Рішення

від 05.12.2018 по справі 914/1966/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.12.2018 Справа №914/1966/18

м. Львів

Господарський суд Львівської області у складі судді Р.І. Матвіїва, за участю секретаря судового засідання Сала О.А., розглянув матеріали

позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Анком-Транс", с. Кам'янопіль, Пустомитівський район, Львівська область,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ДВ-Екосвіт", м. Львів,

предмет позову : стягнення 8 591,19 грн.,

підстава позову : порушення виконання зобов'язань по договору №180-с від 21.07.2017 року,

за участю представників:

позивача: Вовк У.Я. - представник на підставі ордеру серії ЛВ № ЛВ №093624 від 22.10.2018 року,

відповідача: не з'явився.

ПРОЦЕС

22.10.2018 року на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Анком-Транс до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю ДВ-Екосвіт про стягнення 8 591,19 грн.

Ухвалою від 29.10.2018 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження. Призначено розгляд справи по суті в судове засідання на 21.11.2018 року.

Ухвала суду про відкриття провадження отримана позивачем та відповідачем 06.11.2018 року.

Відводів складу суду сторонами не заявлено. Відзив у встановлений законом та судом строку відповідачем не подано.

14.11.2018 року від позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів понесених витрат на правничу допомогу.

У судовому засіданні 21.11.2018 року оголошено про відкладення розгляду справи по суті на 05.12.2018 року.

05.12.2018 року позивачем подано клопотання про долучення до матеріалів справи доказів на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу.

У судове засідання 05.12.2018 року з'явився представник позивача. Відповідач повторно явки представника не забезпечив, причин неявки не повідомив, відзиву на позовну заяву не подав.

Відповідно до ч.1, ч.3 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Враховуючи належне повідомлення відповідача про дату та час судових засідань, завчасне надіслання ухвал на відому суду адресу, за якою отримана ухвала про відкриття провадження, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи по суті та вважає за можливе вирішити спір у даному судовому засіданні.

Відповідно до ч.9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У судовому засіданні 05.12.2018 року судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

СУТЬ СПОРУ ТА ПРАВОВА ПОЗИЦІЯ СТОРІН

Спір між сторонами виник у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем, на переконання позивача, грошового зобов'язання на суму заборгованості, стягнутої рішенням суду Господарського суду Львівської області віл 05.02.2018 р. у справі №914/2701/17, яку було сплачено лише 06.07.2018 року, в той час як розрахунок штрафних санкцій (пені, 3% річних та інфляційних) було здійснено по 21.12.2017 року включно. У зв'язку з наведеним за період з 21.12.2017 р. по дату здійснення платежу 06.07.2018 р. сума заборгованості за договором №180-с на сервісне обслуговування від 21.07.2017 р. за розрахунком позивача становить 8 591,19 грн. в т. ч. 6139,73 грн. пені, 1889,46 грн. інфляційних та 562,00 гри. 3% річних.

Відповідач відзиву на позовну заяву не подав.

ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

21.07.2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю Анком-Транс (надалі по тексту рішення - позивач, згідно з договором - виконавець) і Товариство з обмеженою відповідальністю ДВ-Екосвіт (надалі по тексту рішення - відповідач, згідно з договором - замовник) уклали договір № 180-с на сервісне обслуговування, відповідно до якого виконавець по завданню замовника зобов'язується виконувати роботи по технічному обслуговуванню, поточному та капітальному ремонті транспортних засобів, а замовник зобов'язується виплачувати виконавцю винагороду за виконані роботи.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 05.02.2018 р. у справі №914/2701/17 про стягнення 43 222,94 грн. внаслідок порушення умов договору №180-с від 21.07.2017 на сервісне обслуговування стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДВ-Екосвіт" (код ЄДР 40117509) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Анком-транс" (код ЄДР 32801696) 34 912,00 грн. основного боргу, 4 095,28 грн. пені, 1 991,06 грн. інфляційних втрат, 479,00 грн. 3% річних, 1 745,60 грн. штрафу. Вказане рішення залишене без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 12.04.2018 року.

