Рішення

від 29.11.2018 по справі 921/379/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

29 листопада 2018 року м. ТернопільСправа № 921/379/18

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Шумського І.П.

при секретарі судового засідання Сиротюк К.В.

розглянув справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОБІЗНЕС" (с Токи, Підволочиський район, Тернопільська область, 47823)

до відповідача Регіонального сервісного центру МВС в Тернопільській області (вул Стрийська, 5, с Підгородне, Тернопільський район, Тернопільська область, 47751)

про визнання права власності

За участю від:

позивача - Бойчук В.І.

відповідача - не з'явився

Суть справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРОБІЗНЕС" звернулось до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Регіонального сервісного центру МВС в Тернопільській області про визнання права власності на напівпричіп-цистерну харч-Е 2000 року випуску, державний реєстраційний номер 06295 ВІ, ідентифікатор 423038/20000002.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що орган державної реєстрації транспортних засобів не заперечує щодо перереєстрації права власності на спірний напівпричіп-цистерну, однак, за відсутності належних документів на підтвердження правомірності його придбання, здійснити таку перереєстрацію не вбачається за можливе. ТОВ "АГРОБІЗНЕС" є власником напівпричепу-цистерни харч-Е 2000 року випуску, державний реєстраційний номер 06295 ВІ, ідентифікатор 423038/20000002 на підставі договору від 10.04.2002 оренди майна з правом викупу, укладеного між ним та Обласним комунальним підприємством "Ресурсна компанія". Будь-яка інша документація на спірний напівпричіп-цистерну у позивача відсутня, що перешкоджає можливості володіти, користуватись та розпоряджатись належним йому майном, а тому просить визнати за ним право власності на зазначене рухоме майно в порядку ст 392 ЦК України, за відсутності іншого правового механізму узаконення майнових прав ТОВ "АГРОБІЗНЕС".

Ухвалою суду від 26.09.2018 відкрито провадження у справі №921/379/18 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у даній справі призначено на 25.10.2018, в якому оголошувалась перерва до 15.11.21018.

В ході розгляду справи позивачем до матеріалів справи долучено клопотання б/н від 06.11.2018 (вх №20245 від 07.11.2018), з додатком.

В свою чергу, відповідачем до матеріалів справи подано відзив №31/19-4205 від 05.10.2018 (вх №18355 від 05.10.2018), з додатком.

У поданому відзиві відповідачем зазначено, що при зверненні ТОВ "АГРОБІЗНЕС" до Регіонального сервісного центру МВС в Тернопільській області з приводу реєстрації напівпричепу-цистерни ним у відповідності до п 8 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів (затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 за №1388 (надалі - Порядок №1388), не надано документів, що підтверджують правомірність придбання напівпричепу, а відтак і його реєстрації. При цьому відповідачем не заперечено щодо позовних вимог.

Ухвалою суду від 15.11.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу №921/379/18 до розгляду по суті на 29.11.2018.

Представником позивача в судовому засіданні 29.11.2018 підтримано позовні вимоги, з підстав наведених у позові та на підставі доказів, які ним подані.

Повноважний представник відповідача в судове засідання 29.11.2018 не прибув, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

Судом також враховано, що у силу вимог ч 1 ст 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч 1 ст 6 даної Конвенції (§ 66,69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25.01.2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

З урахуванням наведеного, поданих суду матеріалів та пояснень учасників справи щодо відсутності у них інших доказів та обставин, які можуть повідомити, суд прийшов до висновку про можливість закінчення розгляду справи.

Запис розгляду судової справи здійснюється за допомогою технічних засобів, а саме: програми фіксування судового процесу (судового засідання) "Акорд". Експертний висновок № 765 від 20.10.2017 до 20.10.2020.

