Рішення

від 26.11.2018 по справі 910/12725/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

26.11.2018Справа № 910/12725/18 Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Мандриченка О.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу № 910/12725/18

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Резонанс-трейд"; ДоТовариства з обмеженою відповідальністю "Смарт рест"; Простягнення 39 429,00 грн. без повідомлення учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Резонанс-трейд" звернулося до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Смарт трейд" 39 429,00 грн. збитків, зумовлених неналежним виконанням умов договору відповідального зберігання від 22.02.2017.

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем договірних зобов'язань у частині своєчасного повернення товарів за письмовою вимогою поклажодавця, що свідчить про його втрату. Позивач зазначає, що передав відповідачу на відповідальне зберігання товари загальною вартістю 67 025,00 грн. Зажадавши повернення товарів, позивач отримав лише частину майна та часткове грошове відшкодування їх вартості, а тому звернувся до суду з позовом про стягнення різниці у вартості переданих і повернутих (оплачених) товарів.

На підтвердження заявлених вимог суду подано договір відповідального зберігання від 22.02.2017, акти приймання-передачі від 07.07.2017 та від 22.02.2017, акт звірки товару, вимогу № 06-04/02/2018 з докази її надсилання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.09.2018 було відкрито провадження у справі № 910/12725/18, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження у зв'язку з малозначністю в порядку п. 1 ч. 5 ст. 12, ч. 1 ст. 247, ч .1 ст. 250 Господарського процесуального кодексу України, відповідачу визначено строк для подання відзиву на позов та заперечень на відповідь на відзив, позивачу - строк для подання відповіді на відзив.

В установлений законодавством строк відповідач подав відзив на позовну заяву, відповідно до якого позовні вимоги не визнає та просить у позові відмовити у зв'язку з тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Смарт рест" не отримувало на відповідальне зберігання товари, щодо відшкодування вартості яких заявлено позовні вимоги. Як вказує відповідач, особа, яка підписала від імені поклажодавця акт приймання-передачі на відповідальне зберігання від 07.07.2017 № 6567, не була співробітником підприємства, а поданий позивачем акт від 22.02.2017 № 6033 взагалі не містить будь-якого підпису. На думку відповідача, позивач безпідставно та необґрунтовано просить стягнути з нього 39 429,00 грн.

Свої заперечення проти позову відповідач підтверджує довідкою від 10.10.2018 № 24 за підписом керівника юридичної особи щодо найманих працівників.

Позивач у встановлений строк надав заперечення на відзив, в якій спростовує доводи відповідача, вказуючи на правомірність позовних вимог.

Заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження до суду не надходило.

Вивчивши матеріали позовної заяви, відзиву, відповіді на відзив, повно і всебічно з'ясувавши обставин, дослідивши докази, суд

ВСТАНОВИВ:

22.02.2017 Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Резонанс-трейд" (поклажодавець) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Смарт рест" (зберігач) уклали договір відповідального зберігання, за яким поклажодавець передає, а зберігач приймає на відповідальне безвідплатне зберігання продукцію за актом прийому-передачі, який є невід'ємною частиною договору.

Строк дії договору встановлено сторонами у ст. 6, де вказується, що договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками та закінчується 29.12.2018. Закінчення строку договору не звільняє сторін від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії.

До зобов'язань зберігача за договором віднесено обов'язок вживати всіх необхідних заходів для забезпечення схоронності майна протягом визначеного строку зберігання та обов'язок нести відповідальність за втрату (нестачу) або пошкодження майна поклажодавцем, переданого на зберігання зберігачеві з моменту одержання майна від поклажодавця та до моменту його повернення поклажодавцеві (п. 2.1).

До прав зберігача віднесено право використовувати майно в рекламних цілях для демонстрації потенційним клієнтам (п.п. 2.1.3) та для продажу (п.п. 2.1.4), у випадках чого зберігач зобов'язаний сплатити вартість майна поклажодавцеві згідно з вартістю майна, задекларованою в акті прийому-передачі.

Відповідно до п.п. 2.1.5 договору якщо до визначеного договором кінцевого терміну зберігач не здійснив продаж майна поклажодавця, він протягом трьох робочих днів з дати закінчення терміну дії договору. Зберігач зобов'язаний повернути майно поклажодавцеві у цілісності і схоронності.

До зобов'язань поклажодавця за договором було віднесено обов'язок передати майно на зберігання не пізніше, ніж через три календарних дні після набрання чинності договором та забрати майно у зберігача до закінчення строку договору (п. 3.1).

До прав зберігача віднесено право вимагати від зберігача повернення майна, яке знаходиться на зберіганні у будь-якій час.

Відповідно до ст. 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

З аналізу укладеного сторонами договору слідує, що між ними виникли правовідносини з договору поставки, що підпадають під регулювання як загальних положень законодавства про зобов'язання, так і спеціальних норм про договір зберігання.

