Рішення

від 07.12.2018 по справі 910/13875/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ м. Київ 07.12.2018Справа № 910/13875/18 Господарський суд міста Києва у складі судді      ДЖАРТИ В. В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом Центрального госпіталю МВС України (04116, місто Київ, Шевченківський район, вулиця Бердичівська, будинок 1; ідентифікаційний код 08735882) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Авесана" (04050, місто Київ, Шевченківський район, вулиця Мельникова, будинок 5-Б; ідентифікаційний код 30438507) про стягнення заборгованості в розмірі 21 771,51 грн Без виклику (повідомлення) представників учасників справи, ОБСТАВИНИ СПРАВИ: У жовтні 2018 року Центральний госпіталь МВС України (далі – позивач, Госпіталь) звернувся до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Авесана" (далі – відповідач, Товариство) про стягнення заборгованості в розмірі 21 771,51 грн, з яких 17 534,74 грн складає заборгованість з орендної плати,                      1 030,32 грн – податок на землю, 822,79 грн – заборгованість за електроенергію, 2 060,62 грн - за теплоенергію та 323,04 грн - за телефон. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 1370 від 29.12.2004 та Договору № 3 від 01.12.2009 про компенсацію витрат з надання комунальних послуг та земельного податку в частині здійснення оплати. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.10.2018 за вказаним позовом відкрито провадження у справі № 910/13875/18, ухвалено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін (без проведення судового засідання); визначені  строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечень на відповідь на відзив. Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини 4 статті 120 цього Кодексу. Відповідно до частини 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Нормами частини4 статті 89 Цивільного кодексу України передбачено, що відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру. За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру. Так, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи, ухвала від 23.10.2018 про відкриття провадження у справі була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 04050, місто Київ, Шевченківський район, вулиця Мельникова, будинок 5-Б. Проте, поштовий конверт з ухвалою Господарського суду міста Києва було повернуто до суду з відміткою відділення поштового зв'язку "за закінченням встановленого строку зберігання" від 22.11.2018. При цьому, як вбачається з офіційного сайту Публічного акціонерного товариства "Укрпошта", вказана поштова кореспонденція не була вручена одержувачу під час доставки. Згідно з пунктами 4, 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Відтак, в силу вищенаведених положень законодавства, день спроби вручення поштового відправлення за адресами місцезнаходження відповідача, який зареєстрований у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу відповідної ухвали суду. У даному випаду судом також враховано, що за приписами часини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом. Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Згідно з частиною 1, 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України "Про доступ до судових рішень"). Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач мав право та дійсну можливості ознайомитись, з ухвалою від 23.10.2018 про відкриття провадження у справі в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua). Частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України та ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.10.2018, не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України. Приписами статті 248 ГПК передбачено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. Відповідно статті 233 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами. За приписами частини 4 та 5 статті 240 ГПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, - ВСТАНОВИВ: 29.12.2004 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву (далі – Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Авесана"  (далі – Орендар) було укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №1370 від 29.12.2004. Відповідно до пункту 1.1. вказаного правочину (в редакції договору №1370/04 від 30.08.2012 про внесення змін до договору оренди №1370 від 29.21.2004) Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно, площею 18,0 кв.м., розміщене за адресою: місто Київ, вулиця Бердичівська, 1, що знаходиться на балансі Центрального госпіталю МВС України, вартість якого за експертною оцінкою станом на 31.07.2012 становить 174120,00 грн. Майно передається в оренду з метою розміщення аптечного кіоску. Пунктом 2.1. договору закріплено, що Орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, вказаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передачі майна. За змістом пунктів 3.1., 3.2. договору №1370 від 29.12.2004 (в редакції договору №1370/04 від 30.08.2012 про внесення змін до договору оренди №1370 від 29.21.2004) орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 і становить без ПДВ за базовий місяць  оренди – липень  2012: 1160,80 грн. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством. Орендна плата за перший місяць оренди серпень 2013 року встановлюється шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за серпень 2012. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Згідно з положеннями пункту 3.3. договору, перерахування здійснюється Орендарем самостійно до 10 числа місяця, наступного за звітним з урахуванням щомісячного індексу інфляції таким чином: 50% орендної плати перераховується орендарем до державного бюджету; 50% орендної плати перераховуються Орендарем на розрахунковий рахунок  Балансоутримувача. Цей договір укладено строком на 11 місяців, що діє з 29.12.2004 до 29.11.2005 включно. При цьому, договором №1370/04 від 30.08.2012 про внесення змін до договору оренди нерухомого майна №1370 від 29.12.2004 сторони погодили, що договір оренди №1370 від 29.12.2004 продовжено на 11 місяців, що діє з 29.06.2012 до 29.05.2013 включно. