Рішення

від 06.12.2018 по справі 918/674/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд Рівненської області

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" грудня 2018 р. м. Рівне Справа № 918/674/18

Господарський суд Рівненської області у складі судді Марач В.В., при секретарі Ярощук О.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Рівненській області (33028, м. Рівне, вул. Кавказька, 2,код ЄДРПОУ 41313357)

до Приватне акціонерне товариство "Рівненський авторемонтний завод" (33010, м. Рівне, вул.Чернишова,7, код ЄДРПОУ 05461473

про зобов"язання вчинити дії

За участю представників сторін:

від позивача: Костюк-Москалюк Г.М.;

від відповідача: не з'явився.

Статті 42, 46 Господарського процесуального кодексу України сторонам роз'яснені.

Відводи з підстав визначених статтею 35,37 ГПК України відсутні.

ВСТАНОВИВ:

Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Рівненській області (надалі - Позивач або Управління) звернулося в Господарський суд Рівненської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Рівненський авторемонтний завод" (надалі - Відповідач або ПАТ "Рівненський авторемонтний завод), в якому просить зобов'язати останнього визнати кредиторські вимоги Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Рівненській області по капіталізованим платежам у сумі 1027697,54 грн. та включити їх до проміжного ліквідаційного балансу, для проведення виплат потерпілим на виробництві: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5.

В обґрунтування позовних вимог Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Рівненській області посилається на те, що Відповідач, відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань знаходиться в стані припинення. В порушення вимог ст. 1205 ЦК України та Порядку капіталізації платежів для задоволення вимог, що виникли із зобов'язань підприємства перед громадянами внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров'ю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2000 р. № 765, ПАТ "Рівненський авторемонтний завод" не включено до проміжного ліквідаційного балансу кредиторські вимоги по капіталізованих платежах в сумі 1027697,54 грн., необхідних для проведення виплат потерпілим на виробництві: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5.

Представник Позивача в судовому засіданні 06.12.2018 року позовні вимоги підтримав, з підстав зазначених у позовній заяві.

Представник Відповідача в судове засідання 06.12.2018 року не з'явився, відзиву на позов не надав, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив. До господарського суду повернулись ухвали суду від 30.10.2018 р., 22.11.2018 року, які направлялася на адресу Відповідача, вказана в позовній заяві - 33010, м. Рівне, вул.Чернишова,7, з відміткою поштового відділення "по закінченню терміну зберігання".

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, станом на 29.11.2018 року вбачається, що місцезнаходження Відповідача є - 33010, м. Рівне, вул.Чернишова,7.

До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі ГПК, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема Позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Крім того частиною пунктом 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання Відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Неявка представника Відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи.

Таким чином суд вважає, що Відповідач про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, відтак, керуючись статтею 202 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності Відповідача та відзиву з його боку за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши документи і матеріали, які подані учасниками судового процесу, заслухавши пояснення представника Позивача, з'ясувавши обставини на які він посилається як на підставу своїх вимог, безпосередньо дослідивши докази у справі, господарський суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню. При цьому господарський суд керувався наступним.

Згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ПАТ "Рівненський авторемонтний завод" перебуває в стані припинення.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 112 Цивільного кодексу України у разі ліквідації платоспроможної юридичної особи вимоги її кредиторів задовольняються у першу чергу щодо відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.

Відповідно до статті 1200 ЦК України у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті. Шкода відшкодовується: дитині- до досягнення нею вісімнадцяти років (учню, студенту- до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ним двадцяти трьох років); чоловікові, дружині, батькам (усиновлювачам), які досягли пенсійного віку, встановленого законом,- довічно; інвалідам- на строк їх інвалідності; одному з батьків (усиновлювачів) або другому з подружжя чи іншому членові сім'ї незалежно від віку і працездатності, якщо вони не працюють і здійснюють догляд за: дітьми, братами, сестрами, внуками померлого,- до досягнення ними чотирнадцяти років; іншим непрацездатним особам, які були на утриманні потерпілого,- протягом п'яти років після його смерті. Особам, визначеним у пунктах 1-5 частини першої цієї статті, шкода відшкодовується у розмірі середньомісячного заробітку (доходу) потерпілого з вирахуванням частки, яка припадала на нього самого та працездатних осіб, які перебували на його утриманні, але не мають права на відшкодування шкоди. До складу доходів потерпілого також включаються пенсія, суми, що належали йому за договором довічного утримання (догляду), та інші аналогічні виплати, які він одержував. Особам, які втратили годувальника, шкода відшкодовується в повному обсязі без урахування пенсії, призначеної їм внаслідок втрати годувальника, та інших доходів. Розмір відшкодування, обчислений для кожного з осіб, які мають право на відшкодування шкоди, завданої смертю годувальника, не підлягає подальшому перерахункові, крім таких випадків: народження дитини, зачатої за життя і народженої після смерті годувальника; призначення (припинення) виплати відшкодування особам, що здійснюють догляд за дітьми, братами, сестрами, внуками померлого. Розмір відшкодування може бути збільшений законом.