Спір у справі виник у зв'язку з тим, що відповідач не повернув частину товару, вартістю 39 429,00 грн.

Відповідач заявлені вимоги заперечує, вказуючи, що не приймав товар на зберігання та посилаючись на відсутність належним чином оформленого акту приймання-передачі товару.

Проаналізувавши позиції сторін, суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги, зважаючи на таке.

Згідно з ч. 1 ст. 937 Цивільного кодексу України договір зберігання укладається у письмовій формі у випадках, встановлених ст. 208 цього Кодексу. Договір зберігання, за яким зберігач зобов'язується прийняти річ на зберігання в майбутньому, має бути укладений у письмовій формі, незалежно від вартості речі, яка буде передана на зберігання. Письмова форма договору вважається дотриманою, якщо прийняття речі на зберігання посвідчене розпискою, квитанцією або іншим документом, підписаним зберігачем.

Відповідно до ст. 953 Цивільного кодексу України зберігач зобов'язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився.

У ст. 949 Цивільного кодексу України встановлено, що зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості. Річ має бути повернена поклажодавцю в такому стані, в якому вона була прийнята на зберігання, з урахуванням зміни її природних властивостей.

Матеріалами справи підтверджується, що 13.04.2018 відповідач отримав письмову вимогу позивача № 06-04/02/2018 про повернення наданого на зберігання майна за договором відповідального зберігання від 22.02.2017.

У вказаній вимозі позивач посилався на те, що в межах укладеного договору відповідачу було передано на зберігання 17 одиниць товару (друкувальна техніка і комплектуючі) загальною вартістю 67 025,00 грн.

До позовної заяви позивачем було приєднано акт приймання-передачі товарів на відповідальне зберігання № 6567 від 07.07.2017 (POS принтер Gprinter GP-L80250l у кількості 12 шт. вартістю 35 880,00 грн.), а також акт № 6033 від 22.02.2017 (POS принтер Gprinter GP-L80250l у кількості 12 шт. вартістю 35 880,00 грн. та RTPOS-80USB+LAN (Ethermet)+WiFi у кількості 1 шт. вартістю 3 549,00 грн., ідентифікатор клієнта LD240 у кількості 1 шт. вартістю 1 925,00 грн., Мария М-304Т демонстраційний у кількості 1 шт. вартістю 10 406,00 грн.).

Також до позову було приєднано акт звірки товару станом на 11.01.2018 про те, що на відповідальному зберіганні Товариства з обмеженою відповідальністю "Смарт рест" знаходиться 17 одиниць обладнання, а саме:

- RTPOS-80USB+LAN (Ethermet)+WiFi, код 6400 у кількості 1 шт., що передавався по акту № 6033 від 22.02.2017;

- Мария М-304Т2 (демонтраційна), код 2200002469456 у кількості 1 шт., що передавався по акту № 6412 від 08.06.2017;

- індикатор ІК230, код 233398 у кількості 1 шт., що передавався по акту № 6412 від 08.06.2017;

- Gprinter GP-L80250l, код D0051 у кількості 1 шт., що передавався по акту № 6567 від 07.07.2017;

- Gprinter GP-L80250l, код D0152 у кількості 1 шт., що передавався по акту № 6567 від 07.07.2017;

- Gprinter GP-L80250l, код D0153 у кількості 1 шт., що передавався по акту № 6567 від 07.07.2017;

- Gprinter GP-L80250l, код D0154 у кількості 1 шт., що передавався по акту № 6567 від 07.07.2017;

- Gprinter GP-L80250l, код D0155 у кількості 1 шт., що передавався по акту № 6567 від 07.07.2017;

- Gprinter GP-L80250l, код D0156 у кількості 1 шт., що передавався по акту № 6567 від 07.07.2017;

- Gprinter GP-L80250l, код D0187 у кількості 1 шт., що передавався по акту № 6567 від 07.07.2017;

- Gprinter GP-L80250l, код D0188 у кількості 1 шт., що передавався по акту № 6567 від 07.07.2017;

- Gprinter GP-L80250l, код D0189 у кількості 1 шт., що передавався по акту № 6567 від 07.07.2017;

- Gprinter GP-L80250l, код D0190 у кількості 1 шт., що передавався по акту № 6567 від 07.07.2017;

- Gprinter GP-L80250l, код D0191 у кількості 1 шт., що передавався по акту № 6567 від 07.07.2017;

- Gprinter GP-L80250l, код D0192 у кількості 1 шт., що передавався по акту № 6567 від 07.07.2017;

- Мария М-304Т, код 0739 у кількості 1 шт., що передавався по акту № 6579 від 10.07.2017;

- індикатор ІК110, код 637890 у кількості 1 шт., що передавався по акту № 6579 від 10.07.2017.

