Рішення

від 07.12.2018 по справі 1140/2556/18

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 грудня 2018 року м. Кропивницький Справа № 1140/2556/18

Кіровоградський окружний адміністративний суд, у складі судді Хилько Л.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом:

Приватного сільськогосподарського підприємства "Седнівське" (код ЄДРПОУ - 03758476, адреса: с. Седнівка, Устинівський район, Кіровоградська область, 28620)

до відповідача:

Устинівської районної державної адміністрації Кіровоградської області (адреса: вул. Ювілейна, 2, смт. Устинівка, Кіровоградська область, 28600)

про скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Приватне сільськогосподарське підприємство "Седнівське" (далі - позивач) звернулося до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Устинівської районної державної адміністрації Кіровоградської області (далі - відповідач), в якому просить суд визнати неправомірним та скасувати розпорядження голови Устинівської районної державної адміністрації Кіровоградської області від 15.06.2010 р. №322-р Про внесення змін до розпорядження голови районної державної адміністрації від 06.05.2008 року №207-р .

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що розпорядженням голови Устинівської районної державної адміністрації Кіровоградської області від 06.05.2008 року затверджено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земельних ділянок для виготовлення державних актів на право власності на земельні ділянки колишнього КСП ім. Карла Маркса на території Седнівської сільської ради загальною площею 1268,0139 га та надано у власність ПСП Седнівське земельні ділянки загальною площею 1268,0139 га для ведення товарного сільськогосподарського призначення на території Седнівської сільської ради. Однак, розпорядженням голови Устинівської районної державної адміністрації Кіровоградської області від 15.06.2010 року №322-р внесено зміни до розпорядження голови районної державної адміністрації від 06.05.2008 року №207-р. Вказане розпорядження голови Устинівської районної державної адміністрації Кіровоградської області вважає неправомірним, тому звернулись до суду з позовними вимогами про його скасування.

Представник відповідача своїм правом на подання до суду відзиву на позов не скористався, надіславши лише до суду лист про надання письмової інформації щодо витребуваних судом доказів, в якому наголошено про винесення судом рішення відповідно до вимог чинного законодавства України (т.2,а.с.237).

Згідно з частиною третьою статті 241 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.

30.11.2018 року відповідною ухвалою суду керуючись приписами статті 183 КАС України подальший розгляд справи судом вирішено здійснити у порядку письмового провадження на підставі відповідного клопотання сторони.

Письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом (пункт 10 частини першої статті 4 КАС України).

Дослідивши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Предметом спору в даній справі є встановлення правомірності дії голови Устинівської районної державної адміністрації Кіровоградської області як суб'єкта владних повноважень, при дотриманні вимог чинного законодавства при винесенні розпорядження від 15.06.2010 р. №322-р Про внесення змін до розпорядження голови районної державної адміністрації від 06.05.2008 року №207-р .

При вирішенні даного спору суд враховує наступні фактичні обставини справи.

11.02.2000 року приватне сільськогосподарське підприємство Седнівське зареєстроване як юридична особа (а.с.8-14). Основним видом діяльності за КВЕД, серед інших, зокрема, є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (01.11), та розведення свиней (01.46), змішане сільське господарство (01.50), допоміжна діяльність у рослинництві (01.61), післяурожайна діяльність (01.63) (т.1,а.с.8-14).

Згідно Статуту, головною метою діяльності приватного сільськогосподарського підприємства Седнівське є виробництво товарної сільськогосподарської продукції, її переробка та реалізація, направлені на отримання максимального прибутку (т.1,а.с.15-18).

04.10.2007 року розпорядженням голови Устинівської районної державної адміністрації Кіровоградської області №501-р надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, що належали згідно з державним актом на право колективної власності від 18.10.1996 року серія КР №00010 КСП ім. Карла Маркса для передачі у приватну власність ПСП Седнівське у кількості 1456,64 га, із них: пасовища загальною площею - 1067,48 га; сади - 69,2 га; під господарськими будівлями і дворами - 47,38 га; під господарськими шляхами і прогонами - 58,83 га; ліси та інші лісовкриті площі - 119,25 га; інші - 63,7 га (т.1,а.с.29).

