Рішення

від 04.12.2018 по справі 911/1858/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" грудня 2018 р. м. Київ Справа №911/1858/18

Господарський суд Київської області у складі судді Д.Г.Зайця, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Інтер Медтехніка , м. Вінниця

до Кардіологічного санаторію Ворзель Національної академії наук України, Київська область, смт. Ворзель

про стягнення заборгованості

секретар судового засідання О.О.Стаднік

за участю представників:

від позивача: М.М.Проценко

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Інтер Медтехніка (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Київської області з позовом б/н б/д (вх.№1924/18 від 22.08.2018 року) до Кардіологічного санаторію Ворзель Національної академії наук України (далі - відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 171213,26 грн., з яких 135514,07 грн. інфляційних збитків та 35669,18 грн. 3% річних.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором поставки б/н від 22.12.2011 року щодо оплати поставленого товару. Факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем за вказаним Договором встановлений рішенням Господарського суду Київської області від 29.10.2015 року у справі № 911/3326/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Інтер Медтехніка до Кардіологічного санаторію Ворзель Національної академії наук України про стягнення 714316,36 грн., яким позов задоволено частково та стягнуто з Кардіологічного санаторію Ворзель Національної академії наук України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Інтер Медтехінка 386080,00 грн. основного боргу, 291490,00 грн. інфляційних втрат та 34905,86 грн. 3% річних. На примусове виконання рішення суду 25.11.2015 року видано відповідний наказ, який до цього часу не виконано. Тому, позивач просить стягнути з відповідача 135514,07 грн. інфляційних втрат та 35669,18 грн. 3% річних, донарахованих на основну суму заборгованості, встановлену рішенням суду від 29.10.2015 року у справі №911/3326/15, за період з 18.07.2015 року по 15.08.2018 року.

Ухвалою суду від 27.08.2018 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №911/1858/18 за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 25.09.2018 року.

Сторони, належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0103265769814, №0103264306012 у судове засідання 25.09.2018 року не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, вимоги ухвали суду не виконали.

Ухвалою суду від 25.09.2018 року відкладено підготовче засідання на 16.10.2018 року.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0103265771827 у судове засідання повторно 16.10.2018 року не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Відзив на позов не надіслав.

Представником позивача у судовому засіданні 16.10.2018 року подано клопотання про продовження строку підготовчого провадження.

Ухвалою суду від 16.10.2018 року продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів та відкладено судове засідання на 06.11.2018 року.

До суду від представника позивача надійшли пояснення б/н б/д (вх. №30680/18 від 24.10.2018 року) на виконання вимог ухвали.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0103266243980 у судове засідання 06.11.2018 року повторно не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Відзив на позов не надіслав.

Ухвалою суду від 06.11.2018 року закрито підготовче провадження у справі №911/1858/18 та призначено справу до судового розгляду по суті на 04.12.2018 року.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0103266494118, у судове засідання 04.12.2018 року не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Представник позивача у судовому засіданні 04.12.2018 року позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, яка ратифікована Україною 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про вчинення усіх необхідних дій щодо повідомлення відповідача про розгляд справи та про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті за відсутності повноважного представника відповідача.

Враховуючи достатність в матеріалах справи доказів для повного, всебічного та об'єктивного розгляду спору по суті у судовому засіданні 04.12.2018 року, відповідно до ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Як встановлено рішенням Господарського суду Київської області від 29.10.2015 року у справі №911/3326/15, яке набрало законної сили 23.11.2015 року, між сторонами у справі було укладено Договір поставки б/н від 22.12.2011 року (далі - договір), згідно з умовами п. 1 якого постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупця: сканер ультразвуковий діагностичний EnVisor C, виробництва Philips Ultrasound Inc., Нідерланди, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах цього договору. На виконання умов Договору позивачем 12.07.2012 року було передано у власність (продано) відповідачу товар на загальну суму 386080,00 грн., що підтверджується актом приймання-передачі майна за договором від 22.12.2012 року, накладною №01/7 від 12.07.2012 року. У встановлений Договором строк і станом на час розгляду справи відповідач обов'язок щодо оплати товару у повному обсязі не виконав, у зв'язку із чим за ним утворилась заборгованість у сумі 386080,00 грн.