Для робочого оригіналу звукозапису надано диск CD-R, серійний номер NJ 27 VF 25 D 8135852 B 2.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

В матеріалах справи міститься копія Свідоцтва про реєстрацію серії ВІС №321661 від 31.08.2001 на напівпричіп-цистерну харч-Е 2000 року випуску, державний реєстраційний номер 06295 ВІ, ідентифікатор 423038/20000002, власником у якому зазначене Обласне комунальне підприємство "Ресурсна компанія" (вул Костянтиновича, 45, Ленінський район, м Вінниця, ЗКПО 30836816).

Між Обласним комунальним підприємством "Ресурсна компанія" (орендодавцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АГРОБІЗНЕС" (орендарем) 24.12.2001 укладено договір оренди майна з правом викупу, відповідно до умов якого орендодавець передав, а орендар прийняв в тимчасове володіння та користування напівпричіп-цистерну харч-Е, початковою вартістю 43000 грн (п 1.1, п 1.2).

Відповідно до п 2.1, п 2.2 договору зазначене в п 1 даного договору майно повинно бути передано орендодавцем та прийняте орендарем протягом трьох діб з моменту підписання даного договору. Передача майна в оренду здійснюється за актом передачі.

Згідно з п 4.1 договору орендар зобов'язується своєчасно здійснювати орендні платежі в розмірі 500 (п'ятсот) грн в місяць.

Майно, що орендується, переходить у власність орендаря, якщо він вніс орендодавцю всю належну йому орендну плату з вартості зданого на повний амортизаційний термін майна, а також вніс орендодавцю орендні платежі з залишкової вартості майна, оренда якого згідно з договором припинена до завершення амортизаційного терміну. Порядок передачі та оформлення права власності на майно, що орендується, здійснюється сторонами за актом протягом одного місяця з моменту повної виплати орендної плати (п 7.1, п 7.2 правочину).

В матеріалах справи міститься акт прийому-передачі н/причіп-цистерни харч-Е, згідно якого 24.12.2001 ОКП "Ресурсна компанія" передано по договору від 24.12.2001, а ТОВ "АГРОБІЗНЕС" прийнято н/причіп-цистерну харч-Е в хорошому технічному стані.

В подальшому, 10.04.2002 між Обласним комунальним підприємством "Ресурсна компанія" (орендодавцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АГРОБІЗНЕС" (орендарем) укладено договір оренди майна з правом викупу, відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в оренду з правом викупу напівпричіп-цистерну харч-Е, вартістю 33000 грн (п 1.1 договору).

Зазначене в п 1 даного договору майно повинно бути передано орендодавцем та прийняте орендарем протягом трьох діб з моменту підписання даного договору. Передача майна в оренду здійснюється за актом передачі (п 2 договору).

Згідно з п 3 правочину, термін оренди складає п'ять років з моменту прийняття майна, що орендується, за актом приймання.

Відповідно до п 4 договору орендар зобов'язаний протягом 10 днів з моменту підписання договору перерахувати аванс в сумі 3000 грн в рахунок реалізації орендованого майна. Орендар по можливості сплачує 500 грн в місяць орендної плати в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок орендодавця, або по закінченню договору оренди з правом викупу орендар зобов'язується сплатити повну вартість майна за мінусом авансу та сум орендної плати. Оренда плата за узгодженням сторін може вноситися в натуральній або змішаній формі продуктами харчування, товарами, послугами. Після повного розрахунку, тобто 33000 грн орендодавець зобов'язаний передати напівпричіп-цистерну харч-Е у власність орендаря не пізніше як в 10 денний термін.

Порядок передачі та оформлення права власності на майно, що орендується, здійснюється сторонами за актом протягом одного місяця з моменту повної виплати орендної плати (п 7 правочину).

У п 12.3 договору сторонами обумовлено, що після підписання даного договору всі попередні переговори за ним, листування, попередні угоди та протоколи про наміри з питань, що так чи інакше мають відношення до даного договору, втрачають юридичну силу.