Частиною 2 статті 1205 ЦК України встановлено, що у разі ліквідації юридичної особи платежі, належні потерпілому або особам, визначеним статтею 1200 цього Кодексу, мають бути капіталізовані для виплати потерпілому або цим особам у порядку, встановленому законом або іншим нормативно-правовим актом.

Правову основу, економічний механізм та організаційну структуру загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві, визначено Законом України Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 23.09.1999 № 1105-ХІУ (в редакції Закону № 77 - УІІ від 28.12.2014).

Основними принципами страхування від нещасного випадку, зокрема є: своєчасне та повне відшкодування шкоди страховиком; обов'язковість страхування від нещасного випадку осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту) та інших підставах, передбачених законодавством про працю, а також добровільність такого страхування для осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, та громадян - суб'єктів підприємницької діяльності.

Оскільки законодавством не визначена процедура капіталізації платежів на стадії самостійної ліквідації суб'єкта підприємницької діяльності за власним рішенням, необхідно застосовувати діюче законодавство, яке регулює відповідні відносини між Фондом та роботодавцем.

Єдиним нормативно-правовим актом на даний час, який регулює порядок проведення капіталізації платежів, є Постанова Кабінету Міністрів України від 06.05.2000 № 765 "Про реалізацію статей 45 і 92 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" з подальшими змінами і доповненнями, яка відповідно до аналогії закону має бути застосована в даному випадку.

Таким чином, у разі ліквідації платоспроможної юридичної особи, яка ліквідується, капіталізація здійснюється на підставі Порядку капіталізації платежів для задоволення вимог, що виникли із зобов'язань підприємства перед громадянами внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров'ю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2000 № 765 (надалі - Порядок №765).

ПАТ "Рівненський авторемонтний завод" передало до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у місті Рівне, правонаступником якого є Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Рівненській області, особові справи потерпілих на виробництві: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, які отримують страхові виплати у Рівненському відділенні Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Рівненській області (відокремленому підрозділі Управління).

Відповідно до абзацу другого пункту 1 Порядку № 765 капіталізація платежів здійснюється щодо кожної особи з урахуванням заборгованості за попередні роки та необхідності виплати майбутніх платежів. Під час розрахунку сум цих платежів повинні враховуватися заробітна плата потерпілого, відсоток втрати професійної працездатності, витрати по догляду за потерпілим, на реабілітацію, протезування, придбання транспортних засобів та види соціальної допомоги відповідно до медичного висновку, необхідність сплати одноразової допомоги у зв'язку з травмою або професійним захворюванням, які можуть призвести до смерті потерпілого, а також інших виплат, передбачених законодавством.

За змістом пункту 3 відповідного Порядку капіталізація платежів розраховується на період, що визначається як різниця між середньою тривалістю життя для чоловіків і жінок у країні та їх віком на момент здійснення капіталізації.

Рівненським відділенням Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Рівненській області проведена капіталізація платежів, необхідних для проведення виплат потерпілим на виробництві станом на 01.09.2018 року:

- ОСОБА_2, яка становить 75092,05 грн.. Розрахунок проведено наступним чином: 965,69 х 12 х 6,48= 75092,05 грн. , де 965,69 грн. - щомісячна страхова виплата; 12 місяців - становить 1 рік життя; 6,48 - очікувана тривалість життя.

- ОСОБА_3, яка становить 379251,28 грн.. Розрахунок проведено наступним чином: 1955,71 х 12 х 16,16= 379251,28 грн. , де 1955,71 грн. - щомісячна страхова виплата; 12 місяців - становить 1 рік життя; 16,16 - очікувана тривалість життя.

- ОСОБА_4, яка становить 349003,64 грн.. Розрахунок проведено наступним чином: 1799,73 х 12 х 16,16= 349003,64 грн. , де 1799,73 грн. - щомісячна страхова виплата; 12 місяців - становить 1 рік життя; 16,16 - очікувана тривалість життя.

Крім того, проведена капіталізація платежів матері загиблого ОСОБА_6-ОСОБА_5-224350,57 грн.. Розрахунок проведено наступним чином: 1421,74,73 х 12 х 13,15= 224350,57 грн. , де 1421,74 грн. - щомісячна страхова виплата; 12 місяців - становить 1 рік життя; 13,15 - очікувана тривалість життя.

Загальна сума капіталізації становить 1027697,54 грн.(224350,57+75092,05+379251,28+349003,64).

07.09.2018 листом № 05-15-1795 Управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Рівненській області направлено ПАТ "Рівненський АРЗ) заяву про визнання кредитором по капіталізованих платежах на суму 1027697,54 грн., яка не отримана і повернулась Управлінню.

