Ухвала

від 10.12.2018 по справі 922/3349/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057)705-21-42, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

УХВАЛА

10.12.2018м. ХарківСправа № 922/3349/18

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Калініченко Н.В.

розглянувши заяву про видачу судового наказу

заявник Товариство з обмеженою відповідальністю "Нова пошта", м. Полтава боржник Товариство з обмеженою відповідальністю "ХМК", м. Харків

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Нова Пошта" звернулось до господарського суду Харківської області із заявою про видачу судового наказу про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "ХМК" грошових коштів у розмірі 11 298,34 грн., з яких: основний борг в сумі 8 035,00 грн., пеня в сумі 1 673,04 грн., 30% річних в сумі 1 452,90 грн. та інфляційних втрат в сумі 137,40 грн.

Дослідивши матеріали заяви про видачу судового наказу судом встановлено наступне.

Як вбачається із поданої заяви, заявник просить суд стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ХМК" основну заборгованість у розмірі 8 035,00 грн., в частині стягнення якої (суми основної заборгованості) 10 грудня 2018 року господарським судом Харківської області було видано судовий наказ.

Водночас, як зазначалося вище в даній ухвалі суду, заявником крім заявлення вимоги про стягнення суми основної заборгованості, заявлено вимоги про стягнення 1 673,04 грн. пені, 1 452,90 грн. 30% річних та 137,40 грн. інфляційних втрат.

Частиною 1 статті 147 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 148 Господарського процесуального кодексу України судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Отже, за приписами частини 1 статті 148 Господарського процесуального кодексу України, судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором.

За приписами ч. 2 ст. 154 ГПК України за результатами розгляду заяви про видачу судового наказу суд видає судовий наказ або постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу.

У п. 3 ч. 1 статті 152 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, встановлено, що суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 148 цього Кодексу. Частиною третьою цієї ж статті встановлено, що у разі, якщо в заяві про видачу судового наказу містяться вимоги, частина з яких не підлягає розгляду в порядку наказного провадження, суд постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу лише в частині цих вимог.

Судом встановлено, що вимоги заявника щодо стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "ХМК" пені, 30% річних та інфляційних втрат не відповідають вимогам статті 148 Господарського процесуального кодексу України, оскільки така сума не встановлена прямими умовами письмового договору, і підлягає перевірці правильності та обґрунтованості нарахування.

Також, згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Пеня, за визначенням частини третьої статті 549 ЦК України, - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання. Грошовим, за змістом статей 524, 533-535, 625 Цивільного кодексу України, є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору. Вимоги про сплату пені у зв'язку з порушенням грошових зобов'язань хоча й мають грошовий характер, але за своєю природою не є основним зобов'язанням, яке виникло з договору № 132853 про надання послуг з організації перевезення відправлень від 21 лютого 2017 року.

За приписами ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. За змістом ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України нарахування інфляційних витрат на суму боргу та процентів річних є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Таким чином, передбачене законом право кредитора вимагати сплати індексу інфляції та процентів річних є додатковими способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних затрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору, що ґрунтується на вимогах закону, а не договору.

Враховуючи вище викладене, суд дійшов висновку про відмову у видачі судового наказу за вимогами в частині стягнення пені, 30% річних та інфляційних втрат на підставі п. 3 ч. 1 ст. 152 ГПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 153 ГПК України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3-6 частини першої статті 152 цього Кодексу, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.

Керуючись ст.ст. 147, 148, 152-154, 232-235 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Нова Пошта" у видачі судового наказу за вимогою про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "ХМК" 1 673,04 грн. пені, 1 452,90 грн. 30% річних та 137,40 грн. інфляційних втрат.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду в порядку ст.ст. 255-257 ГПК України та з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень Кодексу.

Повний текст ухвали складено 10 грудня 2018 року.

Суддя Н. В. Калініченко

справа № 922/3349/18