Рішення

від 03.12.2018 по справі 908/1965/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 5/109/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.12.2018 Справа № 908/1965/18

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі: судді Проскурякова К.В., при секретарі Осоцькому Д.І., розглянувши матеріали справи

За позовом: Концерну "Міські теплові мережі" (юридична адреса: 69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, буд. 137; поштова адреса: 69065, м. Запоріжжя, вул. Щаслива, буд. 2-а; код ЄДРПОУ 32121458)

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕПЕС, ЛТД" (69035, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 176; код ЄДРПОУ 13606810)

про стягнення 90 735,42 грн.

За участю представників сторін:

Від позивача: Суниця А.А., довіреність № 231/20-19 від 20.03.2018р.

Від відповідача: не з'явився.

СУТНІСТЬ СПОРУ:

28.09.2018 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Концерну "Міські теплові мережі" № 2031 від 25.09.2018 (вх. № 2118/08-07/18 від 28.09.2018) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕПЕС, ЛТД" про стягнення заборгованості за відпущену теплову енергію за договором про постачання теплової енергії в гарячій воді № 438 від 01.10.2002 у розмірі 90 735,42 грн., а саме: 74 930,39 грн. основної заборгованості, 7 416,35 грн. пені, 6 332,94 грн. інфляційних витрат та 2 055,74 грн. суми 3 % річних.

28.09.2018 автоматизованою системою документообігу господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справу розподілено судді Проскурякову К.В.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 02.10.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1965/18 в порядку спрощеного позовного провадження. Присвоєно справі номер провадження - 5/109/18. Перше судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 31.10.2018 об 11 год. 00 хв. з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою від 31.10.2018 в судовому засіданні оголошено перерву до 03.12.2018 о 15 год. 00 хв. з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 222 Господарського процесуального кодексу України, судове засідання 03.12.2018 здійснювалось із застосуванням технічних засобів фіксації судового процесу за допомогою ПАК "Оберіг".

В судовому засіданні 03.12.2018 представник позивача підтримав позовні вимоги, зазначивши, що між Концерном "Міські теплові мережі" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВЕПЕС, ЛТД" укладено договір про постачання теплової енергії в гарячій воді № 438 від 01.10.2002, за умовами якого позивач надав відповідачу послуги з централізованого водопостачання гарячої води, а відповідач прийняв вказані послуги. Проте, в порушення умов укладеного договору № 438 від 01.10.2002, протягом періоду з жовтня 2016 по квітень 2018 відповідач не виконав свої зобов'язання по сплаті за спожиту теплову енергію, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 74 930,39 грн.

У зв'язку із простроченням виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань за договором про постачання теплової енергії в гарячій воді № 438 від 01.10.2002, позивачем нараховано відповідачу 7 416,35 грн. пені, 6 332,94 грн. інфляційних витрат та 2 055,74 грн. суми 3 % річних.

Обґрунтовуючи заявлені позовних вимог позивач посилається на ст.ст. 11, 15, 16, 509, 526, 530, 629, ст. 193, 232, 275 - 277 ГК України, ст. ст. 4, 12 ч. 5 ст. 29, ст. ст. 162-164, 172ГПК України, умови договору про постачання теплової енергії в гарячій воді № 438 від 01.10.2002 та просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за отримані послуги з постачання теплової енергії в гарячі воді у розмірі 90 735,42 грн., а саме: 74 930,39 грн. основної заборгованості, 7 416,35 грн. пені, 6 332,94 грн. інфляційних витрат та 2 055,74 грн. суми 3 % річних.

Представник відповідача в судове засідання 03.12.2018 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Про дату, час та місце призначеного судового засідання був повідомлений належним чином шляхом направлення на його адресу ухвал суду від 02.10.2018 про відкриття провадження у справі та призначення розгляду справи на 31.10.2018 об 11 год. 00 хв. та від 31.10.2018 про оголошення перерви у судовому засіданні до 03.12.2018 о 15 год. 00 хв. Клопотань про розгляд справи без уповноваженого представника відповідача або про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило. Документи запропоновані ухвалою суду від 02.10.2018 про відкриття провадження у справі відповідачем суду не надано.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду від 02.10.2018 про відкриття провадження у справі була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 69035, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 176.

