Рішення

від 07.12.2018 по справі 711/9221/18

ПРИДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЧЕРКАС

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/9221/18

Провадження № 2/711/2532/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2018 року Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого - судді Скляренко В.М.

при секретарі Слабко Ю.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Азот про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до Придніпровського районного суду м. Черкаси з позовом до Публічного акціонерного товариства Азот про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку.

В обґрунтування позову вказує, що він з 18.07.2007 року по 01.06.2017 року працював у ПАТ Азот та був звільнений з 01.06.2017 року на підставі наказу відповідача за ст. 38 КЗпП України (в зв'язку з виходом на пенсію). Однак в день звільнення розрахунок з ним проведений не був. Зокрема не було виплачено заробітну плату в розмірі 22423 грн. 53 коп.

Вказані обставини встановлені рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 27.06.2018 року у справі № 711/4215/18, і відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України, не підлягають доказуванню.

Відповідно до ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строк, передбачений ст. 116 цього Кодексу. При звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення (ст. 116 КЗпП України).

Вказує, що на момент звільнення (02.06.2017 року) відповідач не виплатив йому заробітну плату в сумі 22423 грн. 53 коп.

Відповідно до ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Вказує, що його середній заробіток на день складав 497 грн. 73 коп.

Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 27.06.2018 року з відповідача було стягнуто заборгованість по заробітній платі та середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 02.06.2017 року по 27.06.2018 року (268 робочих днів).

Фактично заборгованість по заробітній платі погашена лише 10.10.2018 року шляхом примусового стягнення коштів у виконавчому провадженні.

Враховуючи це, відповідач повинен сплатити середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 28.06.2018 року по 10.10.2018 року (день фактичного розрахунку) в сумі 35836 грн. 56 коп.

А тому, просить стягнути з ПАТ Азот на його користь середній заробіток за час затримки розрахунку з 28.06.2018 року по 10.10.2018 року в сумі 35836 грн. 56 коп.

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 06.11.2018 року позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі, визначено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження (з викликом сторін). Сторонам встановлено строк для подачі заяв по суті справи.

28.11.2018 року відповідачем подано відзив на позовну заяву ОСОБА_1, в якому останній просить врахувати, що в порушенні строків здійснення розрахунку при звільненні позивача відсутня вина ПАТ Азот , а також те, що державним виконавцем було накладено ряд арештів на рахунки ПАТ Азот , що виключало можливість виплати заробітної плати працівникам підприємства. Також просив врахувати, що повний розрахунок з позивачем вже проведений. Крім того, рішенням суду з відповідача на користь позивача вже був стягнутий середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, тому нарахована позивачем компенсація підлягає істотному зменшення для збереження принципу співмірності. Також вказує, що із середнього заробітку за час затримки розрахунку мають бути утримані всі обов'язкові податки та платежі. Тому просив відмовити в задоволенні позову.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав та просив стягнути з відповідача - ПАТ Азот на його користь середній заробіток за час затримки розрахунку з 28.06.2018 року по 10.10.2018 року в сумі 35836 грн. 56 коп.

В судове засідання представник відповідача - ПАТ Азот не з'явився, не повідомивши суд про причину неявки, хоча про день, час та місце розгляду справи був повідомлений в установленому законом порядку. 28.11.2018 року представником ПАТ Азот на адресу суду був направлений письмовий відзив на позовну заяву, в якому він просив відмовити в задоволенні позову з підстав, викладених в відзиві.

Суд, заслухавши пояснення позивача ОСОБА_1, дослідивши матеріали справи, в тому числі відзив та позовну заяву, приходить до висновку про задоволення позову, виходячи із наступних підстав.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках

Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

В судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_1 з 18.07.2007 року працював на посаді майстра ремонту устаткування централізованої дільниці з ремонту високовольтних випробувань та вимірювань силового електроустаткування цехів аміаку мінеральних добрив, ІОС, капролактану цеху електропостачання, що стверджується даними трудової книжки позивача (а.с. 3).

Наказом ПАТ Азот № 571-вк від 01.06.2017 року ОСОБА_1 був звільнений з роботи з 02.06.2017 року на підставі ст. 38 КЗпП України (в зв'язку з виходом на пенсію). В день звільнення розрахунок з позивачем проведений не був, а саме не було виплачено заробітну плату в сумі 22423 грн. 53 коп.

Вказані обставини встановлені рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 27.06.2018 року, яким було задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 та стягнуто з ПАТ Азот на його користь заборгованість по заробітній платі в сумі 22423 грн. 53 коп. та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 02.06.2017 року по 27.06.2018 року в сумі 133391 грн. 63 коп. з відрахуванням всіх необхідних обов'язкових платежів (а.с. 5-6).

Відповідно до статті 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Статтею 4 КЗпП України визначено, що законодавство про працю складається з КЗпП України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Відносини, які виникають між працівником і роботодавцем із приводу оплати праці, у тому числі й у зв'язку з порушенням строків виплати заробітної плати, регулюються трудовим законодавством, а саме: КЗпП України; Законом України: Про оплату праці .

Відповідно до ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП України.

Як передбачено ст. 116 згаданого Кодексу, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівнику при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювань ним суму.

Оскільки в повний розрахунок з позивачем ОСОБА_1 в день його звільнення проведений не був, останній звертався до Придніпровського районного суду м. Черкаси з позовом до відповідача і рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 27.06.2018 року з відповідача - ПАТ Азот на користь позивач було стягнуто заборгованість по заробітній платі в сумі 22423 грн. 53 коп. та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 02.06.2017 року по 27.06.2018 року в сумі 133391 грн. 63 коп.