Позивач стверджує, що він на виконання умов договору від 10.04.2002 повністю оплатив вартість н/причепу-цистерни в сумі 33000 грн. Підтвердженням цього слугують наступні платіжні доручення: №25 від 14.01.2002 в сумі 3000 грн; №175 від 06.03.2002 в сумі 1000 грн; №491 від 20.06.2002 в сумі 1000 грн; №586 від 29.07.2002 в сумі 500 грн; №912 від 25.12.2002 в сумі 2000 грн; №148 від 27.02.2003 в сумі 1500 грн; №746 від 07.05.2003 в сумі 500 грн; № 810 від 06.06.2003 в сумі 1000 грн; № 532 від 11.05.2005 в сумі 23500 грн, на загальну суму 34000 грн.

В якості додаткового підтвердженням сплати посилається на обставини, встановлені у рішенні Господарського суду Тернопільської області від 04.08.2005 у справі №8/49-712, яке залишене без змін поставною Львівського апеляційного господарського суду від 15.12.2005 у даній справі.

Судом з'ясовано, що в провадженні Господарського суду Тернопільської області перебувала справа №8/49-712 за позовом Обласного комунального підприємства "Ресурсна компанія" (вул Хмельницьке шосе, 7/727, м Вінниця, ідентифікаційний код 30836816) до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Агробізнес" (с Токи, Підволочиський район, Тернопільська область, ідентифікаційний код 30915832) про зобов'язання відповідача повернути н/причіп-цистерну харч - Е та стягнення 20139 грн 87 коп збитків, спричинених неналежним виконанням договору оренди від 24.12.2001.

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 04.08.2005 у справі №8/49-712 у задоволенні позовних вимог відмовлено. Вказане судове рішення мотивоване тим, що зобов'язання по договору оренди від 24.12.2001 припинилось заміною на зобов'язання, що існують з договору оренди від 10.04.2002, позивачем не представлено належних і допустимих доказів недійсності договору оренди з правом викупу від 10.04.2002, тому позовні вимоги є безпідставні.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 15.12.2005 залишено без змін рішення Господарського суду Тернопільської області від 04.08.2005 у справі №8/49-712.

Постанова Львівського апеляційного господарського суду від 15.12.2005 у справі №8/49-712, станом на час розгляду справи №921/379/18, набрала законної сили і в касаційному порядку сторонами не оскаржувалась.

Як вбачається із змісту вказаних судових рішень, на виконання умов зазначених договорів ТОВ "Агробізнес" було передано саме н/причіп-цистерну харч - Е, а представленими бухгалтерськими документами (платіжними дорученнями) ТОВ "Агробізнес" довело сплату вартості майна, переданого йому в оренду згідно умов договору від 10.04.2002.

Згідно п 7 договору від 10.04.2002 порядок передачі та оформлення права власності на майно, що орендується, здійснюється сторонами за актом протягом одного місяця з моменту повної виплати орендної плати.

Враховуючи існування між сторонами по договору оренди спору, право власності на напівпричіп за ТОВ "Агробізнес" оформлено не було.

Із сформованого судом за запитом №1004467033 Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 26.09.2018 вбачається, що Комунальне підприємство "Ресурсна компанія" (вул Хмельницьке шосе, 7, Ленінський район, м Вінниця, Вінницька область, 21036, ідентифікаційний код 30836816) припинило свою діяльність за рішенням засновників, з приводу чого 02.07.2007 до реєстру внесено відповідний запис.

Попри правомірність набуття у власність напівпричіпу-цистерни, відсутність документів, на підставі яких здійснюється державна реєстрація права власності на напівпричіп, перешкоджає ТОВ "Агробізнес" оформленню і реєстрації у встановленому порядку права власності на вказаний об'єкт. А відтак і можливості вільно володіти, користуватись та розпоряджатись своїм майном, наслідком чого стало звернення позивача до суду із позовом про захист його майнового права та інтересу.

З'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи сторін, оцінивши докази, суд прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення позову, з огляду на таке.