З матеріалів справи вбачається, що до суду повернулась ухвала суду від 02.10.2018 №908/1965/18 про відкриття провадження у справі з відміткою пошти "за закінченням терміну зберігання".

Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі.

Суд враховує, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами.

Згідно ч. 1, 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі:1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; 2) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки; 3) неявки представника в судове засідання, якщо в судове засідання з'явилася особа, яку він представляє, або інший її представник; 4) неявки в судове засідання учасника справи, якщо з'явився його представник, крім випадків, коли суд визнав явку учасника справи обов'язковою.

Наявні матеріали справи дозволяють розглянути справу по суті.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Концерн "Міські теплові мережі" діє на підставі статуту, відповідно до якого основною метою діяльності Концерну є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на надійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією, одержання прибутку для здійснення діяльності Концерну та задоволення на його основі соціально-економічних інтересів трудового колективу Концерну.

Предметом діяльності підприємства є виробництво теплової енергії, постачання теплової енергії для обігріву житла і побутових потреб, комунально-побутових потреб підприємства, бюджетних установ та організацій, інших категорій споживачів, її збут та інше.

Правовідносини в сфері виробництва, транспортування та постачання теплової енергії регулюються Законом України "Про теплопостачання", "Правилами користування тепловою енергією", затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007р. № 1198 (далі - Правила) та іншими нормативно-правовими актами України.

Позивач є монополістом відповідно до положень Закону України "Про природні монополії" та відповідно до ст. 19 Закону України "Про теплопостачання" не має права відмовити споживачу теплової енергії у забезпеченні його тепловою енергією за наявності технічних можливостей на приєднання споживача до теплової мережі.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про теплопостачання" теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.

Відповідно до п. 4 Правил користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі - продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією (далі - договір), крім підприємств, що виробляють та використовують теплову енергію для цілей власного виробництва. Договори укладаються відповідно до типових договорів. Форми типових договорів затверджуються центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Основними обов'язками споживача теплової енергії є: своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії; додержання вимог договору та нормативно-правових актів (ст. 24 Закону України "Про теплопостачання"). Аналогічне положення закріплено у п. 14 Правил.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.10.2002 між Концерном Міські теплові мережі (Концерн МТМ, Енергопостачальна організація, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю ВЕПЕС, ЛТД (ТОВ ВЕПЕС, ЛТД , Споживач, відповідач) укладено договір № 438 про постачання теплової енергії в гарячій воді на вбудоване приміщення по вул. Ладожская 40А; на вбудоване приміщення по вул. Вінтера бульвар 42, за умовами п. 1.2. якого Енергопостачальна організація взяла на себе зобов'язання постачати Споживачу теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, згідно п. 1.3, а Споживач зобов'язався оплатити одержану теплову енергію разом з втратами теплової енергії на теплотрасі, що перебуває на балансі Споживача за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

Згідно листа б/н від 01.11.2007, доданого Концерном МТМ відповідач просив позивача виключити з договору № 438 про постачання теплової енергії в гарячій воді від 01.10.2002 приміщення розташоване за адресою: вул. Ладожская 40А.

У відповідності із п. 2.2 Договору, теплова енергія постачається Споживачу у вигляді гарячої води на такі потреби:

- опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону;

- гарячого водопостачання - протягом року;

Підпунктом 3.2.2 п. 3.2. Договору визначено, що Споживач теплової енергії зобов'язується виконувати умови та порядок оплати теплової енергії в обсягах згідно рахунків за теплову енергію і в терміни, які передбачені розділом VI договору.

Згідно п.п. 4.2.1 п. 4.2 Договору Енергопостачальна організація зобов'язується забезпечувати постачання теплової енергії Споживачу в обсягах згідно з договором.