Суму боргу по №914/2701/17 (боржник ТзОВ ДВ-Екосвіт ) в сумі 44 822,94 грн. сплачено 06.07.2018 року.

05.09.2018 року позивачем надіслано відповідачу претензію про сплату 8 591,19 грн, з яких 6139,73 грн. пеня, 1889,46 грн. інфляційні втрати та 562,00 грн. 3% річних за період з 22.12.2017 року по дату здійснення платежу - 06.07.2018 року. Відповідь на претензію чи докази її виконання у матеріалах справи відсутні.

ВИСНОВКИ СУДУ

Дослідивши представлені суду докази, суд вважає позовні вимоги підставними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково з огляду на наступне.

Пункт 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як вбачається з рішення суду у справі №914/2701/17, між сторонами спору існували правовідносини, що виникли на підставі договору №180-с від 21.07.2017 року на сервісне обслуговування, за порушення яких з відповідача було стягнуто 34 912,00 грн. основного боргу, 4 095,28 грн. пені, 1 991,06 грн. інфляційних втрат, 479,00 грн. 3% річних, 1 745,60 грн. штрафу.

Згідно з частиною 1 статті 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Ці підстави визначені Главою 50 названого Кодексу, зокрема визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Належним є виконання зобов'язання, яке прийняте кредитором і в результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Беручи до уваги те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційних нарахувань та трьох процентів річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника, ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Отже, наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України. Аналогічна позиція викладена Верховним судом у постанові від 14 травня 2018 року у справі № 904/4593/17.

Згідно з рекомендаціями Пленуму Вищого господарського суду України, наведеними у п.7.1 постанови від 17.12.2013 року № 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України). Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум. Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.

Крім цього, у справі № 686/21962/15-ц 16.05.2018 року Велика Палата Верховного Суду дійшла висновків, що за змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов'язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати. Стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І Загальні положення про зобов'язання книги 5 ЦК України. Відтак, приписи розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов'язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов'язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України). Отже, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.

Як зазначалося вище, стягнуту рішенням суду від 05.02.2018 року у справі №914/2701/17 заборгованість відповідачем сплачено лише 06.07.2018 року.

Як вбачається з долученої позивачем копії позовної заяви з розрахунком заборгованості, що були предметом розгляду у справі №914/2701/17, пеня, 3% річних та інфляційні втрати розраховувались за період 11.08.2017-21.12.2017 року. Відтак, позивачем правильно пораховано 3% річних та інфляційні втрати за період з 22.12.2017 року по дату погашення заборгованості. Разом з тим, суд звертає увагу, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені (п.1.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року № 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань ). Інфляційні нарахування на суму боргу згідно з п.3.1, п.3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року № 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Відтак, здійснивши перерахунок заявлених до стягнення сум, не виходячи за межі заявлених позивачем вимог по сумі та по періодах прострочення, суд зазначає, що обґрунтованою за період 22.12.2017-05.07.2018 року є сума 1 605,96 грн. інфляційних втрат та 562,00 грн. 3% річних за період 22.12.2017-06.07.2018 року. Вимога про стягнення 283,50 грн. інфляційних втрат задоволенню не підлягає.

Щодо стягнення пені за прострочення виконання грошового зобов'язання суд зазначає, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України). Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (ч.1 ст.547 Цивільного кодексу України).

Договором сторони обумовили підстави нарахування пені: у разі недотримання умов статті 4 даного договору, виконавець має право стягнути з замовника пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України від суми заборгованості за кожен день затримки платежу (п.5.2). Згідно з п.5.4 договору №180-с від 21.07.2017 року сторони погодили, що нарахування та сплата штрафних санкцій за прострочення виконання грошового зобов'язання замовником не обмежується строком та проводиться за весь час прострочення до дня погашення заборгованості.

Враховуючи наведене, за період 22.12.2017 року-05.07.2018 року обґрунтованою є сума пені 6 139,73 грн.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Враховуючи досліджені та встановлені вище обставини справи, перевіривши доводи позивача, беручи до уваги відсутність доказів на спростування зазначених у позовній заяві обставин, суд доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог на загальну суму 8 307,69 грн.