Відповідно до змісту п 3 ч 2 ст 129 Конституції України, ст ст 13, 73-74, 76-79 ГПК України, кожна сторона повинна довести належними, допустимими, достовірними і достатніми доказами ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Достовірність обставин, на які позивач посилається як на підставу позову, доданих ним до матеріалів справи документів, відповідачем у даній справі не спростовується.

Згідно із ч 4 ст 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 04.08.2005 у справі №8/49-712 (залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 15.12.2005) встановлено те, що ТОВ "Агробізнес" сплатило на користь Обласного комунального підприємства "Ресурсна компанія" вартість напівпричіпу-цистерни харч - Е, на виконання умов договору оренди майна з правом викупу від 10.04.2002.

А відтак, обставини встановлені судовими рішеннями у справі 8/49-712 не доказуються при розгляді справи №921/379/18.

Напівпричіп-цистерна харч - Е, зареєстрований за Обласним комунальним підприємством "Ресурсна компанія", переданий у фактичне користування і володіння позивачу, та перейшло у його власність за змістом п 7 договору від 10.04.2002.

Враховуючи, що правовідносини сторін по договору від 10.04.2002 виникли до набрання чинності ЦК України, але продовжили існування і далі, до них судами у справі №8/49-712 застосовувались норми Цивільного кодексу України 2003 року.

За ч 2 ст 9 ЦК України законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання.

Відповідно до статті 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

За статтею 760 ЦК України предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Законом можуть бути встановлені види майна, що не можуть бути предметом договору найму. Особливості найму окремих видів майна встановлюються цим Кодексом та іншим законом.

Відповідно до статті 761 ЦК України право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права.

Наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму (ст 765 ЦК України).

Згідно із статті 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ). Об'єктом оренди можуть бути, зокрема, інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб'єктам господарювання. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно із статтею 6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

У статті 627 ЦК України зазначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст 628 ЦК України).

Відповідно до ст 8 ЦК України якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

У відповідності до статті 289 ГК України орендар має право на викуп об'єкта оренди, якщо таке право передбачено договором оренди.

Згідно із статтею 798 ЦК України предметом договору найму транспортного засобу можуть бути повітряні, морські, річкові судна, а також наземні самохідні транспортні засоби тощо.

Договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі (ст 799 ЦК України).

Згідно із статтею 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

За статтею 334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

З'ясовано, що:

- рухоме майно було надано позивачу у володіння і користування на підставі акту прийому-передачі від 24.12.2001;

- у позивача наявне свідоцтво про реєстрацію рухомого напівпричепу-цистерни харч-Е 2000 року випуску, державний реєстраційний номер 06295 ВІ, ідентифікатор 423038/20000002;

- позивачем було проведено повну оплату вартості майна, згідно умов договору оренди майна з правом викупом від 10.04.2002;

- у Обласного комунального підприємства "Ресурсна компанія" було відсутнім право вилучити із володіння ТОВ "АГРОБІЗНЕС" дане майно, що підтверджено судовими рішеннями у справі №8/49-712;

- Обласне комунальне підприємство "Ресурсна компанія" не виконало свого обов'язку щодо переоформлення права власності на ТОВ "АГРОБІЗНЕС" на спірний рухомий об'єкт, яке в останнього виникло на підставі договору від 10.04.2002.

А відтак, у ТОВ "АГРОБІЗНЕС" виникло право власності на дане майно у зв'язку із наявністю у нього цього майна та його повної виплати власникові цього майна на підставі правочину.

Єдина на території України процедура державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів (далі - транспортні засоби), оформлення та видачі реєстраційних документів і номерних знаків регулюється Порядком державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів (Затвердженого Постановою КМУ від 07.09.1998 №1388, надалі - Порядок №1388).

З метою оформлення права власності на напівпричіп-цистерну харч-Е 2000 року випуску позивач звернувся до Регіонального сервісного центру МВС в Тернопільській області, з приводу чого останнім 10.09.2018 надано письмову відмову №31/19-С-35 про відмову у проведенні державної реєстрації за Товариством з обмеженою відповідальністю "АГРОБІЗНЕС" права власності на вказане майно, у зв'язку з відсутністю документа, що підтверджує правомірність його придбання (п 8 Порядку №1388).