Позивачем виконані умови договору щодо постачання теплової енергії у заявленому періоді що підтверджується актами приймання-передачі теплової енергії в період з жовтня 2016 по квітень 2018 на загальну суму 74 930,39 грн., а саме: від 31.10.2016 на суму 1 107,64 грн., від 30.11.2016 на суму 4 835,06 грн., від 31.12.2016 на суму 6 055,00 грн., від 31.01.2017 на суму 8 422,38 грн., від 28.02.2017 на суму 9 349,86 грн., від 31.03.2017 на суму 5 218,76 грн., від 31.10.2017 на суму 1 096,15 грн., від 30.11.2017 на суму 7 419,67 грн., від 31.01.2018 на суму 6 085,57 грн., від 28.02.2018 на суму 7 760,21 грн., від 31.03.2018 на суму 8 472,60 грн., від 30.04.2018 на суму 1 131,13 грн.

Відповідно до п. 5.1 Договору, облік споживання теплової енергії проводиться за приладами за приладами обліку/розрахунковим способом.

Опалення - розрахунковим способом.

Згідно з п. 6.1. Договору, розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводиться виключно в грошовій формі в національній грошовій одиниці (гривні) відповідно до встановлених тарифів.

Розрахунковим періодом є календарний місяць. (п. 6.2 Договору).

Пунктом 6.3. Договору визначено, що Енергопостачальна організація після 7-го числа місяця, наступного за розрахунковим, надає Споживачу рахунок за фактично спожиту теплову енергію, акт надання послуг і податкову накладну. Споживач зобов'язаний оформити акт надання послуг і до 25 числа місяця, наступного за розрахунковим, повернути його Енергопостачальній організації.

Відповідно до п. 6.4. Договору, підставою для розрахунків Споживача з Енергопостачальною організацією є Акт надання послуг, підписаний обома Сторонами.

Згідно п. 6.6 Договору, Споживач зобов'язаний до 20 числа поточного місяця перерахувати на розрахунковий рахунок Енергопостачальної організації суму заборгованості за фактично спожиту теплову енергію і передоплату.

Сторони щоквартально, з ініціативи Енергопостачальної організації, проводять звірку взаємних розрахунків за фактично спожиту теплову енергію з підписанням акту звірки для визначення заборгованості (п. 6.7. Договору).

Згідно із п. 10.1 Договору, цей договір набуває чинності після підписання його обома сторонами та діє: з 01 жовтня 2002р. по 30 вересня 2003 року.

Судом враховано, що станом на час подання позовної заяви зазначений вище Договір є чинним. Доказів розірвання договору суду не надано.

Матеріали справи свідчать, що позивачем виконано вимоги п. 6.3 Договору та направлено відповідачу рахунки за спожиту теплову енергію разом з актами приймання-передачі теплової енергії, що підтверджується рахунками та реєстрами відправлення заказаних рекомендованих листів відповідачу доданими позивачем до матеріалів справи (а.с. 30-67).

Відповідач свої зобов'язання по оплаті теплової енергії за договором № 438 про постачання теплової енергії в гарячій воді від 01.10.2002р. не виконав та оплату за отримані від позивача послуги за період з жовтня 2016 року по квітень 2018 року не здійснив.

Доказів оплати відповідачем суми боргу у розмірі 74 930,39 грн. під час судового розгляду сторонами до матеріалів справи не надано.

Відповідно до п.п. 7.2.3 п. 7.2 Договору, Споживач несе відповідальність за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію - пеня в розмірі 0,5% від належної до сплати суми за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

У зв'язку з невиконанням відповідачем умов Договору про постачання теплової енергії в гарячій воді №438 від 01.10.2002, керуючись п. 7.2.3 Договору та ст. 625 ЦК України позивач нарахував відповідачу пеню в розмірі 7 416,35 грн., 3 % річних в сумі 2 055,74 грн. та інфляційні втрати на суму 6 332,94 грн.