Щодо здійснення розподілу судових витрат, суд зазначає наступне. Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме, відшкодуванню позивачу відповідачем підлягає судовий збір у розмірі 1 703,85 грн. До позовної заяви також долучено ордер серії ЛВ №093624 від 22.10.2018 року та договір №09/18 про надання правової допомоги (адвокатських послуг) від 03.09.2018 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Анком-транс" та Адвокатським бюро Уляни Вовк . Згідно з договором клієнт доручає, а бюро бере на себе зобов'язання надати йому правову допомогу в Господарському суді Львівської області та Західному апеляційному господарському суді з питань захисту його інтересів як позивача у справі, а саме: надати консультаційні послуги; підготувати позовну заяву, відповідь на відзив, апеляційну скаргу, відзив на апеляційну скаргу; здійснити представництво інтересів клієнта в Господарському суді Львівської області та Західному апеляційному господарському суді з метою захисту прав та охоронюваних законом інтересів клієнта з усіма правами, передбаченими чинним законодавством України; підготовка, подання, підписання, отримання необхідних процесуальних документів, завірення копій документів. Додатком до вказаного договору є попередній (орієнтовний) розрахунок вартості наданих послуг в Господарському суді Львівської області на суму 4 200,00 грн. (попередня консультація, підготовка та підписання договору про надання правової допомоги, підготовка досудової претензії, підготовка позовної заяви, оформлення додатків до позовної заяви, направлення копій позовної заяви з додатками відповідачу, подання відзиву на позовну заяву до суду). Умови оплати гонорару сторони визначили договором, а саме сторони погодили визначити вартість однієї робочої години у розмірі 700,00 грн.; орієнтовний розмір оплати послуг (гонорар) розраховується виходячи з кількості робочих годин, необхідних для надання послуг згідно з цим договором, та зазначається у попередньому розрахунку, який погоджується з клієнтом.

Згідно з наданими суду доказами 23.10.2018 року ТОВ "Анком-транс" сплатило Адвокатському бюро Уляни Вовк 4 200,00 грн. гонорару відповідно до договору №01-08/18 від 29.08.2018 року. представником позивача долучено до матеріалів справи копію листа позивача про зазначення неправильних реквізитів при здійсненні оплати адвокатських послуг 23.10.2018 року, у зв'язку з чим призначення платежу в сумі 4 200,00 грн, здійсненого 23.10.2018 року, потрібно вважати правильним у наступній редакції: гонорар відповідно до договору про надання правової допомоги (адвокатських послуг) №09/18 від 03.09.2018 року без ПДВ . Кім цього, представником позивача надано акт приймання-передачі наданих послуг, складений 30.11.2018 року, підписаний адвокатом і позивачем, про підтвердження факту надання послуг бюро відповідно до договору№09/18 від 03.09.2018 року на суму 4 200,00 грн.

Відповідно до ч.ч.3-6 ст.126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з ч.8 ст.129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Враховуючи надані позивачем документи, описані вище, суд вважає підтвердженими понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4 200,00 грн. Заперечень відповідача щодо розміру таких витрат не надходило. Враховуючи положення ч.4 ст.129 ГПК України та часткове задоволення позовних вимог, витрати на професійну правову допомогу, як і витрати по сплаті судового збору, підлягають відшкодуванню позивачу відповідачем пропорційно задоволеним вимогам, тобто в сумі 4 061,40 грн.

Керуючись ст. ст. 74, 76-80, 129, ч.5 ст. 165, ст.ст. 237, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДВ-Екосвіт" (79038, Львівська обл., місто Львів, вулиця Пасічна, будинок 127, код ЄДР 38457239) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Анком-Транс" (81100, Львівська обл., Пустомитівський район, село Кам'янопіль, код ЄДР 32801696) 6 139,73 грн. пені, 1 605,96 грн. інфляційних втрат, 562,00 грн. 3% річних, 1 703,85 грн. в рахунок відшкодування сплаченого судового збору та 4 061,40 грн. в рахунок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

3. У задоволенні позовної вимоги в частині стягнення 283,50 грн. інфляційних втрат відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 10.12.2018 року.

Суддя Матвіїв Р.І.