Рішення

від 04.12.2018 по справі 918/665/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд Рівненської області

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" грудня 2018 р. м. Рівне Справа № 918/665/18

Господарський суд Рівненської області у складі судді Марач В.В.,

при секретарі Ярощук О.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МІКС АГРО"

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Ярина-Агро"

про стягнення 60 433, 34 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: представник Мороз І.В.;

від відповідача: представник не з'явився.

Статті 42, 46 Господарського процесуального кодексу України сторонам роз'яснені.

Відводи з підстав визначених статтею 35,37 ГПК України відсутні.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "МІКС АГРО" (надалі - Позивач або ТОВ "МІКС АГРО") звернулося в Господарський суд Рівненської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ярина-Агро" (надалі - Відповідач або ТОВ "Ярина-Агро") в якому просить стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Ярина-Агро" 60 433, 34 грн. штрафу.

Свої вимоги Позивач мотивує тим, що відповідно до Договору поставки № 13679 та Специфікації № 1 від 16 липня 2018 року Відповідачем було поставлено товар Позивачу, що підтверджується видатковою накладною № Я-0006 від 15.08.2018 року. На виконання умов Договору та Специфікації Позивачем було здійснено оплату товару на суму 181 300,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1965 від 15.08.2018 року. Відповідно до п. 201.10 Податкового кодексу України Відповідач повинен був при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Однак, Відповідач обов'язку, передбаченого п. 2.7. Договору поставки № 13679 від 16 липня 2018 року, щодо реєстрації податкової накладної не виконав. В зв'язку з чим, відповідно до умов Договору, Позивачем нараховано штраф у розмірі 60 433,34 грн.

Представник Позивача в судовому засіданні 04.12.2018 року позовні вимоги підтримав, з підстав зазначених у позовній заяві.

Представник Відповідача в судове засідання 04.12.2018 року (повторно) не з'явився, відзиву на позов не надав, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив. До господарського суду повернулися ухвали суду від 24.10.2018 року та від 20.11.2018 р., які направлялися на адресу Відповідача, вказану в позовній заяві - 34613, Рівненська область, Березнівський район, с. Яринівка, вул. Тараса Шевченка, 33, з відміткою поштового відділення "за зазначеною адресою не проживає".

Разом з тим, з Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань станом на 19.11.2018 року вбачається, що місцезнаходження Відповідача є - 34613, Рівненська область, Березнівський район, с. Яринівка, вул. Тараса Шевченка, 33.

До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі ГПК, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема Позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Крім того частиною пунктом 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання Відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання Відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Згідно з ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Неявка представника Відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи.

Таким чином суд вважає, що Відповідач про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, відтак, керуючись статтею 202 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності Відповідача та відзиву з його боку за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши документи і матеріали, які подані учасниками судового процесу, заслухавши пояснення представника Позивача, з'ясувавши обставини на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, безпосередньо дослідивши докази у справі, господарський суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню. При цьому господарський суд керувався наступним.

16 липня 2018 року ТОВ "Ярина-Агро" (Постачальник) та ТОВ "МІКС АГРО" (Покупець), уклали Договір поставки № 13679 (надалі - Договір), за умовами якого, в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Постачальник зобов'язується поставити (передати) у власність Покупця сільськогосподарську продукцію (надалі іменується "Товар"), вказаний в Специфікаціях, що є невід'ємними додатками до цього договору, а Покупець зобов'язується прийняти цей Товар та своєчасно здійснити його оплату (п. 1.1. Договору).

Відповідно до п. 2.1. та п. 2.2. Договору, поставка Товару здійснюється на умовах відповідно до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів "Інкотермс" (в редакції 2010 р.), обумовлених Сторонами в специфікаціях до даного договору. Місце поставки Товару визначається відповідно до Специфікації на кожну партію Товару та транспортної інструкції Покупця.

Пунктом 2.7. Договору сторони узгодили, що постачальник зобов'язаний зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних відповідно до граничних строків встановлених Податковим кодексом України, а саме: для податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені; для податкових накладних / розрахунків коригування для податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені. У разі порушення Постачальником обов'язку своєчасної реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних, Постачальник зобов'язаний сплатити Покуплю штраф у розмірі суми ПДВ протягом 2 (двох) календарних днів після спливу строків реєстрації, встановлених Податковим кодексом України. У випадку порушення 2-денного строку сплати штрафу, передбаченого даним пунктом, Постачальник зобов'язаний сплатити даний штраф в подвійному розмірі.

Поставка Товару здійснюється партіями. Під партією слід розуміти ту кількість Товару, яка зазначена у Специфікаціях. Поставка партії Товару здійснюється в строки, обумовлені в специфікаціях до даного договору (п. 3.1. та п. 3.2. Договору).

Згідно з п. 5.1. Договору, ціна за одиницю Товару та загальна вартість Товару за кожну партію поставки встановлюється Сторонами у специфікації, що є невід'ємим додатком до цього договору.

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами і діє до "31" грудня 2019 р. У випадку, якщо та 30 (тридцять) календарних днів до закінчення терміну дії Договору, жодна із сторін письмово не заявить про свій намір його розірвати, Договір автоматично пролонгується на кожен наступний календарний рік па тих же умовах (п. 9.1. Договору).