Дослідивши у судовому засіданні матеріали справи № 908/1965/18, заслухавши представника позивача суд при прийнятті рішення враховує наступне.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань. Аналогічні норми містяться в ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до загальних умов виконання зобов'язань, встановлених ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинно виконуватися належним чином згідно з умовами договору.

За договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами. (ст. 714 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Договір, укладений сторонами з дотримання вимог, необхідних для чинності правочину, у тому числі відповідно до чинних нормативно-правових актів, має обов'язкову силу для сторін. Будучи пов'язаними взаємними правами та обов'язками (зобов'язаннями), сторони не можуть в односторонньому порядку відмовлятись від виконання зобов'язання.

На виконання умов договору позивач відпустив теплову енергію в період з жовтня 2016 по квітень 2018 на загальну суму 74 930,39 грн., що підтверджується Актами приймання-передачі теплової енергії, які направлялися позивачем на адресу відповідача, що підтверджується поштовим реєстром наданим до позовної заяви. Жодних платежів у рахунок погашення суми заборгованості відповідач не здійснював.

Відповідач підписані акти приймання-передачі теплової енергії за період з жовтня 2016 по квітень 2018 на адресу позивача не повернув, заперечень щодо причин їх непідписання не надав.

У зв'язку з невиконанням відповідачем умов договору від 01.10.2002 за № 438, 03.08.2018 позивачем на адресу відповідача надіслана претензія № 1682/09 від 03.08.2018, в якій позивач вимагав погасити суму заборгованості за теплову енергію в розмірі 74 930,39 грн. Відповіді на зазначену претензію позивачем не отримано.

Доказів сплати суми боргу в повному обсязі або частково відповідачем суду також не надано.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача основної заборгованості за період з жовтня 2016 по квітень 2018 на загальну суму 74 930,39 грн. підтверджується матеріалами справи, є обґрунтованими, доведеними та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України від 22.11.1996 № 5510570/96-ВР "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п.п. 7.2.3 п. 7.2 Договору, Споживач несе відповідальність за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію - пеня в розмірі 0,5% від належної до сплати суми за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Як вбачається з матеріалів справи, за порушення відповідачем умов договору щодо несвоєчасного виконання розрахунків за теплову енергію, загальна сума пені, що заявлена до стягнення становить 7 416,35, грн. та нарахована за актами лютий-березень 2017, жовтень 2017 - квітень 2018 у період з 20.03.2017 по 01.08.2018, включно . При цьому, позивач включає в період нарахування пені двадцяте число місяця за фактично спожиту теплову енергію.

З огляду на викладене, суд зазначає наступне.

Щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане .

Якщо у договорі виконання грошового зобов'язання визначається до настання певного терміну, наприклад, до 1 серпня 2018 року (частина друга статті 252 ЦК України), то останнім днем виконання такого зобов'язання вважається день, що передує цьому терміну (в даному прикладі - 31 липня 2018 року). Водночас коли у тексті договору виконання грошового зобов'язання визначено "по 1 серпня 2018 року" або "включно до 1 серпня 2018 року", то останнім днем виконання такого зобов'язання буде 1 серпня 2018 року.

Згідно п. 6.6 Договору, Споживач зобов'язаний до 20 числа поточного місяця перерахувати на розрахунковий рахунок Енергопостачальної організації суму заборгованості за фактично спожиту теплову енергію і передоплату.

Враховуючи вищевикладене, останній день оплати за фактично спожиту теплову енергію і передоплату є 20 число поточного місяця .

Судом перевірено наданий розрахунок пені по акту приймання-передачі за лютий 2017 на суму 9 349,86 грн. та встановлено, що позивачем здійснено нарахування пені у період з 20.03.2017 по 20.09.2017 включно в розмірі 1 214,72 грн.

Відповідно до розрахунку суду, здійсненим за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи Законодавство , розмір пені по акту приймання-передачі за лютий 2017 на суму 9 349,86 грн. у період з 21.03.2017 по 20.09.2017 включно становить 1 207,54 грн.