Відповідно до ст. 111 ЦК України з дати внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про рішення засновників (учасників) юридичної особи, суду або уповноваженого ними органу щодо ліквідації юридичної особи ліквідаційна комісія (ліквідатор) зобов'язана вжити всіх необхідних заходів щодо стягнення дебіторської заборгованості юридичної особи, що ліквідується, та письмово повідомити кожного з боржників про припинення юридичної особи в установлені цим Кодексом строки. Ліквідаційна комісія (ліквідатор) заявляє вимоги та позови про стягнення заборгованості з боржників юридичної особи. Ліквідаційна комісія (ліквідатор) зобов'язана повідомити учасників юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, про її участь в інших юридичних особах та/або надати відомості про створені нею господарські товариства, дочірні підприємства. Під час проведення заходів щодо ліквідації юридичної особи до завершення строку пред'явлення вимог кредиторів ліквідаційна комісія (ліквідатор) закриває рахунки, відкриті у фінансових установах, крім рахунка, який використовується для розрахунків з кредиторами під час ліквідації юридичної особи.

Для проведення перевірок та визначення наявності або відсутності заборгованості із сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування ліквідаційна комісія (ліквідатор) забезпечує своєчасне надання органам доходів і зборів та Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування документів юридичної особи (її філій, представництв), у тому числі первинних документів, регістрів бухгалтерського та податкового обліку. До моменту затвердження ліквідаційного балансу ліквідаційна комісія (ліквідатор) складає та подає органам доходів і зборів, Пенсійного фонду України та фондів соціального страхування звітність за останній звітний період. Ліквідаційна комісія (ліквідатор) після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, що включає відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред'явлених кредиторами вимог та результат їх розгляду. Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи. Виплата грошових сум кредиторам юридичної особи, що ліквідується, у тому числі за податками, зборами, єдиним внеском на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та іншими коштами, що належить сплатити до державного або місцевого бюджету, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, провадиться у порядку черговості, встановленому статтею 112 цього Кодексу. У разі недостатності в юридичної особи, що ліквідується, коштів для задоволення вимог кредиторів ліквідаційна комісія (ліквідатор) організовує реалізацію майна юридичної особи. До затвердження ліквідаційного балансу ліквідаційна комісія (ліквідатор) складає та подає органам доходів і зборів, Пенсійного фонду України та фондів соціального страхування звітність за останній звітний період. Після завершення розрахунків з кредиторами ліквідаційна комісія (ліквідатор) складає ліквідаційний баланс, забезпечує його затвердження учасниками юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, та забезпечує подання органам доходів і зборів. Майно юридичної особи, що залишилося після задоволення вимог кредиторів (у тому числі за податками, зборами, єдиним внеском на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та іншими коштами, що належить сплатити до державного або місцевого бюджету, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування), передається учасникам юридичної особи, якщо інше не встановлено установчими документами юридичної особи або законом. Ліквідаційна комісія (ліквідатор) забезпечує подання державному реєстраторові документів, передбачених законом для проведення державної реєстрації припинення юридичної особи в установлений законом строк.

Відповідно до ч. 3 ст. 112 ЦК України, у разі відмови ліквідаційної комісії у задоволені вимог кредитора або ухилення від їх розгляду кредитор має право протягом місяця з дати, коли він дізнався або мав дізнатися про таку відмову звернутися до суду із позовом до ліквідаційної комісії.

Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Вищого господарського суду України від 07.09.2005 №Б-19/105-05, від 16.03.2005 №24/337-Б. Кредитори з вимогами щодо відшкодування шкоди життю і здоров'ю громадян є привілейованими, тобто незалежно від того, заявили вони свої вимоги до боржника чи ні, їх вимоги включаються до реєстру вимог кредиторів у другу чергу, згідно з даними обліку боржника. На вимоги привілейованих кредиторів не поширюється дія мораторію на задоволення вимог кредиторів та правові наслідки граничного строку.

У відповідності до пункту 4 частини 2 статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Поняття і види доказів викладені у статті 73 ГПК України, згідно якої доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину не вчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів (ст. 74 ГПК України).

Згідно з ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 78 ГПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

На підставі викладеного, враховуючи те, що Позивач довів не вчинення Відповідачем дій щодо визнання кредиторських вимог Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Рівненській області по капіталізованим платежам в сумі 1027697,54 грн., для включення їх до проміжного ліквідаційного балансу, а Відповідач вказаних обставин належними та достатніми доказами не спростував, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

На підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на Відповідача.

Керуючись статтями 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2. Зобов"язати Приватне акціонерне товариство "Рівненський авторемонтний завод" (33010, м. Рівне, вул.Чернишова,7, код ЄДРПОУ 05461473) визнати кредиторські вимоги Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Рівненській області (33028, м. Рівне, вул. Кавказька, 2, код ЄДРПОУ 41313357) по капіталізованим платежам в сумі 1027697,54 грн., та включити їх до проміжного ліквідаційного балансу, для проведення виплат потерпілим на виробництві: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5.

3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Рівненський авторемонтний завод" (33010, м. Рівне, вул.Чернишова,7, код ЄДРПОУ 05461473) на користь Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Рівненській області (33028, м. Рівне, вул. Кавказька, 2, код ЄДРПОУ 41313357) 1762,00 грн. судового збору.

4. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення через господарський суд, що прийняв рішення або безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 10 грудня 2018 року.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://rv.arbitr.gov.ua.

Суддя Марач В.В.