Розпорядженням голови Устинівської районної державної адміністрації Кіровоградської області від 06.05.2008 року №207-р, затверджено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земельних ділянок для виготовлення державних актів на право власності на земельні ділянки колишнього КСП ім. Карла Маркса на території Седнівської сільської ради загальною площею 1268,0139 га та надано у власність ПСП Седнівське земельні ділянки загальною площею 1268,0139га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за рахунок земель сільськогосподарського призначення на території Седнівської сільської ради, в тому числі: пасовища - 940,402 га; під господарськими будівлями - 58,672 га; під господарськими шляхами та прогонами - 64,7759 га; ліси та інші лісовкриті площі - 124,8216 га; забудовані землі - 13,6373 га; відкриті заболочені землі - 34,8554 га; відкриті землі без рослинного покриву або з незначним рослинним покривом - 20,4055 га; води - 10,4437 га. Також вказаним розпорядженням зобов'язано директора ПСП Седнівське використовувати земельні ділянки за цільовим призначенням (т.1,а.с.30).

В свою чергу, ПСП Седнівське отримано відповідні державні акти на право власності земельні ділянки, що також підтверджується відомостями Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області (т.1,а.с.50-250; т.2,а.с.1-215).

15.06.2010 року головою Устинівської районної державної адміністрації Кіровоградської області винесено розпорядження №322-р Про внесення змін до розпорядження голови районної державної адміністрації від 06.05.2008 року №207-р (т.1,а.с.19).

Не погоджуючись із таким розпорядженням, вважаючи його неправомірним, позивач звернувся із даним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Процесуальні питання оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єктів владних повноважень регламентовані Кодексом адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

За змістом положень статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси (ч. 1 ст. 5 КАС України).

Частиною 1 статті 6 КАС України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, тобто для відновлення порушеного права в зв'язку із прийняттям рішення суб'єктом владних повноважень особа повинна довести, яким чином відбулось порушення її прав. Порушення вимог Закону рішенням чи діями суб'єкта владних повноважень не є достатньою підставою для визнання їх протиправними, оскільки обов'язковою умовою визнання їх протиправними є доведеність позивачем порушених його прав та охоронюваних законом інтересів цими діями чи рішенням.

Тобто, виходячи з аналізу вищезазначеної правової норми, суд захищає лише порушені, невизнані або оспорювані права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин. Визнання протиправними дій суб'єкта владних повноважень можливе лише за позовом особи, право або законний інтерес якої порушені цією дією.

Конституція України має найвищу юридичну силу, закони та інші нормативно-правові акти повинні відповідати їй (ст. 8). На ці обставини неодноразово вказував Конституційний Суд України у своїх рішеннях, зокрема, рішенні №7-рп/2003 від 10.04.2003 року, рішенні №9-рп/2004 від 07.04.2004 року, рішенні №1-рп/2007, рішенні №19-рп/2008 від 02.10.2008 року.

При прийнятті рішення по цій справі суд керується принципами адміністративного судочинства, зокрема принципом офіційного з'ясування всіх обставин у справі, відповідно до якого суд не обмежується тільки документами та заявами про докази, які внесені сторонами, а також здійснює дослідження обставин у справі за власною ініціативою, у т. ч. з метою реалізації завдань адміністративного судочинства.

Відповідно до частини 2 статті 6 та частини 2 статті 19 Конституції України, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом статті 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Статтею 5 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено право на судовий захист, яким передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом звернутись до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Утвердження правової держави відповідно до приписів статті 1, другого речення частини 3 статті 8, статті 55 Основного Закону України полягає, зокрема, у гарантуванні кожному судового захисту прав і свобод, а також у запровадженні механізму такого захисту. Конституційний Суд України у своїх рішеннях послідовно підкреслював значущість положень статті 55 Конституції України щодо захисту кожним у судовому порядку своїх прав і свобод від будь-яких рішень, дій чи бездіяльності органів влади, посадових і службових осіб, а також стосовно неможливості відмови у правосудді.

Судом встановлено, що розпорядженням голови Устинівської районної державної адміністрації Кіровоградської області від 15.06.2010 року №322-р, внесено зміни до розпорядження голови районної державної адміністрації від 06.05.2008 року №207-р Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації для виготовлення державних актів на право власності на земельні ділянки колишнього КСП ім. Карла Маркса , а саме: абзац 2 пункту 2 розпорядження викласти в такій редакції без права розорювання (т.1,а.с.19).

З вказаного спірного розпорядження вбачається, що воно винесено на підставі ст. 17 та п.12 розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України, п. 7 ст. 13 Закону України Про місцеві державні адміністрації та на підставі клопотань відділу Держкомзему у Устинівському районі та Седнівської сільської ради.