Розглядаючи заявлений спір, суд враховує, що акт приймання-передачі товарів на відповідальне зберігання № 6567 від 07.07.2017 не місить печатки відповідача, а лише підпис особи (ОСОБА_1.), повноваження якої діяти від імені товариства суду належним чином не підтверджені. Також суд враховує, що в акті приймання-передачі товарів на відповідальне зберігання № 6033 від 22.02.2017 взагалі відсутні як підпис уповноваженої особи, так і печатка відповідача. Проте, встановлюючи факт прийняття чи не неприйняття відповідачем на відповідальне зберігання товарів, щодо яких виник спір, суд приймає до уваги усі докази у сукупності та, зокрема, акт звірки товару станом на 11.01.2018, достовірність якого відповідачем не заперечена і не спростована і яким зберігач підтвердив наявність у нього на зберіганні речей поклажодавця, що відповідають переліку, вміщеному в актах від 22.02.2017 і від 07.07.2017.

У п. 4.2, п. 4.3 договору сторони погодили, що відповідач несе відповідальність за цілісність майна з моменту передачі майна на зберігання і до моменту його повернення поклажодавцеві. У випадку втрати (нестачі) або пошкодження майна, яке передане на зберігання або його частини, зберігач повинен відшкодувати поклажодавцеві всі, пов'язані з цим збитки.

Статтею 224 Господарського кодексу України встановлено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено; під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

У ст. 225 Господарського кодексу України передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включається зокрема неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.

Відповідно до п. 8 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України одним зі способів захисту порушеного права є відшкодування збитків.

У ч. 1 та ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України передбачається, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права має право на їх відшкодування. До збитків, серед іншого, відноситься упущена вигода, тобто доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене.

Згідно з ч. 2 ст. 14 Цивільного кодексу України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За загальними правилами для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою; вина правопорушника. Перші три елементи складу правопорушення розглядаються як об'єктивні умови відповідальності, доведення наявності яких покладається на потерпілу особу. Четвертий складовий елемент правопорушення - вина є суб'єктивною умовою цивільно-правової відповідальності особи, яка порушила зобов'язання. Тому кредитор має довести не лише розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, але й самий факт порушення боржником його обов'язку та причинний зв'язок між цим порушенням і шкодою. Навпаки, щоб звільнитись від відповідальності, боржник має довести відсутність своєї вини.

Частиною 1 ст. 623 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Приписами ст. 1167 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Чинне господарське процесуальне законодавство ґрунтується на принципі змагальності сторін, а у ч. 2 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Відповідач не довів суду відсутності його вини у тому, що повернення поклажодавцеві товарів вартістю 39 429,00 грн., переданих на зберігання не відбулася. Відповідь на вимогу позивача № 06-04/02/2018 про повернення наданого на зберігання майна за договором відповідального зберігання від 22.02.2017 відповідач суду не надав, а також не спростував посилань позивача на те, що частину майна за цією вимогою було повернуто, а щодо частини - відшкодовано вартість.

Враховуючи викладане, зважаючи на умови п. 2.1, 2.15, 4.1, 4.2, 4.3 договору, а також наведені приписи законодавства, позовні вимоги задовольняються судом повністю, оскільки суд вбачає наявність причинного зв'язку та вини відповідача у понесених позивачем збитках.

У зв'язку із задоволенням позову судові витрати зі сплати судового збору у сумі, що відповідає встановленій законодавством ставці для вимог майнового характеру (1 762,00 грн.) покладаються на відповідача відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

До позовної заяви позивач подав попередній розрахунок судових витрат на суму 7 653,50 грн., що включає судовий збір, витрати на правничу допомогу, поштові витрати та ін., а також договір про надання юридичних послуг від 10.04.2018 № ЮП 10-04/01 і платіжне доручення про перерахування за юридичні послуги 1 000,00 грн.

Проте, у позовній заяві та запереченнях проти позову позивач щоразу просив покласти на відповідача судові витрати по сплаті судового збору, а тому питання про розподіл витрат на правничу допомогу судом не вирішується. Питання про повернення надмірно сплаченої позивачем суми судового збору (15,00 грн.) може бути вирішене судом в установленому порядку у разі настання необхідних для цього процесуальних передумов.

Керуючись ст.ст. 73-80, 129, 236-241, 252, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Резонанс-трейд" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Смарт рест" про стягнення 39 429,00 грн. задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Смарт рест" (02081, м. Київ, вул. Здолбунівська, 7-д, 402, ідентифікаційний код 41072506) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Резонанс-трейд" (02081, м. Київ, вул. Дніпровська набережна, 19, оф. 320, ідентифікацій код 37062544) 39 429 (тридцять дев'ять тисяч чотириста двадцять дев'ять) грн. збитків та 1 762 (одну тисячу сімсот шістдесят дві) грн. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду відповідно до п. 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України подається до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва протягом 20 (двадцяти) днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.В. Мандриченко