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором, з урахуванням змін у законодавстві на дату продовження цього договору. (пункт 10.5. договору оренди). Водночас, в матеріалах справи відсутні будь-які заяви щодо припинення дії зазначеного правочину. 29.12.2004 на виконання вказаного договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 1370 від 29.12.2004 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву, Товариством з обмеженою відповідальністю "Авесана" та Центральним госпіталем МВС України складено акт приймання-передачі в оренду нерухомого майна за адресою: місто Київ, вулиця Бердичевська, 1. Зазначений акт підписаних та скріплений печатками усіма сторонами без зауважень та заперечень. Як вже зазначалось, в обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем, як Орендарем, взятих на себе зобов'язань за зазначеним договором оренди нерухомого майна  в частині своєчасної та в повному обсязі сплати орендної плати, у зв'язку з чим заборгованість відповідача за період з лютого 2016 по січень 2017 складає                17 534,74 грн. Крім того, пунктом 5.8. договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 1370 від 29.12.2004 передбачено, що Орендар зобов'язується укласти з Балансоутримувачем орендованого майна договір про відшкодування витрат Балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг Орендарю. Зважаючи на наведене, 01.12.2009 між Центральним госпіталем МВС України (Балансоутримувач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Авесана"  (Орендар) було укладено договір №3 від 01.12.2009 про компенсацію витрат з надання комунальних послуг та земельного податку. За умовами вказаного договору Балансоутримувач зобов'язується надати Орендареві вчасно та  відповідної якості послуги з централізованого опалення, постачання холодної води, водовідведення та електропостачання нежитлового приміщення за адресою: місто Київ, вулиця Бердичівська, 1, загальною площею – 18,0 кв.м., а Орендар зобов'язується своєчасно  компенсувати Балансоутримувачу надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, передбачених договором, а також компенсувати витрати Балансоутримувача, пов'язані із сплатою земельного податку із розрахунку, вказаного в додатку №1. Відповідно до пунктів 2.1., 2.2., 2.3. договору №3 від 01.12.2009 тарифи і об'єми наданих послуг та розмір компенсації земельного податку визначаються щомісячно згідно  розрахункових документів, виставлених енерго-, водо-, теплопостачальниками. При наявності засобів обліку (лічильників) плата за надані послуги розраховується згідно їх показників.  Оплата за надані послуги та компенсація витрат проводиться у безготівковому порядку на поточних рахунок Балансоутримувача, згідно виставлених рахунків-фактур. Термін оплати рахунків за надані послуги – 15 календарних днів з дня їх отримання. Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд відзначає наступне. За змістом статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України). Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Норми вказаної статті кореспондуються з положеннями статті 193 Господарського кодексу України (далі – ГК України). Згідно статті 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Частиною 1 статті 175 ГК України встановлено, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Суд зазначає, що за своїм змістом та правовою природою укладений між сторонам договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 1370 від 29.12.2004 є договором  оренди нерухомого майна. Відповідно до норм частини 1 та 2 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ). Згідно з частиною 3 статті 283 Господарського кодексу України об'єктом оренди можуть бути: державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як цілісні майнові комплекси, тобто господарські об'єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об'єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання; нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення); інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб'єктам господарювання. Відповідно до статті 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. У відповідності до частини 1 статті 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Частинами 1, 4 статті 286 Господарського кодексу України визначено що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі. Відповідно до статті 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються для об'єктів, що перебувають у державній власності, Кабінетом Міністрів України. Методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються органами, уповноваженими Верховною Радою Автономної Республіки Крим (для об'єктів, що належать Автономній Республіці Крим), та органами місцевого самоврядування (для об'єктів, що перебувають у комунальній власності) на тих самих методологічних засадах, як і для об'єктів, що перебувають у державній власності. Орендна плата, встановлена за відповідною методикою, застосовується як стартова під час визначення орендаря на конкурсних засадах. Строки внесення орендної плати визначаються у договорі. Судом встановлено, що 29.12.2004 Орендодавець передав відповідачу в оренду об'єкт оренди, що підтверджується актом прийому-передачі від 29.12.2004, який підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками (копія акту наявна у матеріалах справи). Водночас, укладений між сторонами договір №3 від 01.12.2009 про компенсацію витрат з надання комунальних послуг та земельного податку є за своєю правовою природою договором про надання послуг. Згідно з частиною 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов укладених між сторонами правочинів, позивачем було складено та надано відповідачу рахунки-фактури на оплату наданих послуг з оренди та комунальних послуг. Зокрема, в матеріалах справи містяться рахунки-фактури на оплату орендної плати на загальну суму 17      534,74 грн, відшкодування послуг телефонного зв'язку на загальну суму 323,04 грн, сплату земельного податку на загальну суму 1030,32 грн, відшкодування витрат на надання послуг з постачання теплоенергії на суму 2      060,62 та електроенергії в розмірі 822,79 грн. Відповідно до письмових пояснень Центрального госпіталю МВС України, оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю "Авесана" знаходилось в одному приміщенні з позивачем, вказані вище рахунки-фактури передавались наручно представнику відповідача. Вказані твердження з боку відповідача не спростовані. Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Статтями 525, 615 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються. Як зазначалось раніше,  згідно з положеннями пункту 3.3. договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 1370 від 29.12.2004, перерахування здійснюється Орендарем самостійно до 10 числа місяця, наступного за звітним з урахуванням щомісячного індексу інфляції таким чином: 50% орендної плати перераховується орендарем до державного бюджету; 50% орендної плати перераховуються Орендарем на розрахунковий рахунок  Балансоутримувача. При цьому, відповідно до пункту 2.3. договору №3 від 01.12.2009 про компенсацію витрат з надання комунальних послуг та земельного податку оплата за надані послуги та компенсація витрат проводиться у безготівковому порядку на поточних рахунок Балансоутримувача, згідно виставлених рахунків-фактур. Термін оплати рахунків за надані послуги – 15 календарних днів з дня їх отримання. Враховуючи все вищенаведене у сукупності, господарський суд зазначає, що строк здійснення оплати відповідачем орендної плати за період з лютого 2016 по січень 2017 включно та компенсації комунальних послуг та земельного податку  за період з жовтня 2015 року по вересень 2016 настав. В свою чергу відповідач, свої зобов'язання щодо оплати орендної плати та комунальних платежів, не виконав, що не було спростовано останнім належними та допустимими доказами, зокрема, відповідачем не надано суду доказів сплати орендних платежів за користування об'єктом оренди, земельного податку, а також послуг електро- та теплоенергії за вказаний період. З метою досудового врегулювання, позивач звертався до відповідача із претензією №33/4-641 від 24.04.2018, в яких просив відповідача сплатити заборгованість за договорами оренди нерухомого майна та про компенсацію витрат з надання комунальних послуг та земельного податку в розмірі 551      636,65 грн. Оскільки вказані вимоги позивача не виконані, грошові кошти в рахунок погашення суми заборгованості на користь позивача не надходили, останній звернувся із даним позовом до суду. Як вже зазначалось, відповідач своїм правом поданні відзиву суду не скористався. Відповідно до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) стаття 610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов'язання. Враховуючи те, що строк виконання обов'язку з оплати орендних платежів за користування об'єктом оренди на підставі договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 1370 від 29.12.2004, а також з оплати заборгованості з відшкодуванню позивачу, як балансоутримувачу орендованого майна земельного податку та послуг з телефонного зв'язку, електро- та теплоенергії за договором № 3 від 01.12.2009 про компенсацію витрат з надання комунальних послуг та земельного податку настав, сума боргу відповідача, яка складає в загальному розмірі 21 771,51 грн, підтверджена належними доказами, наявними в матеріалах справи, і відповідач на момент прийняття рішення не надав документів, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимоги позивача до відповідача про стягнення вказаної суми боргу. Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Частиною 1 статті 78 ГПК України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. З системного аналізу вищевикладеного, приймаючи до уваги, що відповідачем не надано суду належних доказів на спростування викладених у позові обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Центрального госпіталю  МВС України підлягають задоволенню в повному обсязі. Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача. На підставі викладеного, керуючись статтями 73-74, 76-80, 86, 129, 232-233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва ВИРІШИВ 1. Позов Центрального госпіталю  МВС України до Товариства з обмеженою відповідальністю "Авесана" про стягнення заборгованості в розмірі 21 771,51 грн - задовольнити повністю. 2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Авесана" (04050, місто Київ, Шевченківський район, вулиця Мельникова, будинок 5-Б; ідентифікаційний код 30438507) на користь Центрального госпіталю  МВС України (04116, місто Київ, Шевченківський район, вулиця Бердичівська, будинок 1; ідентифікаційний код 08735882) 17 534,74 грн (сімнадцять тисяч п'ятсот тридцять чотири гривні 74 копійки) орендної плати, 1 030,32 грн (одну тисячу тридцять гривень 32 копійки) податку на землю, 822,79 грн (вісімсот двадцять дві гривні 79 копійок) заборгованості за електроенергію, 2 060,62 грн (дві тисячі шістдесят гривень 62 копійки) заборгованості за теплоенергію, 323,04 грн (триста двадцять три гривні 04 копійки) заборгованості за телефон та витрати по сплаті судового збору в сумі                           1 762, 00 грн (одна тисяча сімсот шістдесят дві гривні 00 копійок). 3. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ. Рішення Господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. СУДДЯ                                                                                                                              В. В. ДЖАРТИ