Також, відповідно до розрахунку пені по акту приймання-передачі за березень 2017 на суму 5 218,76 грн. у період з 20.04.2017 по 20.10.2017 включно, позивачем здійснено нарахування пені у розмірі 662,86 грн.

Відповідно до розрахунку суду, здійсненим за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи Законодавство , розмір пені по акту приймання-передачі за березень 2017 на суму 5 218,76 грн. у період з 21.04.2017 по 20.10.2017 включно становить 659,14 грн.

Згідно з розрахунком пені по акту приймання-передачі за жовтень 2017 на суму 1 096,15 грн. у період з 20.11.2017 по 20.05.2018 включно, позивачем здійснено нарахування пені у розмірі 172,17 грн.

Відповідно до розрахунку суду, здійсненим за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи Законодавство , розмір пені по акту приймання-передачі за жовтень 2017 на суму 1 096,15 грн. у період з 21.11.2017 по 20.05.2018 включно становить 171,36 грн.

Згідно з розрахунком пені по акту приймання-передачі за листопад 2017 на суму 7 976,36 грн. у період з 20.12.2017 по 20.06.2018 включно, позивачем здійснено нарахування пені у розмірі 1 319,26 грн.

Відповідно до розрахунку суду, здійсненим за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи Законодавство , розмір пені по акту приймання-передачі за листопад 2017 на суму 7 976,36 грн. у період з 21.12.2017 по 20.06.2018 включно становить 1 297,63 грн.

Згідно з розрахунком пені по акту приймання-передачі за грудень 2017 на суму 7 419,67 грн. у період з 20.01.2018 по 20.07.2018 включно, позивачем здійснено нарахування пені у розмірі 1 239,18 грн.

Відповідно до розрахунку суду, здійсненим за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи Законодавство , розмір пені по акту приймання-передачі за грудень 2017 на суму 7 419,67 грн. у період з 21.01.2018 по 20.07.2018 включно становить 1 233,29 грн.

Згідно з розрахунком пені по акту приймання-передачі за січень 2018 на суму 6 085,57 грн. у період з 20.02.2018 по 01.08.2018 включно, позивачем здійснено нарахування пені у розмірі 924,01 грн.

Відповідно до розрахунку суду, здійсненим за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи Законодавство , розмір пені по акту приймання-передачі за січень 2018 на суму 6 085,57 грн. у період з 21.02.2018 по 01.08.2018 включно становить 918,67 грн.

Згідно з розрахунком пені по акту приймання-передачі за лютий 2018 на суму 7 760,21 грн. у період з 20.03.2018 по 01.08.2018 включно, позивачем здійснено нарахування пені у розмірі 980,12 грн.

Відповідно до розрахунку суду, здійсненим за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи Законодавство , розмір пені по акту приймання-передачі за лютий 2018 на суму 7 760,21 грн. у період з 21.03.2018 по 01.08.2018 включно становить 972,90 грн.

Згідно з розрахунком пені по акту приймання-передачі за березень 2018 на суму 8 472,60 грн. у період з 20.04.2018 по 01.08.2018 включно, позивачем здійснено нарахування пені у розмірі 825,44 грн.

Відповідно до розрахунку суду, здійсненим за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи Законодавство , розмір пені по акту приймання-передачі за березень 2018 на суму 8 472,60 грн. у період з 21.04.2018 по 01.08.2018 включно становить 817,55 грн.

Згідно з розрахунком пені по акту приймання-передачі за квітень 2018 на суму 1 131,13 грн. у період з 20.05.2018 по 15.06.2018 включно, позивачем здійснено нарахування пені у розмірі 78,58 грн.

Відповідно до розрахунку суду, здійсненим за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи Законодавство , розмір пені по акту приймання-передачі за квітень 2018 на суму 1 131,13 грн. у період з 21.05.2018 по 15.06.2018 включно становить 27,40 грн.

Враховуючи вищевикладене суд зазначає, що стягненню підлягає пеня за період з 21.03.2017 по 01.08.2018 включно у розмірі 7 305,48 грн., з відмовою у стягненні 110,87 грн.