Відповідно до п. 4 Специфікації № 1 від 16.07.2018 року, оплата партій Товару, що поставляється за цією Специфікацією, здійснюється по факту поставки партії Товару, але не пізніше 1 (одного) банківського дня з моменту поставки партії Товару.

Платіжним дорученням № 1965 від 15.08.2018 року ТОВ "МІКС АГРО" перераховано грошові кошти ТОВ "ЯРИНА-АГРО" у сумі 181 300,00 грн., призначення платежу - оплата за пшеницю зг. рах. Я-000010 від 15.08.2018 р., в т. ч. ПДВ 20% - 30216,67 грн.

Відповідач на виконання Договору здійснив поставку товару, а Позивач отримав товар згідно видаткової накладної № Я-0006 від 15.08.2018 рокуна суму 155 427 грн. 88 коп.

Позивачем було направлено запити № 15 від 20.08.2018 р., № 16 від 20.08.2018 р., № 17 від 20.08.2018 р., № 20 від 21.08.2018 р., № 21 від 22.08.2018 р., № 22 від 23.08.2018 р., № 23 від 27.08.2018 р., № 27 від 28.08.2018 р., № 28 від 29.08.2018 р., № 29 від 30.08.2018 р., № 30 від 31.08.2018 р., № 31 від 03.09.2018 р. щодо отримання відомостей з Єдиного реєстру податкових накладних.

Згідно з Витягами з Єдиного реєстру податкових накладних по ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві: № 15 від 20.08.2018 р., № 16 від 20.08.2018 р., № 17 від 20.08.2018 р., № 20 від 21.08.2018 р., № 21 від 22.08.2018 р., № 22 від 23.08.2018 р., № 23 від 27.08.2018 р., № 27 від 28.08.2018 р., № 28 від 29.08.2018 р., № 29 від 30.08.2018 р., № 30 від 31.08.2018 р., № 31 від 03.09.2018 р. за вищевказаними запитами, відомості щодо реєстрації ТОВ "Ярина-Агро" податкової накладної на суму 181 300,00 грн. згідно платіжного доручення № 1965 від 15.08.2018 року відсутні.

На виконання п. 2.7. Договору, Постачальник - ТОВ "Ярина-Агро" зобов'язаний був зареєструвати податкову накладну у Єдиному реєстрі податкових накладних до 31.08.2018 року. Проте, Відповідач обов'язку щодо реєстрації податкової накладної не виконав, податкову накладну в обумовлений договором строк не зареєстрував.

Враховуючи порушення Відповідачем термінів реєстрації податкової накладної за Договором поставки товару № 13679 від 16 липня 2018 року, Позивачем, на підставі п. 2.7. даного Договору, нараховано та заявлено до стягнення з Відповідача штраф у подвійному розмірі суми ПДВ, а саме у розмірі 60 433,34 грн. (30 216,67 грн. х 2).

Згідно з ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 1 ст. 179 ГК України визначено, що майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України, ч. 1 ст. 173 ГК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, положення якої кореспондуються з приписами ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Пунктом 201.7. статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (абз. 1 та 2 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України).

Відповідно до абз. 14 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків: для податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені; для податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені; для розрахунків коригування, складених постачальником товарів/послуг до податкової накладної, що складена на отримувача - платника податку, в яких передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, - протягом 15 календарних днів з дня отримання такого розрахунку коригування до податкової накладної отримувачем (покупцем).

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період (абз. 19 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України).

Положеннями ст. ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 2 ст. 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів

У відповідності до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

На час розгляду справи доказів реєстрації Відповідачем податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних матеріали справи не містять.

На підставі наведеного, суд вважає позовні вимоги про стягнення з Відповідача відповідно до Договору поставки № 13679 від 16 липня 2018 року штрафу у розмірі 60 433 грн. 34 коп. обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню.

У відповідності до пункту 4 частини 2 статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Поняття і види доказів викладені у статті 73 ГПК України, згідно якої доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів (ст. 74 ГПК України).

Згідно з ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 78 ГПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

На підставі викладеного, враховуючи, що Позивач довів порушення обов'язку зі сторони Відповідача щодо реєстрації податкової накладної відповідно до п. 2.7. Договору поставки № 13679 від 16 липня 2018 року та п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, а останній вказаних обставин належними та достатніми доказами не спростував, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

На підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на Відповідача.

Керуючись статтями 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "МІКС АГРО" (03022, м. Київ, Голосіївський район, вул. Козацька, 120/4, код ЄДРПОУ 19261476) задоволити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ярина-Агро" (34613, Рівненська область, Березнівський район, с. Яринівка, вул. Тараса Шевченка, 33, код ЄДРПОУ 38416920) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МІКС АГРО" (03022, м. Київ, Голосіївський район, вул. Козацька, 120/4, код ЄДРПОУ 19261476) 60 433,34 грн. (шістдесят тисяч чотириста тридцять три гривні 34 коп.) штрафу та 1 762,00 грн. (одну тисячу сімсот шістдесят дві гривні 00 коп.) витрат по сплаті судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Рівненського апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення через господарський суд, що прийняв рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 10 грудня 2018 року.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://rv.arbitr.gov.ua.

Суддя Марач В.В.