На виконання процесуальних приписів Кодексу адміністративного судочинства України, з метою об'єктивного розгляду справи, відповідною ухвалою суду судом було витребувано від Устинівської районної державної адміністрації Кіровоградської області належним чином засвідчені копії вказаних клопотань, що стали підставою для винесення спірного розпорядження (т.2,а.с.228-229).

Натомість, відповідачем вказані клопотання не має змоги надати суду, оскільки на даний час такі не збереглися, що повідомлено у відповідному листі про надання інформації від 28.11.2018 року №01-26/367/02 (т.2,а.с.236-237).

Згідно із статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Організацію, повноваження та порядок діяльності місцевих державних адміністрацій визначає Закон України Про місцеві державні адміністрації №586-XIV від 09.04.1999 року.

Згідно з положеннями статей 1, 2 Закону України Про місцеві державні адміністрації від 09.04.1999 року №586 - XIV, виконавчу владу в областях, районах, районах Автономної Республіки Крим, у містах Києві та Севастополі здійснюють обласні, районні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації. Місцева державна адміністрація є місцевим органом виконавчої влади і входить до системи органів виконавчої влади. Місцева державна адміністрація в межах своїх повноважень здійснює виконавчу владу на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, а також реалізує повноваження, делеговані їй відповідною радою.

Місцеві державні адміністрації в межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці забезпечують, зокрема виконання Конституції, законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, інших органів виконавчої влади вищого рівня.

Відповідно до ст. 6 Закону України Про місцеві державні адміністрації №586-XIV від 09.04.1999 року на виконання Конституції України, законів України, актів Президента України, щорічного послання Президента України до Верховної Ради України про внутрішнє і зовнішнє становище України, актів Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, які відповідно до закону забезпечують нормативно-правове регулювання, власних і делегованих повноважень голова місцевої державної адміністрації в межах своїх повноважень видає розпорядження, а керівники структурних підрозділів - накази.

Розпорядження голів місцевих державних адміністрацій, прийняті в межах їх компетенції, є обов'язковими для виконання на відповідній території всіма органами, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами та громадянами.

За змістом статті 13 Закону України Про місцеві державні адміністрації до відання місцевих державних адміністрацій у межах і формах, визначених Конституцією і законами України належить вирішення питань, зокрема, серед інших, щодо використання землі, природних ресурсів, охорони довкілля.

Згідно із п. 2 ст. 21 Закону України Про місцеві державні адміністрації місцева державна адміністрація розпоряджається землями державної власності відповідно до закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 Закону України Про місцеві державні адміністрації , голови місцевих державних адміністрацій видають розпорядження одноособово і несуть за них відповідальність згідно із законодавством.

Приписи ч. 3 ст. 43 Закону України Про місцеві державні адміністрації №586-XIV від 09.04.1999 року визначають, що розпорядження голови державної адміністрації, що суперечать Конституції України, законам України, рішенням Конституційного Суду України, іншим актам законодавства або є недоцільними, неекономними, неефективними за очікуваними чи фактичними результатами, скасовуються Президентом України, головою місцевої державної адміністрації вищого рівня або в судовому порядку.

Право скасовувати розпорядження голів районних державних адміністрацій, що суперечать Конституції та законам України, рішенням Конституційного Суду України, актам Президента України, КМУ, голів обласних державних адміністрацій, а також міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, надано головам обласних державних адміністрацій (ч.3 ст. 33 Закону України №586-XIV від 09.04.1999 року).

Таким чином, виходячи із аналізу вказаних законодавчих положень у системному їх зв'язку, суд приходить до висновку, що місцеві державні адміністрації не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів.

Статтею 41 Конституції України закріплено право кожного володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Згідно з частиною 4 статті 373, частиною 1 та 3 статті 375 Цивільного кодексу України, власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення.

Таким чином, власник земельної ділянки має право використовувати належну йому земельну ділянку на власний розсуд, виключно в межах цільового призначення такої земельної ділянки.

Згідно з положеннями статті 1 Земельного кодексу України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується.