У п 2 Порядку зазначено, що цей Порядок є обов'язковим для всіх юридичних та фізичних осіб, які є власниками транспортних засобів, виробляють чи експлуатують їх.

Державна реєстрація транспортних засобів проводиться територіальними органами з надання сервісних послуг МВС (далі - сервісні центри МВС) з метою здійснення контролю за відповідністю конструкції та технічного стану транспортних засобів установленим вимогам стандартів, правил і нормативів, дотриманням законодавства, що визначає порядок сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), використанням транспортних засобів в умовах воєнного і надзвичайного стану, а також для ведення їх обліку та запобіганню вчиненню щодо них протиправних дій. Державний облік зареєстрованих транспортних засобів передбачає реєстрацію, накопичення, узагальнення, зберігання і передачу інформації про такі засоби та відомостей про їх власників, які вносяться до Єдиного державного реєстру МВС (п 3 Порядку).

Транспортні засоби реєструються за юридичними та фізичними особами в сервісних центрах МВС або через центри надання адміністративних послуг (п 6 Порядку).

У п 8 Порядку зокрема зазначено, що документами, які підтверджують правомірність придбання транспортних засобів, їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, є оформлені в установленому порядку:

- договори, укладені на товарних біржах на зареєстрованих в уповноваженому органі МВС бланках;

- укладені та оформлені безпосередньо в сервісних центрах МВС у присутності адміністраторів таких органів договори купівлі-продажу (міни, поставки), дарування транспортних засобів, а також інші договори, на підставі яких здійснюється набуття права власності на транспортний засіб;

- укладені та оформлені в центрах надання адміністративних послуг у присутності адміністраторів таких центрів договори купівлі-продажу (міни, поставки), дарування транспортних засобів, а також інші договори, на підставі яких здійснюється набуття права власності на транспортний засіб;

- нотаріально посвідчені договори купівлі-продажу (міни, поставки), дарування транспортних засобів, а також інші договори, на підставі яких здійснюється набуття права власності на транспортний засіб;

- договори купівлі-продажу транспортних засобів, що підлягають першій державній реєстрації в сервісних центрах МВС, за якими продавцями виступають суб'єкти господарювання, що здійснюють оптову та/або роздрібну торгівлю транспортними засобами, і які підписані від імені таких суб'єктів уповноваженою особою;

- договір комісії між власником транспортного засобу і суб'єктом господарювання, який за таким договором є комісіонером, та договір купівлі-продажу транспортного засобу, за яким продавцем є такий суб'єкт господарювання, які підписані від імені суб'єкта господарювання уповноваженою особою, - у разі продажу транспортних засобів суб'єктами господарювання, що здійснюють оптову та/або роздрібну торгівлю транспортними засобами на підставі договору комісії, укладеного з власником транспортного засобу;

- свідоцтва про право на спадщину, видані нотаріусом або консульською установою, чи їх дублікати;

- рішення про закріплення транспортних засобів на праві оперативного управління чи господарського відання, прийняті власниками транспортних засобів чи особами, уповноваженими управляти таким майном;

- рішення власників майна, уповноважених ними органів про передачу транспортних засобів з державної в комунальну власність чи з комунальної власності в державну власність;

- копія рішення суду, засвідчена в установленому порядку, із зазначенням юридичних чи фізичних осіб, які визнаються власниками транспортних засобів, марки, моделі, року випуску таких засобів, а також ідентифікаційних номерів їх складових частин;

- довідка органу соціального захисту населення або управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, що виділили автомобіль або мотоколяску;

- акт приймання-передачі транспортних засобів за формою згідно з додатком 6, виданий підприємством-виробником або підприємством, яке переобладнало чи встановило на транспортний засіб спеціальний пристрій згідно із свідоцтвом про погодження конструкції транспортного засобу щодо забезпечення безпеки дорожнього руху, із зазначенням ідентифікаційних номерів такого транспортного засобу та конкретного одержувача;