Вказане рішення було звернуто до примусового виконання та було виконане 10.10.2018 року в примусовому порядку шляхом перерахування на рахунок позивача стягнутої судом суми (155815 грн. 17 коп.), що стверджується відповідною випискою про рух коштів по рахунку № 4149499106774027, який належить ОСОБА_1 (а.с. 8) та постановою про закінчення виконавчого провадження від 10.10.2018 року, з якої вбачається, що виконавче провадження закінчене в зв'язку з повним виконанням виконавчого документу (а.с. 7).

Статтею 117 КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Крім того, відповідно до п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року №13 Про практику застосування судами законодавства про оплату праці - установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини . Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Всупереч вимогам ст. 81 ЦПК відповідачем не надано суду ніяких доказів того, що у порушенні прав позивача на своєчасне отримання заробітної плати відсутня вина відповідача. До того ж, під час розгляду справи не встановлено вини позивача ОСОБА_1, як працівника підприємства, у виникненні становища, яке призвело до затримки розрахунку по заробітній платі.

При цьому суд вважає, що сам по собі факт відсутності коштів на підприємстві, як підстава для звільнення від відповідальності за порушення строків розрахунку по заробітній платі, є необґрунтованими.

В цьому контексті суд звертає увагу, що у своїй практиці Верховний Суд України неодноразово зазначав, що аналіз змісту ст.ст. 116, 117 КЗпП дає підстави для висновку про те, що відсутність фінансово-господарської діяльності або коштів у роботодавця не виключає його вини за невиплату належних звільненому працівникові коштів та не звільняє роботодавця від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України (постанова №6-2163цс16 від 31.05.2017 року, №6-259цс17 від 13.03.2017 року). Аналогічні роз'яснення викладені і в п. 20 постанови пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999р. №13 Про практику застосування судами законодавства про оплату праці .

Враховуючи, що повний розрахунок з позивачем ОСОБА_1 був проведений лише 10.10.2018 року, вимоги позивача про стягнення з відповідача на його користь середнього заробітку за період затримки розрахунку, а саме за період з 28.06.2018 року по 10.10.2018 року є законними та підлягають до задоволення.

При цьому суд звертає увагу, що за змістом ч. 2 ст. 117 КЗпП підставою для зменшення судом розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені є виключно наявність таких умов: 1) наявність спору між працівником та роботодавцем з приводу розміру належних до виплати працівникові сум за трудовим договором на день звільнення; 2) виникнення спору між роботодавцем та працівником після того, як належні до виплати працівникові суми за трудовим договором у зв'язку з його звільненням повинні бути сплачені роботодавцем; 3) прийняття судом рішення щодо часткового задоволення вимог працівника про виплату належних йому при звільненні сум у строки, визначені ст.116 цього Кодексу. Оскільки жодної з зазначених обставин в даному випадку судом не встановлено то правові підстави для зменшення розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку відповідача з позивачем відсутні. Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові ВСУ від 13.03.2017 року у справі №6-259цс17.

За таких обставин до стягнення з відповідача - ПАТ Азот на користь позивача ОСОБА_1 підлягає середній заробіток за весь час затримки розрахунку, а саме за період з 28.06.2018 року по 10.10.2018 року (день проведення повного розрахунку), оскільки між сторонами відсутній спір про розмір належних до виплати позивачу сум після його звільнення.

Період затримки розрахунку складає 88 днів (враховуючи п'ятиденний робочий тиждень), з 28.06.2018 року по 10.10.2018 року (день проведення повного розрахунку). Середня заробітна плата позивача ОСОБА_1 за останні два місяці які передували звільненню складає 497 грн. 81 коп., що стверджується довідкою ПАТ Азот від 15.06.2018 року вих. №532 (а.с. 4).

Таким чином до стягнення з відповідача - ПАТ Азот на користь позивача ОСОБА_1 підлягає середній заробіток за час затримки розрахунку в сумі 35836 грн. 56 коп., виходячи із наступного розрахунку: 497 грн. 81 коп. /середній заробіток/ х 88 днів /період затримки розрахунку з 28.06.2018 року по 10.10.2018 року/ = 35836 грн. 56 коп.

Оскільки розмір середньоденної заробітної плати ОСОБА_1 в сумі 497 грн. 81 коп. визначено із нарахованої заробітної плати до утримання податків та обов'язкових платежів, то середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 28.06.2018 року по 10.10.2018 року в сумі 35836 грн. 56 коп. на користь ОСОБА_1 необхідно стягнути із відрахуванням (утриманням) при виплаті податків та обов'язкових платежів передбачених законодавством України.

Крім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача - ПАТ Азот на користь позивача ОСОБА_1 сплачений ним при подачі позову судовий збір в розмірі 704 грн. 80 коп. (квитанція від 30.10.2018 року).

На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, Законом України Про оплату праці , ст.ст. 3, 4, 94, 115, 116, 117, 233, 238, 237-1 КЗпП, постановою Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.12.1999 року Про застосування судами законодавства про оплату праці , правовими позиціями ВСУ, рішенням КСУ № від 15.10.2013 року № 9- рп/2013, Законом України Про судовий збір , ст.ст. 4, 11, 141, 258, 430 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Азот про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку - задовольнити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства Азот (18014, м. Черкаси, вул. Героїв Холодного Яру, 72, код ЄДРПОУ 00203826) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованого та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП НОМЕР_1) середній заробіток за час затримки розрахунку в сумі 35836 грн. 56 коп., з відрахуванням при виплаті всіх обов'язкових податків та платежів.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства Азот (18014, м. Черкаси, вул. Героїв Холодного Яру, 72, код ЄДРПОУ 00203826) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованого та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП НОМЕР_1) судовий збір в розмірі 704 грн. 80 коп.

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду Черкаської області на протязі тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення суду складений 07.12.2018 року.

Головуючий: В.М. Скляренко