Також, позивачем пред'явлено до стягнення сума 3% річних за період з 20.11.2016 по 01.08.2018 в розмірі 2 055,74 грн.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодекс України передбачено, що боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3 % річних за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи Законодавство наданий позивачем до позовної заяви, суд зазначає, що згідно із розрахунком суду та враховуючи умови п. 6.6. Договору № 438, стягненню підлягають 3 % річних за період прострочення з 21.11.2016 по 01.08.2018 включно у розмірі 2 045,49 грн., з відмовою у стягненні 10,25 грн.

Розрахунок інфляційних витрат наданий позивачем до позовної заяви перевірено судом за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи "Законодавство", здійснено вірно, у зв'язку з чим підлягає стягненню в заявленій сумі інфляційних витрат за період прострочення з грудня 2016 по червень 2018 включно у розмірі 6 332,94 грн.

За приписами ст. ст. 13 та 74 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У відповідності до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно зі ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 78 ГПК України визначено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Статтею 86 ГПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, суд визнав позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково.

Інші доводи сторін у відповідних частинах сум до уваги судом не приймаються в силу викладеного.

Відповідно до статті 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме на відповідача - 1 759,65 грн.

Крім цього, позивач просить стягнути з відповідача поштові витрати, понесені ним у зв'язку із направленням на адресу відповідача копії позовної заяви з додатками. Згідно з наданими позивачем фіскальним чеком, виданим підприємством поштового зв'язку, розмір цих витрат склав 26,76 грн.

Згідно із змістом ст. 123 ГПК України до складу судових витрат, крім судового збору, входять також витрати, пов'язані з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи належать, зокрема, витрати пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки її до розгляду.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд, зокрема, враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи. Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку із розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів, які подаються до закінчення судових дебатів (ч.ч. 5, 8 ст. 129 ГПК України).

Оскільки підставою звернення позивача за захистом своїх майнових прав та інтересів у судовому порядку є невчинення відповідачем протягом тривалого часу дій щодо виконання грошового зобов'язання за договором, враховуючи ненадання ним відповіді на направлену позивачем претензію від 03.08.2018, відсутність доказів вжиття заходів щодо погашення суми заборгованості, суд дійшов до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача поштових витрат в сумі 26,76 грн., які безпосередньо пов'язані із вчиненням процесуальних дій, необхідних для розгляду справи, розмір яких підтверджений в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 76-79, 86, 129, 233, 236 - 238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕПЕС, ЛТД" (69035, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 176; код ЄДРПОУ 13606810) на користь Концерну "Міські теплові мережі" (юридична адреса: 69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, буд. 137; поштова адреса: 69065, м. Запоріжжя, вул. Щаслива, буд. 2-а; код ЄДРПОУ 32121458) основну заборгованість за відпущену теплову енергію за договором про постачання теплової енергії в гарячій воді № 438 від 01.10.2002 за період з жовтня 2016 по березень 2017 включно та з жовтня 2017 по квітень 2018 включно у розмірі 74 930 (сімдесят чотири тисячі дев'ятсот тридцять) грн. 39 коп. , пеню за період з 21.03.2017 по 01.08.2018 включно у розмірі 7 305 (сім тисяч триста п'ять) грн. 48 коп., 3 % річних за період прострочення з 21.11.2016 по 01.08.2018 включно у розмірі 2 045 (дві тисячі сорок п'ять) грн. 49 коп., інфляційні втрати за період прострочення з грудня 2016 по червень 2018 включно у розмірі 6 332 (шість тисяч триста тридцять дві) грн. 94 коп., судовий збір у розмірі 1 759 (одна тисяча сімсот п'ятдесят дев'ять) грн. 65 коп. та 26 (двадцять шість) грн. 76 коп. судових витрат. Видати наказ.

3. В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити.

Повний текст рішення складено: 10.12.2018.

Суддя К.В. Проскуряков

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.