Рішенням Господарського суду Київської області від 29.10.2015 року у справі №911/3326/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Інтер Медтехніка до Кардіологічного санаторію Ворзель Національної академії наук України про стягнення 714316,36 грн., яким позов задоволено частково та стягнуто з Кардіологічного санаторію Ворзель Національної академії наук України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Інтер Медтехінка 386080,00 грн. основного боргу, 291490,00 грн. інфляційних втрат, 34905,86 грн. 3% річних та 14249,52 грн. судових витрат.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно ст. 326 Господарського процесуального кодексу України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Постановою державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області від 30.11.2015 року відкрито виконавче провадження ВП №49493445 щодо виконання наказу Господарського суду Київської області від 25.11.2015 року №911/3326/15.

Позивач зазначає, що рішення Господарського суду Київської області від 29.10.2015 року у справі №911/3326/15 станом на момент розгляду справи №911/1858/18 по суті не виконано.

Судом встановлено, що ухвалою Господарського суду Київської області від 02.07.2012 року порушено провадження у справі №Б24/055-12 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельний центр Продсервіс про банкрутство Кардіологічного санаторію Ворзель Національної академії наук України.

Ухвалою підготовчого засідання Господарського суду Київської області від 02.11.2012 року визнано Товариство з обмеженою відповідальністю Торгівельний центр Продсервіс конкурсним кредитором з вимогами до Кардіологічного санаторію Ворзель Національної академії наук України в розмірі 413778,83 грн.; зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю Торгівельний центр Продсервіс подати до офіційних друкованих органів у десятиденний строк за свій рахунок оголошення про порушення справи про банкрутство Кардіологічного санаторію Ворзель Національної академії наук України; введено процедуру розпорядження майном боржника та призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Матвійчука Дмитра Володимировича, зобов'язано останнього подати до суду реєстр вимог кредиторів Кардіологічного санаторію Ворзель Національної академії наук України.

На виконання ухвали підготовчого засідання від 02.11.2012 року у справі №Б24/055-12 ініціюючий кредитор опублікував оголошення про порушення справи про банкрутство Кардіологічного санаторію Ворзель Національної академії наук України в газеті Голос України від 28.11.2012 року №226 (5476).

Ухвалою суду від 29.03.2013 року у справі №Б24/055-12 затверджено реєстр вимог кредиторів.

Ухвалою суду від 12.04.2013 року припинено процедуру розпорядження майном Кардіологічного санаторію Ворзель Національної академії наук України; введено процедуру санації Кардіологічного санаторію Ворзель Національної академії наук України; призначено керуючим санацією Кардіологічного санаторію Ворзель Національної академії наук України керівника Кардіологічного санаторію Ворзель Національної академії наук України - Сирих Олену Григорівну.

Суд зазначає, що перебування відповідача у процедурі санації не впливає на вирішення даного спору. Також, вирішення спору у даній справі не залежить від розгляду справи №Б24/055-12 про банкрутство відповідача - Кардіологічного санаторію Ворзель Національної академії наук України. Крім того, ухвалою господарського суду Київської області від 29.03.2013 року у справі №Б24/055-12 вимоги позивача-кредитора до відповідача-боржника щодо сплати заборгованості за вищезазначеним Договором поставки в розмірі 386080,00 грн. визнано поточними.

Згідно ч. 3 ст. 19 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом від 14.05.1992 року №2343-XII, протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання, три проценти річних від простроченої суми тощо.

Відповідно до ч. 5 ст. 19 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом , дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на вимоги поточних кредиторів.

Рішенням Господарського суду Київської області від 29.10.2015 року у справі №911/3326/15 за невиконання відповідачем умов Договору поставки б/н від 22.12.2011 року стягнуто 386080,00 грн. основного боргу та нарахованих на нього 291490,00 грн. інфляційних втрат за період з 13.07.2012 року по 30.06.2015 року та 34905,86 грн. 3% річних за період з 13.07.2012 року по 17.07.2015 року.