Відповідно до статті 17 Земельного кодексу України до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить:

а) розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом;

б) участь у розробленні та забезпеченні виконання загальнодержавних і регіональних (республіканських) програм з питань використання та охорони земель;

в) координація здійснення землеустрою та державного контролю за використанням та охороною земель;

г) підготовка висновків щодо надання або вилучення (викупу) земельних ділянок;

ґ) викуп земельних ділянок для суспільних потреб у межах, визначених законом;

д) підготовка висновків щодо встановлення та зміни меж сіл, селищ, районів, районів у містах та міст;

е) здійснення контролю за використанням коштів, що надходять у порядку відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, пов'язаних із вилученням (викупом) земельних ділянок;

є) координація діяльності державних органів земельних ресурсів;

є 1) внесення до Кабінету Міністрів України пропозицій щодо встановлення та зміни меж районів, міст у порядку, визначеному законом;

ж) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Відповідно до частини 1 статті 19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Положеннями частини 1 статті 20 Земельного кодексу України встановлено, що віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.

Таким чином, земельним законодавством чітко встановлено, що за проектами землеустрою та з дотриманням відповідної процедури здійснюється зміна цільового призначення земельних ділянок.

Водночас, відповідно до частини 5 статті 20 Земельного кодексу України, види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.

Отже, зміна виду використання земельної ділянки в межах однієї категорії земель (за виключенням земель сільськогосподарського призначення та земель оборони), здійснюється її власником самостійно з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.

У справі Пайн Велі Девелопмент ЛТД та інші проти Ірландії Європейський суд з прав людини постановив, що статтю 1 Першого протоколу до Конвенції можна застосовувати для захисту "правомірних очікувань" щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності. Правомірні очікування виникають у особи, якщо нею було дотримано всіх вимог законодавства для отримання відповідного рішення уповноваженого органу, а тому вона мала усі підстави вважати так.

Отже, отримавши земельну ділянку у власність, категорією використання якої є земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за рахунок земель сільськогосподарського призначення, що відповідає цільовому призначенню та виду земельної ділянки відповідно до її документації, позивач має право розпоряджатися та користуватися даною земельною ділянкою за її призначенням та відповідно до основного виду діяльності як сільськогосподарського підприємства. Тобто, його очікування щодо отримання вказаної земельної ділянки були правомірними.

Натомість, зміни що внесені відповідачем до розпорядження голови районної державної адміністрації від 06.05.2008 року №207-р, в частині внесення пункту без права розорювання , фактично змінюють цільове використання земельної ділянки, адже позивачу надано земельну ділянку розпорядженням від 06.05.2008 року №207-р, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за рахунок земель сільськогосподарського призначення.

Таким чином, судом встановлено, що при винесенні оскаржуваного рішення від 15.06.2010 р. №322-р Про внесення змін до розпорядження голови районної державної адміністрації від 06.05.2008 року №207-р , головою Устинівської районної державної адміністрації Кіровоградської області, не вжито усіх можливих заходів, передбачених законодавством, спрямованих на дотримання вимог у сфері земельних відносин та земельного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтю 73 КАС України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до статей 74-76 КАС України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно зі статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відтак, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.

За змістом частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем фактично був сплачений судовий збір у розмірі 1762,00 грн. (т.1,а.с.2), тому вказана сума судового збору, у відповідності з ч. 1 ст. 139 КАС України підлягає присудженню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Устинівської районної державної адміністрації Кіровоградської області, як суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем по справі.

Керуючись ст. ст. 90, 139, 242 - 246, 250, 251, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Приватного сільськогосподарського підприємства "Седнівське" (код ЄДРПОУ - 03758476, адреса: с. Седнівка, Устинівський район, Кіровоградська область, 28620) до Устинівської районної державної адміністрації Кіровоградської області (адреса: вул. Ювілейна, 2, смт.Устинівка, Кіровоградська область, 28600) про скасування рішення - задовольнити.

Визнати неправомірним та скасувати розпорядження голови Устинівської районної державної адміністрації Кіровоградської області від 15.06.2010 р. №322-р Про внесення змін до розпорядження голови районної державної адміністрації від 06.05.2008 року №207-р .

Присудити на користь Приватного сільськогосподарського підприємства "Седнівське" (код ЄДРПОУ - 03758476, адреса: с. Седнівка, Устинівський район, Кіровоградська область, 28620) за рахунок бюджетних асигнувань Устинівської районної державної адміністрації Кіровоградської області (адреса: вул. Ювілейна, 2, смт. Устинівка, Кіровоградська область, 28600) судовий збір в сумі 1762,00 гривень (одна тисяча сімсот шістдесят дві гривні нуль копійок).

Копію рішення надіслати учасникам справи.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтями 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції в 30-денний строк з дня отримання його копії.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Кіровоградський окружний адміністративний суд.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду Л.І. Хилько