- митна декларація на бланку єдиного адміністративного документа на паперовому носії або електронна митна декларація, або видане органом доходів і зборів посвідчення про реєстрацію в уповноважених органах МВС транспортних засобів чи їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери;

- договір фінансового лізингу;

- акт про проведені електронні торги або постанова та акт про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу, видані органом державної виконавчої служби або приватним виконавцем;

- договір купівлі-продажу транспортного засобу, укладений за результатами прилюдних торгів (аукціону) або електронних торгів, за яким продавцем виступає Національне агентство з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.

Отже, з наведеного вбачається, що у позивача відсутні можливості зареєструвати своє право власності на транспортний засіб, інакше як за рішенням суду.

Згідно з ст 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цих прав та інтересів, зокрема, може бути визнання права.

Відповідно до ст 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" та ч 4 ст 11 ГПК України суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У ч 1 ст 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР, передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном.

Статтею 316 Цивільного кодексу України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Зміст права власності полягає у праві власника володіти, користуватись та розпоряджатись майном (ст 317 Цивільного кодексу України).

Іншого можливого способу захисту свого права, як його визнання в судовому порядку, у позивача немає.

Позов про визнання права власності на майно необхідний позивачеві тоді, коли у інший спосіб створюється неможливість реалізації ним свого права власності, бодай через сумніви щодо такого права у інших осіб.

Зазначена правова позиція знайшла своє відображення у судовій практиці, зокрема у постанові Вищого господарського суду України від 09.10.2012 у справі №5005/3756/2011.

Відповідно до приписів статті 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

За змістом вищезазначеної норми потреба в цьому заході захисту права власності виникає тоді, коли наявність суб'єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або оспорюється ними (Правовий висновок Верховного суду України постанова у справі №3-18гс11 від 04.04.2011).

Стаття 41 Конституції України зазначає, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Дане положення закріплено також і у статті 321 Цивільного кодексу України, яка встановлює, що право власності є непорушним і ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні.

Судом встановлено, що позивач позбавлений можливості здійснити державну реєстрацію права власності та отримати свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, тому суд вбачає можливим задоволити позов, оскільки позивачем надано достатньо доказів в обґрунтування своїх вимог, а відповідач у процесі розгляду справи позовні вимоги не заперечив.

При цьому суд виходить з того, що за змістом договору (правочину) оренди майна з правом викупу від 10.04.2002 до позивача перейшло право власності на напівпричіп-цистерну харч-Е. А сама відсутність такого виду правочинів в п 8 Порядку №1388 не може слугувати підставою для відмови у визнанні (реєстрації) права власності на майно.

Враховуючи перелічене, зважаючи на те, що заявлений позов відповідає визначеним законом способам захисту, заявлені вимоги про визнання за ст 392 ЦК України права власності на напівпричіп є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

В порядку ст ст 123,129 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача.

На підставі наведеного, керуючись ст ст 3, 4, 13, 20, 73-86, 91, 123, 129, 233, 236-240 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задоволити.

1. Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю "АГРОБІЗНЕС" (с Токи, Підволочиський район, Тернопільська область, ідентифікаційний код 30915832) право власності на напівпричіп-цистерну харч-Е 2000 року випуску, державний реєстраційний номер 06295 ВІ, ідентифікатор 423038/20000002.

2. Стягнути з Регіонального сервісного центру МВС в Тернопільській області (вул Стрийська, 5, с Підгородне, Тернопільський район, Тернопільська область, ідентифікаційний код 40112233) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОБІЗНЕС" (с Токи, Підволочиський район, Тернопільська область, ідентифікаційний код 30915832) 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн - сплаченого судового збору.

Видати наказ.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, в порядку та строки встановлені ст ст 256-257 ГПК України.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 10 грудня 2018 року.

Суддя І.П. Шумський