У даній справі №911/1858/18 позивач просить стягнути з відповідача 135514,07 грн. інфляційних втрат та 35669,18 грн. 3% річних за період з 18.07.2015 року по 15.08.2018 року, у зв'язку із невиконанням відповідачем рішення суду від 29.10.2015 року у справі № 911/3326/15. Інфляційні втрати та 3% річних нараховано на суму основної заборгованості 386080,00 грн., визначеної та стягнутої за рішенням суду від 29.10.2015 року у справі №911/3326/15 за невиконання відповідачем зобов'язань щодо оплати поставленого товару за Договором поставки б/н від 22.12.2011 року.

За відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 Цивільного кодексу України).

Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України сум.

Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань від 17.12.2013 року №14.

Згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Інфляція - це знецінення грошей, зниження їхньої купівельної спроможності, дисбаланс попиту і пропозиції.

Встановлення законодавцем права кредитора на одержання коштів з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення зумовлене специфічним видом такого майна як грошові кошти, якому незалежно від факторів природного середовища (форс-мажорним обставинам) притаманна властивість знецінюватись в більшій мірі ніж всім іншим видам майна (нерухомості, дорогоцінним металам, автомобілям тощо).

А тому, норми ст. 625 Цивільного кодексу України спрямовані в першу чергу на те, щоб внаслідок неправомірних дій боржника (прострочення) право власності кредитора не було порушене, оскільки внаслідок знецінення національної грошової одиниці купівельна спроможність коштів, які б кредитор міг одержати за належного виконання боржником своїх грошових зобов'язань, буде значно меншим, що має відповідно наслідком зменшення майнового блага кредитора.

Крім того, невиконання або неналежне виконання боржником свого грошового зобов'язання не може бути залишене без реагування та застосування до нього міри відповідальності, оскільки, це суперечило б загальним засадам цивільного законодавства, якими є справедливість, добросовісність та розумність (ст. 3 Цивільного кодексу України).

Тому, оскільки застосування індексу інфляції до суми боргу фактично має на меті одержання кредитором того, на що він розраховував одержати у разі належного виконання боржником грошового зобов'язання, то стягнення 3% річних є тою мірою відповідальності, яку боржник зобов'язаний понести за неналежне виконання свого грошового зобов'язання.

Отже, сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України №6-49цс12 від 06.06.2012 року, №6-38цс11 від 24.10.2011 року, постановах Верховного Суду від 16.10.2018 року у справі №910/19094/17, від 11.05.2018 року у справі №922/3087/17).

Як зазначив Верховний Суд України у постанові від 09.11.2016 року у справі №9/5014/969/2012(5/65/2011), за змістом ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, нарахування інфляційних витрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано або виконано з простроченням, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.

У розумінні положень ст. 625 Цивільного кодексу України, кредитором є будь-яка особа, в якої наявне право грошової вимоги.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат та 3% річних, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення 135514,07 грн. інфляційних втрат та 35669,18 грн. 3% річних за період з 18.07.2015 року по 15.08.2018 року згідно виконаного ним розрахунку.

Враховуючи фактичне невиконання рішення Господарського суду Київської області від 29.10.2015 року у справі №911/3326/15, яким було стягнуто з відповідача на користь позивача 386080,00 грн. основної заборгованості за невиконання відповідачем зобов'язань щодо оплати поставленого позивачем товару за Договором поставки від 22.12.2011 року, позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 135514,07 грн. інфляційних втрат та 35669,18 грн. 3% річних за період з 18.07.2015 року по 15.08.2018 року підлягають задоволенню.

Частиною 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 123, 129, 233, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю

2. Стягнути з Кардіологічного санаторію Ворзель Національної академії наук України (08296, Київська область, м. Ірпінь, смт. Ворзель, вул. Леніна, 1, код 03534305) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Інтер Медтехніка (21034, Вінницька область, м. Вінниця, вул. К.Маркса, 54, код 36886747) 135514 (сто тридцять п'ять тисяч п'ятсот чотирнадцять) грн. 07 коп. інфляційних втрат, 35669 (тридцять п'ять тисяч шістсот шістдесят дев'ять) грн. 18 коп. 3% річних та 2568 (дві тисячі п'ятсот шістдесят вісім) грн. 20 коп. витрат по сплаті судового збору.

3.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного тексту рішення шляхом подання апеляційної скарги відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України з врахуванням п. 17.5 Розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 10.12.2018 року.

Суддя Д.Г. Заєць