А. було винесено постанову, якою позивача ОСОБА_1 було визнано потерпілою у кримінальній справі.

Вироком Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 26 червня 2013 року визнано винними ОСОБА_2 (працював монтером підземних газопроводів КПО ПАТ "Дніпрогаз") у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.272 КК України та призначено йому покарання у виді обмеження волі на строк 5 років, з позбавленням права обіймати посади слюсаря з експлуатації та ремонту газового забезпечення у ПАТ "Дніпрогаз" на строк 3 роки; визнано винним ОСОБА_3 (працював директором ТОВ "Інститут нових технологій та матеріалів") у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.367 КК України і призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки, з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов'язків у підприємствах, організаціях та установах будь-яких форм власності на строк 3 роки, без штрафу. На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_3 від відбування основного покарання з випробуванням, встановивши засудженому іспитовий строк 3 роки. На підставі п.п.2,3,4 ч.1 ст.76 КК України покладено на ОСОБА_3 обов'язки: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця роботи і проживання, періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію. ОСОБА_4 (працювала інженером 1-ої категорії КП "ЖЕП №23" ДМР) визнано винною у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.367 КК України і призначено їй покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки, з позбавленням права обіймати посади головного інженера на підприємствах житлово-комунального господарства України на строк 3 роки, без штрафу. На підставі ст.75 КК України звільнено ОСОБА_4 від відбування основного покарання з випробуванням, встановивши засудженій іспитовий строк 3 роки. На підставі п.п.2,3,4 ч.1 ст.76 КК України покладено на ОСОБА_4 обов'язки: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця роботи і проживання, періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію. Цивільні позови про відшкодування матеріальної та моральної шкоди потерпілих ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 задоволено повністю і стягнуто солідарно: з ПАТ Дніпрогаз , ТОВ Інститут нових технологій та матеріалів , КП ЖЕП №23 ДМР на користь: ОСОБА_8 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 10.617 грн.59 коп., моральної шкоди 40.000грн.; ОСОБА_9 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 3.403 грн.22 коп., моральної шкоди 15.000 грн.; ОСОБА_10 в рахунок відшкодування моральної шкоди 8.500 грн. Цивільні позови ОСОБА_1 і ОСОБА_11 про відшкодування моральної шкоди задоволено частково і стягнуто солідарно: з ПАТ Дніпрогаз ; ТОВ Інститут нових технологій та матеріалів ; КП ЖЕП №23 ДМР на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 300.000 грн., на користь ОСОБА_11 в рахунок відшкодування моральної шкоди 300.000 грн., в іншій частині в задоволенні позовів відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 02 жовтня 2013 року апеляцію прокурора, який брав участь в розгляді справи судом першої інстанції, залишено без задоволення, апеляції засудженого ОСОБА_2, захисника засудженого ОСОБА_2 - адвоката Биваліна О.В., цивільних відповідачів КП ЖЕП №23 ДМР, ПАТ Дніпрогаз задоволено частково, вирок Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 26 червня 2013 року змінено. На підставі ст.75 КК України ОСОБА_2 звільнено від призначеного судом основного покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки. На підставі ст.76 КК України покладено на ОСОБА_2 обов'язки не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання та роботи. Скасовано вирок суду в частині вирішення цивільних позовів потерпілих ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_1, ОСОБА_13 до цивільних відповідачів ПАТ Дніпрогаз ; ТОВ Інститут нових технологій та матеріалів ; КП ЖЕП №23 ДМР та направлено справу на розгляд в порядку цивільного судочинства. В решті вирок Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 26 червня 2013 року щодо ОСОБА_4., ОСОБА_2 та ОСОБА_3 залишено без зміни.

Відповідно до частини 6 статті 82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив з їх доведеності та обґрунтованості.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції у зв'язку з наступним.

Згідно з ч.2 ст.1188 ЦК України якщо внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки було завдано шкоди іншим особам, особи, які спільно завдали шкоди, зобов'язані її відшкодувати незалежно від їхньої вини.

Крім того, пунктом 8 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки від 01 березня 2013 року №4 судам роз'яснено, що особи, які спільно завдали шкоди, тобто завдали неподільної шкоди взаємопов'язаними, сукупними діями, або діями з єдністю наміру, несуть солідарну відповідальність перед потерпілими (статті 543, 1190 ЦК). У такому самому порядку відповідають особи, які здійснюють діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, за шкоду, завдану внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки іншим особам. Спір про відшкодування шкоди, завданої при цьому самим джерелам підвищеної небезпеки кожним із їх володільців перед іншим із них, вирішується за правилами статті 1188 ЦК, а саме: шкода, завдана одному з володільців із вини іншого, відшкодовується винним; не відшкодовується шкода, завдана володільцю лише з його вини; за наявності вини всіх володільців розмір відшкодування визначається судом у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення (тобто залежно від ступеня вини кожного); у разі відсутності вини володільців у взаємному завданні шкоди жоден із них не має права на відшкодування.

Пунктом 10 постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 року Про судову практику в справах про відшкодування моральної шкоди (немайнової ) шкоди роз`яснено, що у разі заподіяння особі моральної шкоди неправомірно вчиненими діями кількох осіб, розмір відшкодування визначається з урахуванням ступеня вини кожної з них. На осіб, які заподіяли моральну шкоду спільно (взаємопов'язаними, сукупними діями або діями з єдиним наміром) покладається солідарна відповідальність по її відшкодуванню.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. При вирішенні позову про відшкодування моральної шкоди необхідно з'ясовувати, коли виникли правовідносини сторін, коли заподіяна моральна шкода.

Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1)у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2)у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3)у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4)у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (статті 23 ЦК України).

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із частиною другою статті 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я.

Відповідно до частини другої статті 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю.

Колегія суддів наголошує на тому, що позивач зазнала душевних страждань та переживань у зв'язку з передчасною втратою матері та сестри.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, щодо відповідності розміру відшкодування завданої позивачу моральної шкоди засадам розумності, виваженості і справедливості з урахуванням встановлених у цій справі конкретних обставин.

Доводи апеляційної скарги стосовно того, що вони не знаходяться у причинно-наслідковому зв'язку з тим, що сталося є хибними.

Посилання на процесуальні порушення, які полягли в уточненні позову та зміні відповідачів, колегією суддів відхиляються як безпідставні, оскільки позивач мала процесуальне право на уточнення свого позову.

Інші наведені у апеляційній скарзі доводи не містить обґрунтованих посилань на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, а фактично зводиться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень апеляційного суду.

Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, обставини по справі, перевірив доводи і дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджені письмовими матеріалами справ.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення має бути залишено без змін.

Керуючись ст.ст.367,374,375,381-383 ЦПК України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Дніпрогаз" залишити без задоволення.

Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 13 грудня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Головуючий: Демченко Е.Л.

Судді: Куценко Т.Р.

Макаров М.О.